Постанова

від 15.11.2012 по справі 5019/1151/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Справа № 5019/1151/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Філончук Л.В.

відповідача: Скороход І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця Скороход Ірини Романівни на рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.12р. у справі № 5019/1151/12 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Приватного підприємства "ФІРМА РОМ"

до відповідача фізичної особи-підприємця Скороход Ірини Романівни

про стягнення в сумі 90 099 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2012 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5019/1151/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1151/12 від 11.09.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Скороход Ірини Романівни на користь приватного підприємства "ФІРМА РОМ" 72 689 грн. 75 коп. основного боргу, 5 131 грн. 11 коп. пені, 1 015 грн. 75 коп. 3% річних та 9 082 грн. 77 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 758 грн. 38 коп. У решті позовних вимог провадження припинено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки, розрахунки заявлених позивачем до стягнення є арифметично вірними, вимоги відповідають нормам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Скороход Ірина Романівна звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.09.12р. у справі 5019/1151/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов приватного підприємства "ФІРМА РОМ" частково: суму основного боргу - 72689 грн. 75 коп., та пеню подвійної ставки НБУ - 5131 грн.11 коп. Тобто в цій частині із рішенням місцевого суду погоджується. Як і погоджується із рішенням в частині припинення провадження у справі. У решті із прийнятим рішенням - в частині нарахування та стягнення 3% річних та штрафом не погоджується.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Також скаржник посилається на ст.625 ЦК України, оскільки цією статтею передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А у договорі передбачено вже 12%.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, "03" січня 2012 року між Приватним підприємством "ФІРМА РОМ" та фізичною особою-підприємцем Скороход Іриною Романівною було укладено Договір поставки № 461 від 03 січня 2012 року (надалі - Договір).

Договір підписано директором Приватного підприємства "ФІРМА РОМ" і фізичною особою-підприємцем Скороход Іриною Романівною та скріплено відтисками печаток сторін. На день розгляду справи є чинним, ніким не оскарженим.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцеві (відповідачу) товарно-матеріальні цінності (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товарі оплатити його вартість.

В п.2.1. вказується що, детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску та базис поставки товару зазначається в накладних і специфікаціях до даного договору яка являється невід'ємною його частиною.

На виконання умов договору № 461 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 89Н від 25.01.2012 року; № 140Н від 06.02.2012 р. на загальну суму 123 795 грн. 75 коп. (а.с.10, 12).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, який відпускається (поставляється) по договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України загальна вартість договору складається із сум визначених у видаткових накладних за період дії чинного договору.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті -гривнях. Вид розрахунків -безготівковий. Форма розрахунків - платіжні доручення.

Покупець (відповідач) зобов'язується проводити оплату вартості товару в термін, що зазначається в специфікації до договору, а при відсутності такої - на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) товару (п.3.1. договору, відпуск товару покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання, датою отримання товару вважається дата що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) товару).

Відповідачем частково сплачено за товар відпущений згідно договору на суму 38 106,00 грн. (банківські виписки від 01.02.2012р., 03.02.2012р., 06.02.2012р., 07.02.2012р., 21.02.2012р., 12.03.2012р.), які позивачем були зараховані в оплату товару поставленого за накладною №89Н від 25.01.2012р., та на суму 10 000,00 грн. (банківські виписки від 30.03.2012р., 20.04.2012р., 18.05.2012р., 30.05.2012р.,), які позивачем були зараховані в часткову оплату товару, поставленого за накладною №140Н від 06.02.2012р..

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків за отриманий товар належним чином не виконав, чим порушив умови Договору.

15 червня 2012 року позивач направив відповідачу претензію за №12/6-15 від 15.06.2012 року, в якій вимагав погасити суму боргу за договором поставки №461 від 03.01.2012 року (а.с. 24; доказ надсилання претензії відповідачу а.с. 25).

В свою чергу, відповідач 06.07.2012р. частково сплатив позивачу заборгованість за поставлений товар згідно договору в розмірі 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 06.07.2012р..

Відтак, станом на день розгляду справи в місцевому суді, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 461 становить 72 689 грн. 75 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Обов`язок належного виконання зобов`язання також встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України - "поставка".

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Докази виконання в повному обсязі відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 03 січня 2012 року № 461, яка складає 72 689 грн. 75 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Приватного підприємства "ФІРМА РОМ" про стягнення з фізичної особи-підприємця Скороход Ірини Романівни вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовуй спричинені цим збитки, зокрема, витрати понесені постачальником на закупку товару та не отриманий прибуток в порядку передбаченим чинним законодавством.

Покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору несе відповідальність у вигляді пені що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу, а при простроченні проведення розрахунків більше 20 (двадцяти) календарних днів - додатковий штраф в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) несплаченого товару.

Сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару понад двадцяти календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику крім пені, що передбачена пунктом 7.2. договору, штраф у розмірі дванадцяти відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. договору).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати грошових сум за Договором, покупець зобов`язаний на вимогу Позивача сплатити на його користь суму боргу з урахуванням пені, а також дванадцяти 12 відсотків річних від простроченої суми за весь час заборгованості.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення по платежах за договором позивач нарахував станом на 06 серпня 2012 року 5 131 грн. 11 коп. пені, 9 082 грн. 77 коп. штрафу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Оскільки, розрахунки заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу є арифметично вірними, вимоги відповідають нормам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум задоволенні місцевим судом в повному обсязі підставно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 ЦК України позивач в позовній заяві нарахував відповідачу інфляційні за період з 08.02.2012р. по 30.04.2012р. в розмірі 378 грн. 69 коп. та 3% річних за період з 08.02.2012р. по 06.07.2012р. в розмір 816 грн. 15 коп..

В заяві про уточнення позовних вимог позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 378 грн. 69 коп. та збільшив позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних до 1 015 грн. 47 коп., не змінюючи при цьому періоду нарахування.

Оскільки, розрахунки заявлених позивачем до стягнення 3% річних є арифметично вірними, вимоги відповідають нормам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум задоволені судом першої інстанції в повному обсязі правомірно.

Згідно статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Суд першої інстанції прийняв відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 378 грн. 69 коп. та підставно припинив в цій частині провадження по справі.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції про стягнення 72689грн.75коп. - основного боргу, 5131грн.11коп. - пені, 1015грн.75коп. - 3% річних та 9082грн.77коп. - штрафу, прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.09.12р. у справі №5019/1151/12 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Скороход Ірини Романівни - без задоволення.

Справу №5019/1151/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.