Рішення

від 08.11.2012 по справі 5011-65/10295-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/10295-2012 08.11.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест"

про стягнення 178 188,51 грн.

за участю представників:

від позивача : Брус О.М. - представник за довіреністю б/н від 10.05.2012 р. від відповідача-1 :Кожевникова Д.Ю. -представник за довіреністю б/н від 14.05.2012 р. від відповідача-2 :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р. в розмірі 178 188,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем-1 умов договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р. в частині своєчасної плати за переданий предмет лізингу, внаслідок чого та в силу договору поруки № 563/SUR від 05.05.2008 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг" утворилась заборгованість в сумі 178 188,51 грн.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" просить суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг" суму основного боргу в розмірі 143 907,22 грн. за період з 31.07.2009 р. по 22.02.2010 р., інфляційну складову боргу в розмірі 22 499,86 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.06.2012 р. та 3% річних розмірі 11 781,43 грн. за період 01.07.2009 р. по 27.07.2012 р., а всього -178 188,51 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2012 р. замінено найменування відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" у зв'язку з реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача-1 проти позову заперечив, зазначив, що протягом 2008-2009 р. він сплачував грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за декількома аналогічними договорами, укладеними з позивачем, а тому вважав заявлену суму до стягнення необґрунтованою. Крім того, просив зменшити суму боргу по сплаті лізингових платежів за користування предметом лізингу на суму вартості предмету лізингу, який був повернутий, та вказував на переведення заборгованості на відповідача-2 за договором про переведення боргу № 04-04/11 від 04.04.2011 р. Крім того, подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач-2 в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

05.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 563-LD.

Згідно з п 1.1 договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач, при умові належного виконання зобов'язань за цим договором лізингодавцем, не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору складові лізингових платежів, їх сум та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до євро Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом Національного банку України на дату платежу лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно з п. 11.1 договору задля забезпечення зобов'язань лізингоодержувача за договором лізингоодержувач надає лізингодавцю наступне:

- порука ТОВ "Інтеко-Холдінг" (код ЄДРПОУ 32493727) на суму еквівалентну 92 000,00 дол. США у формі та за змістом, прийнятною для лізингодавця.

Якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем (п. 12.3 договору).

Відповідно до п. 12.4 договору лізингодавець має право розірвати цей договір та вимагати повернення предмета лізингу лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з додатком № 2 до цього договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 календарних днів.

Згідно з п. 12.5 договору при настанні випадку невиконання та припинення дії даного договору лізингоодержувачем, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 3 робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовлялись письмово додатково.

Пунктом 14.8 договору встановлено, що цей договір набуває чинності на дату його підписання належним чином сторонами та зберігає силу до повного виконання лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань за цим договором. Одностороння відмова від цього договору повністю або частково будь-якою стороною можлива лише на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Лізингодавець має право відмовитись від цього договору шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу за наступних обставин:

- у випадку невиконання лізингоодержувачем положень розділу 2 цього договору протягом періоду, визначеного у п. 2.1 цього договору;

- у випадку, передбаченому п.п. 5.4-5.5 цього договору.

Лізингоодержувач має право відмовитись від цього договору, у разі, якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 4 тижнів, про що лізингоодержувач зобов'язаний письмово повідомити лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору фінансового лізингу сторонами складено додаток № 2, у якому погоджено графік сплати лізингових платежів у відношенні наявного у користуванні відповідача предмету лізингу, що повністю відповідає умовам п. 7.1 договору.

У судовому зсіданні встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 563-LD, 05.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" (поручитель) укладено договір поруки № 563/SUR.

Пунктом 1.1 договору поруки встановлено, що відповідно до умов договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р., укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до еквіваленту 92 000,00 дол. США у т.ч. ПДВ та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога, з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги без будь-якиї заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки лізингодавця, вказані у вимозі.

Згідно з п. 1.3 договору поруки поручитель згоден, що його зобов'язання за цим договором є безумовними та не залежать від можливості примусового стягнення за договором фінансового лізингу, або відсутності будь-якої дії лізингодавця щодо стягнення за договором фінансового лізингу, або відмови лізингодавця від примусового стягнення за будь-яким положенням договору фінансового лізингу, або від отримання будь-якого рішення суду проти лізингоодержувача або будь-якої дії, яка могла б звільнити поручителя від відповідальності за цим договором.

Поручитель та лізингоодержувач не мають права переуступати, заставляти або будь-яким іншим чином передавати свої права та обов'язки за цим договором, без попереднього письмового погодження з лізингодавцем (п. 3.2 договору поруки).

Пунктом 3.8 договору поруки встановлено, що договір вступає у силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу між ТОВ "Констракшн Машинері", ТОВ "УніКредит Лізинг" та ТОВ "Інтеко-Інжиніринг" складено акт приймання-передачі від 19.05.2008 р., яким підтверджено набуття лізингодавцем права власності на погоджений між сторонами предмет лізингу -колісний багатофункціональний екскаватор JCB моделі 3С, серійний номер 1334417 та отримання його відповідачем-1 у фінансовий лізинг відповідно до договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 у порушення умов договору припинив сплачувати лізингові платежі та заборгованість за договором склала значну суму, 18.02.2010 р. позивач надіслав ТОВ "Інтеко-Інжиніринг" повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № 563-LD та вимагав повернення предмета лізингу.

Згідно з актом приймання-передачі від 15.03.2010 р., підписаного сторонами, 22.02.2010 р. припинив дію договір фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р. та 15.03.2010 р. відбулось фактичне приймання-передачі предмету лізингу.

20.06.2012 р. ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до поручителя - ТОВ "Інтеко-Холдінг", правонаступником якого є ТОВ "Еконі-Інвест", із вимогою за вих. № 1277 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 20.06.2012 р. заборгованість відповідача-1 перед ТОВ "УніКредит Лізинг" становить 143 907,22 грн.

Наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, а саме -видатковими накладними, актами звірки розрахунків та довідками про надходження коштів.

Проте, ні лізингоодержувачем -ТОВ "Інтеко-Інжинірінг", ні поручителем -ТОВ "Інтеко-Холдінг" (ТОВ "Еконі-Інвест") заборгованість по договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р. в розмірі 143 907,22 грн. сплачена не була.

Відповідач-1 вказує на те, що з січня 2009 року він перестав отримувати від позивача передбачені договором рахунки-фактури за кожним договором фінансового лізингу та змушений був сплачувати щомісячні платежі за зведеними рахунками-фактурами по всіх договорах, а тому сума, заявлена до стягнення позивачем, не відповідає дійсності.

Суд з такими доводами відповідача-1 не погоджується, оскільки доказів, які б підтверджували, що здійснені лізингоодержувачем платежі не проведені в обліку лізингодавця, суду не надано, так само як не надано відповідачем-1 і доказів, що підтверджують повну сплату лізингових платежів за період користування предметом лізингу згідно договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 7.4 договору якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

При цьому додатком № 2 до договору передбачений графік лізингових платежів, за якими складові цих платежів, їх суми та строки оплати погоджені сторонами.

Також суд враховує пункт 7.5 договору, відповідно до якого лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до договору на рахунок зазначений в розділі 16 договору, в сумі яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Під час розгляду справи позивачем надані суду повідомлення про лізингові платежі, що оформлювались рахунками-фактурами із банківськими виписками та відомостями про зарахування оплат. Дослідивши надані докази, суд вважає суму заборгованості, яка підлягає стягненню, такою, що заявлена позивачем обґрунтовано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки на підставі п. 2 ст. 554 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується видатковими накладними, актами звірки розрахунків та довідками про надходження коштів, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача-1 про необхідність зменшення боргу на суму повернутого предмету лізингу суд зазначає, що предмет лізингу під час дії договору та після дострокового припинення договору лізингу залишався власністю позивача.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу, яким відповідач користувався протягом строку дії договору лізингу і який є власністю позивача, виникло внаслідок припинення договору лізингу. Вказаний обов'язок не звільняє відповідача від обов'язку виконання грошових зобов'язань за договором лізингу, тобто від обов'язку сплатити лізингові платежі, оскільки строк сплати цих платежів настав в період дії договору лізингу, який повідомленням вих. № 272 від 18.02.2010 р. про відмову від договору лізингу було припинено на майбутнє з 22.02.2010 р.

Відповідно до п. 7.4 договору комісія за організацію, комісійні за користування предметом лізингу, аванс ціни предмета лізингу, комісія, відшкодування, передбачені цим розділом, є платаю лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за цим Договором та компенсацією відсотків за кредит.

Таким чином, пунктом 7.4 договору сторони встановили, що лізинговий платіж являє собою єдність своїх складових, які в сукупності становлять плату за користування майном, переданим лізингоодержувачу в користування за договором лізингу.

У свою чергу, зменшення суми боргу по сплаті лізингових платежів на суму вартості повернутого предмета лізингу не передбачено ані договором лізингу, ані чинним законодавством.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідачів інфляційну складову боргу в розмірі 22 499,86 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.06.2012 р. та 3% річних розмірі 11 781,43 грн. за період 01.07.2009 р. по 27.07.2012 р.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в розмірі 22 499,86 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.06.2012 р. та 3% річних розмірі 11 781,43 грн. за період 01.07.2009 р. по 27.07.2012 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Холдінг" суму основного боргу в розмірі 143 907,22 грн. за період з 31.07.2009 р. по 22.02.2010 р., інфляційну складову боргу в розмірі 22 499,86 грн. за період з 01.07.2009 р. по 31.06.2012 р. та 3% річних розмірі 11 781,43 грн. за період 01.07.2009 р. по 27.07.2012 р.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень відповідача-1 про укладення між ТОВ "Інтеко-Інжиніринг" та ТОВ "Інтеко-Холдінг", правонаступником якого є ТОВ "Еконі-Інвест" договору про переведення боргу від 04.04.2011 р., оскільки згідно положень ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Лист позивача від 08.09.2008 р., на який посилався відповідач-1 у судовому засіданні, жодним чином не свідчить про надання згоди на укладення правочину про заміну боржника у зобов'язанні чи про переведення боргу за договором фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р., а є виключно погодженням лізингодавця на передачу речі в користування третій особі (суборенду) у відповідності з вимогами ст. 774 ЦК України, які застосовуються до відносин сторін, що виникли з договору лізингу.

Отже, посилання відповідача-1 на договір про переведення боргу суд не приймає до уваги, оскільки вказаний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначені обставини були встановлені у судовому засіданні під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження до розгляду справи № 5011-30/13168-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" про недійсність договору про переведення боргу № 04-04/11 від 04.04.2011 р.

Також судом встановлено, що відповідач-2 - ТОВ "Еконі-Інвест" перебуває в стані припинення на час розгляду справи.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України запису про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" на час розгляду справи не внесено.

Отже, на час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" є юридичною особою, яка наділена відповідними правами та обов'язками, та може нести господарську-правову відповідальність за договором.

При цьому суд враховує, що у відношенні вказаного товариства триває процедура припинення підприємницької діяльності, разом з тим, строк виконання зобов'язань за договором поруки від 05.05.2008 р. щодо якого вирішується спір, настав вже після відкриття ліквідаційної процедури, а відтак справа має бути розглянута в порядку позовного провадження.

Отже, враховуючи, що невиконання зобов'язань ТОВ "Еконі-Інвест" виникли з договору поруки від 05.05.2008 р., який передбачає солідарну відповідальність поручителя, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми основного боргу за несплаченими лізинговими платежами у розмірі 143 907,22 грн. та нарахованих сум інфляційних збитків та 3% річних, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача-1 про сплив строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про стягнення періодичних лізингових платежів, строк виконання по сплаті яких, настав згідно п.п. 7.1, 7.5 договору фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р., визначених в графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору) в період з 30.11.2008 р. по 30.06.2009 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом встановлено, що 16.12.2009 р. відповідачем-1 здійснено часткову сплату заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. згідно рахунку-фактури № 1003 від 30.06.2009 р., що свідчить про визнання боргу відповідачем-1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перебіг трирічного строку позовної давності був перерваний 16.12.2009 р. та почався заново, а тому позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 563-LD від 05.05.2008 р. в розмірі 178 188,51 грн. задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 31-37, ідентифікаційний код 34856485), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" (36007, м. Полтава, вул. Заводська 3, ідентифікаційний код 32493727) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного 22/1, ідентифікаційний код 33942232) суму основного боргу в розмірі 143 907 (сто сорок три тисячі дев'ятсот сім) грн. 22 коп. основного боргу, 11 781 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 43 коп. - 3% річних та інфляційну складову боргу в сумі 22 499 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 86 коп.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 31-37, ідентифікаційний код 34856485), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконі-Інвест" (36007, м. Полтава, вул. Заводська 3, ідентифікаційний код 32493727) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного 22/1, ідентифікаційний код 33942232) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 08 жовтня 2012 року

Повний текст рішення підписаний 13 жовтня 2012 року

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна