Рішення

від 11.09.2012 по справі 5019/1151/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5019/1151/12

За позовом Приватного підприємства "ФІРМА РОМ"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 90 099 грн. 64 коп.

суддя Торчинюк В.Г.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2В довіреність № б/н від 30.08.2012 року;

від відповідача - ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство "ФІРМА РОМ" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач) про стягнення 90 099 грн. 64 коп. боргу за поставлені згідно договору № 461 від 03.01.2012 року товарно-матеріальні цінності, з яких 75 689 грн. 75 коп. - сума основного боргу, 378 грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 816 грн. 15 коп. - сума трьох відсотків річних, 13 215 грн. 05 коп. суми штрафних санкцій. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 801 грн. 99 коп. (платіжне доручення № 7107 від 06.07.2012 року).

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 12 липня 2012 року справу № 5019/1151/12 прийнято до розгляду та порушено провадження по даній справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 04 вересня 2012 року.

У судовому засіданні 04 вересня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

30.08.2012 року представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму основного боргу, щодо решти позовних вимог зазначає, що позивачем проведений невірний розрахунок пені, оскільки сума пені, згідно розрахунку відповідача, має становити 248 грн. 16 коп., а також відповідач не погоджується стосовно нарахування позивачем штрафу в розмірі 3%.

03.09.2012 року відповідач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 72 689 грн. 75 коп. основного боргу, 1 015 грн. 47 коп. 3% річних, 5 131 грн. 11 коп. пені та 9 082 грн. 77 коп. 12% штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд , -

В С Т А Н О В И В:

"03" січня 2012 року між Приватним підприємством "ФІРМА РОМ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір поставки № 461 від 03 січня 2012 року (надалі - Договір).

Договір підписано директором Приватного підприємства "ФІРМА РОМ" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та скріплено відтисками печаток сторін. На день розгляду справи є чинним, ніким не оскарженим.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцеві (відповідачу) товарно-матеріальні цінності (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товарі оплатити його вартість.

В п.2.1. вказується що, детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску та базис поставки товару зазначається в накладних і специфікаціях до даного договору яка являється невід'ємною його частиною.

На виконання умов договору № 461 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 89Н від 25.01.2012 року; № 140Н від 06.02.2012 р. на загальну суму 123 795 грн. 75 коп. (а.с.10, 12).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, який відпускається (поставляється) по договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України загальна вартість договору складається із сум визначених у видаткових накладних за період дії чинного договору.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті -гривнях. Вид розрахунків -безготівковий. Форма розрахунків - платіжні доручення.

Покупець (відповідач) зобов'язується проводити оплату вартості товару в термін, що зазначається в специфікації до договору, а при відсутності такої -на протязі одного дня з моменту відпуску (поставки) товару (п.3.1. договору, відпуск товару покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання, датою отримання товару вважається дата що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) товару).

Відповідачем частково сплачено за товар відпущений згідно договору на суму 38 106,00 грн. (банківські виписки від 01.02.2012р., 03.02.2012р., 06.02.2012р., 07.02.2012р., 21.02.2012р., 12.03.2012р.), які позивачем були зараховані в оплату товару поставленого за накладною №89Н від 25.01.2012р., та на суму 10 000,00 грн. (банківські виписки від 30.03.2012р., 20.04.2012р., 18.05.2012р., 30.05.2012р.,), які позивачем були зараховані в часткову оплату товару, поставленого за накладною №140Н від 06.02.2012р..

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків за отриманий товар належним чином не виконав, чим порушив умови Договору.

15 червня 2012 року позивач направив відповідачу претензію за №12/6-15 від 15.06.2012 року, в якій вимагав погасити суму боргу за договором поставки №461 від 03.01.2012 року (а.с. 24; доказ надсилання претензії відповідачу а.с. 25).

В свою чергу, відповідач 06.07.2012р. частково сплатив позивачу заборгованість за поставлений товар згідно договору в розмірі 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 06.07.2012р..

Відтак, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 461 становить 72 689 грн. 75 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Обов`язок належного виконання зобов`язання також встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України - "поставка".

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Докази виконання в повному обсязі відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 03 січня 2012 року № 461, яка складає 72 689 грн. 75 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Приватного підприємства "ФІРМИ РОМ" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовуй спричинені цим збитки, зокрема, витрати понесені постачальником на закупку товару та не отриманий прибуток в порядку передбаченим чинним законодавством.

Покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору несе відповідальність у вигляді пені що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу, а при простроченні проведення розрахунків більше 20 (двадцяти) календарних днів - додатковий штраф в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від загальної вартості відпущеного (поставленого) несплаченого товару.

Сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару понад двадцяти календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику крім пені, що передбачена пунктом 7.2. договору , штраф у розмірі дванадцяти відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. договору).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати грошових сум за Договором, покупець зобов`язаний на вимогу Позивача сплатити на його користь суму боргу з урахуванням пені, а також дванадцяти 12 відсотків річних від простроченої суми за весь час заборгованості.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення по платежах за договором позивач нарахував станом на 06 серпня 2012 року 5 131 грн. 11 коп. пені, 9 082 грн. 77 коп. штрафу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Оскільки розрахунки заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу є арифметично вірними, вимоги відповідають нормам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 ЦК України позивач в позовній заяві нарахував відповідачу інфляційні за період з 08.02.2012р. по 30.04.2012р. в розмірі 378 грн. 69 коп. та 3% річних за період з 08.02.2012р. по 06.07.2012р. в розмір 816 грн. 15 коп..

В заяві про уточнення позовних вимог позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 378 грн. 69 коп. та збільшив позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних до 1 015 грн. 47 коп., не змінюючи при цьому періоду нарахування.

Оскільки розрахунки заявлених позивачем до стягнення 3% річних є арифметично вірними, вимоги відповідають нормам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 78 ГПК України Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

В судовому засіданні судом встановлено, що представнику позивача відомі наслідки відмови від позову в частині стягнення інфляційних.

Пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 378 грн. 69 коп. та припиняє в цій частині провадження по справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 72 689 грн. 75 коп.. основного боргу, 5 131 грн. 11 коп. пені, 1 015 грн. 75 коп. 3% річних та 9 082 грн. 77 коп. штрафу, заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, у заяві про уточнення позовних вимог позивач відмовляється від стягнення з відповідача судового збору в розмірі 43 грн. 61 коп. та просить стягнути з відповідача судовій збір в розмірі 1 758 грн. 38 коп..

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в розмірі 1 758 грн. 38 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35400, Рівненська обл., смт. Гоща, вул. Рівненська, 9, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "ФІРМА РОМ" (м. Рівне, вул. Орлова, буд. 2, код 23306434) 72 689 грн. 75 коп. основного боргу, 5 131 грн. 11 коп. пені, 1 015 грн. 75 коп. 3% річних та 9 082 грн. 77 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 758 грн. 38 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог провадження по справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2012 р.

Суддя Торчинюк В.Г.