Постанова

від 21.11.2012 по справі 30/25

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 30/25

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідачів: ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" на рішення та постановугосподарського суду м.Києва від 12 листопада 2009 р. Київського апеляційного господарського суду від13 вересня 2012 р. у справі№ 30/25 за позовомзакритого акціонерного товариства "ПроКредитБанк" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Господарка", фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання розірвання договору дійсним, стягнення 1 161 323,17 грн. витрат та 1 7776 888,96 грн. штрафу ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання дійсним дострокового розірвання договору суборенди нежилого приміщення від 15.03.2007 р. за взаємною згодою ТОВ "Господарка" і ЗАТ "ПроКредитБанк", стягнення з ТОВ "Господарка" 1 161 323,17 грн. витрат, здійснених банком на поліпшення орендованих нежилих приміщень та 444 222,24 грн. штрафу, а також по 444 222,24 грн. штрафу з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.11.2009 р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ "Господарка" на користь ЗАТ "ПроКредитБанк" 767 573,17 грн. вартості здійснених за договором суборенди нежилого приміщення від 15.03.2007 р. поліпшень нежилих приміщень.

Провадження в частині позовних вимог до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. (головуючий -Мартюк А.І., судді -Новіков М.М., Зубець Л.П.) рішення господарського суду м.Києва від 12.11.2009 р. змінено. Зменшено суму витрат, що підлягають стягненню з ТОВ "Господарка" на користь ЗАТ "ПроКредитБанк" за здійснені ним поліпшення нежилих приміщень за договором суборенди нежилого приміщення від 15.03.2007 р. до 196 066 грн.

В решті рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог і припинення провадження у справі та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 15.03.07р. між ЗАТ "ПроКредитБанк", ТОВ "Господарка", суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договір суборенди нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 980, за умовами якого відповідачі зобов'язались передати, а позивач прийняти в оплатне тимчасове користування нежилі приміщення, загальною площею 374,00 м 2 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 для розміщення в ньому відділення банку та визначено конкретні приміщення і їх площі, які кожен з відповідачів 2-4 мав передати позивачу в суборенду.

В цей же день за актом приймання-передачі від 15.03.07р. нежилі приміщення були передані позивачу.

Відповідно до п. 8.2. договору дострокове розірвання, можливе тільки за згодою сторін. Про намір достроково розірвати договір позивач зобов'язаний письмово повідомити відповідачів за шість місяців до планованої дати розірвання договору.

Листом № 77 від 09.07.07р. відповідач-1 повідомив позивача, що договори оренди, укладені між ТОВ "Господарка" та відповідачами - 2, 3, 4 розірвані з 03.07.09р. і відповідно до п. 8.3. договору суборенди від 15.03.07. № 980 ТОВ "Господарка" приймає на себе всі права та обов'язки за цим договором (а.с. 24,т.1).

Листом № 79 від 18.07.07р. відповідач-1 повідомив позивача про відмову від договору суборенди від 15.03.07р. № 980, у зв'язку з несплатою позивачем за користування орендованим приміщенням протягом двох місяців підряд (а.с.26.т.1).

06.08.07р. позивач надіслав відповідачу-1 лист № 8131 від 03.08.07р., яким повідомив, що не заперечує проти відмови ТОВ "Господарка" від договору суборенди від 15.03.07р. №980 та також відмовляється від зазначеного договору (а.с.28,т.1).

Листом № 60 від 03.09.07р. відповідач-1 повідомив позивача про те, що передача належного позивачу майна буде проводитись 07.09.07р. о 10 год. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31,т.1).

Проте, майно повернуто не було, про що працівниками позивача складено відповідний акт (а.с.32,т.1).

Такий висновок є законним та обгрунтованим і повністю узгоджується з вимогами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно з ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України в п.4.2.3 договору сторони передбачили таке право суборендодавців, яке в порядку п.8.5 договору перейшло до орендодавця - ТОВ "Господарка", у випадку невнесення позивачем орендної плати протягом лише 2 місяців підряд.

Вказане право було реалізовано відповідачем -1 шляхом направлення позивачу листа № 79 від 18.07.07р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання дійсним дострокового розірвання договору суборенди нежилого приміщення господарські суди виходили з того, що ні законодавством, ні договором суборенди нежилого приміщення від 15.03.07. № 980 не передбачено такого способу захисту цивільного права як визнання дійсним припинення правовідношення.

Відповідно до ч. 3 ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Згідно з п.2.3 договору, стан орендованого приміщення в момент підписання цього договору сторони визначили як такий, що вимагає ремонту і дообладнання для ведення статутної діяльності позивача.

Пунктом 2.5. договору сторони встановили, що суборендар без додаткового погодження із орендодавцем та суборендодавцями за власні кошти здійснює поточний ремонт і дообладнання орендованого приміщення.

Для перепланування відповідно до законодавчо встановлених вимог, які є обов'язковими для банківських установ орендодавець надає письмове погодження. Орендодавець зобов'язується за власний рахунок протягом двох місяців з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від суборендаря, за власний рахунок здійснити реєстрацію перепланувань приміщень у встановленому законодавством України порядку та отримати документи, що підтверджують таку реєстрацію.

При необхідності, у тому числі при виявленні прихованих недоліків орендованого приміщення, суборендар має право здійснювати інші види ремонтних робіт.

Відповідно до пункту 4.4.5 пункту 4.4 договору, позивач має право проводити капітальний ремонт, реконструкцію, перепланування та переобладнання орендованого об'єкта, необхідне для створення умов використання орендованого об'єкта з метою, що визначена п. 1.3 договору та з урахуванням положень п. 2.5. цього договору.

Тобто, договором сторони передбачили можливість для позивача здійснювати ремонтні роботи у орендованому ним приміщенні для обладнання зазначеного приміщення, придатного для використання його з метою здійснення позивачем його статутної діяльності.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8202/8203 від 31.03.09 р. вбачається, що виконані роботи у приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до капітального ремонту, однак визначити відповідність фактичних об'ємів та вартості виконаних будівельних робіт даним проектно-кошторисної документації та даним актів виконаних робіт, придатність об'єкта дослідження до експлуатації не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю за фактом об'єкта дослідження в стані, зафіксованому на момент виникнення спору. Відокремити частини виконаних робіт та послуг від об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 без завдання матеріальної шкоди об'єкту нерухомості не вбачається можливим.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 вартість здійснених за договором суборенди нежилого приміщення від 15.03.2007р. № 980 витрат на поліпшення нежилих приміщень у сумі 767 573,17 грн., виходячи з наявних в матеріалах справи договорів підряду та актів виконаних робіт, якими підтверджується проведення ремонтних робіт у нежилих приміщеннях саме за адресою АДРЕСА_1, оскільки частина наданих позивачем таких документів стосувалася нежилих приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1

Змінюючи рішення місцевого господарського суду в цій частині та стягуючи 196 066,00 грн. вартості здійснених позивачем поліпшень, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8756/11-15 від 07.07.2012р. були виконані відповідно до матеріалів справи роботи за актом приймання виконаних робіт № 7 за березень 2007р. по договору № 03-0307 від 16.03.2007р. вартістю 129 386 грн. та актом приймання виконаних робіт № 10 за травень 2007р. по договору № 03-0307 від 16.03.2007р. вартістю 66 680 грн., проти компенсації вартості яких представник відповідача-1 не заперечував.

Крім того, у висновку експертизи № 8756/11-15 від 07.07.2012р. зазначено, що визначити вартість виконаних робіт, які не потребують узгодження з орендодавцем, відповідно до договору суборенди нежилого приміщення від 15.03.07 р., не вбачається можливим.

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач-1 гарантує, що передане в суборенду нерухоме майно на момент підписання договору належить йому на праві власності, а відповідачі - 2, 3, 4 гарантують, що мають право передавати приміщення в користування третім особам.

Пунктом 5.3. договору сторони встановили, що у разі порушення гарантій, передбачених п. 1.1. договору відповідачі зобов'язані відшкодувати завдані таким порушенням позивачу збитки та сплачують позивачу штраф у розмірі 10% розміру суборендної плати розрахованої за весь строк суборенди приміщення, оговорений цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість орендної плати за період дії цього договору становить 4 442 222, 40 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 444 222, 24 грн. за порушення відповідачами гарантій, передбачених п. 1.1 договору, господарські суди виходили з недоведеності позивачем підстав для стягнення штрафу, передбачених договором.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року у справі за № 30/25 - без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко