Рішення

від 19.11.2012 по справі 5011-53/839-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/839-2012 19.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Цун-Дон"

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ "Страхова група "ТАС"

до відповідача 2: Приватного підприємства "Страхова компанія "Уніка" в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ "Страхова компанія "Уніка"

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Приватного акціонерного товариства "Астра Банк" (третя особа 1) та

Публічного акціонерного товариства "РайффайзенБанкАваль" в особі Донецької обласної дирекції (третя особа 2)

про стягнення 2 551 034,50 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Прядко О.Д. -адвокат

від відповідача 1: Денисова Н.О. -представник за довіреністю

від відповідача 2: Зозуля Т.М. -представник за довіреністю

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ "Страхова група "ТАС" страхового відшкодування в розмірі 333 127,00 грн., пені - 5763,10 грн., 3% річних - 4736,79 грн. та з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" страхового відшкодування в розмірі 2158255,60 грн., пені - 26 978,19 грн., 3% річних - 22173,86 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення умов Договору добровільного комплексного страхування ризиків при іпотечному кредитуванні КСІК/13/2/27 № А 0183809 від 27.10.2010 та Договору добровільного страхуванні майна, що є предметом застави № 006070/2206/0000005 від 03.06.2010 відповідачі не виплатили позивачу суми страхового відшкодування пов'язаної з настанням страхового випадку -пошкодження застрахованого нерухомого майна внаслідок пожежі, що сталася 25.01.2011 в будівлі ТОВ "Донецький комбінат заморожених продуктів" за адресою: проспект Ворошилова, 1 в м. Мар'їнка, Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.09.2011 порушено провадження у справі № 7/229.

Ухвалою суду Господарського суду Донецької області від 28.09.2011 залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Астра Банк" та Публічне акціонерне товариство "РайффайзенБанкАваль" в особі Донецької обласної дирекції.

У поданому 13.10.2011 відзиві відповідач 1 вказував, що позивачем при організації виробництва допущені порушення Правил пожежної безпеки в Україні про що відповідач 1 не був проінформований і саме ці порушення сприяли виникненню пожежі; відповідно до умов Договору добровільного комплексного страхування ризиків при іпотечному кредитуванні КСІК/13/2/27 № А 0183809 від 27.10.2010 підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником умов договору страхування в частині забезпечення додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також утримання в справному стані засобів протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання, про що відповідачем 1 було складено страховий акт про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Представник третьої особи 1 у відзиві на позовну заяву поданому до суду 10.11.2011 зазначив, що станом на дату подання відзиву прострочена заборгованість позивачем за кредитним Договором № 500007012608015-2 від 27.10.2012 відсутня та тертя особа 1 позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2012 справу № 7/229 скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києві від 27.01.2012 справу № 23/067-11 прийнято до провадження, присвоєно справі № 5011-53/839-2012 та розгляд справи призначено на 13.02.2012.

Представник позивача через відділ діловодства суду 13.02.2012 подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що посилання відповідача на невиконання п.5.1.22, п. 5.1.9, п. 5.1.34 Правил пожежної безпеки позивачем не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки перевіркою додержання (виконання) об'єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки від 27.09.2010, вказаних у відмові причин порушень не виявлено, що підтверджується актом № 96 від 27.09.2010 та приписом на усунення порушень вимог пожежної безпеки; в експертизі Донецького НДІ судових експертиз № 524/20 від 21.02.2012 зазначено, що причиною пожежі стали аварійні режими роботи люмінесцентного світильника, а не порушення вимог пожежної безпеки позивачем.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 13.02.2012 подав письмовий відзив на позов, в якому вказав, що висновком спеціаліста № 02/11/02-01 встановлено, що причиною пожежі стало коротке замикання електромережі освітлення, яка прокладена в холодильній камері; дослідженням об'єкту встановлено недотримання Правил пожежної безпеки України, що і є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; позивач неправильно нарахував суму страхового відшкодування, а саме не врахував коефіцієнт пропорційності страхування (недострахування).

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 13.02.2012 надав письмовий відзив на позов в якому зазначив, що на момент пожежі в будівлі проводилися ремонтні роботи -влаштування гідроізоляції підлоги; в порушення умов договору позивач не повідомив відповідача 2 про проведення ремонтних робіт (підвищення страхового ризику), що є причиною відмови у виплаті страхового відшкодування; порушення позивачем Правил пожежної безпеки призвело до пожежі в будівлі; позивачем не було виконано припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки; позивач не надав відповідачу 2 все обладнання для огляду, а створював страховику перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, що також є причиною відмови у виплаті страхового відшкодування.

В судовому засіданні 13.02.2012, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 за клопотанням позивача призначено судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

17.07.2012 судом одержано заяву від ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" про відвід судового експерта Афанасьєва А.А.

18.07.2012 Господарським судом м. Києва направлено запит до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз з метою витребування матеріалів справи з експертної установи.

31.07.2012 матеріали справи № 5011-53/839-2012 разом з висновком експерта надійшли до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 01.08.2012 заяву ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" про відвід судового експерта відхилено.

Ухвалою суду від 01.08.2012 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.09.2012.

В судовому засіданні 03.09.2012 представник позивача надав суду письмові пояснення по справі в яких зазначив, що: висновки спеціаліста про коротке замикання струмопровідної жили виходять за межі площини дослідження з встановлення причин пожежі, спеціаліст Дзюба В. В. не має необхідних вмінь і знань для дослідження аварійних явищ в електрообладнанні та визначення причин виникнення таких явищ; станом на день складання висновку Дзюба В. В. не мав право суміщати експертну та підприємницьку діяльності; висновок складений Дзюбою В. В. був проведений за замовленням відповідача 2, як заінтересованої сторони у справі; висновок Дзюби В. В. був складений без дослідження всіх необхідних документів; спеціаліст на власний розсуд трактував вихідні данні для проведення дослідження; огляд пошкоджених приміщень будівлі та технічного обладнання був проведений спеціалістом належним чином, а саме власник будівлі не був присутнім при проведенні дослідження, а отже немає змоги визначити, чи був взагалі проведений огляд; належним і допустимим доказом по справі може біти лише висновок незалежного експертного дослідження, а не висновок експертизи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 03.09.2012 подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що: у висновку експерта № 1342/20 від 23.07.2012 визначається факт порушення позивачем Правил пожежної безпеки України та підтверджується той факт, що причиною пожежі в морозильній камері став аварійний режим роботи в пуско- регулюючій апаратурі люмінесцентного світильника, який закріплений за теплообмінним блоком камери; поняття «аварійний режим роботи світильника»вже означає порушення експлуатації цього устаткування (застрахованого майна) згідно норм чинного законодавства; відсутність на території підприємства пожежного гідранта під час пожежі вплинуло на збільшення розміру матеріальних збитків позивача від пожежі 25.01.2011.

Ухвалою суду від 03.09.2012 відкладено розгляд справи на 17.09.2012 та викликано в судове засідання експерта для дачі пояснень.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О. А. у відрядженні та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-53/839-2012 передано для розгляду судді Блажівській О. Є.

Ухвалою суду від 17.09.2012 призначено розгляд справи на 08.10.2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2012 у зв'язку з поверненням судді Грєхової О. А. з відрядження справу № 5011-53/839-2012 передано для розгляду судді Грєховій О. А.

Ухвалою суду від 08.10.2012 відкладено розгляд справи на 12.11.2012 та повторно викликано в судове засідання експерта для дачі пояснень.

В судовому засіданні 12.11.2012 експерт А. Афанасьєв надав письмові пояснення по висновку пожежно-технічної експертизи № 1342/20 від 23.07.2012, в яких пояснив, що: пожежа за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 не могла виникнути у зв'язку з порушення п. 6.3.1.1. Правил пожежної безпеки (відсутність на території підприємства пожежного гідратну); експертом встановлено той факт, що обставинами розповсюдження пожежі сприяли тільки фізичні процеси виникнення та розповсюдженні пожежі, що виключає будь-який людський фактор; експертом були в тому числі дослідження висновки Агбаша А. В. та Дзюби В. В., проте погодитися з їх висновкам не можливо, оскільки: деформація технологічного обладнання морозильної камери свідчить тільки про те, що обладнання піддалося сильній термічній дії; оплавлення електропроводів не могли бути самостійно визначені Агбашем А. В. та Дзюбою В. В., як сліди короткого замикання, оскільки для підтвердження даного факту необхідні спеціальні знання; хлопок, який почув Вільчинський Л. А. може засвідчувати про руйнування лампи; фреони, які застосовуються в ходильних агрегатах в якості холодогенів являються негорючими газами і не можуть загорітися при витіканні із системи охолодження; експертом була встановлена у висновку єдина причина займання; виїжджати на місце пожежі через рік після пожежі не має сенсу, оскільки об'єкт на якому трапилася пожежа вже змінився, крім того експерт проводив натурний огляд об'єкту в процесі виконання експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2011; характер розвитку аварійного режиму роботи електричної мережі вказував на поломку саме в пускореулюючій апаратурі світильника; Агбаш А. В. досліджував світильник, який ніяким чином не міг бути джерелом запалення, оскільки знаходився за межами морозильної камери; джерело виникнення пожежі знаходилося саме в морозильній камері; пояснення свідків пожежі не заперечують, а підтверджують висновок про те, що причиною пожежі був аварійний режим роботи люмінесцентного світильника; в матеріалах справи є акт виконаних робіт, в якому вказано, що електрична мережа виконана відповідно встановленим нормам; також необхідно зазначити, що будь-яких скруток проводів не було виявлено; спрацювання тільки одного автоматичного виключателя, напряму свідчить про те, що аварійні режими виникли саме на участку електричної мережі морозильної камери; замір опору ізоляції був проведений вчасно у відповідності до вимог встановлених в Правилах пожежної безпеки; в момент підключення тимчасового електрообладнання основне обладнання було вимкнено, тому перевантаження не могло бути.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 12.11.2012 порушив перед судом клопотання про призначення у справі комісійної судово-пожежної експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 2 про призначення комісійної судово-пожежної експертизи у справі відмовив в його задоволенні, оскільки, відповідно до приписів ст. 41 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2651 від 27.11.2006 р. "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Розглядаючи клопотання сторони про призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Суд вважає, що докази наявні в матеріалах справи є достатніми для встановлення даних, що входять до предмету доказування. З огляду на зазначене, заявлене відповідачем 2 клопотання відхилено.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 12.11.2012 представників сторін розгляд справи відкладено на 19.11.2012.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2012 подав письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив: про відсутність збільшення страхового ризику, оскільки на період проведення ремонтних робіт виробничий процес не відбувався, а тому не було навантаження на електромережу; відповідач 2 не надав доказів того, що при проведенні ремонтних робіт використовувалися легкозаймисті суміші; доводи відповідача щодо збільшення страхового ризику ґрунтуються на припущеннях, таким чином, законних підстав для відмови за п. 7.1.7 договору відповідач 2 не має; лист яким позивач заперечує про проведення ремонтних робіт не є інформацією про причини або обставини настання страхового випадку; висновок Дзюби В. В. не є належним та допустимим доказом у справі; висновок Дзюба В. В. склав без дослідження всіх необхідних документів; огляд пошкоджених приміщень будівлі та технологічного обладнання був проведений спеціалістом Дзюба В. В. неналежним чином; спеціаліст Дзюба В. В. на власний розсуд трактував вихідні данні для проведення дослідження; відсутність пожежного гідранту не могла сприяти поширенню пожежі та збільшенню збитків; відповідач 2 три рази виїжджав на місце пригоди, таким чином, мав достатньо можливостей для встановлення обставин, характеру та розміру збитків.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився та через канцелярію суду подав додаткові документи по справі та письмовий відзив на позов, в якому відповідач 1 зазначив, що: якби позивач не порушив умови договору, то сума страхового відшкодування становила б 189640,34 грн. за вирахуванням франшизи та коефіцієнту пропорційності; коефіцієнт пропорційності вираховується у відповідності до п.п. 6.5, 6.6, 6.7, 15.5.8 програми до договору.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився та заперечив на позов.

Незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи треті особи в судове засідання не з'явилися.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.11.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2010 р. між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС", в особі Донецької регіональної дирекції ПАТ "Страхова Група "ТАС" (відповідач 1) був укладений договір добровільного комплексного страхування ризиків при іпотечному кредитуванні КСІК/13/27/27 № А 0183809 (договір 1).

Згідно з п. 10 договору 1 відповідач 1 застраховував майно зазначене в додатку № 2, яке знаходить за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1 (виробнича будівля, трансформаторна підстанція, будівля прохідної, будівля складу, будівля для обслуговування свердловини, свердловина, фундамент під обладнання, морозильна камера, будівля складу з рампою, допоміжна будівля, відстійник, фундамент, замощення, огорожа).

Відповідно до додатку 1 до договору 1 страхова сума складає 2550000,00 грн. Вигодонабувачем по договору 1 є АТ «Астра Банк»(третя особа 1).

Страховий випадок за договором, якщо не передбачено страховою опцією, є настання збитків страхувальника спричинених: пошкодженням або втратою (знищенням) застрахованого майна внаслідок настання страхових ризиків -зі страхування майна: вогневі ризики, а саме: пожежа -раптове виникнення вогню, що здатний самостійно поширюватися поза межі місць, спеціально призначених для його розведення і підтримки, крім випадків підпалу, у тому числі задимлення в результаті пожежі, виділення сажі і корозійного газу, а також вплив на застраховане майно продуктів згоряння, диму, сажі, кіптяви, незалежно від місця виникнення пожежі, а також збитки завдані внаслідок заходів, спрямованих на порятунок застрахованого майна, гасіння пожежі чи запобігання поширення пожежі, удар блискавки, вибух газу; стихійні явища; дія води; протиправні дії третіх осіб; транспортні ризики; нещасний випадок; захворювання (п. 4 програми договору 1).

03.06.2010 р. між позивачем та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Уніка" м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ СК "Уніка" (відповідач 2) був укладений договір добровільного страхування майна, що є предметом застави № 006070/2206/0000005 (договір 2).

Згідно з п. 4.1.1 договору 2 відповідач 2 застраховував рухоме майно, обладнання на суму 2271848,00 грн., яке знаходить за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1.

Вигодонабувачем по договору 2 є ПАТ «Райффайзенбанк»(третя особа 2).

Згідно до п. 5.1. договору 2 страховим випадком є пожежа, в тому числі підпал, вибух, удар блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів (їх частини, уламків або їх вантажу), а також пожежа, що сталася внаслідок свідомого/навмисного порушення правил пожежної безпеки третіми особами.

25.01.2011р. в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 21.02.2011.

Як зазначає позивач, внаслідок пожежі було знищено обладнання, яке застраховане за договором № 1 та договором № 2 .

Як вбачається з листа відповідача 1, 26.01.2011 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою в якій повідомив про страховий випадок, а саме пошкодження застрахованого нерухомого майна внаслідок пожежі, що сталася 25.01.2011.

07.02.2011 відповідач 1 повідомив позивача листом № 04/136, що не має заперечень щодо початку відновлювальних робіт пошкодженого майна.

Також листом від 07.02.2011 відповідач 1 запросив у позивача додаткові документи для прийняття рішення стосовно страхового випадку, який стався 25.01.2011.

У відповідь на лист відповідача 1 позивач надав додаткові документи (лист № 12 від 16.02.2011).

Як вбачається з листа № 04/273 від 11.03.2011 відповідач 1 звертався до вигодонабувача по договору № 1 з проханням повідомити про рішення щодо отримувача страхового відшкодування, оскільки відповідач 1 отримав розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого приміщення, яка складається з 358627,00 грн. вартості матеріального збитку, 25500,00 грн. франшизи та за вирахуванням 0,60 коефіцієнту пропорційності.

У відповідь на лист третя особа 1 повідомила, що надає дозвіл на виплату страхового відшкодування на користь страхувальника (лист № 41-1170 від 01.04.2011).

Відповідно до листа відповідача 1 № Г1000/3921, відповідач 1 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по договору 1, оскільки позивач не виконав свої зобов'язання по договору 1 в частині того, що страхувальник зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання та/або використання застрахованого майна з дотриманням відповідних правил протипожежної безпеки та/або правил та норм збереження вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин і предметів, тощо. Проте, як вбачається з висновку № 02/11/02-01 пожежа сталася внаслідок недотримання позивачем правил пожежної безпеки України.

27.01.2011 позивач заявою повідомив відповідача 2 про настання страхового випадку по договору 2.

У відповідь на заяву позивача відповідач 2 надав дозвіл на проведення ремонтно-відновлювальних робіт в приміщенні, де відбулася пожежа та запросив додаткові документи для вивчення причин та обставин настання даного випадку. Також відповідач 2 зазначив, що для встановлення працездатності чи неможливості відновлення пошкодженого пожежею обладнання, позивачу необхідно звернутися до обслуговуючих сервісних організацій та надати страховику відповідні висновки (лист № 309 від 28.01.2011).

Листом № 19 від 01.03.2012 позивач надав відповідачу додаткові документи.

Листом № 1105 від 17.03.2011 відповідач 2 повідомив позивача про порядок утилізації залишків обладнання.

Також відповідач 2 листом запросив у позивача додаткові документи по страховому випадку.

У відповідь на запит позивач надав відповідачу 2 додаткові документи (лист № 34 від 08.04.2011).

Листом № 1707 від 28.04.2011 відповідач 2 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки: позивачем, в порушення п. 4.2.2 договору 2, не було повідомлено відповідача 2 про проведення ремонтних робіт (вставлено у висновку експерта № 02/11/02-01), які можуть вплинути на збільшення страхового ризику, проте позивачем надано офіційний лист, що ремонтні роботи на об'єкті страхування не проводилися, що страховик розцінює як подання свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку; пожежа сталася внаслідок порушення позивачем правил пожежної безпеки, що вбачається з висновку експерта № 02/11/02-01; страховиком не було виконано припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки, винесений Мар'їнським РВ ГУ МНС України в Донецькій області щодо забезпечення території зовнішнім протипожежним водопостачанням для здійснення пожежогасіння, чим порушив п. 4.2.4 договору 2; позивачем надано на огляд представнику сюрвейської компанії всього 24 одиниці обладнання, інше обладнання, яке зазначене у Технічному висновку від 01.03.2011 не було надане для огляду представнику страховика, оскільки частина обладнання відправлена на утилізацію, в той же час офіційний дозвіл на проведення робіт по утилізації залишків обладнання надано страховиком 17.03.2011.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 - 333 127,00 грн. суми страхового відшкодування, пені - 5763,10 грн., 3% річних - 4736,79 грн. та з відповідача 2 страхового відшкодування в розмірі 2158255,60 грн., пені - 26 978,19 грн., 3% річних - 22173,86 грн., оскільки вважає, що страхові компанії безпідставно відмовили позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, що було спричинено збитками понесені позивачем при пожежі, яка сталася 25.01.2011 в будівлі, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1.

Заперечуючи проти позову відповідач 1 вказав, що позивачем при організації виробництва допущені порушення Правил пожежної безпеки в Україні, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та позивач неправильно нарахував суму страхового відшкодування, а саме не врахував коефіцієнт пропорційності страхування (недострахування).

Заперечуючи проти позову відповідач 2 вказав, що: в порушення умов договору позивач не повідомив відповідача 2 про проведення ремонтних робіт (підвищення страхового ризику), що є причиною відмови у виплаті страхового відшкодування; позивачем порушено Правила пожежної безпеки України; позивач не надав відповідачу 2 все обладнання для огляду, чим створював страховику перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, що є причиною відмови у виплаті страхового відшкодування; а також позивач надав відповідачу 2 неправдиву інформацію щодо об'єкту страхування.

Щодо заявлених вимог до відповідача 1 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2. договору 1 страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у встановлених договором розмірі та в строк, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку на умовах, визначених договором страхування.

Страхова премія сплачена позивачем в розмірі 2550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 251 від 27 жовтня 2010 року.

Як встановлено в рішенні, 25.01.2011р. в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 21.02.2011.

18.04.2011 відповідач 1 склав страховий акт № 9752В/38/2011 в якому вказав, що подія, яка сталася 25.01.2011р. в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 є не страховою.

Свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач пояснює порушенням позивачем 11.2.4., 11.2.6 програми до договору страхування 1, що призвело до застосування пп. 16.1.7. п. 16 договору 1.

Відповідно до п. 11.2.4 програми до договору 1 страхувальник зобов'язаний забезпечити належні умови для зберігання та/або використання застрахованого майна з дотриманням відповідних Правил протипожежної безпеки та/або правил та норм збереження вогненебезпечних та вибухових речовин та предметів , тощо.

Страхувальник зобов'язаний не допускати дій або бездіяльності по відношенню до факторів, настання яких має вплив на ступінь страхового ризику, а у разі їх виникнення, вживати всіх можливих заходів для усунення обставин, що підвищують ступінь ризику (п. 11.2.4 програми до договору 1).

Як вбачається з п. 16.1.7 програми до договору 1 страхування причиною відмови у виплаті страхового відшкодування/страхової виплати є невиконання або неналежне виконання страхувальником умов договору.

Невиконання позивачем пунктів 11.2.4., 11.2.6 програми до договору 1 відповідач 1 підтверджує висновком № 02/11/0201 спеціаліста по встановленню причини пожежі, яка сталася 25.01.2011, на території ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів»за адресою: проспект К. Ворошилова, 1 в м. Мар'їнка, Донецької області.

Відповідно до висновку спеціаліста № 02/11/0201 проведені дослідження, викладені у висновку вказують на те, що причиною виникнення пожежі, яка сталася в будівлі ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів», а саме у виробничих приміщеннях 2-го поверху є коротке замикання електромережі освітлення, яка прокладена в холодильній камері до обставин, які сприяли виникненню пожежі спеціаліст відносить: прокладання ділянок електромережі до холодильної камери без негорючого ущільнення, крізь «сандвіч»панелі; з'єднання струмопровідних частин освітлювальної електромережі методом «скрутки»; слабкий контроль за експлуатацією електрообладнання та електромереж будівлі - пожежа виникла 25 січня 2011р. в той час коли перевірка повного опору петлі фаза-нуль здійснювалась 18 липня 2007р., а перевірка ізоляції силової та освітлювальної електромереж 19 лютого 2009р. На місці виникнення пожежі встановлено наступне: на електричних щитах та щитах керування відсутня схема підключення споживачів (п. 5.1.22 НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки України «Електрощити, групові еклектрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживача з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (планової вставки); електричні, щити керування, були закріплені та «Сандвіч»панелях з горючим наповнювачем, а прокладання ділянок електромережі здійснювалось крізь означені панелі без використання негорючого ущільнення (п. 5.1.9. НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки України «Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо поверхнею металевих панелей та плит з полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче їм від указаних конструкцій. У місці перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями повинні передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами»").

Також представник відповідача 1 у відзиві на позов зазначає, що: у висновку експерта № 1342/20 від 23.07.2012 визначається факт порушення позивачем Правил пожежної безпеки України та підтверджує той факт, що причиною пожежі в морозильній камері став аварійний режим роботи в пуско- регулюючій апаратурі люмінесцентного світильника, який закріплений за теплообмінним блоком камери; поняття «аварійний режим роботи світильника»вже означає порушення експлуатації цього устаткування (застрахованого майна) згідно норм чинного законодавства, а відсутність на території підприємства пожежного гідранта під час пожежі вплинуло на збільшення розміру матеріальних збитків позивача від пожежі 25.01.2011.

На противагу наданому відповідачем 1 висновку № 02/11/0201 позивач надав суду висновок експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2010, в якому зазначається, що причиною виникнення пожежі стали аварійні режими роботи в люмінесцентному світильнику, який закріплений за теплообмінним блоком теплоізоляційної камери, в якому не йдеться про порушення правил пожежної безпеки.

Для встановлення причин пожежі, яка сталася 25.01.2011р. в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 ухвалою суду від 27.02.2012 призначено судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83096, м. Донецьк, вул. Дубравна, 1-Б) та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Чи відповідав стан цеху по виробництву заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1, вимогам Правил пожежної безпеки?

- Чи могла статися пожежа у приміщенні цеху по виробництву заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1, внаслідок порушення Правил пожежної безпеки?

- Чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил пожежної безпеки України і причиною виникнення пожежі ?

- Яка причина пожежі, що сталася 25.01.2011 р. у виробничому приміщенні цеху заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1?

- Які обставини сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі, що сталася 25.01.2011 р. у виробничому приміщенні цеху заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1?

Як вбачається з висновку судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012:

1. Причиною виникнення пожежі в морозильній камері ТОВ «Комбінат заморожених продуктів», який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, стали аварійні режими роботи в пускорегулюючої апаратурі люмінесцентного світильника, закріпленого за теплообмінним блоком камери.

2. Стан території підприємства і приміщень цеху з виробництва заморожених напівфабрикатів, який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, частково не відповідав вимогам Правил пожежної безпеки, а саме, не був виконанй п. 6.3.1.1. вказаних правил, але невиконання даного пункту НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки України», а саме відсутність на території підприємства пожежного гідратну, з технічної точки зору, не могло призвести до виникнення пожежі і ніяким чином не знаходить в причинно-наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі.

3. В обставинах, які д сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі, відсутній будь-який людський фактор. Виникненню та розповсюдженню пожежі сприяло тільки фізичні процеси виникненню та розповсюдженню горіння, а саме створення умов, необхідних для виникнення процесу горіння. В даному конкретному випадку це:

- наявність горючих матеріалів в зоні пожежі;

- достатнє для виникнення та підтримки процесу горіння кількість кисню у повітрі;

- поява джерела запалювання, властивого тепловою енергією, достатньою для запалення горючих матеріалів.

Також експерт А. Афанасьєв в судовому засіданні 12.11.2012 надав письмові пояснення по висновку пожежно-технічної експертизи № 1342/20 від 23.07.2012, в яких пояснив, що: пожежа за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 не могла виникнути у зв'язку з порушення п. 6.3.1.1. Правил пожежної безпеки (відсутність на території підприємства пожежного гідратну); експертом встановлено той факт, що обставинами розповсюдження пожежі сприяли тільки фізичні процеси виникнення та розповсюдженні пожежі, що виключає будь-який людський фактор; експертом були досліджені висновки Агбаша А. В. та Дзюби В. В., проте погодитися з їх висновкам не можливо, оскільки: деформація технологічного обладнання морозильної камери свідчить тільки про те, що обладнання піддалося сильній термічній дії; оплавлення електропроводів не могли бути самостійно визначені Агбашем А. В. та Дзюбою В. В., як сліди короткого замикання, оскільки для підтвердження даного факту необхідні спеціальні знання; хлопок, який почув Вільчинський Л. А. може засвідчувати про руйнування лампи; фреони, які застосовуються в ходильних агрегатах в якості холодогенів являються негорючими газами і не можуть загорітися при витіканні із системи охолодження; експертом була встановлена у висновку єдина причина займання; виїжджати на місце пожежі через рік після пожежі не має сенсу, оскільки об'єкт на якому трапилася пожежа вже змінився, крім того експерт проводив натурний огляд об'єкту в процесі виконання експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2011; характер розвитку аварійного режиму роботи електричної мережі вказував на поломку саме в пускореулюючій апаратурі світильника; Агбаш А. В. досліджував світильник, який ніяким чином не міг бути джерелом запалення, оскільки знаходився за межами морозильної камери; джерело виникнення пожежі знаходилося саме в морозильній камері; пояснення свідків пожежі не заперечують, а підтверджують висновок про те, що причиною пожежі був аварійний режим роботи люмінесцентного світильника; в матеріалах справи є акт виконаних робіт, в якому вказано, що електрична мережа виконана відповідно встановленим нормам; також необхідно зазначити, що будь-яких скруток проводів не було виявлено; спрацювання тільки одного автоматичного виключателя, напряму свідчить про те, що аварійні режими виникли саме на участку електричної мережі морозильної камери; замір опору ізоляції був проведений вчасно у відповідності до вимог встановлених в Правилах пожежної безпеки; в момент підключення тимчасового електрообладнання основне обладнання було виключено, тому перевантаження не могло бути.

Додана відповідачем 1 копія висновку № 02/11/0201 експертного дослідження від 21.03.2011, підготовленого Суб'єктом підприємницької діяльності Дзюбою В. В. не приймається судом в якості допустимого доказу, оскільки експерт спеціаліст Дзюба В. В., всупереч положень Закону України «Про судову експертизу»не був повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладеного на неї обов'язку.

В тому числі позивачем надано лист № 2777 від 12.08.2011 Мар'їнського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області в якому йдеться про те, що відсутність пожежного гідратну на території підприємства з виготовлення напівфабрикатів за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, не могло вплинути на виникнення пожежі та швидке розповсюдження вогню. А також, як вбачається з листа Мар'їнського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області № 4707 від 30.11.2010 позвачу було надане погодження, враховуючи умови зимового періоду, перенести строк установки гідратну на території підприємства з виробництва напівфабрикатів за адресою: м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, на ІІ квартал 2011 року.

Необхідно зазначити, що перевіркою додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства і пожежної безпеки від 27.09.2010 р., вказаних у відмові у виплаті страхового відшкодування причин порушень не виявлено, що підтверджуються актом № 96 від 27.09.2010 р. та приписом на усунення порушень від пожежної безпеки.

Таким чином, посилання відповідача 1 на невиконання п. 5.1.22, п. 5.1.9, п. 5.1.34 Правил пожежної безпеки, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки, як вбачається з висновку судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 стан території підприємства і приміщень цеху з виробництва заморожених напівфабрикатів, який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр-т Ворошилова, 1, частково не відповідав вимогам Правил пожежної безпеки, а саме, не був виконаний п. 6.3.1.1. вказаних правил, але невиконання даного пункту НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки України», а саме відсутність на території підприємства пожежного гідратну, з технічної точки зору, не могло призвести до виникнення пожежі і ніяким чином не знаходить в причинно-наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування в розмірі 333127,00 грн. (358627,00 грн. -25500,00 грн. франшизи).

Відповідно до п. 15.5. договору 1, страхове відшкодування зі страхування майна за договором розраховується у межах відповідної страхової суми з врахуванням :

- прямого збитку страхувальника на підставі товарозначного дослідження (експертного висновку, акту звіту) щодо визначення розміру збитку, якщо сторонами та вигодонабувачем не погоджено інше;

- застрахованих витрат страхувальників;

- виду та розміру франшизи;

- несплаченої страхової суми (її частини), а саме: Якщо страховою опцією передьачана сплата страхової премії сторонами, та у випадку часткової сплати чергової частини страхової премії старховик сплачує страхове відшкодування/здійснює страхову виплату за договором за вирахування несплаченої частки цієї чергової частини;

- вартості залишків застрахованого майна, при цьому страхувальник не має права відиовлятися від майна, що залишилося після страхового випадку, навіть якщо іоно пошкоджено, на користь страховика з метою отримання більшої суми страхового відшкодування, якщо страховик не побажає прийняти його у власність;

- сум страхових відшкодувань, отриманих страхувальником за іншими договорами страхування;

- суд страхових відшкодувань, отриманих страхувальником, застрахованою особою та або вигодо набувачем від особи, відповідальної за заподіяний збиток;

- співвідношення страхової суми за договором, з врахуванням умов п. 6.5 програми, до дійсної вартості застрахованого майна відповідно до умов 2.20 програми, якщо після раніше здійсненої виплати страхового відшкодування не виконано умови пунктів 6.6 та 11.4.4 програми

Суд дійшов висновку, що при розрахунку страхового відшкодування не враховується співвідношення страхової суми за договором до дійсної вартості застрахованого майна (коефіцієнт недостахування), оскільки відповідач 1 не надав суду доказів того, що ним раніше здійснених виплати страхового відшкодування по договору 1.

Згідно п. 11 Договору 1 франшиза складає 1% від суми страхової суми.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивіль- правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або ч законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, гроги суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується із статтею 16 Закону України "Про страхування", відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що страховий ризик - це певна поді випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій іншій третій особі.

Відповідно до ст.979 ЦК України - за договором страхування (страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій став (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 21 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі; при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику: при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування щодо цього предмета договору; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при і страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплат у строк, встановлений договором, та у межах страхової суми, яка встановлюється у вартості майна на момент укладання договору (ст. 988 ЦК України).

Відповідач 1 станом на день винесення рішення не сплатив суму страхового відшкодування за договором 1.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач 1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 333127,00 грн. (358627,00 грн. -25500,00 грн. франшизи).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 5763,10 грн.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення сплати страхового відшкодування сформульована безпосередньо у п. 17.4 програми договору 1, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань відповідачем 1, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені. А також судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок пені у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 5763,10 грн. пені.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 1 - 4736,79 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 -4736,79 грн. 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог до відповідача 2 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2. договору 2 страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у встановлених договором розмірі та в строк, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку на умовах, визначених договором страхування.

Страхова премія сплачена позивачем в розмірі 2726,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 154 від 04 червня 2010 року.

Як встановлено в рішенні, 25.01.2011р. в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 21.02.2011.

Листом № 1707 від 28.04.2011 відповідач 2 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач пояснює порушенням позивачем п.п. 2.2, 4.2.2, 4.2.4 договору 2, що призвело до відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 7.1.6, 7.1.3, 7.1.7 та 7.1.8 договору 2.

На підтвердження зазначеного відповідач 2 посилався на висновок спеціаліста № 229, висновок спеціаліста № 02/11/0201, висновок експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2011, сюрвейєрським звітом ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер», листами та інше.

Відповідно до п. 2.2 договору 2 страховиком не відшкодовуються збитки при настанні страхового випадку, якщо безпосередньо причиною його стало порушення встановлених законом чи іншими нормативними актами, в тому числі відомчими та/або внутрішніми нормативними документами правил і норм безпеки чи інших аналогічних норм, в тому числі техніки безпеки, вимог і мір пожежної безпеки, санітарних норм.

Страхувальник зобов'язаний використовувати застраховане майно за призначенням, з дотриманням вимог протипожежної безпеки, умов зберігання та правил експлуатації (п. 4.2.4 договору 2).

Відповідно до п. 7.1.8 договору 2 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків за договором, якщо він не доведе, що невиконання (або неналежне виконання) було обумовлене дією непереборної сили.

Невиконання позивачем пунктів 2.2 та 4.2.4 договору 2 відповідач 2 підтверджує висновком № 02/11/0201 спеціаліста та технічним висновком начальника ГУ МНС України в Донецькій області по встановленню причини пожежі, яка сталася 25.01.2011, на території ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів»за адресою: проспект К. Ворошилова, 1 в м. Мар'їнка, Донецької області.

Як раніше було встановлено в рішенні, висновок № 02/11/0201 спеціаліста не приймається судом в якості допустимого доказу.

Відповідно технічного висновку ГУ МНС України в Донецькій області, причиною пожежі стало коротке замикання в світильній електромережі другого поверху виробничої частини будівлі.

Натомість, як вбачається з висновків судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 стан території підприємства і приміщень цеху з виробництва заморожених напівфабрикатів, який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, частково не відповідав вимогам Правил пожежної безпеки, а саме, не був виконаний п. 6.3.1.1. вказаних правил, але невиконання даного пункту НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки України», а саме відсутність на території підприємства пожежного гідратну, з технічної точки зору, не могло призвести до виникнення пожежі і ніяким чином не знаходить в причинно-наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі.

Відповідно до п. 4.2.2 договору 2 страхувальник зобов'язаний при укладанні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, упродовж строку дії договору негайно інформувати страховика про будь-які зміни відносно застрахованого майна, які можуть вплинути на збільшення страхового ризику (погіршення протипожежного захисту, перехід права власності, передача в користування іншій особі, ремонт, перебудова, переобладнання, зміна, знесення, тощо).

Відповідач 2 зазначає, що на момент пожежі в будівлі проводилися ремонтні роботи -влаштування гідроізоляції підлоги. В порушення умов договору позивач не повідомив відповідача 2 про проведення ремонтних робіт (підвищення страхового ризику), що є причиною у відмові у виплаті страхового відшкодування.

Зазначене відповідач 2 підтверджує Технічним висновком дослідницько-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Донецькій області від 02.02.2011 та висновками аджастера оформленим у Сюрвейєрський звіт № 1 від 27.04.2011.

Відповідно до п. 7.1.7 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є неповідомлення страхувальником страховика без поважних на це причин про зміну ступеню страхового ризику.

Відповідач 2 визначає збільшення страхового ризику при проведенні ремонтних робіт, як:

- збільшення навантаження не електромережу, так, як для проведення робіт з гідроізоляції потрібно комплект обладнання, спеціалізованих механізмів, таких як перфоратори, перемішувачі, компресори та калоліфери для сушки гідроізолюючого покриття та підтримання стабільної температури в приміщенні, оскільки відповідно до висновку експертного дослідження 524/20 від 21.02.2011 обігрів приміщень здійснювався тільки пр. проведенні технологічного (виробничого) процесу, а враховуючи те, що технологічний процес не провводився протягом декількох тижнів, а ремонті роботи приміщення проводилися в зимовий період, обігрів приміщення був необхідний;

- використання легкозаймистих суміші (фарби, лаки, тощо);

- демонтажі обладнання та електричної мережі тощо;

- термічних процесах (зварювання, спалювання в залежності від особливостей про ведення гідроізоляційних робіт).

Відповідно до абзацу 3 сьомої сторінки висновку судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 на момент пожежі в будівлі проводилися ремонтні роботи -встановлення гідроізоляції підлоги, виробничий процес на час виконання ремонтних робіт був призупинений.

Оскільки виробничий процес в частині будівлі де проводилися ремонтні роботи був призупинений, то збільшення страхового ризику (збільшення навантаження на електромережу та тощо) в зазначеному випадку були відсутні.

А отже, у позивача були відсутні підстави для повідомлення відповідача 2 про збільшення страхового ризику.

Також необхідно зазначити, що страхувальник зобов'язаний при укладанні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, упродовж строку дії договору негайно інформувати страховика про будь-які зміни відносно застрахованого майна, які можуть вплинути на збільшення страхового ризику, таким чином, тільки про ті зміни, які можуть вплинути на ступінь ризику, а не про будь-які взагалі зміни. Ступінь страхового ризику внаслідок влаштування гідроізоляції підлоги не змінився.

Відповідач 2 зазначає, що позивачем було повідомлено відповідача про те, що на момент настання випадку 25.01.2011 в приміщенні де сталася пожежа, ремонтні роботи не проводилася. На доказ зазначеного відповідача 2 надав лист № 18 від 01.03.2011.

Відповідно до п. 7.1.3 договору 2 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником, вигодонабувачем, свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, причини, обставини настання страхового випадку, розмір збитку.

Позивач в зазначеному листі не надавав відповідачу 2 неправдивих відомостей щодо стану предмету договору після пожежі, яка сталася 25.01.2012, причини, обставини настання страхового випадку, який стався внаслідок пожежі 25.01.2012. та розміру збитку, пов'язаний зі страховим випадком, який стався 25.01.2012.

З огляду на зазначене, у відповідача відсутні підстави у відмові у виплаті на підставі п. 7.1.3 договору 2, у зв'язку з наданням позивачем листа № 18 від 01.03.2011.

Відповідно до п. 7.1.6 договору 2 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є створення страховику перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідач 2 зазначає, що страхувальником було надано для огляду та, відповідно, оглянуто аджастером всього 24 одиниці обладнання із усього заявленого обладнання (70 одиниць), оскільки частину обладнання було передано на утилізацію без дозволу страховика. Таким чином, відповідач 2 був позбавлений можливості оглянути все пошкоджене обладнання.

Зазначене не заслуговує на увагу, оскільки наявність висновку Дзюби В.В. та звіту Сюрвеєрської компанії ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер», на які посилався відповідач 2 у своєму висновку, підтверджує, що відповідачу 2 надавалися всі можливості, як для самостійного визначення причин пожежі, так і для встановлення розміру шкоди. Посилання відповідача 2 на те, що частина обладнання була відправлена на утилізацію раніше, ніж був наданий дозвіл (17.03.2011 р., лист № 1105) також не заслуговує на увагу, оскільки знищене обладнання було передане на утилізацію лише 18.03.2011 р., тобто після надання дозволу на утилізацію, що підтверджується Договором укладеним між ТОВ «Укрмет»та позивача щодо передачі у власність лому та відходів чорного металу та накладною № 026687 від 18.03.2012.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 2 проведено огляд майна 25.01.2011 про що складено акт № 00060448. До матеріалів справи відповідач 2 додав акт огляду від 15.03.2011 та акт огляду від 18.03.2011, які складені ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер».

Відповідно до п. 4.3.2 договору 2 відповідач 2 має право самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, проводити оцінку пошкодженого майна, визначати розмір збитку, за необхідністю направляти запити в компетентні органи про надання інформації, що підтверджує факт та причини настання страхового випадку.

Як вбачається з листа від 27.01.2011 позивач заявою повідомив відповідача 2 про настання страхового випадку по договору 2. Таким чином, відповідач з 27.01.2011 мав право самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, проводити оцінку пошкодженого майна, визначати розмір збитку, за необхідністю направляти запити в компетентні органи про надання інформації, що підтверджує факт та причини настання страхового випадку.

Крім того, відповідач 2 не надав суду доказів того, що позивач своїми діями перешкоджав відповідачу 2 у з'ясовуванні причин та обставин настання страхового випадку, проведення оцінки пошкодженого майна, визначенні розміру збитку.

Таким чином, посилання відповідача 2 на порушення позивачем п.п. 2.2, 4.2.2, 4.2.4 договору страхування 2, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6.3 договору 2 виплата суми страхового відшкодування здійснюється страховиком у розмірі збитку визначеному п. 6.1 договору умов, але не більше розміру страхової суми встановленої в договорі, за вирахуванням безумовної франшизи і вартості залишків пошкодженого майна, придатних для використання.

Позивачем на підтвердження обсягу понесених збитків по застрахованому майну за договором 2, надав суду: акт про втрату товарно-матеріальних цінностей внаслідок пожежі від 03.02.2011, рахунок № 104 (інвентаризація саном на 30.11.2010); акт списання основних засобів № 1 від 31.01.2011 на суму 2 152 768,59 грн., акт про утилізацію залишків обладнання від 04.02.2011, розрахунок результатів списання об'єкта, відповідно до якого в результаті списання спаленого обладнання отримано збитків на суму 2 116 219,59 грн., рахунок 1314 оборотно-сальдова відомість за січень 2011 року та акт від 26.01.2011 службового розслідування пожежі 25.01.2011.

Звітом № 1 від 27.04.2011 наданим Сюрвеєрською компанією ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер»визначено суму втраченого майна в розмірі 418072,00 грн.

Позивачем встановлено повну загибель застрахованого майна.

Відповідно до п. 6.1.2 договору 2 розмір страхового відшкодування знищення застрахованого майна визначається в розмірі страхової суми за договором. Повним знищенням майна, вважається такий його стан, коли втрати на відновлення дорівнюють або перевищують страхову суму.

Відповідно до п. 4.1.1 договору 2 безумовна франшиза становить 5%.

У зв'язку з тим, що обладнання застраховане за договором 2 загинуло повністю, то сума страхового відшкодування становить 2158255,60 грн. (2271848,00 грн. (сума на яку застраховане майно по договору) -113592,40 грн. франшизи).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач 2 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2158255,60 грн. (2271848,00 грн. (сума на яку застраховане майно по договору) - 113592,40 грн. франшизи).

Позивач заявив про стягнення з відповідача 2 пені в розмірі 26978,19 грн.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення сплати страхового відшкодування сформульована безпосередньо у п. 8.2 договору 2, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені. А також судом встановлено, що позивач здійснив розрахунок пені у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 26978,19 грн. пені.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 2 - 22173,86 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 - 22173,86 грн. 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідачів відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України .

Як вбачається з листа та акту здачі-приймання висновку Донецького НДІ судових експертиз, вартість експертизи становить 1768,80 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 1768,80 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів 5000,00 грн. витрат по оплаті адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Між позивачем та адвокатом Прядко О. Д. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2410 від 29.12.2006) укладений договір на надання послуг в сфері права від 12.07.2011. Позивач перерахував адвокату за надані послуги суму в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 132 від 13.07.2011.

Отже, з огляду на те, що послуги адвокатом позивачеві надані та враховуючи те, що адвокат представляв інтереси позивача у судових засіданнях на підставі угоди від 12.07.2011, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 5000,00 грн. грн. витрат послуг адвоката підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, ЄДРПОУ 30115243) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Цун-Дон" (85600, Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1; ЄДРПОУ 30776202) 333127,00 грн. (триста тридцять три тисячі сто двадцять сім гривень 00 коп.) основної заборгованості, 5763,10 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят три гривні 10 коп.) пені, 4736,79 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень 79 коп.) 3 % річних, 3969,58 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 58 коп.) державного мита, 36,74 грн. (тридцять шість гривень 74 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 778,35 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 35 коп.) витрат на послуги адвоката, 275,03 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень 03 коп.) витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, ЄДРПОУ 20033533) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Цун-Дон" (85600, Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1; ЄДРПОУ 30776202) 2158255,60 грн. (два мільйони сто п'ятдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 60 коп.) основної заборгованості, 26978,19 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 19 коп.) пені, 22173,86 грн. (двадцять дві тисячі сто сімдесят три гривні 86 коп.) 3 % річних, 21530,42 грн. (двадцять одну тисячу п'ятсот тридцять гривень 42 коп.) державного мита, 199,26 грн. (сто дев'яносто дев'ять гривень 26 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4221,65 грн. (чотири тисячі двісті двадцять одну грн. 65 коп.) витрат на послуги адвоката, 1493,77 грн. (одну тисячу чотириста дев'яносто три гривні 77 коп.) витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2012

Суддя Грєхова О.А.