Постанова

від 21.11.2012 по справі 38/274

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 38/274

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р.

у справі №38/274

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-99"

3-тя особа ОСОБА_2

про визнання частково недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 -довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

від 3-тьої особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4 -довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-99" і просить суд визнати частково недійсними рішення загальних зборів товариства, оформлені протоколом №3 від 02.06.2009р., а саме рішення про сплату ОСОБА_2 його частки в статутному капіталі товариства в грошовій формі у сумі 60 000,0 грн. та виплату йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, шляхом повернення у натуральній формі майна, зазначеного у протоколі.

Позовні вимоги обґрунтовані неврахуванням загальними зборами під час прийняття рішення про визначення розміру вартості частини майна товариства, пропорційної частці ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства, зобов'язань товариства перед третіми особами. Також позивач посилається на те, що поділ статутного капіталу товариства при виході із нього ОСОБА_2 не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його виходу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. (головуючий, суддя Тищенко О.В., судді Мартюк А.І., Смірнова Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1.2 статуту ТОВ "Трансбуд-99" учасниками останнього є громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно ст.148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

В силу ст.54 Закону України "Про господарські товариства", у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Судами встановлено, що 02.04.2009р. ОСОБА_2 (третя особа) звернувся до відповідача з заявою про вихід зі складу учасників товариства.

02.06.2009р. відбулися загальні збори учасників товариства, на яких були присутні позивач та ОСОБА_2, які володіють по 50% голосів кожний.

На вказаних зборах прийняті рішення про вихід ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, сплату йому 60 000,0 грн. у грошовій формі, виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі шляхом повернення у натуральній формі наступного майна: Краз 6510р.н. 104-08КА, 1993 року випуску, тип самоскид-С (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 від 16.09.2000р.); Краз 256Б1 р.н. НОМЕР_1, 1983 року випуску, тип самоскид-С (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 від 01.06.2000р.); Краз 250 р.н. НОМЕР_2 (631749 Автокран 10-20т.) 1988 року випуску, тип вантажний, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 від 31.08.2002р.; Форд транзит (вантажний, вантажопасажирський) р.н. НОМЕР_3, 2004 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8; Бульдозер р.н. НОМЕР_4 марка ДЗ-42Г, 1988 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 від 24.09.2003р.

Відповідність вказаного рішення загальних зборів учасників товариства вимогам чинного на момент його прийняття законодавства є предметом розгляду у даній справі.

Так, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціонер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо.

Окрім того, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено , у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Як вірно зазначено судами, позивач особисто 02.06.2009р. приймав участь та голосував на загальних зборах учасників товариства за прийняття оспорюваних ним рішень, а отже проявив власне волевиявлення з приводу позитивного вирішення поставлених на зборах питань порядку денного.

На підставі прийнятого загальними зборами рішення між ТОВ "Трансбуд-99" та ОСОБА_2 виникли цивільні правовідносини змістом яких є зобов'язання товариства здійснити передбачені законом виплати ОСОБА_2 та відповідно права останнього вимагати цих виплат. Будь-яких прав чи обов'язків у позивача внаслідок прийняття загальними зборами учасників товариства вказаного рішення не виникає, отже воно не порушує його прав чи інтересів.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не вказує які саме його корпоративні права, як учасника товариства, у розумінні ст.167 ГК України, ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", порушує прийняте загальними зборами товариства оскаржуване рішення.

Що ж до викладених у касаційній скарзі доводів позивача відносно того, що вартість майна, яке за оспорюваним рішенням загальних зборів підлягає передачі ОСОБА_2, перевищує вартість, яка підлягає виплаті відповідно до чинного законодавства, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, як вірно зазначено судами і підтверджується матеріалами справи, позивачем не доведено належними доказами, що вартість частини майна, яке за спірним рішенням товариство зобов'язано передати ОСОБА_2, непропорційна його частці у статутному капіталі товариства. Зокрема, позивачем не надано доказів, які б підтверджували ринкову вартість майна, яке має бути передано, вартість усього належного товариству майна, у т.ч. основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з врахуванням майнових зобов'язань товариства, в.ч. ринкову вартість основних засобів, нематеріальних актів, довгострокових і поточних активів станом на час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів.

Викладені у касаційній скарзі доводи про наявність у матеріалах справи балансу та звіту про фінансові результати, які на його думку є належними доказами, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони зводяться до оцінки доказів, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. у справі №38/274 -без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.