Рішення

від 18.10.2012 по справі 22-ц-123/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-123 /2012 р. Головуючий у 1 інстанції : Дмитрюк О.В.

Суддя-доповідач : ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2

При секретарі: Мосіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 (третя особа - ОСОБА_6) про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2009 року ОСОБА_7, що діє в інтересах ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності.

В позові зазначено, що ОСОБА_8 на праві приватної власності належить 6/25 часток квартири, що розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул.Краснова, 5/41, на підставі свідоцтва на спадщину за законом, а ОСОБА_3 належить 3/25 часток цієї ж квартири на підставі рішення Шевченківського районного суду. Належні сторонам частки складають разом окрему кімнату площею 12,1 кв.м. в спірній квартирі. Сторони є спадкоємцями ОСОБА_9, якому належало 9/25 часток спірної квартири. Співвласником решти квартири є ОСОБА_6, якому належить 16/25 часток спірної квартири на підставі договору купівлі - продажу від 09.01.2008 року, 12/25 часток складається з двох кімнат площею 7,8 кв.м. і 16,9 кв.м. Частка належна ОСОБА_8 дорівнює - 8,066 кв.м., ОСОБА_10-4,033 кв.м.

Посилаючись на те, що частка ОСОБА_10 у квартирі є незначною, не може бути виділена в натурі, просить припинити право власності відповідачки з виплатою їй компенсації.

У червні 2009 року Баракат Ю,П. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8Я, третя особа - ОСОБА_6 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 6/25 частин квартири, усунення перешкод у користуванні власністю.

В позові зазначала, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 16/25 частин квартири, які складаються з двох ізольованих кімнат в квартирі і приміщень загального користування; ОСОБА_3 3/25 частини квартири, які складаються з частини ізольованої імнати площею 12,1 м 2 і приміщень загального користування; ОСОБА_8 - 6/25 частин квартири, які складаються з частини ізольованої кімнати площею 12,1 м 2 і приміщень загального користування.

У квартирі дві свої кімнати займає ОСОБА_6

ОСОБА_8 в квартирі не проживає, однак він зайняв спільну з нею кімнату площею 12,1 м 2 , не дає їй ключі від кімнати і перешкоджає в користуванні квартирою. ОСОБА_8 має своє окреме житло і постійно мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на викладене просила суд, припинити право власності ОСОБА_11 на 6/25 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 6/25 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1, які зареєстровані за ОСОБА_8 Виплатити з депозитного рахунку суду ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 29 944,44 грн. як грошову компенсацію за 6/25 частин квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Краснова. 5, кв.41. Усунути перешкоди в користуванні квартирою, шляхом вселення її в ізольовану кімнату площею 12,1 м 2 в квартирі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Краснова, Д, кв.41 та зобов'язати ОСОБА_8 не чинити їй перешкод в користуванні і володінні ізольованою кімнатою площею 12,1 м 2 та приміщеннями загального користування в квартирі та не перешкоджати іншим чином володіти належними жилим приміщеннями.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2010 року позови об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_8Я, третя особа - ОСОБА_6 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 6/25 частин квартири, усунення перешкод у користуванні власністю залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7, що діє в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6, про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 3/25 часток квартири АДРЕСА_2 м..Запоріжжя.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 3/25 часток квартири АДРЕСА_3.

На відшкодування вартості припиненої частки власності у вигляді 3/25 часток квартири, що розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Краснова, 5/41 стягнуто на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію, яка дорівнює 10200,96 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2011 року в задоволені заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення відмовлено.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2012 року залучено у якості позивачів, правонаступників ОСОБА_8, який помер 21 листопада 2010 року - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а.с.167-168 т.3)

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповіднодо п.4.п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. ч. 1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні якщо: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦПК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ОСОБА_8, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 365 ЦК України для припинення права ОСОБА_3 на частку в майні. Одночасно судом враховано внесення ОСОБА_8 на депозитний рахунок суду 10 200 грн. 96 коп. для виплати ОСОБА_3 відповідної компенсації за належну їй частку.

Крім того, місцевий суд у рішенні послався на експертне дослідження від 09 січня 2009 року Центральної універсальної біржі «Запоріжжя», яке було виготовлено на підставі заяви ОСОБА_8, тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду 12 лютого 2009 р. (а.с. 31 т. 2 ).

До того ж, назване дослідження не містить обґрунтування на підставі якого експерт визначив вартість спірного майна.

В ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 13 січня 2010 року, якою було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2009 року та справу передано на новий розгляд до суду першої інстацнії на підставі п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК Укораїни ( в редакції , яка діяла на час розгляду справи) вказувалось районному суду на те, що висновок суду першої інстанції щодо визначення суми компенсації вартості частки майна, право на яке припиняється, повинно вирішуватись з урахуванням роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року (з відповідними змінами та доповненнями), які районним судом не виконані відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК України ( в редакції на січень 2010 року), де зазначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Виходячи з вимог ст. 144 ЦПК України, вказаний висновок Центральної універсальної біржі «Запоріжжя», не є належним та достовірним доказом обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Вказана норма закону передбачає, що судова експертиза призначається виключно за заявою осіб, які беруть участь у справі та не дає права призначати суду експертизу з власної ініціативи.

Як встановлено апеляційним судом, стверджується матеріалами справи та наданими сторонами в судовому засіданні апеляційної інстанції поясненнями, позивач з клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи до суду не звертався.

Разом з тим, ухвалою районного суду від 19.03.2010 року за клопотанням відповідача ОСОБА_3, було призначено судову товарознавчу експертизу, проте вона не була проведена через несплату відповідачкою коштів на рахунок ТОВ Регіонального судово-експертного бюро ( а.с.14 т.3).

Однак, оскільки відповідно до вимог ст.ст.58, 59, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, саме на позивача покладено обов'язок доведення своїх вимог, зокрема, щодо неможливості виділу в натурі належних сторонам часток у спірному будинку та вартості частки у спірному майні, посилання суду першої інстанції на ухилення відповідача від проведення експертизи та ненадання нею доказів на спростування висновків наданого позивачем дослідження, не підтверджує обґрунтованості позову останнього та не є підставою для його задоволення.

Крім того, ухвалюючи заочне рішення від 20 липня 2010 року судом першої інстанції не було враховано того, що в матеріалах відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_3 про час та місце слухання справи.

Тобто, відповідачка була позбавленена можливості навести доводи та заперечення на позовну заяву.

При апеляційному розгляд даної справи, за клопотанням відповідачки ОСОБА_3 та на підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2012 року проведено Запорізькою торгово-промисловою палатою товарознавчу експертизу, про що надано Звіт № ОЦ-113 від 06 червня 2012 року ( а.с.4-53 т.4).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 липня 2012 року запропоновано правонаступникам позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 внести на депозитний рахунок уповноваженої банківської установи кошти у розмірі вартості 3\25 часток ОСОБА_3. у спірній квартирі з урахуванням вже внесених раніше коштів ( а.с.73-74 т.4) .

Названа ухвала апеляційного суду на час вирішення спору не виконана.

За змістом ст. 365 ЦК України припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї ( п. 4 ч.1 цієї статті).

Позивачами не надано суду належних та достовірних доказів щодо того, що відповідач має інше житло, та припинення її права власності на частку у майні не завдасть шокди її інтересам, на отримання компенсації за належну їй 3/25 часток у квартирі відповідачка категорично не згідна, оскільки внесена позивачем на депозитний рахунок суду компенсація в розмірі 10 200 грн. 96 коп. станом на 2009 рік, не є достатньою для придбання нею іншого житла.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що припинення права власності ОСОБА_3 на частку у спірній квартирі з урахуванням наданих сторонами доказів та фактичних обставин справи, завдасть шкоди її інтересам.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи з наведеного та оскільки позивачами не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції про задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачам у задоволенні позову.

Підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про поворот виконання рішення відсутні, оскільки зазначені нею у заяві доводи не передбачені ст. 380 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2010 року у цій справі - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

«У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності - відмовити».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: