Рішення

від 13.11.2012 по справі 5010/927/2012-5/82-27/59

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. Справа № 5010/927/2012-5/82-27/59

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" (вул. Галицька, буд. № 67 офіс 402, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019)

до відповідача: Красницької сільської ради (с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705)

про стягнення заборгованості в сумі 40 000, 00 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: Жарський Т.В. - представник (паспорт серія СЕ № 404282 виданий16.03.2007 року Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 12/0040 від 28.03.2012 року).

Від відповідача: Мартищук В.Ф. - сільський голова (паспорт серія СС № 015097 виданий 30.03.1996 року Верховинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, доручення № 2 від 05.09.2012 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Красницької сільської ради (надалі відповідач) про стягнення 40 000, 00 гривень переданих за договором пожертви.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором пожертви, який є різновидом договору дарування.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2012 року порушено провадження по справі № 5010/927/2012-5/82 та розгляд справи призначено на 18.09.2012 року.

Однак, 18.09.2012 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Цюх Г.З. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2012 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у відповідності до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, з метою недопущення порушення строків вирішення справи, порушення прав сторін на захист своїх прав та законних інтересів призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5010/927/2012-5/82.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справа № 5010/927/2012-5/82 передана на розгляд судді Михайлишину В.В.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2012 року справі присвоєно номер 5010/927/2012-5/82-2759, прийнято до розгляду та призначено на 02.10.2012 року.

Ухвалами суду від 02.10.2012 року та 16.10.2012 року розгляд справи відкладався на 16.10.2012 року та 30.10.2012 року відповідно, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні від 30.10.2012 року оголошувалась перерва до 13.11.2012 року.

13.11.2012 року представником позивача подано через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області заяву (Вх. № 7515/2012 - свх. від 13.11.2012 року), згідно якої просить суд застосувати до усної домовленості між позивачем та відповідачем (договору), за якою відповідачу було передано позивачем грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень - правові наслідки недійсності нікчемного правочину. Стягнути з Красницької сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень, передані їй на розробку Генерального плану села Красник, у зв'язку із розміщенням на його території малої дериваційної ГЕС.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою подана позивачем заява є заявою про визнання договору недійсним. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзивах на позовну заяву (Вх. № 5495/2012 - свх. від 20.08.2012 року та Вх. № 6066/2012 - свх. від 18.09.2012 року). Свої заперечення відповідач мотивував тим, що позивач не має права вимагати від нього повернення коштів, які він одержав у вигляді добровільної пожертви, бо у листі від 30.03.2011 року відповідач просив позивача надати спонсорську допомогу, або іншими словами добровільну безкорисну пожертву для виготовлення Генерального плану забудови села Красник, без якого неможливо було б і побудувати гідроелектростанцію на річці Чорний Черемош. Також, у вказаному листі від 30.03.2011 року нічого не було сказано про зобов'язання, яке він бере на себе в разі отримання ним спонсорської допомоги від позивача. Тому цей лист не можна прирівнювати до договору про взаємні зобов'язання і розцінювати його, як правочин між двома суб'єктами господарювання, так як згідно із ч. 1 ст. 8 Господарського Кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. А також, Одинадцята сесія Красницької сільської ради приймаючи рішення "Про відміну рішення позачергової сесії Красницької сільської ради від 04.04.2011 року "Про затвердження Акту вибору місця розташування земельної ділянки, передбаченої для розміщення дериваційної малої ГЕС на річці Чорний Черемош Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" в селі Красник Верховинського району Івано-Франківської області", виконувала волю переважної більшості жителів села, які не бажали мати на своїй території малу ГЕС і вимагали скасувати прийняте з цього питання рішення. У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Тому не виконати волю сільської громади сільська рада не мала права. Таким чином, беручи до уваги вище наведене, Красницька сільська рада вважає, що 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги, виділеної позивачем на виготовлення Генерального плану села Красник, є добровільною пожертвою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" для популяризації свого імені і своєї марки та були використані за призначенням і поверненню жертводавцю не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" перерахувало відповідачу Красницькій сільській раді грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень, згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року, цільовим призначенням яких було виготовлення Генерального плану забудови села Красник.

Таким чином позивач вважає, що сторони дійшли спільної згоди стосовно того, що між ними була укладена взаємовигідна усна домовленість, а у відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 639 Цивільного Кодексу України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом, в тому числі і в усній. Отже, позивачем та відповідачем було вчинено двосторонній правочин - досягнуто згоди у формі усної домовленості - укладено договір в усній формі. Так, за вище згаданою домовленістю в усній формі позивач передав відповідачу спонсорську допомогу в розмірі 40 000, 00 гривень, отже між сторонами було вчинено двосторонній правочин, а саме укладено договір пожертви, відповідно до ст. 729 Цивільного кодексу України.

Згідно з листом № 130 від 30.03.2011 року, метою пожертви в розмірі 40 000, 00 гривень було виготовлення Генерального плану забудови села Красник, у зв'язку із будівництвом на території села Красник малої дериваційної ГЕС.

Для будівництва малої дериваційної ГЕС на території села Красник потрібно було пройти процедури, передбачені ст. 123 Земельного кодексу України, статтями 23, 23-1, 24 Закону України "Про планування та забудову територій". Однак, внаслідок прийняття рішення Красницької сільської ради "Про відміну рішення 7 позачергової сесії Красницької сільської ради від 04.04.2011 року "Про затвердження Акту вибору місця розташування земельної ділянки, передбаченої для розміщення дериваційної малої ГЕС на річці Чорний Черемош Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" в селі Красник Верховинського району Івано-Франківської області", будівництво малої дериваційної ГЕС на території села Красник було унеможливлено, чим завдало шкоди позивачеві та унеможливило виконання договору пожертви.

Оскільки, прийняття рішення унеможливило будівництво малої дериваційної ГЕС на території села Красник, то цільова мета пожертви - виготовлення Генерального плану забудови села Красник, у зв'язку із будівництвом на території села Красник малої дериваційної ГЕС - не була досягнута, оскільки мала дериваційна ГЕС не може бути збудована.

Також позивач зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 729 Цивільного кодексу України, пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. А згідно ч. 3 ст. 729 Цивільного кодексу України, до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. У відповідності до ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Отже, будь - який договір дарування, в тому числі договір пожертви, що укладається стосовно валютних цінностей на суму, яка перевищує 850, 00 гривень повинен укладатися в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, позивач просить суд визнати усну домовленість між позивачем та відповідачем, за якою відповідачу було передано позивачем грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень - недійсною. Стягнути з Красницької сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень, передані їй на розробку Генерального плану села Красник, у зв'язку із розміщенням на його території малої дериваційної ГЕС.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно положень, викладених у ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як видно з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" перерахувало відповідачу Красницькій сільській раді грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень, згідно платіжного доручення № 485 від 31.03.2011 року, з відміткою призначення платежу "оплата спонсорської допомоги згідно договору № 130 від 30.03.2011 року", цільовим призначенням яких, у відповідності з листом № 130 від 30.03.2011 року було виготовлення Генерального плану забудови села Красник, у зв'язку із будівництвом на території села Красник малої дериваційної ГЕС.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги. Підставою для проведення такого платежу в платіжному дорученні № 485 від 31.09.2011 року зазначено договір № 130 від 30.03.2011 року. Однак, факту укладення письмового договору між сторонами не було. Оплата відбувалася згідно листа № 130 від 30 березня 2011 року Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, направленого на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" Ковшара Дмитра Миколайовича (а. с. 8 - 9).

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що грошові кошти були перераховані без укладення в письмовій формі відповідного договору пожертви грошей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність.

Таким чином, до спонсорської допомоги слід застосовувати положення Цивільного кодексу України про пожертву.

Згідно ст. 729 Цивільного кодексу України - пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У відповідності до ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 1 Закону України "Про Національний банк України" дано визначення поняттю валютних цінностей, згідно якого валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин.

В свою чергу, згідно підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України валютні цінності: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "валютні цінності": валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Грошовою одиницею України є гривня, у відповідності до ч. 1 ст. 99 Конституції України.

Статтею 35 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь - яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття "валютні цінності" включає в себе гривню, як національну валюту України.

У відповідності до Податкового кодексу України, неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума в розмірі 17, 00 гривень, а згідно до ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто (17 х 50 = 850) 850, 00 гривень, повинен укладатися у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. За правилами ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами.

За правилами ч. 4 ст. 16 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність.

В матеріалах справи міститься заява позивача подана в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту якої зрозуміло, що позивач просить суд вийти за межі позовних вимог, у зв'язку із виниклою необхідністю захистити його порушені права та визнати недійсною усну угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" та Красницькою сільською радою, у відповідності до якої позивачем було перераховано відповідачу 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги, згідно платіжного доручення № 485 від 31.03.2011 року.

Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Так, у відповідності до п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" на запитання, чи може господарський суд вирішити спір за вимогами, які не були заявлені під час судового провадження, відповів таке. Згідно з пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по - перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по - друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що надаючи спонсорську допомогу в сумі 40 000, 00 гривень, між сторонами не було дотримано письмової форми укладення такого типу договорів.

Статтею 2 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" визначено, що благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

У своєму рішенні від 28 жовтня 2009 року № 28-рп/2009 у справі за Конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222", Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до чинного законодавства благодійництво і благодійна діяльність мають єдину мету - надання благодійної допомоги, різні форми благодійництва і благодійної діяльності, у тому числі благодійні внески та пожертви, характеризуються такими правовими ознаками: безкорисливість, що свідчить про надання допомоги на благо інших без будь - якої вигоди; добровільність - діяльність, яка здійснюється за власним волевиявленням та спонуканнями, що мають морально - етичне підґрунтя, без будь - якого примусу та втручання з боку інших осіб та суб'єктів владних повноважень.

Тобто, благодійна допомога не є гарантованим доходом, а є добровільною пожертвою, і, відповідно, неможливо передбачити отримання благодійної допомоги в якомусь визначеному розмірі.

Благодійництво і благодійна діяльність мають єдину мету - надання благодійної допомоги та характеризується такими ознаками: безкорисливість, добровільність, без будь - якого примусу та втручання з боку інших осіб та суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, сплачені позивачем кошти не є благодійною допомогою, а є коштами, сплаченими у власних інтересах з метою (у відповідності до листа № 130 від 30.03.2011 року), виготовлення Генерального плану забудови села Красник, у зв'язку із будівництвом на території села Красник малої дериваційної ГЕС .

Суд не погоджується із доводами відповідача щодо наявності у позивача вільного волевиявлення на оплату коштів у сумі 40 000, 00 гривень, оскільки фактично, щоб отримати право на виготовлення Генерального плану забудови села Красник для будівництва на території села Красник малої дериваційної ГЕС позивач мав сплатити грошовий внесок, що підтверджується листом відповідача від 30 березня 2011 року № 130.

Проаналізувавши зміст правовідносин між сторонами та фактичні обставини справи, господарський суд приходить до висновку про те, що сплата спонсорської допомоги у вигляді пожертви позивачем суперечить ст. 1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", оскільки волевиявлення позивача щодо надання благодійної допомоги не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, сплачені кошти не були благодійною допомогою, зазначені дії зумовлені наявністю юридично значущої помилки у сприйнятті позивачем очікуваного юридичного результату.

Отже, як видно з документів, які містяться в справі - позивачем подана заява про застосування судом свого права виходу за межі позовних вимог, для захисту його порушених прав та інтересів.

Таким чином, у відповідності до пунктів 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України зобов'язує набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваного правочину та фактичні обставини справи, приходить до висновку про те, що укладений усний договір пожертви грошових коштів, а саме спонсорської допомоги в сумі 40 000, 00 гривень, суперечить приписам ст. 719 Цивільного кодексу України, тобто не дотримано письмової форми дарування валютних цінностей, сума яких перевищує п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, про визнання договору пожертви грошових коштів у вигляді спонсорської допомоги в сумі 40 000, 00 гривень, переданих згідно платіжного доручення від 31.03.2011 року № 485, недійсним з моменту укладення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість виходу за межі позовних вимог, задоволення позову у повному обсязі та визнання правочину (усного договору) недійсним з моменту його укладення і стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді спонсорської допомоги в сумі 40 000, 00 гривень, переданих згідно платіжного доручення від 31.03.2011 року № 485.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 99, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. ст. 1, 2, 16 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", ст. ст. 1, 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 4 Митного кодексу України, ст. ст. 11, 509, 202, 203, 205, 207, 208, 2015, 216, 717, 719, 720, 729, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" до відповідача Красницької сільської ради про визнання недійсною з моменту укладення усної угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" та Красницькою сільською радою, у відповідності до якої позивачем було перераховано відповідачу 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги, згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року та стягнення заборгованості в сумі 40 000, 00 гривень - задовольнити повністю.

Визнати недійсною з моменту укладення усну угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" та Красницькою сільською радою, у відповідності до якої позивачем було перераховано відповідачу 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги, згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року.

Стягнути з Красницької сільської ради (с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705, ідентифікаційний код: 20549969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" (вул. Галицька, буд. № 67 офіс 402, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019, ідентифікаційний код: 35276957) - 40 000, 00 гривень (сорок тисяч гривень) перерахованої спонсорської допомоги, а також 1 609, 50 гривень (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Красницької сільської ради (с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705, ідентифікаційний код: 20549969) в доход Державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів: 22030001; назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1 073, 00 гривень (одну тисячу сімдесят три гривні) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"