Ухвала

від 06.11.2012 по справі 10/226

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року м. Київ К-21383/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 01 квітня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року

у справі № 10/226

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 01 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року, позов Приватного підприємця ОСОБА_3 (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (відповідач) задоволено. Визнано нечинним рішення № 001378171 від 29 серпня 2008 року в частині застосування до ПП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 337 000,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_3 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Чернівці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 01 квітня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2299/17-118/1724002818 від 18 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 001378171 від 29 серпня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 359 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі -Положення), у зв'язку з неоприбуткуванням готівкових коштів в касі на загальну суму в розмірі 71 800,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що в охоплений перевіркою період позивачем укладено ряд договорів суборенди та оренди частини нежитлових приміщень з Приватним підприємцем ОСОБА_4, Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_6

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 розділу 1 Положення оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як встановлено судами, позивачем кошти, отримані від ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 в якості орендної плати в період з 01 січня 2007 року по 31 липня 2007 року, не оприбутковано.

Проте, слід зазначити, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Положення, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, застосування до ПП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій рішенням № 001378171 від 29 серпня 2008 року здійснено відповідачем поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Що стосується доводів податкового органу про отримання позивачем орендної плати в розмірі 65 000,00 грн. від ПП ОСОБА_6 в період з 01 червня 2007 року по 30 червня 2008 року, то, як встановлено судами попередніх інстанцій, вони спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, судами встановлено, що між ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_6 укладено договір від 05 червня 2007 року про внесення змін до договору оренди від 01 червня 2007 року, відповідно до умов якого сторони змінили порядок здійснення орендних платежів та встановили, що орендна плата за перші вісімнадцять календарних місяців оренди з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2008 року підлягає оплаті орендарем 31 грудня 2008 року.

Вказаний факт, зокрема, підтверджується поясненнями, наданими свідком ОСОБА_6 в суді першої інстанції.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на ненадання позивачем під час проведення перевірки договору від 05 червня 2007 року, оскільки, відповідач мав можливість витребувати у ПП ОСОБА_3 спірний договір, однак, як встановлено судами, не реалізував повноваження, надані йому статтею 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що твердження податкового органу про розмір отриманих позивачем від ПП ОСОБА_6 грошових коштів та про період їх отримання є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Чернівецької області від 01 квітня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 01 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.