Рішення

від 11.10.2012 по справі 5006/13/2/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.12 р. Справа № 5006/13/2/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Плюс", м.Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", Донецька обл., м. Краматорськ

про: стягнення 123929грн.59коп.

За участю представників сторін

від позивача: Панков О.В. (за довіреністю б/н від 20.12.2011р.)

від відповідача: Собченко М.В. (за довіреністю № 17/644 від 29.04.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Плюс", м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення 123929грн.59коп. , що складається з суми основного боргу в розмірі 74760грн.80коп., пені в сумі 23336грн.21коп., інфляційних витрат у сумі 21037грн.48коп. та 3% річних у сумі 4795грн.10коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 15/1896 від 25.11.2008р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

09.02.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшла довідка за підписом генерального директора, за якою частково не сплаченою залишилась лише поставка товару за видатковою накладною № 146 від 08.12.2009р., інформація про інші поставки зазначена в позові інформативно, всі попередні відвантаження оплачені. Позивач також повідомив суд, що оскільки при оплаті продукції відповідач у призначенні платежу не вказував конкретної накладної, за бухгалтерським обліком позивача грошові кошти зараховувалися в порядку черговості, тобто спочатку погашалися більш ранні поставки товару (а.с. 98).

24.05.2012р. позивач надав довідку, якою знов підтвердив, що спірною є поставка товару за видатковою накладною № 146 від 08.12.2009р., сума боргу за якою складає 74760грн. 80коп. (а.с. 118).

Відповідач 01.02.2012р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Плюс" м. Харків про визнання договору від 25.11.2008р. № 15/1896 недійсним, яка ухвалою від 03.02.2012р. була повернута без розгляду.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.02.2012р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 06.02.2012р. зупинив провадження по справі.

Ухвалою від 10.05.2012р. суд поновив провадження по справі.

Ухвалою від 24.05.2012р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи № 5006/13/54пд/2012 за позовною заявою ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Комплекс Плюс» про визнання договору поставки № 15/1896 від 25.11.2008р. недійсним.

Ухвалою від 01.10.2012р. суд поновив провадження по справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: судом винесено рішення від 31.07.2012р. по справі № 5006/13/54пд/2012, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору недійсним. Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

09.10.2012р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення, якими підтвердив, що спірною накладною є № 146 від 08.12.2009р., всі попередні поставки є оплаченими. Поставка товару за вказаною накладною здійснювалась на виконання Специфікації № 7 від 06.11.2009р., за умовами п. 9.2 договору порядок оплати визначався саме за цією специфікацією, чого і дотримувались сторони (а.с. 136).

11.10.2012р. позивач у порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, якою зменшив суму основного боргу до 74760грн.00коп., пояснюючи це допущенням у позові арифметичної помилки, у зв'язку з чим остаточно просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 74760грн.00коп., суму пені в розмірі 23336грн.21коп., інфляційні витрати в сумі 21037грн. 48коп. та 3% річних у сумі 4795грн.10коп.

Вказана заява позивача прийнята господарським судом до розгляду, у даному випадку має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спор. Отже, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 11.10.2012р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 17/1489 від 10.10.2012р., яким просив суд відмовити в задоволенні позовних, зазначаючи, що за бухгалтерським обліком ПАТ «Енергомашспецсталь» за договором № 15/1896 від 25.11.2008р. на користь позивача було сплачено суму в розмірі 558124грн.80коп., замість вказаної у позові 558124грн.00коп.

В судовому засіданні 11.10.2012р. позивач підтримав позовні вимоги в редакції поданої заяви про зменшення позовних вимог б/н від 11.10.2012р.; представник відповідача підтвердив, що за бухгалтерським обліком ПАТ «Енергомашспецсталь» перед позивачем значиться заборгованість у розмірі 74760грн.00коп.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

25.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Плюс» (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупцем) був укладений договір поставки № 15/1896, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в установлений строк модифікатор у власність покупця, а покупець зобов'язується в відповідності з умовами даного договору прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно із п. 1.4 договору загальна кількість постачаємого по даному договору товару складається із кількості товару, що поставляється по всім специфікаціям, оформлених до даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціна продукції вказується в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

У відповідності із п. 9.3 договору покупець здійснює оплату 50% за поставлену продукцію згідно виставленого рахунку протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції та отримання документів, указаних в п. 6.3 договору, а інші 50% протягом 20 календарних днів від дати поставки продукції.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за домовленістю сторін можливі інші види розрахунків.

Згідно із п. 13.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

Додатковою угодою № 1 від 24.12.2008р. до договору сторони виклали п. 2.2 договору в наступній редакції: «орієнтована сума договору на момент укладання складає 86000грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору являється величиною змінною та складається із суми всіх специфікацій, оформлених до даного договору», інші пункти договору залишені без змін.

Додатковими угодами № 2 ві06.07.2009р. та № 3 від 07.09.2009р., які є невід'ємними частинами договору № 15/1896 від 25.11.2008р., сторони змінювали орієнтовану суму договору.

Додатковою угодою № 4 від 15.12.2009р. до договору № 15/1896 від 25.11.2008р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р.

Додатковою угодою від 29.06.2010р. до договору сторони внесли зміни до банківських реквізитів покупця.

Під час дії договору між сторонами були укладені Специфікації № 1,2,3,4,5,6,7 до договору № 15/1896 від 27.11.08р., якими сторони визначили найменування продукції, ГОСТ, кількість, вартість та умови її оплати.

Відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь». У зв'язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608386 та Довідка АБ № 378206 з ЄДРПОУ.

Позивач посилається на те, що на виконання договору № 15/1896 від 25.11.2008р. за видатковою накладною № 146 від 08.12.2009р. здійснив поставку обумовленого у Специфікації № 7 від 06.11.2009р. товару на суму 292800грн.00коп., для оплати якого був виставлений рахунок № 159 від 08.12.2009р.

Позивач вказує, що відповідач виконав вимоги Специфікації № 7 від 06.11.2009р. в частині здійснення 30% попередньої оплати, перерахувавши 03.12.2009р. на рахунок позивача суму в розмірі 87840грн.00коп. Протягом січня 2010р. - червня 2010р. відповідач перерахував позивачу суму в розмірі 57000грн.00коп. та за зворотною накладною № 15/27.1 від 05.11.2010р. повернув постачальнику товар на суму 73200грн.00коп., внаслідок чого сума боргу за накладною № 146 від 08.12.2009р. становить 74760грн.00коп., яка остаточно і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/08 від 17.08.2011р., якою просив відповідача перерахувати виниклу суму заборгованості, яка вона залишена без задоволення, що і призвело до звернення з даним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 11.10.2012р.) є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 74760грн.00коп., 3% річних у сумі 4795грн.10коп., пені в сумі 23336грн.21коп. та індексу інфляції у сумі 21037грн.48коп.

Підставою позову є поставка товару на виконання договору № 15/1896 від 25.11.2008р. за видатковою накладною № 146 від 08.12.2009р., саме за якою і викникла заявлена сума боргу, з чим визначився позивач у довідках за підписом генерального директора від 01.02.2012р., від 23.05.2012р., письмових поясненнях від 09.10.2012р. (а.с. 98, а.с. 118, а.с. 136).

Договір № 15/1896 від 25.11.2008р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у виконання договору № 15/1896 від 25.11.2008р поставив, а відповідач за видатковою накладною № 146 від 08.12.2009р. отримав товар, погоджений сторонами у Специфікації № 7 від 06.11.2009р. до вказаного договору, загальною вартістю 292800грн.00коп.

Відповідно до довідки за підписом генерального директора ТОВ „Комплекс Плюс" між сторонами не існує будь-яких інших господарських договірних правовідносин, крім тих, що виникли за договором № 15/1896 від 25.11.2008р., що не спростовано відповідачем.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2918 від 08.12.2009р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останнього на вказаній накладній.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 15/1896 від 25.11.2008р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 9.3 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату 50% за поставлену продукцію згідно виставленого рахунку протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції та отримання документів, указаних в п. 6.3 договору, а інші 50% протягом 20 календарних днів від дати поставки продукції.

В свою чергу у пункті 9.2 договору сторонами передбачено, що по домовленості сторін можливі інші види розрахунків.

За письмовими поясненнями позивача, наданими через канцелярію суду 09.10.2012р., сторони у відносинах з поставки товару за накладною № 146 від 08.12.2009р. керувались умовами Специфікації № 7 від 06.11.2009р. щодо порядку розрахунків. Викладене не спростовано відповідачем.

Так, Специфікацією № 7 від 06.11.2009р. до договору № 15/1896 від 25.11.2008р. сторони дійшли згоди щодо іншого порядку оплати, а саме: передоплата 30% до початку виготовлення продукції, залишок-70% протягом 20 календарних днів від дати поставки товару (а.с. 72).

Суд вважає, що при визначенні настання строків оплати продукції необхідно керуватися саме умовами даної специфікації, яка була підписана сторонами після укладання договору та є його невід'ємною частиною, і передбачала умови оплати щодо певної партії товару.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач вчинив дії з оплати товару на умовах, передбачених Специфікацією № 7 від 06.11.2009р. до договору, шляхом здійснення попередньої оплати продукції у сумі 87840грн.00коп., що як і передбачено вказаною Специфікацією складає 30% від суми поставки.

Враховуючи, що за видатковою накладною № 146 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 08.12.2009р., то з урахуванням Специфікації № 7 від 06.11.2009р. до договору, граничний строк оплати залишку 70% вартості товару наступив для відповідача 28.12.2009р., а вже з 29.12.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом січня 2010р. - червня 2010р. відповідачем була сплачена сума в розмірі 57000грн.00коп., за зворотною накладною № 15/27.1 від 05.11.2010р. повернута частина товару на суму 73200грн.00коп., внаслідок чого борг за спірною поставкою складає 74760грн.00коп.

За письмовими поясненнями позивача від 09.10.2012р. вказана сума боргу так і залишилася не оплаченою.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 74760грн. 00коп. суду не представлені, розмір боргу не спростований відповідачем у відзиві, в результаті чого позовні вимоги у розмірі 74760грн.00коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 23336грн.21коп., 3% річних у сумі 4795грн.10коп. та інфляційні витрати в сумі 21037грн.48коп., нараховані за період з 28.12.2009р. по 20.01.2010р. на суму боргу 131760грн.80коп., з 21.01.2010р. по 01.02.2010р. на суму 121760грн.80коп., з 02.02.2010р. по 12.02.2010р. на суму 116760грн.80коп., з 13.02.2010р. по 24.02.2010р. на суму 111760грн.80коп., з 25.02.2010р. по 03.03.2010р. на суму боргу 106760грн.80коп., за період з 04.03.2010р. по 22.03.2010р. на суму боргу 101760грн.80коп., з 23.03.2010р. по 23.03.2010р. на суму боргу 99260грн.80коп., за період з 24.03.2010р. по 06.04.2010р. на суму боргу 96760грн.80коп., за період з 07.04.2010р. по 08.04.2010р. на суму 91760грн.80коп., за період з 09.04.2010р. по 13.04.2010р. на суму боргу 86760грн.80коп., за період з 14.04.2010р. по 18.04.2010р. на суму 81760грн.80коп., за період з 19.04.2010р. по 20.04.2010р. на суму 80760грн.80коп., з 21.04.2010р. по 07.06.2010р. на суму 79760грн.80коп., за період з 08.06.2010р. по 20.12.2011р. на суму боргу 74760грн.80коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у п. 10.5 договору № 15/1896 від 25.11.2008р. передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування пені повинно здійснюватися з врахуванням вимог договору, приписів ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд дослідивши та надавши оцінку представленим позивачем арифметичним розрахункам пені, інфляційних витрат та 3% річних дійшов наступних висновків:

Слід відзначити, що за поясненнями позивача наданим в судовому засіданні 11.10.2012р. сума боргу 131760грн.80коп., на яку позивачем нараховуються пеня, інфляційні витрат та 3% річних за період з 28.12.2009р. по 20.01.20120р., виникла у зв'язку з відрахуванням від суми поставки за накладної № 146 від 08.12.2009р. суми попередньої оплати в розмірі 87840грн.00коп. та суми в розмірі 73200грн.00коп., на яку товар був частково повернутий.

За висновками суду здійснювати нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних на суму боргу у розмірі 131760грн. 80коп. є правом позивача, тому що за наявними в справі доказами станом на 28.12.2009р. розмір заборгованості складав значно більшу суму у розмірі 204960грн.00коп.

Проте, позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені, інфляційних витрат та 3% річних, оскільки як вже встановлено судом вище, саме з 29.12.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання з оплати залишку 70% вартості товару, тобто саме з цієї дати виникли і підстави для нарахування штрафних санкцій у виді пені, 3% річних та інфляційних.

Суд також не погоджується з нарахуванням пені до 20.12.2011р., оскільки це суперечать вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано. Враховуючи наведені приписи законодавства та матеріали справи, граничним днем нарахування пені є 29.06.2010р.

Умови п. 10.5. договору відносно розміру пені не перевищують подвійної облікової ставки НБУ за встановлений судом правомірний період нарахування з 29.12.2009р. по 29.06.2010р.

Позивачем при здійсненні розрахунків пені, інфляційних витрат та 3% річних невірно вказані періоди їх нарахування через не врахування днів надходження коштів з часткової оплати товару.

Суд зробивши власний арифметичний розрахунок пені за формулою С х РП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, вказаний у договорі, Д - кількість днів прострочення та в частині стягнення 3% за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство" встановив, що:

- за період з 29.12.2009р. по 19.01.2010р. на суму боргу 131760грн.80коп. обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 238грн.25коп., пені - 1159грн.49коп.;

- за період з 20.01.2010р. по 31.01.2010р. на суму боргу 121760грн.80коп. (враховуючи здійснену 20.01.2010р. часткову оплату в розмірі 10000грн.00коп.), сума 3% річних складає 120грн.09коп., пені - 584грн.45коп.;

- за період з 01.02.2010р. по 11.02.2010р. на суму боргу 116760грн.80коп. (враховуючи часткову оплату 01.02.2010р. в сумі 5000грн.00коп.), 3% річних становлять 105грн.56коп., пеня-513грн.75коп.;

- за період з 12.02.2010р. по 23.02.2010р. на суму боргу 111760грн.80коп. (враховуючи оплату 12.02.2010р. на суму 5000грн.00коп.), сума 3% річних складає 110грн.23коп., пені - 536грн.45коп.;

- за період з 24.02.2010р. по 02.03.2010р. на суму боргу 106760грн.80коп. (враховуючи оплату 24.02.2010р. в сумі 5000грн.00коп.), 3% річних становлять 61грн.42коп., пеня - 298грн.93коп.;

- за період з 03.03.2010р. по 21.03.2010р. на суму боргу 101760грн.80коп. (враховуючи оплату 03.03.2010р. в сумі 5000грн.00коп.), сума 3% річних складає 158грн.91коп., пені - 773грн.38коп.;

- за 22.03.2010р. по на суму боргу 99260грн.80коп. (враховуючи оплату 22.03.2010р. в сумі 2500грн.00коп.), сума 3% річних становить 8грн.16коп., пені - 39грн.70коп.;

- за період з 23.03.2010р. по 05.04.2010р. (враховуючи оплату 23.03.2010р. в сумі 2500грн.00коп.), на суму боргу 96760грн.80коп. 3% річних становлять 111грн.34коп., пеня - 541грн.86коп.;

- за період з 06.04.2010р. по 07.04.2010р. на суму боргу 91760грн.80коп. (враховуючи оплату 06.04.2010р. в сумі 5000грн.00коп.), 3% річних становлять 15грн.08коп., пеня - 73грн.41коп.;

- за період з 08.04.2010р. по 12.04.2010р. на суму боргу 86760грн.80коп. (враховуючи оплату 08.04.2010р. в сумі 5000грн.00коп.), 3% річних становлять 35грн.66коп., пеня - 173грн.52коп.;

- за період з 13.04.2010р. по 18.04.2010р. на суму боргу 81760грн.80коп. (враховуючи оплату 13.04.2010р. у розмірі 5000грн.00коп.), сума 3% річних становить 40грн.32коп., сума пені - 196грн.23коп.;

- за період з 19.04.2010р. по 20.04.2010р. на суму боргу 80760грн.80коп. (позивачем врахована оплата здійснена 18.04.2011р., що є його правом) 3% річних складають 13грн.28коп., пеня - 64грн.61коп.;

- за період з 21.04.2010р. по 06.06.2010р. на суму боргу 79760грн.80коп. (позивачем врахована оплата здійснена 20.04.2011р., що є його правом) сума 3% річних становить 308грн.12коп., пені - 1499грн.50коп.;

- за період з 07.06.2010р. по 29.06.2010р. на суму боргу 74760грн. 80коп. (враховуючи оплату 07.06.2010р. на суму 5000грн. 00коп.) пеня складає 687грн.80коп.;

за період з 07.06.2010р. по 20.12.2011р. на суму боргу 74760грн. 80коп. (враховуючи оплату 07.06.2010р. на суму 5000грн. 00коп.) 3% річних складають 3453грн.33коп.

Таким чином, за підрахунком суду обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 4779грн.75коп., пені - 7143грн.08коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних на суму 15грн.35коп., пені на суму 16193грн.13коп.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, враховуючи, що індекс інфляції розраховується не на кожну конкретну дату місяця, а в середньому за весь місяць, то обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню (в межах заявлених вимог) є сума інфляційних нарахувань у розмірі 12832грн. 56коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в стягненні збитків від інфляції в сумі 8204грн. 92коп.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Плюс», м. Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 74760грн.00коп., пені в сумі 23336грн.21коп., 3% річних у сумі 4795грн.10коп. та індексу інфляції у сумі 21037грн.48коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Плюс» (юридична адреса: 61064, м. Харків, вул. Комбайнівська, будинок, 15, квартира 4, код ЄДРПОУ 32870136) суму основного боргу в розмірі 74760грн.00коп., інфляційні нарахування в сумі 12832грн.56коп., 3% річних у розмірі 4779грн.75коп., пеню в сумі 7143грн.08коп., витрати на оплату судового збору 1990грн. 31коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 11.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.