Постанова

від 15.11.2012 по справі 31/91

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа № 31/91 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Донецької області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.08.12 у справі№ 31/91 господарського суду Донецької області за позовомПрокурора Волноваського району в інтересах держави в особі: 1) Донецької обласної ради 2) Волноваської районної ради 3) Дмитрівської сільської ради Волноваського району доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" простягнення 606 808,23 грн.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Томчук М.О. (посв. № 000606).

Представники позивачів та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Волноваського району в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, Волноваської районної ради, Дмитрівської сільської ради Волноваського району звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівський гранітний кар'єр - Астор" про стягнення 606 808,23 грн. втрат сільськогосподарського виробництва. Позов обґрунтований доводами щодо порушення відповідачем обов'язку з відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва в результаті вилучення земельних ділянок для розміщення кар'єру з видобування гранітів загальною площею 53,9678 га. При цьому, прокурор посилався на приписи статті 207 Земельного кодексу України, пункту 4 Постанови кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.10.11, ухваленим суддею Ушенко Л.В., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.11 (колегія суддів у складі: Москальової І.В. -головуючого, Будко Н.В., М'ясищева А.М.), у позові відмовлено.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 16.02.12 перевірені рішення та постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до суду першої інстанції.

Після нового розгляду справи Господарський суд Донецької області рішенням від 18.06.12, ухваленим колегією суддів у складі: Гринник М.М. -головуючого, Демідової П.В., Сич Ю.В., у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності матеріалами справи поетапного освоєння спірних земель для добування корисних копалин відкритим способом та відсутності доказів фактичної передачі та використання земельних ділянок відповідачем. При цьому, суд керувався приписами статті 207 Земельного кодексу України, пункту 4 Постанови кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Склярук О.І. -головуючого, Богатиря К.В., Дучал Н.М., постановою від 01.08.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі рішенням та постановою , заступник прокурора Донецької області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на помилковий висновок попередніх судів щодо обов'язку відшкодування відповідачем втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у міру фактичного надання йому земельних ділянок. Вказує на те, що згідно з розпорядженнями голови Донецької облдержадміністрації від 25.12.09 за № 672 та № 673 вилучені земельні ділянки передані відповідачу у повному обсязі, даних щодо поетапного надання земельних ділянок розпорядження не містять, тобто передбачено укладення по окремому договору оренди земельної ділянки за кожним розпорядженням. З огляду на що, скаржник вважає наявними підстави для повного відшкодування відповідачем втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва з вилучених земельних ділянок. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування попередніми судами приписів статті 207 Земельного кодексу України, пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Волноваського району заявлена в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, Волноваської районної ради, Дмитрівської сільської ради Волноваського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 606 808,23 грн. Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженнями голови Донецької обласної державної адміністрації від 25.12.09 № 672 та від 25.12.09 № 673 "Про передачу земельних ділянок в оренду ТОВ "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" (далі - розпорядження) затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 43,7789 га та 10,1889 га під будівництво технологічних об'єктів з видобування і переробки гранітів із земель запасу на території Дмитрівської сільської ради Волноваського району Донецької області та передано ТОВ "Дмитрівський гранітний кар'єр-Астор" ці земельні ділянки у довгострокову оренду строком на 20 років. Пунктом 3.1 розпоряджень зобов'язано відповідача відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських угідь та інших захисних насаджень для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом, в сумах 97 022,28 грн. та 509 785,95 грн. відповідно, які разом складають ціну позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо обов'язку відшкодування відповідачем втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у міру фактичного надання йому спірних земельних ділянок у зв'язку із поетапним їх освоєнням. Проте, такий висновок судів попередніх інстанцій визнається помилковим з огляду на наступне. Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави. Головною ознакою, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є втрачання сільськогосподарськими угіддями своєї функції головного засобу виробництва у сільському господарстві та їх вибуття з господарського обігу , що і відбувається у випадку вилучення земель. Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, а також порядок використання одержаних коштів. Умовами відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначені статтею 207 Земельного кодексу України, і на які посилається позивач, передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом . Згідно з частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню (далі - Порядок), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок , а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом -у міру їх фактичного надання . Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є саме затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки. Статтею 209 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час винесення розпоряджень голови Донецької облдержадміністрації від 25.12.09 № 672 та від 25.12.09 № 673) визначена форма відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок використання коштів, що надходять в порядку компенсації цих втрат. Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків; районним радам - 15 відсотків; міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків. Аналогічний розподіл відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначений також пунктом 4 частини 2 статті 69 чинного Бюджетного кодексу України. Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, як і сума, що підлягає компенсації та строки її сплати, є нормативно визначеними. Водночас, колегія суддів відзначає, що чинним законодавством обов'язок відшкодування зазначених втрат не пов'язаний з моментом укладення або реєстрації договорів оренди спірних земельних ділянок. Відтак, відсутність укладених договорів оренди земельних ділянок не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування нормативно встановлених втрат, що є складовою частиною проектів землеустрою. У випадку ж поетапного освоєння земельної ділянки обов'язок відшкодування юридичними і фізичним особами втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва ставиться у залежність від фактичного надання земельної ділянки. Установивши при розгляді справи факт надання відповідачу розпорядженнями Донецької облдержадміністрації від 25.12.09 № 672 та від 25.12.09 № 673 спірних земельних ділянок, судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано пункт 4 вищевказаного Порядку в частині обов'язку відповідача з відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в двомісячний термін після затвердження йому проектів відведення земельних ділянок. Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відтак, доводи касаційної скарги заступника прокурора Донецької області знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.12 у справі Господарського суду Донецької області № 31/91 і рішення Господарського суду Донецької області від 18.06.12 скасувати.

Прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівський гранітний кар'єр - Астор" 606 808,23 грн. втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва з розподілом на користь: бюджету Донецької обласної ради - 151 702,06 грн.; бюджету Волноваської районної ради - 91 021,23 грн.; бюджету Дмитрівської сільської ради Волноваського району - 364 084,93 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівський гранітний кар'єр - Астор" в доход Державного бюджету України 12 136,16 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, 6 068,08 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 6 068,08 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази на виконання даної постанови.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець