Постанова

від 27.11.2012 по справі 5006/13/2/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.11.2012 р. справа №5006/13/2/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддів Радіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Рідкокаш Д.О. -довіреність №3 від 20.12.2011р. від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012р. (повний текст підписано 16.10.2012р.) у справі№5006/13/2/2012 (суддя Макарова Ю.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Плюс", м. Харків до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область про стягнення 123 929грн.59коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2012р. у справі №5006/13/2/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Плюс", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 74 760грн.00коп., пені в сумі 23 336грн.21коп., 3% річних у сумі 4 795грн.10коп. та індексу інфляції у сумі 21 037грн.48коп. задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 74 760грн.00коп., інфляційні нарахування в сумі 12 832грн.56коп., 3% річних у розмірі 4 779грн.75коп., пеню в сумі 7 143грн.08коп., витрати на оплату судового збору 1 990грн. 31коп.

Публічним акціонерним товариством „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на припущення з боку позивача порушень виконання зобов'язань за договором поставки №15/1896 від 25.11.2008р. в частині надання документів на поставлену продукцію згідно п.6.3 договору, у зв'язку із чим, на думку відповідача, не настав строк оплати отриманої продукції.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез`явлення не представив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс Плюс", м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 123 929грн.59коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 74 760грн.80коп., пені в сумі 23 336грн.21коп., інфляційних витрат у сумі 21 037грн.48коп. та 3% річних у сумі 4 795грн.10коп.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 11.10.2012р. зменшив суму основного боргу до 74 760грн.00коп., пояснюючи це допущенням у позові арифметичної помилки, у зв'язку з чим остаточно просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 74 760грн.00коп., суму пені в розмірі 23 336грн.21коп., інфляційні витрати в сумі 21 037грн. 48коп. та 3% річних у сумі 4 795грн.10коп.

Судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №15/1896 від 25.11.2008р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 706 084,80грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковими накладними. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач оплатив частково та здійснив часткове повернення товару, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 74 760,80грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, інфляційні витрати та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №15/1896 від 25.11.2008р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 25.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Плюс" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупець) укладений договір поставки №15/1896, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в установлений строк модифікатор у власність покупця, а покупець зобов'язується в відповідності з умовами даного договору прийняти цей товар та оплатити його (п.1.2 договору).

Відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь". У зв'язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608386 та Довідка АБ № 378206 з ЄДРПОУ.

Додатковою угодою від 29.06.2010р. до договору сторони внесли зміни до банківських реквізитів покупця.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна кількість товару, що постачається за даним договором, складається із кількості товару, що постачається по всім специфікаціям, оформлених до даного договору (п.1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Під час дії договору між сторонами були укладені Специфікації №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору №15/1896 від 27.11.2008р., якими сторони визначили найменування продукції, ДСТУ, кількість, вартість та умови її оплати.

Додатковими угодами №1 від 24.12.2008р., №2 від 06.07.2009р. та №3 від 07.09.2009р., які є невід'ємними частинами договору №15/1896 від 25.11.2008р., сторони змінювали орієнтовану суму договору.

Згідно із п.13.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

Додатковою угодою №4 від 15.12.2009р. до договору №15/1896 від 25.11.2008р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р.

Договір №15/1896 від 25.11.2008р., додаткові угоди та специфікації до нього підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Як встановлено господарським судом, позивач на виконання умов договору №15/1896 від 25.11.2008р. поставив, а відповідач за видатковою накладною №146 від 08.12.2009р. отримав товар, погоджений сторонами у Специфікації №7 від 06.11.2009р. до вказаного договору, загальною вартістю 292 800грн.00коп.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „отримав(ла)" та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №2918 від 08.12.2009р., копія якої залучена до справи, а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.

Наразі, видаткова накладна №146 від 08.12.2009р. не містить безпосереднього посилання на договір №15/1896 від 25.11.2008р., проте апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що свої зобов'язання за вказаною накладною позивач виконав у відповідності з умовами договору №15/1896 від 25.11.2008р., оскільки довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №2918 від 08.12.2009р., за якою відповідачем отримано спірний товар містить посилання на договір №15/1896 від 25.11.2008р. До того ж, вказаний у видатковій накладній №146 від 08.12.2009р. товар цілком узгоджується із товаром, що визначений сторонами у специфікації №7 від 06.11.2009р. до вказаного договору. Крім того, відповідно до довідки за підписом генерального директора ТОВ „Комплекс Плюс" між сторонами не існує будь-яких інших господарських договірних правовідносин, крім тих, що виникли за договором №15/1896 від 25.11.2008р., що також не спростовано відповідачем.

Відповідно до п.9.3 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату 50% за поставлену продукцію згідно виставленого рахунку протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 6.3 договору, а інші 50% протягом 20 календарних днів від дати поставки продукції. В свою чергу у пункті 9.2 договору сторонами передбачено, що за домовленістю сторін можливі інші види розрахунків.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно письмових пояснень позивача, сторони у відносинах з поставки товару за накладною №146 від 08.12.2009р. керувались умовами Специфікації №7 від 06.11.2009р. щодо порядку розрахунків. Зазначене також не спростовано відповідачем.

Специфікацією №7 від 06.11.2009р. до договору №15/1896 від 25.11.2008р. сторони дійшли згоди щодо наступного порядку оплати: передплата 30% до початку виготовлення продукції, залишок - 70% протягом 20 календарних днів від дати поставки товару.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні настання строків оплати продукції необхідно керуватись саме умовами данної специфікації, яка була підписана сторонами після укладання договору та є його невід'ємною частиною, і передбачала умови оплати щодо певної партії товару.

Як встановлено місцевим судом, відповідач вчинив дії з оплати товару на умовах, передбачених Специфікацією №7 від 06.11.2009р. шляхом здійснення попередньої оплати продукції у сумі 87 840грн.00коп., що як це передбачено вказаною Специфікацією складає 30% від суми поставки.

Враховуючи, що за видатковою накладною №146 товар був поставлений та, відповідно, отриманий відповідачем 08.12.2009р., тому з урахуванням Специфікації №7 від 06.11.2009р., судом першої інстанції вірно встановлено граничний строк оплати залишку 70% вартості товару, який настав 28.12.2009р.

Господарським судом встановлено, що протягом січня 2010р. - червня 2010р. відповідачем була сплачена сума в розмірі 57 000грн.00коп. та за зворотною накладною №15/27.1 від 05.11.2010р. повернута частина товару на суму 73 200грн.00коп., внаслідок чого борг за спірною поставкою складає 74 760грн.00коп.

В рамках досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою про сплату виниклої заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 74 760грн.00коп.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 74 760грн.00коп., Публічним акціонерним товариством „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 74 760грн.00коп. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Наряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 336грн.21коп. за період прострочення з 28.12.2009р. по 20.12.2011р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом п.10.5 договору №15/1896 від 25.11.2008р. передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 23 336грн.21коп. за період прострочення з 28.12.2009р. по 20.12.2011р.

Проте, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок пені є невірним, з підстав, зазначених місцевим судом у рішенні, виходячи з чого, колегія суддів вважає, що місцевим судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 7 143грн.08коп., з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період прострочення з 29.12.2009р. по 29.06.2010р.

Позивачем в цій частині позов не оскаржено.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 795грн.10коп. та індексу інфляції у сумі 21 037грн.48коп. за період прострочення з 28.12.2009р. по 20.12.2011р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача та враховуючи підстави часткового задоволення вимог щодо стягнення пені, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 4 795грн.10коп. та індексу інфляції у сумі 21 037грн.48коп. за період прострочення з 28.12.2009р. по 20.12.2011р. та вважає правомірним стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 4 779грн.75коп. та індексу інфляції у сумі 12 832грн.56коп. за період прострочення з 29.12.2009р. по 29.06.2010р.

Позивачем в цій частині позов не оскаржено.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на припущення з боку позивача порушень виконання зобов'язань за договором поставки №15/1896 від 25.11.2008р. в частині надання документів на поставлену продукцію згідно п.6.3 договору, у зв'язку із чим, на думку відповідача, не настав строк оплати отриманої продукції, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені, з огляду на наступне.

Згідно п.6.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно із продукцією наступні документи:

- сертифікат якості;

- накладну (у накладній обов`язкове посилання на одержувача продукції);

- податкову накладну;

- рахунок на продукцію.

Якщо на момент передачі продукції будь-які із документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 5 календарних днів після передачі продукції (п.6.4 договору).

Відповідно до приписів ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Крім того, відповідно до п.8.2 договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією №П-6, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 16.06.1965р. та приймання продукції за якістю - в порядку, встановленому Інструкцією №П-7, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 25.04.1966р.

Так, згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів та доказів наявності інших заперечень при отриманні товару щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції відповідачем до матеріалів справи не надано.

Оскільки відповідачем не надано доказів незгоди щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо надання документів, передбачених п.6.3 договору, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №15/1896 від 25.11.2008р. та надав документи, зазначені в п.6.3 договору разом з продукцією. Іншого суду не доведено, а відтак відповідні заперечення відповідача судовою колегією до уваги не приймаються.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012р. у справі №5006/13/2/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2012р. у справі №5006/13/2/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 27.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 27.11.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1 -до справи;

1 -гос. суду Донецької області;

1 -ДАГС.