Постанова

від 01.11.2012 по справі 14/379

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-27324/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТЕХ»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010

у справі № 14/379

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТЕХ»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТЕХ»(далі -позивач, ТОВ «АВТЕХ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення (акт) від 31.03.2008 №209/15-224 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

В касаційній скарзі, ТОВ «АВТЕХ», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення -про задоволення в повному обсязі адміністративного позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ТОВ «АВТЕХ» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в листопаді 2006 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво платника податку на додану вартість від 03.11.2006 №36762232.

В свою чергу, комісією з проведення інвентаризації реєстру та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість встановлено, що за період з березня 2007 року по лютий 2008 року позивачем подавались декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «АВТЕХ» від 03.11.2006 №36762232, у зв'язку з чим ДПІ у Оболонському районі м. Києва складено акт від 31.03.2008 №209/15-224 про анулювання реєстрації ТОВ «АВТЕХ» як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон №168/97-ВР).

При цьому, судами встановлено, що в період з березня 2007 року по лютий 2008 року позивач формував податковий кредит з податку на додану вартість, що відображено в деклараціях за відповідні податкові періоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість не має правового значення для прийняття рішення про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону №168/97-ВР оподатковуваною операцією є операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону №168/97-ВР поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників подат ку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що норми Закону № 168/97-ВР не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР , оскільки, операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої -придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТЕХ»задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, оформлене актом від 31.03.2008 №209/15-224, про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТЕХ»як платника податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) О.І. Степашко Судді (підпис) С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова