Постанова

від 13.11.2012 по справі 14/35/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 14/35/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тікич" господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року на рішення та на постанову у справі№ 14/35/2012/5003 господарського суду Вінницької області за позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тікич" Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 простягнення 80 000 грн. безпідставно отриманих коштів за участю представників сторін: Арбітражний керуючий Відкритого акціонерного товариства "Тікич" -Юдицький О.В.,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року у справі №14/35/2012/5003 (суддя Тварковський А.А.) відмовлено в задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Тікич" (далі -ВАТ "Тікич") в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича до Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення 80 000 грн. безпідставно отриманих коштів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі №14/35/2012/5003 (головуючий суддя -Грязнов В.В., суддя -Савченко Г.І., суддя -Мельник О.В.) апеляційну скаргу ВАТ "Тікич" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича залишено без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року у справі №14/35/2012/5003 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі №14/35/2012/5003, ВАТ "Тікич" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького О. В. звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі №14/35/2012/5003 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій Конституції України, норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 328, 387,390 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.35 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

При цьому скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваних рішень було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суди попередніх інстанції визнали встановленими. Також вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що з 08.11.2006 року - моменту видачі РВ ФДМУ по Черкаській області ВАТ "Тікич" правовстановлюючого документа -переліку майна і до липня 2011 року, власник (ВАТ "Тікич") витребовував майно із чужого незаконного володіння спочатку у ТОВ "Рубіа", а потім і у Відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.04.2012 року порушено провадження по справі за позовом ВАТ "Тікич" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича до Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення 80 000 грн. безпідставно отриманих коштів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право власності на спірне майно позивачем у встановленому порядку не оформлене і не зареєстроване, що, зокрема, стверджується довідкою Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 26.06.2012 року №1597. Між тим, спірне майно відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації. Можливість зареєструвати майно у позивача виникла ще після набрання законної сили 07.04.2010 року рішенням, яким право власності на цегельну трубу визнано за ним, однак останній таким правом не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою арбітражного суду Черкаської області по справі №1005/8 від 10.02.2000 року ВАТ "Тікич" (с.Червоний Кут Жашківського району Черкаської області код ЄДРПОУ 00373623) визна но банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

14.11.2003 року між ТОВ "Рубіа" та ВАТ "Тікич" було укладено договір купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич" №1411/00, у відповідності до умов якого ТОВ "Рубіа" продано за 5 000 грн. димову трубу металеву інв.№39, димову трубу цегляну інв.№56 та боров парокотельні інв.№51, які знаходяться в с.Червоний Кут Жашківського району Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №14-10-08/1005 від 05.07.2006 року ліквіда тором ВАТ "Тікич" призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

ТОВ "Рубіа" звернулось до господарського суду із позовом до ТОВ "Укрпромтех" про визнання права власності на майно, що знаходиться за адресою: с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області, а саме: Димова труба металева, h=31 м., інв. № 39; димова труба цегляна, h=72 м., інв. № 56; боров парокотельні, S=60 м. кв., інв. № 51 та усунення перешкод в користуванні майном, посилаючись на те, що право власності на зазначене майно набуте ним на підставі договору купівлі-продажу № 1411/00 від 14.11.2003 року, за умовами якого ТОВ "Рубіа" придбало активи підприємства-банкрута -ВАТ "Тікич".

Третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору -ВАТ "Тікич" заявлено позовні вимоги до ТОВ "Укрпромтех" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1411/00 від 14.11.2003 року, застосування наслідків недійсності договору та визнання за ВАТ "Тікич" право власності на димову трубу металеву інв. № 70; димову трубу цегляну інв. № 56 та боров парокотельні № 57, що знаходяться за адресою: с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2009 року прийнято відмову ТОВ "Рубіа" від позову до ТОВ "Укрпромтех" про визнання права власності на майно та усунення перешкод в користуванні майном, провадження по справі в цій частині припинено. Позовні вимоги ВАТ "Тікич" задоволено, визнано недійсним укладений між ВАТ "Тікич" в особі арбітражного керуючого Гриба В.А. та ТОВ "Рубіа" договір купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ "Тікич" № 1411/00 від 14.11.2003 року, застосовано наслідки недійсності правочину за недійсним договором купівлі-продажу № 1411/00 від 14.11.2003 року зобов'язано ТОВ "Рубіа" повернути на користь ВАТ "Тікич" димову трубу металеву інв. № 70; димову трубу цегляну інв. № 56 та боров парокотельні № 57, що знаходяться за адресою: с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області. Визнано за ВАТ "Тікич" право власності на вказане майно. Стягнуто з ТОВ "Рубіа" на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита за розгляд вимог про визнання договору недійсним. Стягнуто з ТОВ "Рубіа" на користь ВАТ "Тікич" 204 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2009 року рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2009 року скасовано частково, відмовлено у задоволені позовних вимог ВАТ "Тікич" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1411/00 від 14.11.2003 року та застосування наслідків недійсності договору з підстав пропуску позовної давності. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з ВАТ "Тікич" на користь ТОВ "Рубіа" 72,25 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2010 року у справі № 16-07-11-05/482 скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.12.2009 року, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2009 року залишено в силі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Рубіа" (продавець) та ФОП ОСОБА_4-покупець 12.06.2008 року уклали договір купівлі-продажу, об'єктом продажу якого була димова труба цегляна (h=72м) та боров парокотельні (S=60 м 2 ). Дане майно передано покупцеві на підставі акту прийому-передачі від 12.06.2008 року.

Надалі, частину цегляної труби та гравійний майданчик під нею ФОП ОСОБА_4 передав в користування ЗАТ "Український мобільний зв'язок" на підставі договору оренди від 01.08.2008 року. Факт передачі майна в оренду стверджується актом приймання-передачі від 01.10.2008 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.12.2010 року у справі №11-16/2012 у Фізичної особи ОСОБА_4 витребувано об'єкти нерухомого майна -будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Вказане рішення в частині витребовування майна залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року і набрало законної сили (т.1, арк.справи 58-77).

Як вбачається з доданих до матеріалів справи платіжних доручень, ЗАТ "Український мобільний зв'язок" згідно договору оренди від 01.08.2008 року перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_4 протягом 07.11.2008 року -01.06.2011 року орендну плату за користування цегляною трубою в загальній сумі 80 000 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і обов'язки зокрема виникають з договорів та інших правочинів, крім того, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею ст.1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1214 ЦК України зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність набуття такого майна. Тобто йдеться про доходи, які безпідставний набувач реально одержав або міг одержати.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст.144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом, що узгоджується із положенням ст. 182 ЦК України, згідно якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Крім того, згідно зі ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року 1952-IV та пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно -державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.4 Тимчасового положення державна реєстрація прав -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Спірне майно відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, право власності на спірне майно позивач належним чином не оформив та не зареєстрував, що підтверджується відповідною довідкою Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане БТІ" від 26.06.2012 року №1597.

При цьому, суди зазначили, що можливість зареєструвати майно у позивача виникла ще 07.04.2010 року після набрання рішенням, яким визнано за позивачем право власності на цегельну трубу, законної сили, однак останній таким правом не скористався та не надав суду доказів державної реєстрації права власності.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що набуття позивачем права власності відповідно до закону, у даному випадку -на підставі судового рішення, не тягне автоматичного виникнення права власності без його державної реєстрації, якої вимагають ст. 144 ГК України та ст.ст. 182, 331 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності належних доказів державної реєстрації права власності на димову трубу позивачем ВАТ "Тікич" не дотримано необхідних умов, за одночасної наявності яких виникає право вимоги на відшкодування доходів на підставі ст.1214 ЦК України.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, порушення норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постанова ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тікич" в особі арбітражного керуючого-ліквідатора Юдицького Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі №14/35/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Погребняк В.Я. Хандурін М.І.