Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а/0570/12367/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12367/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 година 55 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій щодо залишення без розгляду клопотання від 18 липня 2012 року та проведення примусового виконання рішення, -

встановив:

20 вересня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1, (далі - Позивач), звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції, (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18 липня 2012 року;

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо проведення примусового виконання рішення - виконавчого листа від 21 січня 2012 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом;

- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця, винесені при проведенні примусово виконання рішення, від 20 липня 2012 року про стягнення виконавчого збору, від 27 липня 2012 року та 14 серпня 2012 року про накладення штрафів, від 22 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначила, що 13 липня 2012 року Відповідачем відкрито виконавче провадження № 33405377 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/16997/2012, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання ОСОБА_1 виконати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 22 березня 2011 року № 199 шляхом зупинення експлуатації об'єкту, розташованого по АДРЕСА_1, до прийняття його в експлуатацію.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 зобов'язано самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та роз'яснено, що у випадку ненадання документального підтвердження добровільного виконання, державний виконавець розпочне його примусове виконання із стягненням виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

18 липня 2012 року Позивач звернулася до ВДВС із клопотанням, в якому повідомила, що кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вона не експлуатує, тому просила повідомити, яким документом має бути підтверджено самостійне виконання судового рішення про припинення експлуатації; витребувати у стягувача документальне підтвердження виконання або невиконання боржником рішення суду станом на момент видачі Донецьким окружним адміністративним судом виконавчого листа та закінчити виконавче провадження на підставі п.п.8 п.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 зазначає, що вказане клопотання розглянуто не було, а 20 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанову про стягнення з неї виконавчого збору в сумі 680,00 грн. 27 липня 2012 року та 14 серпня 2012 року державним виконавцем винесені постанови про накладення на Позивача штрафів в розмірі 170,00 грн. та 340,00 грн. відповідно за невиконання припису Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Донецькій області від 22 березня 2011 року № 199; 22 серпня 2012 року винесена постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку ОСОБА_1, оскаржувані дії та рішення Відповідача є протиправними, оскільки перевірка виконання здійснювалася за її відсутності, державним виконавцем не було з'ясовано чи здійснювалася експлуатація об'єкта і якщо здійснювалася, то ким саме.

В судовому засіданні Позивач підтримала заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, (а.с.91).

18 жовтня 2012 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Відповідач надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив, (а.с.37).

Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 КАС України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а також ч.5 ст.181 КАС України, згідно з якою адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а/0570/16997/2011 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, (далі - Інспекція ДАБК), до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання виконати умови припису № 199 від 22 березня 2011 року шляхом зупинення експлуатації об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року, позовні вимоги Інспекції ДАБК задоволені, по справі виданий виконавчий лист.

13 липня 2012 року Інспекція ДАБК звернулася до ВДВС із заявою, датованою 4 липня 2012 року, про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, (а.с.41).

13 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 33405377 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/16997/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 21 січня 2012 року, про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконати припис Інспекції ДАБК від 22 березня 2011 року № 199 шляхом зупинення експлуатації об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до прийняття його в експлуатацію.

Вказаною постановою на боржника покладений обов'язок добровільно виконати рішення (виконавчий документа) в строк до семи днів з моменту винесення постанови та роз'яснено, що у випадку ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення державним виконавцем буде розпочате примусове виконання цього рішення (виконавчого документа) із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», (а.с.42).

Того ж дня постанова надіслана на адресу сторін виконавчого провадження, про що свідчить супровідний лист, (а.с.42).

Крім того, на адресу ОСОБА_1 надісланий виклик державного виконавця, яким Позивача зобов'язано з'явитись до ВДВС 19 липня 2012 року для сплати боргу за виконавчим документом або для надання підтверджуючих документів про факт виконання виконавчого документа, (а.с.43).

18 липня 2012 року Позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим вона звернулася до Відповідача з клопотанням, в якому зазначила, що з серпня 2011 року не експлуатує кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, тому вважає, що судове рішення вона виконала у повному обсязі. Крім того, ОСОБА_1 вказала, що у теперішній час експлуатацію кафе здійснює його співвласник ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець та Приватне підприємством «Рада», засновником якого також є ОСОБА_3 З огляду на викладене Позивач просила повідомити її яким документом має бути підтверджене самостійне виконання судового рішення про припинення експлуатації; витребувати у стягувача документальне підтвердження виконання або невиконання боржником рішення суду станом на час видачі Донецьким окружним адміністративним судом виконавчого листа; закінчити виконавче провадження на підставі п.п.8 п.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»; витребувати з МарЧїнської державної податкової інспекції відомості про відсутність декларації, будь-яких доходів та видатків від підприємницької діяльності, (а.с.44).

До клопотання ОСОБА_1 додала копію свідоцтва платника єдиного податку, виданого ОСОБА_3, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю на ринках, роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, ремонт радіотелевізійної апаратури, діяльність кафе; господарська діяльність здійснюється ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 а також торговий патент на здійснення торговельної діяльності (їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети та інші пункти ресторанного господарства) за вказаною адресою, виданий на ім'я приватного підприємства «Рада», (а.с.45).

19 липня 2012 року державний виконавець звернувся до Інспекції ДАБК з вимогою забезпечити присутність представника стягувача 20 липня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 з метою участі у перевірці самостійного виконання боржником рішення суду, крім того, стягувача зобов'язано надати документи про виконання або невиконання рішення суду ОСОБА_1 на момент видачі виконавчого документа, тобто станом на 21 січня 2012 року, (а.с.46).

20 липня 2012 року державним виконавцем складений акт про те, що об'єкт, вказаний у виконавчому документі, експлуатується, тобто безпосередньо здійснюється підприємницька діяльність. Перевірка проводилась у присутності заступника директора приватного підприємства «Рада», якою були надані документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності. Під час перевірки ОСОБА_1 не була присутньою, (а.с.48).

20 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 680,00 грн. Постанова мотивована тим, що у наданий державним виконавцем строк, а саме до 28 березня 2012 року, боржник самостійно не виконала судове рішення, (а.с.49).

Того ж дня ОСОБА_1 надіслана вимога державного виконавця про надання письмових пояснень з приводу невиконання судового рішення, (а.с.50), вимога про надання установчих документів ПП «Рада», копії свідоцтва платника єдиного податку та документів на здійснення підприємницької діяльності, (а.с.52), а також повідомлення про те, що повторна перевірка фактичного виконання судового рішення відбудеться 7 серпня 2012 року, (а.с.51).

23 липня 2012 року державний виконавець звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Вугледарської міської ради із запитом про надання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ОСОБА_1, (а.с.54-56).

Крім того, Відповідачем надісланий запит на адресу МарЧїнської об'єднаної державної податкової інспекції про надання копії декларації про доходи від підприємницької діяльності за 2011 рік, відомостей про джерела отримання доходу, а також інформації стосовно того, чи отримувала Позивач патенти та ліцензії для ведення підприємницької діяльності у 2011-2012 роках, (а.с.57).

27 липня 2012 року на адресу Інспекції ДАБК надіслана вимога державного виконавця про забезпечення присутності представника стягувача під час проведення виконавчих дій, пов'язаних з перевіркою виконання Позивачем судового рішення, які мали відбутися 7 серпня 2012 року, (а.с.61).

З метою витребування пояснень від ОСОБА_1 та перевірки фактичного виконання виконавчого документа 27 липня 2012 року державним виконавцем здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_1 під час якого встановлено, що спірний об'єкт повноцінно функціонує, про що складений відповідний акт, (а.с.62).

На підставі наведеного державним виконавцем винесена постанова про застосування штрафу до ОСОБА_1, (а.с.63).

27 липня 2012 року Відповідачем отриманий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому йшлося про те, що записи про реєстрацію ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця в реєстрі на значаться, (а.с.64-65).

7 серпня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 під час якого встановлено, що об'єкт продовжує експлуатуватися, про що свідчить відповідний акт, (а.с.66).

7 серпня 2012 року на запит ВДВС наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зі змісту якого вбачається, що ПП «Рада», (код ЄДРПОУ 30044005), зареєстроване у якості юридичної особи з 26 листопада 1998 року, засновником підприємства є ОСОБА_3, керівником - ОСОБА_1, (а.с.70).

7 серпня 2012 року на адресу Позивача державний виконавець надіслав вимогу про надання письмових пояснень з приводу невиконання виконавчого документа, а також попередження про можливість застосування до неї штрафу за невиконання судового рішення, (а.с.71).

Зі змісту інформації, наданої Вугледарським відділенням Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області 8 серпня 2012 року, слідує, що у 2011 році фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та одержала чистий оподатковуваний дохід за рік в сумі 5 800,00 грн., відповідно до наданих декларацій вся сума доходу була отримана нею у першому - третьому кварталах 2011 року. Для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбала торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності НОМЕР_3 терміном дії з 6 травня 2010 року по 30 квітня 2011 року та НОМЕР_4 терміном дії з 1 травня 2011 року по 1 серпня 2011 року. На право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями ОСОБА_1 мала ліцензію регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних та тютюнових виробів ДПА у Донецькій області НОМЕР_1, реєстраційний номер ліцензії НОМЕР_2, терміном дії з 6 липня 2010 року по 6 липня 2011 року. У 2012 році Позивач не придбавала торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності, (а.с.73).

14 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу за самостійне невиконання рішення про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зупинити експлуатацію об'єкту до прийняття його в експлуатацію, (а.с.74).

9 серпня 2012 року Вугледарським міський відділом ГУ МВС України в Донецькій області на запит ВДВС надана відповідь про те, що 10 квітня 2012 року до чергової частини штабу Вугледарського МВ ГУМВС в Донецькій області поштою надійшов лист від міського голови виконавчого комітету Вугледарської міської Ради ОСОБА_4 про незаконність діяльності закусочної «50/50», розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Проведена дослідча перевірка, за результатами якої прийнято рішення про передачу матеріалів за належністю до Мар'їнської міжрайонної прокуратури, (а.с.75-76).

16 серпня 2012 року Відповідач звернувся до Мар'їнської міжрайонної прокуратури із поданням про вирішення питання про притягнення Позивача до кримінальної відповідальності, вбачаючи в її діяннях ознаки складу злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України, (а.с.77-80).

22 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, постанова мотивована тим, що виконання рішення без участі боржника неможливо, на боржницю накладені штрафи, 16 серпня 2012 року до прокуратури надіслане подання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, з урахуванням наведеного та керуючись п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив закінчити виконавче провадження № 33405377, (а.с.80).

3 вересня 2012 року Відповідачем на адресу Вугледарського МВ ГУМВС України в Донецькій області надіслане повідомлення про виявлення ознак злочину, передбаченого ст.197-1 Кримінального кодексу України, (а.с.82-85).

3 вересня 2012 року прокурором Мар'їнської міжрайонної прокуратури винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за відсутністю в її діях ознак складу злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України, (а.с.85-87).

Зі змісту вказаної постанови, зокрема, вбачається, що з 19 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці у зв'язку з чим повідомлення про здійснення державними виконавцями ВДВС виконавчих дій щодо перевірки самостійного виконання рішення суду не отримувала.

Крім того, постановою від 22 вересня 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.197-1 Кримінального кодексу України, (а.с.89).

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті, вчинені (допущені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

На переконання суду, системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з положеннями ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як встановлено судом, 13 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 33405377, в якій вказано на необхідність самостійного виконання боржником рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате його примусове виконання.

В межах семиденного строку, а саме 18 липня 2012 року, ОСОБА_1 повідомила ВДВС про те, що рішення нею фактично виконане, та просила повідомити, яким саме документом вона має підтвердити самостійне виконання.

Не отримавши документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець розпочав його примусове виконання. Водночас суд відзначає, що незважаючи на клопотання Позивача, їй так і не було роз'яснено, яким саме документом вона має підтвердити факт самостійного виконання.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця стягується виконавчий збір в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державним виконавцем здійснювалося примусове виконання виконавчого листа про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконати припис Інспекції ДАБК про шляхом зупинення експлуатації об'єкта, розташованого по АДРЕСА_1.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст.75 Закону № 606-XIV, яка передбачає наступне.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст.89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені ст.49 Закону № 606-XIV, зокрема, відповідно до п.11 ч.1 цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

З наданих суду матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем були вжиті заходи, передбачені ст.75 Закону № 606-XIV. Зокрема, Відповідачем встановлено, і це не оспорюєтья сторонами, що об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, експлуатувався, тобто судове рішення фактично виконане не було. Проте державним виконавцем не з'ясовано ким саме експлуатується об'єкт - ОСОБА_1 чи іншими суб'єктами, зокрема Приватним підприємством «Рада», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 тощо.

Заслухавши пояснення Позивача, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З приводу вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця щодо залишення без розгляду її клопотання від 18 липня 2012 року, суд відзначає, що дії суб'єкта владних повноважень полягають в активній поведінці, водночас невжиття передбачених законом заходів, невикористання повноважень, невиконання обов'язку тощо за своєю правовою природою є бездіяльністю. Клопотання Позивача від 18 липня 2012 року було розглянуто державним виконавцем, про що свідчать зроблені ним запити на адресу податкових органів, Інспекції ДАБК та отримані на них відповіді, проте боржнику не була надана відповідь стосовно того, якими документами вона має підтвердити факт самостійного виконання судового рішення.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, ненадання відповіді на клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як боржника у виконавчому провадженні, є бездіяльністю державного виконавця, що порушує права Позивача.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця щодо проведення примусового виконання рішення - виконавчого листа, задоволенню не підлягають, оскільки в силу імперативних вимог, які містяться у ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV, не отримавши документального підтвердження самостійного виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний був розпочати його примусове виконання.

Вимоги Позивача про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 20 липня 2012 року про стягнення виконавчого збору, від 27 липня 2012 року та 14 серпня 2012 року про накладення штрафів, від 22 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованими та таким що підлягають задоволенню.

Приймаючи вказані постанови, державний виконавець діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606-XIV, водночас Відповідачем не були враховані наявні в матеріалах виконавчого провадження документи, зі змісту яких вбачалося, що право на здійснення господарської діяльності у спірному об'єкті Позивач мала до 2012 року, з 2012 року відповідні дозвільні документи оформлені на ім'я Приватного підприємства «Рада», не з'ясовано питання стосовно того, чи дійсно саме Позивач здійснювала експлуатацію вказаного об'єкта, як наслідок, Відповідач дійшов передчасного висновку про те, що Позивач самостійно не виконала виконавчий документ і що його виконання без участі боржника є неможливим, що, на переконання суду, свідчить про те, що оскаржувані постанови є необґрунтованими, оскільки вони прийняті без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій щодо залишення без розгляду клопотання від 18 липня 2012 року та проведення примусового виконання рішення - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, яка виявилася у ненаданні відповіді на клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як боржника у виконавчому провадженні № 33405377, від 18 липня 2012 року.

3. Визнати протиправною і скасувати постанову від 20 липня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору, постановлену у виконавчому провадженні № 33405377.

4. Визнати протиправною і скасувати постанову від 27 липня 2012 року про накладення штрафу, постановлену у виконавчому провадженні № 33405377.

5. Визнати протиправною і скасувати постанову від 14 серпня 2012 року про накладення штрафу, постановлену у виконавчому провадженні № 33405377.

6. Визнати протиправною і скасувати постанову від 22 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 33405377.

7. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

8. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 31 жовтня 2012 року.

9. Постанова складена у повному обсязі та підписана 5 листопада 2012 року.

10. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

11. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

12. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.