Рішення

від 12.11.2012 по справі 5016/1667/2012(1/98)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв

"12" листопада 2012 р. Справа № 5016/1667/2012(1/98)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий табір "Колос" /07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г/

до першого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ДАР" /54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 40, кв. 10 /

до другого відповідача: Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області /57460, Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 33/

За участю прокурора прокуратури Миколаївської області /54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/

про визнання недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.06.2010р. № 448 про передачу земельної ділянки у довгострокову оренду, про визнання договору оренди від 04.06.2010р недійсним та визнання за позивачем переважного права на укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники :

Від позивача: Байдаченко В.О. дов. від 20.09.2012р.

Від 1- го відповідача: Гожбур К.А. дов. від 10.01.2012р.

Від 2-го відповідача: Заблоцька В.В. дов. від 17.04.2012р.

В судовому засіданні приймає участь прокурор Мерімерін О.Г.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.06.2010р. № 448, про визнання договору оренди землі від 04.06.2010р., укладеного між відповідачами, недійсним та визнання за позивачем переважного права на укладання договору оренди земельної ділянки. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що земельна ділянка, яка надана 1-му відповідачу, знаходиться в його постійному користуванні, судове рішення, на підставі якого прийнято розпорядження від 04.06.2010р. № 448, скасовано касаційною інстанцією, тобто відсутні законні підстави для надання земельної ділянки 1-му відповідачу. Оскільки розпорядження від 04.06.2010р. № 448 прийнято з порушенням чинного законодавства, то й договір оренди землі від 04.06.2010р. є таким, що укладений з порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України. Право позивача на укладання договору оренди на спірну земельну ділянку ґрунтується на положеннях пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

1-й відповідач позовні вимоги не визнає з тих підстав, що у позивача відсутнє право постійного користування на земельну ділянку на 11,57 га позовні вимоги не є однорідними, він не може бути відповідачем по вимогам щодо визнання недійсним розпорядження 2-го відповідача та визнанням переважного права на укладання договору оренди.

2-й відповідач проти позову заперечує. Вважає, що у позивача відсутнє право постійного користування на земельну ділянку на 11,57 га, оспорюване розпорядження не порушує право позивача як землекористувача.

Прокурор вважає, що оспорюване розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.06.2010р. № 448 про передачу земельної ділянки рекреаційного призначення у довгострокову оренду прийняте з порушенням чинного законодавства та порушує інтереси держави та суспільства.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи представників сторін та прокурора у судовому засіданні, суд -

встановив:

04.06.2010р. Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області прийнято розпорядження № 448 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», на підставі якого 1-му відповідачу:

затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на праві користування для забудови(суперфіцій) для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку котеджного типу;

надано земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,2 га в довгострокову оренду терміном на 49 років.

В цей же день між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,2 га строком на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку котеджного типу.

Позивач просить визнати недійсними вказане розпорядження та договір оренди.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оспорюване розпорядження прийняте з порушенням чинного законодавства України:

приписами статей 13 та 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право власності на землю набувається юридичними та фізичними особами виключно відповідно до закону.

Зі змісту статей 12, 17 Земельного Кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених Земельним Кодексом України) , у тому числі надання їх у користування, належить до виключних повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього кодексу.

Свої виключні повноваження щодо розпорядження землею органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують шляхом прийняття відповідних рішень та розпоряджень після відповідних дій, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, пояснення позивача та 2-го відповідача оспорюване розпорядження від 04.06.2010р. № 448 не є результатом волевиявлення власника, тобто реалізацією його виключної компетенції щодо розпорядження землею. Фактично воно прийнято на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2010 року у справі №6/33/10, про що зазначено в самому розпорядженні.

В пункті 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2010 року у справі №6/33/10 було скасовано постановою Вищого господарського суду України.

Відповідно до Земельного кодексу України органи державної влади надають земельні ділянки у користування з земель запасу.

При цьому пункт 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлює, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як свідчить рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 15.10.1992 року №11 «Про вилучення та надання земель», позивачу(правонаступнику Кіровоградського обласного міжколгоспного будинку відпочинку «Колос») надано земельну ділянку площею 11,57 га в постійне користування. При цьому, ця земельна ділянка підлягала вилученню у радгоспу «Прикордонник»( 9,12га ) та у радгоспу «Прибій» (2,45 га). Цільове призначення земель -будівництво берегоукріплювальних споруд.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що позивач не набув права постійного користування на ці земельні ділянки, оскільки згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Ці документи у позивача відсутні.

Разом з тим, 2-м відповідачем не з'ясовано при прийнятті оспорюваного розпорядження чи земельна ділянка, що надана 2-му відповідачу, фактично вилучалась чи ні із користування радгоспів «Прикордонник» та «Прибій».

Не враховано 1-м відповідачем й той факт, що на виконання рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 15.10.1992 року №11 «Про вилучення та надання земель»позивач приступив до здійснення робіт по будівництву берегоукріплювальних споруд. За ним визнано право власності на нерухоме майно, а також споруди, в тому числі ті, що знаходяться на спірній земельній ділянці, наданій у користування 1-му відповідачу(т.1 а.с.79, т.3 а.с.6-22, 53).

Доводи відповідачів стосовно того, що надана 2-му відповідачу земельна ділянка не є суміжною з земельною ділянкою, що займає позивач, спростовується доказом, наданим позивачем, а саме копією експлікації земельних угідь з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 1-му відповідачу(т.3 а.с.53).

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає, що оспорюване розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.06.2010р. № 448 є таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Приписами статей 203 та 215 Цивільного кодексу України встановлено. що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що договір оренди від 04.06.2010р. укладений на виконання розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.06.2010р. № 448, яке не відповідає чинному законодавству, то й оспорюваний правочин є недійсним.

Помилковими є доводи відповідачів щодо пропуску позивачем строку, вказаного в пункті 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України для переоформлення права постійного землекористування, оскільки рішенням від 22 вересня 2005 року у справі N 1-17/2005 Конституційний суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Разом з тим, вимоги щодо визнання за позивачем переважного права на укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

як було зазначено вище, згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Своє право на постійне землекористування на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 15.10.1992 року №11 «Про вилучення та надання земель»позивач в установленому порядку не реалізував. Отже, позивач має право звернутись до власника земельної ділянки з заявою про надання йому земельної ділянки у користування в загальному порядку, встановленому статтями 116, 120, 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання недійсними розпорядження від 04.06.2010р. № 448 та договору оренди землі від 04.06.2010р. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.33,34, 44,49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 04.06.2010р. № 448 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

Визнати недійсним договір оренди від 04.06.2010р., укладений між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-ДАР".

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області /57460, Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 33, код 04056693/ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ДАР" /54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 40, кв. 10 код 33835581 / судовий збір в сумі 1073 грн. з кожного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий табір "Колос" /07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г код 20887123./

Видати накази.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2012р.