Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-970/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К-60015/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову та ухвалуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 року у справі№ 2а-970/08 (22-а-17005/08/9104) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» доДержавної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року у справі № 2а-970/08, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 року, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 02.07.2008 року № 0001712341/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем за результатом виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт № 1135/23-1/10/22083669 від 27.06.2008 року, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2008 року № 0001712341/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 230, 00 грн., в т.ч. 36 820, 00 грн. основний платіж та 18 4106, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Універсал-М»та ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)»укладено договір постачання товару № 49/01 від 22.12.2005 року, згідно якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Набувши у власність товар, покупець володіє, користується та розпоряджається товаром на власний розсуд і не несе жодних зобов'язань перед постачальником, щодо збереження, продажу чи надання інших послуг, пов'язаних з цим товаром перед постачальником.

У додатку № 3 до вказаного договору передбачено, що постачальник для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує на користь покупця грошову винагороду у розмірі 5% щоквартальної суми за додержання покупцем відповідних умов.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування ПДВ є поставка товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

З посиланням на п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшли обґрунтованого висновку, що виплата грошової винагороди за виконання певних умов, спрямованих на якісне виконання договору постачання товару, не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки між сторонами відсутні фактичні відносин по поставці послуг з боку позивача.

Судами вірно зазначено, що виплата грошової винагороди не суперечить чинному законодавству, оприбуткована позивачем у складі доходу від інших позареалізаційних операцій на предмет оподаткування податком на прибуток і не є об'єктом оподаткування ПДВ за приписами пп. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 року у справі № 2а-970/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак