Ухвала

від 18.01.2013 по справі 2а/0570/12367/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року справа №2а/0570/12367/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бишова М.В.,

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по справі №2а/0570/12367/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області про визнання неправомірними дій щодо залишення без розгляду клопотання та проведення примусового виконання рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області, в якому просила визнати протиправними дії державного виконавця щодо залишення без розгляду клопотання позивача від 18 липня 2012 року; визнати протиправними дії державного виконавця щодо проведення примусового виконання рішення - виконавчого листа від 21 січня 2012 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом та визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця, винесені при проведенні примусово виконання рішення, від 20 липня 2012 року про стягнення виконавчого збору, від 27 липня 2012 року та 14 серпня 2012 року про накладення штрафів, від 22 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позову зазначила, що 13 липня 2012 року відповідачем відкрито виконавче провадження №33405377 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0570/16997/2012, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання ОСОБА_2 виконати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 22 березня 2011 року № 199 шляхом зупинення експлуатації об'єкту, розташованого по АДРЕСА_1 до прийняття його в експлуатацію.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 зобов'язано самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та роз'яснено, що у випадку ненадання документального підтвердження добровільного виконання, державний виконавець розпочне його примусове виконання із стягненням виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

18 липня 2012 року позивач звернулася до відповідача із клопотанням, в якому повідомила, що кафе, розташоване по АДРЕСА_1 вона не експлуатує, тому просила повідомити, яким документом має бути підтверджено самостійне виконання судового рішення про припинення експлуатації; витребувати у стягувача документальне підтвердження виконання або невиконання боржником рішення суду станом на момент видачі Донецьким окружним адміністративним судом виконавчого листа та закінчити виконавче провадження на підставі п.п.8 п.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане клопотання розглянуто не було, а 20 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 680 грн.

27 липня 2012 року та 14 серпня 2012 року державним виконавцем винесені постанови про накладення на позивача штрафів в розмірі 170 грн та 340 грн відповідно за невиконання припису Інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Донецькій області від 22 березня 2011 року №199; 22 серпня 2012 року винесена постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку позивача, оскаржувані дії та рішення відповідача є протиправними, оскільки перевірка виконання здійснювалася за її відсутності, державним виконавцем не було з'ясовано, чи здійснювалася експлуатація об'єкта, і якщо здійснювалася, то ким саме.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року позов задоволений частково, внаслідок чого визнана протиправною бездіяльність державного виконавця, яка виявилася у ненаданні відповіді на клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як боржника у виконавчому провадженні № 33405377, від 18 липня 2012 року, визнані протиправними і скасовані постанови від 20 липня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору, від 27 липня 2012 року про накладення штрафу, від 14 серпня 2012 року про накладення штрафу, від 22 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 33405377.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача. В скарзі вказав, що дії державного виконавця щодо примусового виконання постанови суду та накладення штрафів на позивача є правомірними, оскільки позивачем не було виконане рішення суду щодо зупинення експлуатації будівлі кафе. Окрім того, позивач ОСОБА_2 є керівником Приватного підприємства «Рада» та як керівник даного підприємства повинна була забезпечити виконання рішення суду щодо зупинення експлуатації будівлі. Відповідь на клопотання позивача в рамках виконавчого провадження була надана, але з порушенням строків.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що дає суду право розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а/0570/16997/2011 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, (далі - Інспекція ДАБК), до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання виконати умови припису № 199 від 22 березня 2011 року шляхом зупинення експлуатації об'єкту, розташованого по АДРЕСА_1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року, позовні вимоги Інспекції ДАБК задоволені, по справі виданий виконавчий лист.

13 липня 2012 року Інспекція ДАБК звернулася до ВДВС із заявою, датованою 4 липня 2012 року, про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом (а.с.41).

13 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 33405377 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0570/16997/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 21 січня 2012 року, про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виконати припис Інспекції ДАБК від 22 березня 2011 року № 199 шляхом зупинення експлуатації об'єкту, розташованого по АДРЕСА_1, до прийняття його в експлуатацію.

Вказаною постановою на боржника покладений обов'язок добровільно виконати рішення (виконавчий документа) в строк до семи днів з моменту винесення постанови та роз'яснено, що у випадку ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення державним виконавцем буде розпочате примусове виконання цього рішення (виконавчого документа) із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.42).

Того ж дня постанова надіслана на адресу сторін виконавчого провадження, про що свідчить супровідний лист, (а.с.42).

Крім того, на адресу позивача надісланий виклик державного виконавця, яким ОСОБА_2 зобов'язано з'явитись до ВДВС 19 липня 2012 року для сплати боргу за виконавчим документом або для надання підтверджуючих документів про факт виконання виконавчого документа (а.с.43).

18 липня 2012 року позивач отримала постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим вона звернулася до відповідача з клопотанням, в якому зазначила, що з серпня 2011 року не експлуатує кафе по АДРЕСА_1, а тому вважає, що судове рішення вона виконала у повному обсязі. Крім того, ОСОБА_2 вказала, що у теперішній час експлуатацію кафе здійснює його співвласник ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець та Приватне підприємством «Рада», засновником якого також є ОСОБА_3 З огляду на викладене позивач просила повідомити її, яким документом має бути підтверджене самостійне виконання судового рішення про припинення експлуатації, витребувати у стягувача документальне підтвердження виконання або невиконання боржником рішення суду станом на час видачі Донецьким окружним адміністративним судом виконавчого листа, закінчити виконавче провадження на підставі п.п.8 п.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та витребувати з Мар'їнської державної податкової інспекції відомості про відсутність декларації, будь-яких доходів та видатків від підприємницької діяльності (а.с.44).

До клопотання ОСОБА_2 додала копію свідоцтва платника єдиного податку, виданого ОСОБА_3, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, а саме: роздрібну торгівлю на ринках, роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, ремонт радіотелевізійної апаратури, діяльність кафе; господарська діяльність здійснюється ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, а також торговий патент на здійснення торговельної діяльності (їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети та інші пункти ресторанного господарства) за вказаною адресою, виданий на ім'я приватного підприємства «Рада» (а.с.45).

19 липня 2012 року державний виконавець звернувся до Інспекції ДАБК з вимогою забезпечити присутність представника стягувача 20 липня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 з метою участі у перевірці самостійного виконання боржником рішення суду, крім того, стягувача зобов'язано надати документи про виконання або невиконання рішення суду ОСОБА_2 на момент видачі виконавчого документа, тобто станом на 21 січня 2012 року (а.с.46).

20 липня 2012 року державним виконавцем складений акт про те, що об'єкт, вказаний у виконавчому документі, експлуатується, тобто безпосередньо здійснюється підприємницька діяльність. Перевірка проводилась у присутності заступника директора приватного підприємства «Рада», якою були надані документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності. Під час перевірки ОСОБА_2 присутня не була (а.с.48).

20 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 680 грн. Постанова мотивована тим, що у наданий державним виконавцем строк, а саме до 28 березня 2012 року, боржник самостійно не виконала судове рішення (а.с.49).

Того ж дня ОСОБА_2 надіслана вимога державного виконавця про надання письмових пояснень з приводу невиконання судового рішення (а.с.50), вимога про надання установчих документів ПП «Рада», копії свідоцтва платника єдиного податку та документів на здійснення підприємницької діяльності (а.с.52), а також повідомлення про те, що повторна перевірка фактичного виконання судового рішення відбудеться 7 серпня 2012 року (а.с.51).

23 липня 2012 року державний виконавець звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Вугледарської міської ради із запитом про надання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ОСОБА_2 (а.с.54-56).

Крім того, відповідачем надісланий запит на адресу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції про надання копії декларації про доходи від підприємницької діяльності за 2011 рік, відомостей про джерела отримання доходу, а також інформації стосовно того, чи отримувала позивач патенти та ліцензії для ведення підприємницької діяльності у 2011-2012 роках (а.с.57).

27 липня 2012 року на адресу Інспекції ДАБК надіслана вимога державного виконавця про забезпечення присутності представника стягувача під час проведення виконавчих дій, пов'язаних з перевіркою виконання позивачем судового рішення, які мали відбутися 7 серпня 2012 року (а.с.61).

З метою витребування пояснень від ОСОБА_2 та перевірки фактичного виконання виконавчого документа 27 липня 2012 року державним виконавцем здійснений вихід на АДРЕСА_1, під час якого встановлено, що спірний об'єкт повноцінно функціонує, про що складений відповідний акт (а.с.62).

На підставі наведеного державним виконавцем винесена постанова про застосування штрафу до ОСОБА_2 (а.с.63).

27 липня 2012 року відповідачем отриманий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому йшлося про те, що записи про реєстрацію ОСОБА_2 у якості фізичної особи-підприємця в реєстрі на значаться (а.с.64-65).

7 серпня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід на АДРЕСА_1, під час якого встановлено, що об'єкт продовжує експлуатуватися, про що свідчить відповідний акт (а.с.66).

7 серпня 2012 року на запит ВДВС наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зі змісту якого вбачається, що ПП «Рада», (код ЄДРПОУ 30044005), зареєстроване у якості юридичної особи з 26 листопада 1998 року, засновником підприємства є ОСОБА_3, керівником - ОСОБА_2 (а.с.70).

7 серпня 2012 року на адресу позивача державний виконавець надіслав вимогу про надання письмових пояснень з приводу невиконання виконавчого документа, а також попередження про можливість застосування до неї штрафу за невиконання судового рішення (а.с.71).

Зі змісту інформації, наданої Вугледарським відділенням Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області 8 серпня 2012 року, випливає, що у 2011 році фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та одержала чистий оподатковуваний дохід за рік в сумі 5 800 грн, відповідно до наданих декларацій вся сума доходу була отримана нею у першому - третьому кварталах 2011 року. Для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 придбала торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності серії ТПБ №437082 терміном дії з 6 травня 2010 року по 30 квітня 2011 року та серії ТПВ №046852 терміном дії з 1 травня 2011 року по 1 серпня 2011 року. На право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями ОСОБА_2 мала ліцензію регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних та тютюнових виробів ДПА у Донецькій області НОМЕР_1, реєстраційний номер ліцензії НОМЕР_2, терміном дії з 6 липня 2010 року по 6 липня 2011 року. У 2012 році позивач не придбавала торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності (а.с.73).

14 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу за самостійне невиконання рішення про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зупинити експлуатацію об'єкту до прийняття його в експлуатацію (а.с.74).

9 серпня 2012 року Вугледарським міський відділом ГУ МВС України в Донецькій області на запит ВДВС надана відповідь про те, що 10 квітня 2012 року до чергової частини штабу Вугледарського МВ ГУМВС в Донецькій області поштою надійшов лист від міського голови виконавчого комітету Вугледарської міської Ради Ширінського А.М. про незаконність діяльності закусочної «50/50», розташованої по АДРЕСА_1. Проведена дослідча перевірка, за результатами якої прийнято рішення про передачу матеріалів за належністю до Мар'їнської міжрайонної прокуратури (а.с.75-76).

16 серпня 2012 року відповідач звернувся до Мар'їнської міжрайонної прокуратури із поданням про вирішення питання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, вбачаючи в її діяннях ознаки складу злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України (а.с.77-80).

22 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, постанова мотивована тим, що виконання рішення без участі боржника неможливо, на боржницю накладені штрафи, 16 серпня 2012 року до прокуратури надіслане подання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, з урахуванням наведеного та керуючись п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив закінчити виконавче провадження № 33405377 (а.с.80).

3 вересня 2012 року Відповідачем на адресу Вугледарського МВ ГУМВС України в Донецькій області надіслане повідомлення про виявлення ознак злочину, передбаченого ст.1971 Кримінального кодексу України (а.с.82-85).

3 вересня 2012 року прокурором Мар'їнської міжрайонної прокуратури винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за відсутністю в її діях ознак складу злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України (а.с.85-87).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що з 19 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року ОСОБА_2 перебувала у відпустці, у зв'язку з чим повідомлення про здійснення державними виконавцями виконавчих дій щодо перевірки самостійного виконання рішення суду не отримувала.

Крім того, постановою від 22 вересня 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.1971 Кримінального кодексу України (а.с.89).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону №202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з положеннями ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

13 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №33405377, в якій вказано на необхідність самостійного виконання боржником рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате його примусове виконання.

В межах семиденного строку, а саме 18 липня 2012 року, ОСОБА_2 повідомила відповідача, що рішення нею фактично виконане, та просила повідомити, яким саме документом вона має підтвердити самостійне виконання.

Не отримавши документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець розпочав його примусове виконання. Незважаючи на клопотання позивача, їй так і не було роз'яснено відповідачем, яким саме документом вона має підтвердити факт самостійного виконання.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця стягується виконавчий збір в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державним виконавцем здійснювалося примусове виконання виконавчого листа про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виконати припис Інспекції ДАБК про шляхом зупинення експлуатації об'єкта, розташованого по АДРЕСА_1.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст.75 Закону № 606-XIV, яка передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст.89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені ст.49 Закону № 606-XIV, зокрема, відповідно до п.11 ч.1 цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

З матеріалів виконавчого провадження, які були досліджені судом першої інстанції, вбачається, що державним виконавцем були вжиті заходи, передбачені ст.75 Закону №606-XIV. Зокрема, відповідачем встановлено, і це не оспорюється сторонами, що об'єкт, розташований по АДРЕСА_1, експлуатувався, тобто судове рішення фактично виконане не було. Проте державним виконавцем не з'ясовано, ким саме експлуатується об'єкт - ОСОБА_2 чи іншими суб'єктами, зокрема Приватним підприємством «Рада», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 тощо.

З приводу вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій державного виконавця щодо залишення без розгляду її клопотання від 18 липня 2012 року, суд першої інстанції вірно зазначив, що дії суб'єкта владних повноважень полягають в активній поведінці, водночас невжиття передбачених законом заходів, невикористання повноважень, невиконання обов'язку тощо за своєю правовою природою є бездіяльністю. Клопотання позивача від 18 липня 2012 року було розглянуто державним виконавцем, про що свідчать зроблені ним запити на адресу податкових органів, Інспекції ДАБК та отримані на них відповіді, проте боржнику своєчасно не була надана відповідь стосовно того, якими документами вона має підтвердити факт самостійного виконання судового рішення.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, ненадання своєчасної та обґрунтованої відповіді на клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як боржника у виконавчому провадженні, є бездіяльністю державного виконавця, що порушило законні права позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця щодо проведення примусового виконання рішення - виконавчого листа, задоволенню не підлягають, оскільки в силу імперативних вимог, які містяться у ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV, не отримавши документального підтвердження самостійного виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний був розпочати його примусове виконання.

Водночас, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості та задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 20 липня 2012 року про стягнення виконавчого збору, від 27 липня 2012 року та 14 серпня 2012 року про накладення штрафів, від 22 серпня 2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Приймаючи вказані постанови, державний виконавець діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606-XIV.

Але, відповідачем не були враховані наявні в матеріалах виконавчого провадження документи, зі змісту яких вбачалося, що право на здійснення господарської діяльності у спірному об'єкті позивач мала до 2012 року, з 2012 року відповідні дозвільні документи оформлені на ім'я Приватного підприємства «Рада», не з'ясовано питання стосовно того, чи дійсно саме позивач здійснювала експлуатацію вказаного об'єкта, як наслідок, відповідач дійшов передчасного висновку про те, що позивач самостійно не виконала виконавчий документ і що його виконання без участі боржника є неможливим, що свідчить про те, що оскаржувані постанови є необґрунтованими, оскільки вони прийняті без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року по справі №2а/9570/16997/2011 адресована фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, саме на яку покладено обов'язок зупинити експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1. Інших суб'єктів виконання чого рішення суду в ньому не зазначено.

ОСОБА_2 є співвласником спірної будівлі та не може нести відповідальність за експлуатацію цієї будівлі іншими фізичними чи юридичними особами.

Факт того, що вона є керівником ПП «Рада», не свідчить про невиконання ОСОБА_2 рішення суду як фізичною особою-підприємцем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Вугледарського міського управління юстиції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по справі №2а/0570/12367/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/12367/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва