Постанова

від 16.12.2008 по справі 2/312

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 16 грудня 2008 р.                                                                                   

№

2/312 

Вищий господарський

суд України у складі колегії  суддів :

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

Чернова

Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача  

ОСОБА_1

відповідачів

 третьої особи скаржника 

ОСОБА_2.,

- ОСОБА_3,ОСОБА_4

розглянувши

у відкритому  судовому засіданні   касаційні

скарги

 ПП "ОСОБА_5та ОСОБА_6

на

постанову

від

16.09.2008 Київського апеляційного господарського суду

у

справі

№2/312

за  позовом

ПП

"Шико"

до 

(третя особа -

1.Шевченківської

районної м.Києві ради; 2.Управління з питань комунального майна, приватизації

та підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради ТОВ

"Молоко")

про 

визнання

недійсними результатів конкурсу на право оренди  комунального майна та спонукання

відповідачів продовжити дію договору оренди нежилого приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду м.Києва від 09.10.2007 (суддя Домнічева І.О.), залишеним

без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008

(судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.), в позові відмовлено у

зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення

мотивоване обставинами припинення з 31.01.2007 року дії договору оренди

нежилого приміщення від 22.02.2006 №1224/1, своєчасної належної відмови

орендодавця від пролонгації цього договору та правомірністю визначення

переможцем конкурсу ТОВ "Молоко", яке запропонувало найкращі умови

подальшої оренди нежилого приміщення площею 33,9 кв.м. по вАДРЕСА_1

ПП

"ОСОБА_5та ОСОБА_6 у поданих касаційних скаргах просять рішення та

постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду

м.Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального

права, а саме ст.118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007

рік", п.п.3.1,3.2 Порядку проведення конкурсу на право оренди комунального

майна територіальної громади Шевченківського району м.Києва, затвердженого

рішенням Шевченківської районної м.Києві ради від 15.02.2007 №162, та

ст.ст.43,84 ГПК України. Зокрема, позивач вважає, що цільовим призначенням

спірного технічного підвального приміщення є розміщення та обслуговування

електро-, водо-, та тепломереж будинку, а тому розміщення в ньому офісу або

складу буде порушенням  цільового

призначення такого приміщення. В свою чергу, ОСОБА_6, як власник нежилих приміщень

загальною площею 52,1 кв.м., розташованих на 1-ому поверсі АДРЕСА_1в м.Києві,

через які третьою особою здійснюється доступ до спірних орендованих приміщень,

вважає, що ухваливши оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав

правомірним передачу підвалу в оренду, чим істотно обмежив право власності

ОСОБА_6 на належне їй приміщення. Окрім того, скаржник вказує на те, що

виходячи з вимог ст.ст.369,382 ЦК України Шевченківська районна м.Києві рада не

мала жодних повноважень по розпорядженню підвалом, в тому числі шляхом передачі

його в оренду, оскільки це можливо виключно за рішенням всіх мешканців будинку.

Колегія

суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального

права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін,

скаржника і третьої особи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають

відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи

без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд

виходив з того, що з 31.01.2007 року припинився укладений між позивачем та

другим відповідачем договір оренди нежилого приміщення від 22.02.2006 №1224/1 у

зв'язку з закінченням строку його дії та своєчасною відмовою орендодавця від

пролонгації цього договору.

Відповідно

до ст.118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"

передача в оренду державного та комунального майна в 2007 році здійснюється

виключно на конкурсних засадах.

На виконання

вимог зазначеного закону 27.04.2007 року відбувся конкурс на право оренди

нежилого приміщення площею 33,9 кв.м. по вул.І.Франка,27/31 в м.Києві (протокол

№3), переможцем якого визначено ТОВ "Молоко" з тих мотивів, що

пропозиції цього товариства щодо розміру орендної ставки найбільш повно

відповідають умовам і критеріям конкурсу та забезпечать найкращий ефект для

соціально-економічного розвитку інфраструктури територіальної громади району.

Позивачем

не доведено порушення під час проведення конкурсу вимог чинного законодавства

та прав і законних інтересів ПП "Шико", оскільки відповідно до ч.3

ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна"  орендар, який належним чином

виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на

продовження договору оренди на новий термін. Оскільки позивач, як учасник

конкурсу, запропонував не найкращі умови на право оренди, то він втратив

переважне право на продовження дії договору оренди на новий строк.

Колегія

погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Як

правильно зазначив апеляційний суд, частиною 3 ст.17 Закону України "Про

оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент

проведення конкурсу від 27.04.2007) встановлено, що після закінчення терміну

договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має

переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на

новий термін.

Отже,

поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у

разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови,

рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом.

Судами

було встановлено, що спірне приміщення буде передано в оренду третій особі, як

переможцю конкурсу, проведеного 27.04.2007 року. Позивач своїм правом участі в

конкурсі скористався (протокол №3 від 27.04.2007), однак, запропонував орендну

ставку, вдвічі меншу від орендної ставки, запропонованої ТОВ

"Молоко", тобто мають місце нерівні умови подальшого використання

об'єкта оренди, що виключає можливість застосування переважного права орендаря

(позивача) на продовження договору оренди на новий термін в розумінні ч.3 ст.17

Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Наведені

обставини скаржником не спростовуються.

            Наявні ж заперечення позивача

зводяться передусім до необхідності з'ясування 

питань віднесеності спірного підвального приміщення до нежилого чи до

допоміжного приміщення (встановлення типу приміщення), його цільового

призначення, можливості використання під офіс чи склад, та визначення його

складових частин (загальні будинкові мережі опалення, холодного та гарячого

водопостачання тощо), які забезпечують життєдіяльність мешканців житлового

АДРЕСА_1в м.Києві.            

            Проте, спір між сторонами виник

суто з орендних правовідносин, а саме щодо надання третій особі права на оренду

вказаних приміщень, які раніше орендував позивач. З матеріалів справи не

вбачається та судом не встановлено існування між Шевченківською районною

м.Києві радою та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку спору про

право власності на орендоване третьою особою на даний час підвальне приміщення.

            Окрім того, заперечуючи можливість

цільового використання орендованого третьою особою нежилого приміщення під офіс

або склад, позивач не враховує той факт, що він за умовами вже припиненого

договору оренди нежилого приміщення від 22.02.2006 №1224/1 використовував

згадане приміщення саме під склад (п.1.2 вказаного договору).

            Що стосується касаційної скарги

ОСОБА_6, то вона також підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судове

рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися

прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір

про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та

прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або

міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних

правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, які

не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення

містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній

частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому

випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі

у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1

статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод

положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його

цивільних прав і обов'язків.

Будь-який

інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до

уваги.

Крім

того, в силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу

України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно

дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в

розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту,

оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки

фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Проте,

ОСОБА_6 не доведено, що оскаржувані нею судові рішення стосується її прав та

обов'язків з огляду на наступне.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом.

Твердження

скаржника грунтуються передусім на тому, що він, як власник нежилих приміщень

загальною площею 52,1 кв.м., розташованих на 1-ому поверсі АДРЕСА_1в м.Києві,

через які третьою особою здійснюється доступ до спірних орендованих приміщень,

вважає, що ухваливши оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав

правомірним передачу підвалу в оренду, чим істотно обмежив право власності

ОСОБА_6 на належне їй приміщення, а відповідно до ст.391 ЦК України власник

майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування

та розпорядження своїм майном.

Проте,

як свідчать матеріали справи, ОСОБА_6 не є стороною у спірних орендних

правовідносинах, у межах яких позивач, як колишній орендар спірного підвального

приміщення, оспорює правомірність набуття третьою особою права на оренду

приміщення на конкурсних засадах. Правом участі в оспорюваному конкурсі ОСОБА_6

також не скористалася.

Відтак,

спір про захист переважного права позивача на оренду приміщення, доступ до

якого проходить через належні ОСОБА_6. приміщення, ніяким чином не стосується

прав та обов'язків ОСОБА_6, які ґрунтуються на ст.ст.319,321,391 ЦК України, та

у разі порушення цих прав підлягають захисту нормами про право власності, а не

нормами законодавства про оренду.

При

цьому, господарські суди не зобов'язували скаржника вчиняти будь-які юридично

значимі дії щодо належного йому на праві власності майна, або утримуватися від

їх вчинення. Відсутня згадка про ОСОБА_6. як в описовій та мотивувальній, так і

в резолютивній частинах судового рішення. Матеріали справи не містять інших

документів, які б свідчили про порушення прав скаржника, як власника суміжного

приміщення.

Не

заслуговують на увагу також безпредметні твердження скаржника про те, що

виходячи з вимог ст.ст.369,382 ЦК України Шевченківська районна м.Києві рада не

мала жодних повноважень по розпорядженню підвалом, в тому числі шляхом передачі

його в оренду, так як, на думку скаржника, це можливо виключно за рішенням всіх

мешканців будинку. Адже даний господарський спір виник з правовідносин між

сторонами виник суто з орендних правовідносин, а саме щодо надання третій особі

права на оренду вказаних приміщень, які раніше орендував позивач. З матеріалів

справи не вбачається та судом не встановлено існування між Шевченківською

районною м.Києві радою та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку

(чи його мешканцями) спору про право власності на орендоване третьою особою на

даний час підвальне приміщення. Суд при прийнятті рішення у даній справі цілком

правомірно не виходив за межі позовних вимог та не встановлював наявність чи

відсутність у першого відповідача права власності на спірне орендоване майно.

Всупереч

вимогам ст.ст.1,107 ГПК України скарга ОСОБА_6 в цій частині фактично подана в

інтересах мешканців квартир будинку поАДРЕСА_1що не позбавляє їх права

самостійно звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Водночас

разі виникнення між третьою особою та ОСОБА_6 спору про право користування належним

останній нерухомим майном для забезпечення доступу до орендованого ТОВ

"Молоко" підвального приміщення (право сервітуту тощо), такий спір

може розглядатися лише в іншому позовному провадженні.

Разом

з тим, якщо ОСОБА_6 вважає, що відповідачами порушуються чи обмежуються її

права, як власника, то скаржник не позбавлений можливості захистити свої права

в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду з самостійним

позовом, підтвердженням чого є додана до касаційної скарги ухвала Шевченківського

районного суду м.Києва від 02.07.2008 у справі №2-8509/08 (а.с.93 том 2), якою

відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Шевченківської

районної м.Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та

підприємництва Шевченківської районної м.Києві ради (третя особа - ТОВ

"Молоко") про захист права власності, усунення перешкод у

користуванні приміщенням, визнання незаконним і скасування розпорядження

Шевченківської районної м.Києві ради від 18.05.2007 №101 та визнання недійсним

договору оренди від 08.06.2007 №290/1.

Колегія

враховує, що касаційна скарга не містить доводів на спростування встановлених

судом першої інстанції обставин законного набуття ТОВ "Молоко" права

на оренду нежилого приміщення за результатами проведеного конкурсу.

Отже,

оскаржуваним рішенням не зачіпалися права та законні інтереси ОСОБА_6 стосовно

орендованого ТОВ "Молоко" майна, яке на даний час знаходиться у

комунальній власності, чим спростовуються твердження скаржника про те, що

оскаржувані рішення та постанова стосуються прав та обов'язків вказаної особи,

а тому відсутні підстави як для залучення ОСОБА_6 до участі у справі так і для

задоволення касаційної скарги.

Касаційна

інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний

Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського

суду України, пов'язаних із застосуванням ст.107 ГПК України (постанови ВСУ від

30.11.2004 у справі №1/50-03-1133, від 26.02.2008 у справі №2-17/5421-2007, від

24.06.2008 у справі №2/164-35/246 та від 02.09.2008 у справі №23/294).

Зважаючи

на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування

оскаржуваної постанови.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 у справі №2/312

залишити без змін, а касаційні скарги ПП "ОСОБА_5та ОСОБА_6 -без

задоволення.

Головуючий,

суддя                                                                                                        В.Овечкін

Судді:                                                                                                                      

Є.Чернов

                                                                                                                                  В.Цвігун