Постанова

від 28.01.2013 по справі 5010/927/2012-5/82-27/59

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.13 Справа № 5010/927/2012-5/82-27/59

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.

при секретарі Ярмолі А.Є.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Красницької сільської ради, с.Красник, Верховинський район Івано-Франківської області від 26.11.2012р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 року, суддя Михайлишин В.В.

у справі за №5010/927/2012-5/82-27/59

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Красницької сільської ради, с.Красник, Верховинський район Івано-Франківської області

про визнання недійсним договору пожертви та повернення 40 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Західні енергетичні транзити» до відповідача Красницької сільської ради та визнано недійсною з моменту укладення усну угоду про пожертву, укладену між ТОВ "Західні енергетичні транзити" та Красницькою сільською радою, у відповідності до якої позивачем було перераховано відповідачу 40 000, 00 гривень, згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року; та зобов'язано Красницьку сільську раду повернути на підставі ст. 1212 ЦК України 40 000, 00 гривень спонсорської допомоги, а також 1 609, 50 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки грошові кошти були перераховані без укладення в письмовій формі відповідного договору пожертви грошей, до таких правовідносин слід застосовувати положення цивільного кодексу про пожертву, то у відповідності до ч. 5 ст. 719 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Окрім того, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем кошти не є благодійною допомогою, а є коштами, сплаченими у власних інтересах з метою виготовлення генерального плану забудови села Красник, у зв'язку із будівництвом на території села Красник малої дериваційної ГЕСС. Відтак, місцевий господарський суд приходить до висновку про те, що сплата спонсорської допомоги у вигляді пожертви позивачем суперечить ст. 1 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", оскільки волевиявлення позивача щодо надання благодійної допомоги не було вільним, не відповідало його внутрішній волі, сплачені кошти не були благодійною допомогою, зазначені дії зумовлені наявністю юридично значущої помилки у сприйнятті позивачем очікуваного юридичного результату.

Предметом позовних вимог, з якими звернувся позивач до суду першої інстанції було повернення на підставі ст.1212 ЦК України 40000,00 грн., оплачених позивачем за договором пожертви. В ході розгляду справи позивачем подана відповідно до ст.83 ГПК України заява,яка прийнята судом першої інстанції, відповідно до якої він просить суд вийти за межі позовних вимог та визнати недійсною усну угоду про пожертву, укладену між сторонами та повернення 40000,00 грн., оплачених позивачем згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем була перерахована спонсорська допомога на розрахунковий рахунок відповідача по коду бюджетної кваліфікації «Благодійні внески, гранти та дарунки» як добровільна, безповоротна та безоплатна допомога, яка не може бути повернута.

При цьому, скаржник зазначає, що спонсорська допомога була ним ж використана, підтвердженням чого є платіжне доручення, яке міститься в матеріалах справи про перерахування їх ТОВ «Укрдизайнгруп» за перший етап розроблення генерального плану села Красник.

Скаржник також вважає, що місцевий господарський суд повинен був відмовити в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, яка для договорів дарування визначена терміном в один рік.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на те, що правочин, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти було вчинено з порушенням вимог ст.ст. 203, 208, 719 ЦК України, що в свою чергу має застосування правових наслідків недійсності правочину, а отже кошти в сумі 40000,00 грн. мають бути повернені позивачу.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача з їх участю в судовому засіданні від 21.01.2013 року, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Красницька сільська рада листом №130 від 30.03.2011 року звернулася до ТОВ «Західні енергетичні транзити» про надання спонсорської допомоги, яку мала намір використати на виготовлення генерального плану забудови села Красник в сумі 40000,00 грн. (а.с. 8).

На виконання вказаного листа товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" перерахувало відповідачу грошові кошти загальною сумою 40 000, 00 гривень, згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року, цільовим призначенням яких було оплата спонсорської допомоги згідно договору №130 від 30.03.2011 року (а.с.9). Іншої мети призначення даної спірної суми апеляційним судом не встановлено і доказами наявними в матеріалах справи не доведено.

Підставою для проведення такого платежу в платіжному дорученні № 485 від 31.09.2011 року зазначено договір № 130 від 30.03.2011 року. Однак, факту укладення письмового договору між сторонами не було як судом першої інстанції так і апеляційної. Оплата відбувалася згідно листа № 130 від 30 березня 2011 року Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, направленого на ім'я директора ТОВ "Західні енергетичні транзити" Ковшара Дмитра Миколайовича.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір, (який є видом правочину), укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу ч.2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма не вимагалася.

Відповідно до ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За таких обставин, між сторонами був укладений договір про надання спонсорської допомоги у спрощений спосіб, доказами чого є лист відповідача та прийняття позивачем до виконання пропозиції відповідача шляхом перерахування коштів згідно наявного платіжного доручення за № 485 від 31.09.2011 року.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов висновку, що до спонсорської допомоги слід застосовувати положення Цивільного кодексу України про пожертву, покликаючись також на норми ст. 729 Цивільного кодексу України, відповідно до якої пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.729 ЦК України встановлено, що до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. А положення про спонсорство врегульоване ЗУ «Про благодійництво та благодійні організації», який містить спеціальні норми щодо врегулювання відносин спонсорства на відміну від загальних норм цивільного кодексу.

Відповідно до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство; спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг. Аналогічне поняття "спонсорство" містить і ст.1 Закону України "Про рекламу". Відповідно до вказаних законів, спонсорство являєься одним із видів благодійництва та характеризується такими ознаками як добровільність та безвідплатність.

Окрім того,ч.1 ст.16 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" встановлено, що благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги; систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги; фінансування конкретних цільових програм; допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність; дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об'єктів власності; дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів; подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності; прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об'єктів благодійництва; інших заходів, не заборонених законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем була здійснена благодійна допомога шляхом фінансування конкретної цільової програми, а саме виготовлення генерального плану забудови с.Красник, у зв'язку із розміщенням на території села малої гідроелектростанції.

Таким чином законом чітко передбачено форми, в яких може бути здійснена благодійна допомога і вимоги щодо укладення письмового договору він не містить. А отже, місцевий господарський суд дійшов до неправильного висновку, що договір про надання спонсорської допомоги має бути укдений у письмовій формі з його нотаріальним посвідченням.

В матеріалах справи міститься довідка №277 від 21.11.2012 року Красницької сільської ради, погоджена управлінням державної казначейської служби України у Верховинському районі Івано-Франківської області, відповідно до якої зазначено, що 31.03.2011 року ТОВ «Західні енергетичні транзити» було перераховано спонсорську допомогу на виготовлення генерального плану забудови с.Красник та зараховано на код 25020100 - добровільна, безповоротна та безоплатна допомога в сумі 40 000, 00 грн. (а.с.104).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем отримані кошти були використані за призначенням, що підтверджується актом №3 від 22.07.2011 року приймання передачі наданих послуг по договору 07-01/04 від 07.04.2011 року та платіжним дорученням №550 від 26.07.2011 року, відповідно до якого відповідачем було прераховано ТОВ «Укрдизайнгруп» кошти в розмірі 40 000, 00 грн. за преший етап розроблення генерального плану села згідно акту №3 від 22.07.2011 року. (а.с.22, 23).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Західні енергетичні транзити» про визнання недійсною усну угоду сторін та повернення коштів є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 804,75 грн. судового збору за апеляційне провадження. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд,

постановив:

апеляційну скаргу Красницької сільської ради від 26.11.2012 року задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2012 року в справі за №5010/927/2012-5/82-27/59 скасувати. Прийняти нове рішення - в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" до Красницької сільської ради про визнання недійсної усної угоди про пожертву, укладеної між ТОВ "Західні енергетичні транзити" та Красницькою сільською радою згідно платіжного доручення № 485 від 31.09.2011 року та повернення 40000,00 грн. - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" (вул. Галицька, буд. № 67 офіс 402, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019, ідентифікаційний код: 35276957) на користь Красницької сільської ради (с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705, ідентифікаційний код: 20549969) 804,75 гривень (вісімсот чотири гривні сімдесят п'ять копійок) - сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Р.І. Марко

Повний текст постанови

виготовлено 31.01.2013р.