Постанова

від 23.04.2013 по справі 5010/927/2012-5/82-27/59

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5010/927/2012-5/82-27/59

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року у справі№5010/927/2012-5/82-27/59 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" доКрасницької сільської ради провизнання недійсним договору пожертви та повернення 40 000 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Красницької сільської ради про повернення на підставі ст.1212 ЦК України 40 000, 00 гривень, оплачених за договором пожертви.

У суді першої інстанції позивачем була подана заява відповідно до ст. 83 ГПК України, згідно якої він просив суд вийти за межі позовних вимог та визнати недійсною усну угоду про пожертву , укладену між сторонами по справі та повернути 40 000 грн., сплачених позивачем платіжним дорученням № 485 від 31.09.2011р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсною з моменту укладення усну угоду про пожертву, укладену між ТОВ "Західні енергетичні транзити" та Красницькою сільською радою, у відповідності до якої позивачем було перераховано відповідачу 40 000, 00 гривень, згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року та зобов'язано Красницьку сільську раду повернути на підставі ст. 1212 ЦК України 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги, а також 1 609, 50 гривень сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2012 року залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеної постанови, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що сплачені позивачем кошти в розмірі 40 000 грн. не є благодійною допомогою, оскільки вони є коштами, сплаченими у власних інтересах з метою виготовлення генерального плану забудови села Красник, у зв'язку із будівництвом на території села Красник малої дериваційної ГЕСС. Відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що сплата спонсорської допомоги у вигляді пожертви позивачем суперечить ст. 1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", оскільки волевиявлення позивача щодо надання благодійної допомоги не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, сплачені кошти не були благодійною допомогою, зазначені дії зумовлені наявністю юридично значущої помилки у сприйнятті позивачем очікуваного юридичного результату. При цьому, суд першої інстанції зазначає, що оскільки грошові кошти були перераховані без укладення в письмовій формі відповідного договору пожертви грошей, до таких правовідносин слід застосовувати положення цивільного кодексу, а у відповідності до ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Скасовуючи вказане рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку, що договір про надання спонсорської допомоги має бути укладений в письмовій формі з його нотаріальним посвідченням. При цьому , апеляційний суд зазначив, що між сторонами по даній справі був укладений договір про надання спонсорської допомоги у спрощений спосіб, як це передбачено ст. 181 ГК України. Крім того, позивачем було перераховано вказану суму коштів у добровільному порядку, як безоплатна допомога, а відповідач в свою чергу, отримав зазначені кошти та використав їх за призначенням, тому відсутні підстави для їх повернення та визнання недійсною усної угоди про пожертву.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Красницька сільська рада листом №130 від 30.03.2011 року звернулася до ТОВ "Західні енергетичні транзити" про надання спонсорської допомоги, яку мала намір використати на виготовлення генерального плану забудови села Красник в сумі 40000,00 грн.

На виконання вказаного листа Товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" перерахувало відповідачу грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 485 від 31.09.2011 року, цільовим призначенням яких було оплата спонсорської допомоги згідно договору №130 від 30.03.2011 року.

Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, іншої мети призначення даної спірної суми не встановлено і належними доказами не доведено.

Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що підставою для проведення такого платежу в платіжному дорученні № 485 від 31.09.2011 року є договір № 130 від 30.03.2011 року, однак такого договору сторони не укладали. Як було вказано вище, йдеться про лист відповідача з проханням надати спонсорську допомогу.

Оплата відбувалася також згідно листа № 130 від 30 березня 2011 року Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, направленого на ім'я директора ТОВ "Західні енергетичні транзити" Ковшара Дмитра Миколайовича.

В силу ч.2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма не вимагалася.

Відповідно до ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами був укладений договір про надання спонсорської допомоги у спрощений спосіб, доказами чого є лист відповідача та прийняття позивачем до виконання пропозиції відповідача шляхом перерахування коштів згідно наявного платіжного доручення за № 485 від 31.09.2011 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно застосував Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" та зазначив , що позивачем була здійснена саме благодійна допомога шляхом фінансування конкретної цільової програми, а саме виготовлення генерального плану забудови с.Красник, у зв'язку із розміщенням на території села малої гідроелектростанції. При цьому, вказавши на те, що законом чітко передбачено форми, в яких може бути здійснена благодійна допомога і вимоги щодо укладення письмового договору він не містить.

Місцевий же суд дійшов до помилкового висновку, що договір про надання спонсорської допомоги має бути укладений у письмовій формі з його нотаріальним посвідченням.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем було перераховано вказану суму коштів у добровільному порядку, як безоплатна допомога, а відповідач в свою чергу, отримав зазначені кошти та використав їх за призначенням, тому відсутні підстави для їх повернення та визнання недійсною усної угоди про пожертву.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 ,111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року по справі №5010/927/2012-5/82-27/59 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова