Ухвала

від 07.11.2012 по справі 33/352

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 листопада 2012 р. № 33/352

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПодоляк О.А., суддів:Данилової Т.Б., Добролюбової Т.В., Могил С.К., Селіваненка В.П., розглянувши заявуПриватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 09.07.2012 у справі№ 33/352 за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" доЗакритого акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" простягнення 389 946,37 грн., ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 у справі № 33/352, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Закритого акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій": стягнуто з відповідача на користь позивача 205 929,61 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 15.11.2007 № 4171-20/7-1, 3 359,31 грн. пені за несвоєчасну оплату процентів; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 у справі № 33/352 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 залишено без змін.

Приватне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2012 у справі № 33/352, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2010 у справі № 14/70 та від 16.02.2011 у справі № 20/35(14/70).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 09.07.2012, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами на суму 205 929,61 грн. та відмови у позові в частині стягнення заборгованості за кредитом, виходячи з того, що позивачем в порушення умов кредитного договору (пункт 8.4) здійснено неправомірне договірне списання коштів з рахунків позичальника (відповідача) в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, а не в рахунок погашення тіла кредиту.

Водночас у постанові від 16.02.2011 у справі № 20/35(14/70), на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині стягнення інфляційних, відсотків за прострочення повернення кредиту, процентів за порушення сплати відсотків та відмови у позові в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості зі сплати відсотків та пені. При цьому, в частині відмови у позові суд касаційної інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитом, заборгованість зі сплати відсотків та пеня були сплачені відповідачем до прийняття рішення судом першої інстанції.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків, та ґрунтуються на різному матеріально-правовому регулюванні спірних правовідносин.

Постанова Вищого господарського суду України від 16.02.2010 у справі № 14/70, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції , також не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 33/352 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Лізинг інформаційних технологій" у допуску справи № 33/352 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Данилова Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)