Рішення

від 23.01.2012 по справі 22-ц-123/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-123/12 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О. Я.

Провадження № 22-ц/1390/123/12

Категорія - 6 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Зверхановської Л.Д., Крайник Н.П.,

за секретаря Винарчика О.П.,

з участю представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 лютого 2011 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_3 про демонтаж самочинного будівництва,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати самочинно влаштований на землях міськземфонду фундамент, розміром 3,00х5,00 м. під навіс автомобіля та металеву огорожу, розміром 13,00x20,00 м на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи а розмірі 37.00 грн., оскільки відповідачем добровільно не виконано п.2 розпорядження голови Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 18.11.2009р. № 904 «Про самочинне будівництво гр. ОСОБА_3».

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 24 лютого 2011 року позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самочинно влаштований на землях міськземфонду фундамент, розміром 3,00х5,00 м під навіс автомобіля та металеву огорожу, розміром 13,00х20,00 м на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_3 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та 51,00 грн. судового збору - в доход держави.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Залізничної районної адміністрації.

В судове засідання представник Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи районна адміністрація була повідомлена у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа з повісткою про розгляд справи (а.с.76).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про слухання справи без її участі в зв'язку із захворюванням.

Представник відповідача ОСОБА_4. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила рішення суду скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 встановила фундамент для влаштування навісу для автомобіля.

Пунктом 2 розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 18.11.2009 р. №904 «Про самочинне будівництво гр.ОСОБА_3.»зобов'язано відповідача по справі в термін до 10.12.2009 р. демонтувати самочинно влаштований на землях міськземфонду фундамент, розміром 3,00х5,00 м. під навіс автомобіля та металеву огорожу, розміром 13,00х20,00 м на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю після відповідної перевірки оформила Припис № 1/412-з від 15.12.2009 р., яким зобов'язала ОСОБА_3 здійснити демонтаж фундаменту влаштованого біля будинку АДРЕСА_1

За зазначене адміністративне правопорушення ОСОБА_3 на підставі ст.97 КУпАП була притягнута до адміністративної відповідальності.

З долученої до матеріалів справи копії акту обстеження ЛКП «Нове»від 29.01.2010 року вбачається, що станом на кінець січня 2010 року відповідач самочинно здійсненого нею будівництва не демонтувала.

Однак, як вбачається з долучених відповідачем акту ЖБК №79 від 17.10.10р. та акту № 67/10-з інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_3 у 2010 році самостійно демонтувала влаштований нею фундамент на прибудинковій території АДРЕСА_1 (а.с.64,68-72). Відтак, на час розгляду справи та винесення рішення Залізничним районним судом м.Львова від 24 лютого 2011 року предмет спору в цій частині був відсутній.

Відповідно до положень ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відтак, самочинним будівництвом може вважатись спорудження об'єктів нерухомого майна, до яких за даних обставин може належати фундамент. В той же час віднесення огорожі у вигляді сітки навколо будинку АДРЕСА_1 до об'єктів нерухомого майна є безпідставним.

Як вбачається із матеріалів справи, долучених відповідачем доказів, та не заперечувалось представником позивача, багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить Житлово-будівельному кооперативу №79 (код ЄДРПОУ 20851065).

На час розгляду даної цивільної справи судом першої інстанції порядок і вимоги щодо огорож в м.Львові врегульовувались Рішенням Львівської міської ради від 07.05.2004 р. №412, яким було затверджено Положення про порядок влаштування огорож у м.Львові.

З довідки ЖБК №79 від 17.07.2010 р. вбачається, що прибудинкова територія навколо будинку АДРЕСА_1 за кошти ЖБК №79 та його членів була огороджена сіткою при здачі будинку в експлуатацію у 1973 році.

Таким чином, відповідно до п.4 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №412 від 07.05.2004 р., Положення про порядок влаштування огорож земельних ділянок у м.Львові не поширюється на огорожу, яка була встановлена ЖБК №79 до прийняття Виконавчим комітетом Львівської міської ради вказаного рішення.

Як підтверджується довідкою №6776 від 29.03.2001р., вих.№1609/5/183, виданою Львівським міським управлінням земельних ресурсів, Житлово-будівельний кооператив №79 є землекористувачем земельної ділянки площею 5870 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Означена земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови (землі багатоповерхової житлової забудови). На топографічних зйомках та планах території станом на 1998 рік земельна ділянка навколо будинку АДРЕСА_1 огороджена (а.с. 56, 57).

Судом встановлено, що залучена як відповідач у даній справі ОСОБА_3 за власні кошти відновила частину сітки навколо будинку АДРЕСА_1, яка за тривалий час експлуатації розтягнулась та мала численні пошкодження.

Власником речі вважається особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, або набула відповідне право на підставі договору.

Відремонтувавши частково сітку біля будинку, ОСОБА_3 не набула права власності на зазначене майно.

Таким чином, як підтверджується здобутими доказами по справі, ОСОБА_3 не є землекористувачем за адресою: АДРЕСА_1 не встановлювала огорожі навколо вищезгаданого будинку, та не може бути її власником. Відтак, ОСОБА_3 не може бути відповідачем у даній справі.

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи не обговорив питання та не залучив до участі у справі належного відповідача -ЖБК №79.

З урахуванням наведеного й того, що суд апеляційної інстанції не має повноважень залучати до участі в справі належного відповідача, колегія суддів доходить висновку, що в силу ст.309 ЦПК України слід скасувати ухвалене рішення і ухвалити нове, яким в позові Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_3 про демонтаж самочинного будівництва відмовити.

Керуючись 376 ЦК України, ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 про демонтаж самочинного будівництва відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.