Рішення

від 05.11.2012 по справі 2-1623/12

СВЕРДЛОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1623/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Новосьолової Г.М., при секретарі Вобліковій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Свердловської міської ради про визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що за нотаріально посвідченим 17.07.1987 року договором купівлі-продажу вона купила у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1. На неприватизованій земельній ділянці знаходився одноповерховий будинок житловою площею 25,5 кв. м., позначений літерою « А-ж » , вбиральня дерев'яна літер « Д » , огорожа № 1 та водопровід № 2. Продаж був вчинений за 2.200 радянських рублів. Будинок хоч і був побудований в 1984 році, але потребував перебудови, оскільки був зведений із глини, тому вона звернулась до виконкому Свердловської міської ради за дозволом на його перебудову. Рішенням виконкому за № 487 від 24.12.1991 року їй було дозволено перебудувати будинок на новому місці з переобладнанням старого житлового приміщення під службове. Перебудову вона повинна була закінчити на протязі трьох років і до 24.12.1994 року пред'явити державній комісії збудований житловий будинок для введення його в експлуатацію. Але у зв'язку з надзвичайно скрутним матеріальним становищем вона не змогла збудувати вчасно будинок і закінчила будівництво тільки в 2011 році, після чого звернулась до відділу архітектури Свердловської міської ради за отриманням акту готовності та прийняття будинку в експлуатацію. Їй порекомендували звернутись до суду за вирішенням цього питання, оскільки земельна ділянка не приватизована, і не була раніше отримана відповідна технічна документація у відділі головного архітектора Свердловської міської ради, без належно затвердженого проекту перебудови будинку та будівництво закінчено невчасно.

Позивач вважає, що за нею повинно бути визнано право власності на перебудований житловий будинок, так як земельна ділянка перейшла в її користування по договору купівлі-продажу старого будинку , перебудова якого здійснена нею з дозволу виконкому Свердловської міської ради, своєчасно перебудова не була закінчена у зв'язку з фінансово-економічною кризою в Україні на той час, що відобразилось і на її матеріальному становищі, незаконність перебудови ніким не оспорюється і нею не порушені права інших осіб.

Позивач просить суд визнати за нею право власності на перебудований житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 123,6 кв. м., в тому числі житловою площею 64,4 кв. м., позначений літерою « А », з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, позначеними літерами: « Б » - сарай-баня, « В » - сарай , « Г » - убиральня, № 1,2 - огорожа , № 3 - водопровід.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву, та просить справу розглянути за її відсутності просить задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Заперечує проти задоволення позову, надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що позовна заява ОСОБА_1 до Свердловської міської ради про визнання права власності на житловий будинок розглянута. Позовні вимоги вважають незаконними, необґрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Рішенням виконкому від 24 грудня 1991 року позивачці ОСОБА_1 було надане право на перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 З того часу пройшло більше 20 років, відбулися зміни діючого законодавства. Право власності виникає з моменту прийняття нерухомого майна в експлуатацію, та проводиться в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., чого не зроблено позивачем. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється. Крім того, позивачем не надано доказів відповідності збудованого об'єкта санітарним, екологічним та протипожежним нормам, які повинні бути підтвердженні висновками відповідних органів, та у позовній заяві не зазначено обставин щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації. У зв'язку з викладеним спірна будівля є самочинно збудованою. Крім того, відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Тобто, право зводити будівлі та споруди, здійснювати перебудову має право той, хто має у власності або в користуванні земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності, набувається на підставах , що не заборонені законом , зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно , якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом .

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, а так як позивачка є власником земельної ділянки, тому позивачка звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на самочинно збудований будинок.

Судом встановлено, що позивачка за нотариально посвідченим 17.07.1987 року договором купівлі-продажу (а.с.5-6) купила у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1.

На неприватизованій земельній ділянці знаходився одноповерховий будинок житловою площею 25,5 кв. м., позначений літерою « А-ж » , вбиральня дерев'яна літер « Д » , огорожа № 1 та водопровід № 2. Будинок побудований в 1984 році, але потребував перебудови, оскільки був зведений із глини, тому позивачка звернулась до виконкому Свердловської міської ради за дозволом на його перебудову.

Рішенням виконкому за № 487 від 24.12.1991 року(а.с.7), їй було дозволено перебудувати будинок на новому місці з переобладнанням старого житлового приміщення під службове.

Перебудову вона повинна була закінчити на протязі трьох років, до 24.12.1994 року пред'явити державній комісії збудований житловий будинок для введення його в експлуатацію. Але у зв'язку з надзвичайно скрутним матеріальним становищем, як вказує позивачка, вона не змогла збудувати вчасно будинок і закінчила будівництво тільки у 2011 році, після чого звернулась до відділу архітектури Свердловської міської ради за отриманням акта готовності та прийняття будинку в експлуатацію. Їй порекомендували звернутись до суду за вирішенням цього питання, оскільки земельна ділянка не приватизована та не була раніше отримана відповідна технічна документація у відділі головного архітектора Свердловської міської ради, без належно затвердженого проекту перебудови будинку та будівництво закінчено невчасно.

Позивачка надала у судове засідання звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об,єкта, житлового будинку «Аж» з господарськими будівлями (сарай-баня «Б», сарай «В», убиральня «Г» м. Свердловська Луганської області згідно до висновку якого: житловий будинок «Аж» загальною площею 123,6м2, житловою площею 64,4м2 з господарськими будівлями (сарай-баня «Б» пл. 18,0 , сарай «В» пл. 19,1м , убиральня «Г» пл. 1,9м2) по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 встановлено їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість їх безпечної експлуатації.(а.с.15-25).

Згідно до Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ п. 14: на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

15. Виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК, при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення.

П.16. Позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Судом встановлено, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

На підставі ст. ст.. 328, 376 ЦК України, Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, керуючись ст.ст. 10-15, 31, 60, 118-120, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ

Позов ОСОБА_1 до Свердловської міської ради про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати право приватної власності за ОСОБА_1 на перебудований житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 123,6 кв. м., житловою площею 64,4 кв. м., позначений літерою « А », з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, позначеними літерами : « Б » - сарай-баня, « В » - сарай, « Г » - убиральня , № 1,2 - огорожа , № 3 -водопровід.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: