Постанова

від 03.01.2013 по справі 5011-53/839-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2013 р. Справа№ 5011-53/839-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача 1 - Кудрявський С.М.

від відповідача 2 - Костинчук П.М.

від третьої особи на стороні позивача 1 - не з'явилися

від третьої особи на сторогі позивача 2 - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС» та Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «виробничо -комерційна фірма «Цун - Дон»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС»

2. Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Приватного акціонерного товариства «Астра Банк»

2.Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанкАваль» в особі Донецької обласної дирекції

про стягнення 2 551 034,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «виробничо - комерційна фірма «Цун - Дон» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС» (далі - відповідач 1) страхового відшкодування в розмірі 333 127,00 грн., пені - 5763,10 грн., 3% річних - 4736,79 грн. та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (далі - відповідач 2) страхового відшкодування в розмірі 2158255,60 грн., пені - 26 978,19 грн., 3% річних - 22173,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.09.2011 року порушено провадження у справі № 7/229.

Ухвалою суду Господарського суду Донецької області від 28.09.2011 року залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Астра Банк» та Публічне акціонерне товариство «РайффайзенБанкАваль» в особі Донецької обласної дирекції.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.01.2012 року справу № 7/229 скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києві від 27.01.2012 року справу № 23/067-11 прийнято до провадження, присвоєно справі № 5011-53/839-2012.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон» 333127,00 грн. основної заборгованості, 5763,10 грн. пені, 4736,79 грн. 3 % річних, 3969,58 грн. державного мита, 36,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 778,35 грн. витрат на послуги адвоката, 275,03 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Стягнуто з Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон» 2158255,60 грн. основної заборгованості, 26978,19 грн. пені, 22173,86 грн. 3 % річних, 21530,42 грн. державного мита, 199,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4221,65 грн. витрат на послуги адвоката, 1493,77 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2012 року в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «виробничо - комерційна фірма «Цун - Дон» до Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважає встановленими, невідповідністю висновків, викладених в рішенні обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» зазначає, що місцевий господарський суд при задоволенні позовних вимог щодо відповідача 2 дійшов необґрунтованого висновку про відсутність обов'язку позивача інформувати відповідача - 2 про проведення ремонтних робіт по влаштуванню гідроізоляції підлоги, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача - 2 суму страхового відшкодування, не звернувши увагу на те, що позивач не пред'явив відповідачу - 2 усе пошкоджене пожежею майно, яке було предметом страхування, що призвело до порушення вимог ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» та розмір стягуваного судом страхового відшкодування суперечить умовам п.п. 6.3.1 та 6.3.6 договору страхування майна.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що судом першої інстанції недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС» та Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.12.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2012 року без змін, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС» та Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» без задоволення.

У судовому засіданні 25.12.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 03.01.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про призначення повторної судової пожежно - технічної експертизи.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

За змістом п. 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Проте, заявником в наданому клопотанні не доведено жодної з обставин, що є підставою для проведення повторної експертизи.

У судове засідання 03.01.2013 року з'явилися представники відповідачів.

Представники позивача та третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника позивача та третіх осіб про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників позивача та третіх осіб обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та третіх осіб за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення відповідачів, встановив наступне.

27 жовтня 2010 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС», в особі Донецької регіональної дирекції ПАТ «Страхова Група «ТАС» (відповідач 1) був укладений договір добровільного комплексного страхування ризиків при іпотечному кредитуванні КСІК/13/27/27 № А 0183809 (далі - договір 1).

За умовами п. 10 зазначеного вище договору відповідач 1 застраховував майно зазначене в додатку № 2, яке знаходить за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1 (виробнича будівля, трансформаторна підстанція, будівля прохідної, будівля складу, будівля для обслуговування свердловини, свердловина, фундамент під обладнання, морозильна камера, будівля складу з рампою, допоміжна будівля, відстійник, фундамент, замощення, огорожа).

Відповідно до додатку 1 до договору 1 страхова сума складає 2550000,00 грн. вигодонабувачем по договору 1 є АТ «Астра Банк» (третя особа 1).

Страховий випадок за договором, якщо не передбачено страховою опцією, є настання збитків страхувальника спричинених: пошкодженням або втратою (знищенням) застрахованого майна внаслідок настання страхових ризиків - зі страхування майна: вогневі ризики, а саме: пожежа -раптове виникнення вогню, що здатний самостійно поширюватися поза межі місць, спеціально призначених для його розведення і підтримки, крім випадків підпалу, у тому числі задимлення в результаті пожежі, виділення сажі і корозійного газу, а також вплив на застраховане майно продуктів згоряння, диму, сажі, кіптяви, незалежно від місця виникнення пожежі, а також збитки завдані внаслідок заходів, спрямованих на порятунок застрахованого майна, гасіння пожежі чи запобігання поширення пожежі, удар блискавки, вибух газу; стихійні явища; дія води; протиправні дії третіх осіб; транспортні ризики; нещасний випадок; захворювання (п. 4 програми договору 1).

03.06.2010 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Уніка» м. Київ в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ СК «Уніка» (відповідач 2) був укладений договір добровільного страхування майна, що є предметом застави № 006070/2206/0000005 (договір 2).

Згідно з п. 4.1.1 договору 2 відповідач 2 застраховував рухоме майно, обладнання на суму 2271848,00 грн., яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1.

Вигодонабувачем по договору 2 є ПАТ «Райффайзенбанк» (третя особа 2).

Згідно п. 5.1. договору 2 страховим випадком є пожежа, в тому числі підпал, вибух, удар блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів (їх частини, уламків або їх вантажу), а також пожежа, що сталася внаслідок свідомого/навмисного порушення правил пожежної безпеки третіми особами.

25.01.2011 року в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 21.02.2011 року.

Як зазначає позивач, внаслідок пожежі було знищено обладнання, яке застраховане за договором № 1 та договором № 2 .

Як вбачається з листа відповідача 1, 26.01.2011 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою в якій повідомив про страховий випадок, а саме пошкодження застрахованого нерухомого майна внаслідок пожежі, що сталася 25.01.2011 року.

07.02.2011 року відповідач 1 повідомив позивача, що не має заперечень щодо початку відновлювальних робіт пошкодженого майна (лист № 04/136).

Також листом від 07.02.2011 року відповідач 1 запросив у позивача додаткові документи для прийняття рішення стосовно страхового випадку, який стався 25.01.2011 року.

У відповідь на лист відповідача 1 позивач надав додаткові документи (лист № 12 від 16.02.2011 року).

Як вбачається з листа № 04/273 від 11.03.2011 року відповідач 1 звертався до вигодонабувача по договору № 1 з проханням повідомити про рішення щодо отримувача страхового відшкодування, оскільки відповідач 1 отримав розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого приміщення, яка складається з 358627,00 грн. вартості матеріального збитку, 25500,00 грн. франшизи та за вирахуванням 0,60 коефіцієнту пропорційності.

У відповідь на лист третя особа 1 повідомила, що надає дозвіл на виплату страхового відшкодування на користь страхувальника (лист № 41-1170 від 01.04.2011 року).

Листом № Г1000/3921 відповідач 1 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по договору 1, оскільки позивач не виконав свої зобов'язання по договору 1 в частині того, що страхувальник зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання та/або використання застрахованого майна з дотриманням відповідних правил протипожежної безпеки та/або правил та норм збереження вогненебезпечних та вибухонебезпечних речовин і предметів, тощо. Проте, як вбачається з висновку № 02/11/02-01 пожежа сталася внаслідок недотримання позивачем правил пожежної безпеки України.

27.01.2011 року позивач заявою повідомив відповідача 2 про настання страхового випадку по договору 2.

У відповідь на заяву позивача відповідач 2 надав дозвіл на проведення ремонтно-відновлювальних робіт в приміщенні, де відбулася пожежа та запросив додаткові документи для вивчення причин та обставин настання даного випадку. Також відповідач 2 зазначив, що для встановлення працездатності чи неможливості відновлення пошкодженого пожежею обладнання, позивачу необхідно звернутися до обслуговуючих сервісних організацій та надати страховику відповідні висновки (лист № 309 від 28.01.2011 року).

Листом № 19 від 01.03.2012 року позивач надав відповідачу додаткові документи.

Листом № 1105 від 17.03.2011 року відповідач 2 повідомив позивача про порядок утилізації залишків обладнання.

Також відповідач 2 листом запросив у позивача додаткові документи по страховому випадку.

У відповідь на запит позивач надав відповідачу 2 додаткові документи (лист № 34 від 08.04.2011 року).

Листом № 1707 від 28.04.2011 року відповідач 2 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки: позивачем, в порушення п. 4.2.2 договору 2, не було повідомлено відповідача 2 про проведення ремонтних робіт (вставлено у висновку експерта № 02/11/02-01), які можуть вплинути на збільшення страхового ризику, проте позивачем надано офіційний лист, що ремонтні роботи на об'єкті страхування не проводилися, що страховик розцінює як подання свідомо неправдивих відомостей про обставини настання страхового випадку; пожежа сталася внаслідок порушення позивачем правил пожежної безпеки, що вбачається з висновку експерта № 02/11/02-01; страховиком не було виконано припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки, винесений Мар'їнським РВ ГУ МНС України в Донецькій області щодо забезпечення території зовнішнім протипожежним водопостачанням для здійснення пожежогасіння, чим порушив п. 4.2.4 договору 2; позивачем надано на огляд представнику сюрвейської компанії всього 24 одиниці обладнання, інше обладнання, яке зазначене у Технічному висновку від 01.03.2011 року не було надане для огляду представнику страховика, оскільки частина обладнання відправлена на утилізацію, в той же час офіційний дозвіл на проведення робіт по утилізації залишків обладнання надано страховиком 17.03.2011 року.

Предметом позовних вимог по справі є стягнення з відповідача 1 - 333 127,00 грн. суми страхового відшкодування, пені - 5763,10 грн., 3% річних - 4736,79 грн. та з відповідача 2 страхового відшкодування в розмірі 2158255,60 грн., пені - 26 978,19 грн., 3% річних - 22173,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що страхові компанії безпідставно відмовили позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, що було спричинено збитками понесені позивачем при пожежі, яка сталася 25.01.2011 року в будівлі, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що в порушення умов договору добровільного комплексного страхування ризиків при іпотечному кредитуванні КСІК/13/2/27 № А 0183809 від 27.10.2010 та договору добровільного страхуванні майна, що є предметом застави № 006070/2206/0000005 від 03.06.2010 відповідачі не виплатили позивачу суми страхового відшкодування пов'язаної з настанням страхового випадку - пошкодження застрахованого нерухомого майна внаслідок пожежі, що сталася 25.01.2011 року в будівлі ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів» за адресою: проспект Ворошилова, 1 в м. Мар'їнка, Донецької області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Пунктом 1.2. договору 1 сторони погодили, що страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у встановлених договором розмірі та в строк, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку на умовах, визначених договором страхування.

Страхова премія сплачена позивачем в розмірі 2550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 251 від 27 жовтня 2010 року.

Як зазначалося вище, 25.01.2011 року в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 21.02.2011 року.

18.04.2011 року відповідач 1 склав страховий акт № 9752В/38/2011 в якому вказав, що подія, яка сталася 25.01.2011 року в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 є не страховою.

Свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач пояснює порушенням позивачем 11.2.4., 11.2.6 програми до договору страхування 1, що призвело до застосування пп. 16.1.7. п. 16 договору 1.

Відповідно до п. 11.2.4 програми до договору 1 страхувальник зобов'язаний забезпечити належні умови для зберігання та/або використання застрахованого майна з дотриманням відповідних Правил протипожежної безпеки та/або правил та норм збереження вогненебезпечних та вибухових речовин та предметів, тощо.

Страхувальник зобов'язаний не допускати дій або бездіяльності по відношенню до факторів, настання яких має вплив на ступінь страхового ризику, а у разі їх виникнення, вживати всіх можливих заходів для усунення обставин, що підвищують ступінь ризику (п. 11.2.4 програми до договору 1).

Як вбачається з п. 16.1.7 програми до договору 1 страхування причиною відмови у виплаті страхового відшкодування/страхової виплати є невиконання або неналежне виконання страхувальником умов договору.

Невиконання позивачем пунктів 11.2.4., 11.2.6 програми до договору 1 відповідач 1 підтверджує висновком № 02/11/0201 спеціаліста по встановленню причини пожежі, яка сталася 25.01.2011 року, на території ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів» за адресою: проспект К. Ворошилова, 1 в м. Мар'їнка, Донецької області.

Відповідно до висновку спеціаліста № 02/11/0201 проведені дослідження, викладені у висновку вказують на те, що причиною виникнення пожежі, яка сталася в будівлі ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів», а саме у виробничих приміщеннях 2-го поверху є коротке замикання електромережі освітлення, яка прокладена в холодильній камері до обставин, які сприяли виникненню пожежі спеціаліст відносить: прокладання ділянок електромережі до холодильної камери без негорючого ущільнення, крізь «сандвіч» панелі; з'єднання струмопровідних частин освітлювальної електромережі методом «скрутки»; слабкий контроль за експлуатацією електрообладнання та електромереж будівлі - пожежа виникла 25 січня 2011 року в той час коли перевірка повного опору петлі фаза-нуль здійснювалась 18 липня 2007 року, а перевірка ізоляції силової та освітлювальної електромереж 19 лютого 2009 року. На місці виникнення пожежі встановлено наступне: на електричних щитах та щитах керування відсутня схема підключення споживачів (п. 5.1.22 НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки України "Електрощити, групові еклектрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживача з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (планової вставки); електричні, щити керування, були закріплені та «Сандвіч» панелях з горючим наповнювачем, а прокладання ділянок електромережі здійснювалось крізь означені панелі без використання негорючого ущільнення (п. 5.1.9. НАПБ А.01.001-2004 Правил пожежної безпеки України «Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо поверхнею металевих панелей та плит з полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче їм від указаних конструкцій. У місці перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями повинні передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами»).

Також представник відповідача 1 зазначає, що: у висновку експерта № 1342/20 від 23.07.2012 року визначається факт порушення позивачем Правил пожежної безпеки України та підтверджує той факт, що причиною пожежі в морозильній камері став аварійний режим роботи в пуско - регулюючій апаратурі люмінесцентного світильника, який закріплений за теплообмінним блоком камери; поняття «аварійний режим роботи світильника» вже означає порушення експлуатації цього устаткування (застрахованого майна) згідно норм чинного законодавства, а відсутність на території підприємства пожежного гідранта під час пожежі вплинуло на збільшення розміру матеріальних збитків позивача від пожежі 25.01.2011 року.

На противагу наданому відповідачем 1 висновку № 02/11/0201 позивач надав суду висновок експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2011 року, в якому зазначається, що причиною виникнення пожежі стали аварійні режими роботи в люмінесцентному світильнику, який закріплений за теплообмінним блоком теплоізоляційної камери, в якому не йдеться про порушення правил пожежної безпеки.

Так, для встановлення причин пожежі, яка сталася 25.01.2011 року в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 ухвалою суду першої інстанції від 27.02.2012 року призначено судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83096, м. Донецьк, вул. Дубравна, 1-Б) та на вирішення експерта поставлено наступні питання:

- Чи відповідав стан цеху по виробництву заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1, вимогам Правил пожежної безпеки?

- Чи могла статися пожежа у приміщенні цеху по виробництву заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1, внаслідок порушення Правил пожежної безпеки?

- Чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням Правил пожежної безпеки України і причиною виникнення пожежі ?

- Яка причина пожежі, що сталася 25.01.2011 року у виробничому приміщенні цеху заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1?

- Які обставини сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі, що сталася 25.01.2011 року у виробничому приміщенні цеху заморожених напівфабрикатів, що розташований за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1?

Як вбачається з висновку судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 року:

1. Причиною виникнення пожежі в морозильній камері ТОВ «Комбінат заморожених продуктів», який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, стали аварійні режими роботи в пускорегулюючої апаратурі люмінесцентного світильника, закріпленого за теплообмінним блоком камери.

2. Стан території підприємства і приміщень цеху з виробництва заморожених напівфабрикатів, який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, частково не відповідав вимогам Правил пожежної безпеки, а саме, не був виконаний п. 6.3.1.1. вказаних правил, але невиконання даного пункту НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки України», а саме відсутність на території підприємства пожежного гідратну, з технічної точки зору, не могло призвести до виникнення пожежі і ніяким чином не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі.

3. В обставинах, які б сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі, відсутній будь-який людський фактор. Виникненню та розповсюдженню пожежі сприяло тільки фізичні процеси виникненню та розповсюдженню горіння, а саме створення умов, необхідних для виникнення процесу горіння. В даному конкретному випадку це:

- наявність горючих матеріалів в зоні пожежі;

- достатнє для виникнення та підтримки процесу горіння кількість кисню у повітрі;

- поява джерела запалювання, властивого тепловою енергією, достатньою для запалення горючих матеріалів.

З письмових пояснень експерта А. Афанасьєва по висновку пожежно-технічної експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 року, вбачається, що: пожежа за адресою: Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 не могла виникнути у зв'язку з порушення п. 6.3.1.1. Правил пожежної безпеки (відсутність на території підприємства пожежного гідратну); експертом встановлено той факт, що обставинами розповсюдження пожежі сприяли тільки фізичні процеси виникнення та розповсюдженні пожежі, що виключає будь-який людський фактор; експертом були досліджені висновки Агбаша А.В. та Дзюби В.В., проте погодитися з їх висновкам не можливо, оскільки: деформація технологічного обладнання морозильної камери свідчить тільки про те, що обладнання піддалося сильній термічній дії; оплавлення електропроводів не могли бути самостійно визначені Агбашем А.В. та Дзюбою В.В., як сліди короткого замикання, оскільки для підтвердження даного факту необхідні спеціальні знання; хлопок, який почув Вільчинський Л.А. може засвідчувати про руйнування лампи; фреони, які застосовуються в ходильних агрегатах в якості холодогенів являються негорючими газами і не можуть загорітися при витіканні із системи охолодження; експертом була встановлена у висновку єдина причина займання; виїжджати на місце пожежі через рік після пожежі не має сенсу, оскільки об'єкт на якому трапилася пожежа вже змінився, крім того експерт проводив натурний огляд об'єкту в процесі виконання експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2011 року; характер розвитку аварійного режиму роботи електричної мережі вказував на поломку саме в пускореулюючій апаратурі світильника; Агбаш А.В. досліджував світильник, який ніяким чином не міг бути джерелом запалення, оскільки знаходився за межами морозильної камери; джерело виникнення пожежі знаходилося саме в морозильній камері; пояснення свідків пожежі не заперечують, а підтверджують висновок про те, що причиною пожежі був аварійний режим роботи люмінесцентного світильника; в матеріалах справи є акт виконаних робіт, в якому вказано, що електрична мережа виконана відповідно встановленим нормам; також необхідно зазначити, що будь-яких скруток проводів не було виявлено; спрацювання тільки одного автоматичного виключателя, напряму свідчить про те, що аварійні режими виникли саме на участку електричної мережі морозильної камери; замір опору ізоляції був проведений вчасно у відповідності до вимог встановлених в Правилах пожежної безпеки; в момент підключення тимчасового електрообладнання основне обладнання було виключено, тому перевантаження не могло бути.

Посилання апелянта на висновок спеціаліста В. Дзюби № 02/11/02-01 колегією суддів до уваги не приймається оскільки доказом для суду є висновок судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 року відповідно до якого, стан території підприємства і приміщень цеху з виробництва заморожених напівфабрикатів, який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр-т Ворошилова, 1, частково не відповідав вимогам Правил пожежної безпеки, а саме, не був виконаний п. 6.3.1.1. вказаних правил, але невиконання даного пункту НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки України», а саме відсутність на території підприємства пожежного гідратну, з технічної точки зору, не могло призвести до виникнення пожежі і ніяким чином не знаходить в причинно-наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі.

В тому числі позивачем надано лист № 2777 від 12.08.2011 року Мар'їнського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області в якому йдеться про те, що відсутність пожежного гідратну на території підприємства з виготовлення напівфабрикатів за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, не могло вплинути на виникнення пожежі та швидке розповсюдження вогню. А також, як вбачається з листа Мар'їнського районного відділу Головного управління МНС України в Донецькій області № 4707 від 30.11.2010 року позивачу було надане погодження, враховуючи умови зимового періоду, перенести строк установки гідратну на території підприємства з виробництва напівфабрикатів за адресою: м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, на ІІ квартал 2011 року.

Необхідно зазначити, що перевіркою додержання (виконання) суб'єктом господарювання вимог законодавства і пожежної безпеки від 27.09.2010 року, вказаних у відмові у виплаті страхового відшкодування причин порушень не виявлено, що підтверджуються актом № 96 від 27.09.2010 року та приписом на усунення порушень від пожежної безпеки.

Таким чином, посилання відповідача 1 на невиконання п. 5.1.22, п. 5.1.9, п. 5.1.34 Правил пожежної безпеки, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування з підстав наведених вище.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування в розмірі 333127,00 грн. (358627,00 грн. - 25500,00 грн. франшизи).

Відповідно до п. 15.5. договору 1, страхове відшкодування зі страхування майна за договором розраховується у межах відповідної страхової суми з врахуванням:

- прямого збитку страхувальника на підставі товарозначного дослідження (експертного висновку, акту звіту) щодо визначення розміру збитку, якщо сторонами та вигодонабувачем не погоджено інше;

- застрахованих витрат страхувальників;

- виду та розміру франшизи;

- несплаченої страхової премії (її частини), а саме: Якщо страховою опцією передбачена сплата страхової премії сторонами, та у випадку часткової сплати чергової частини страхової премії старховик сплачує страхове відшкодування/здійснює страхову виплату за договором за вирахування несплаченої частки цієї чергової частини;

- вартості залишків застрахованого майна, при цьому страхувальник не має права відмовлятися від майна, що залишилося після страхового випадку, навіть якщо воно пошкоджено, на користь страховика з метою отримання більшої суми страхового відшкодування, якщо страховик не побажає прийняти його у власність;

- сум страхових відшкодувань, отриманих страхувальником за іншими договорами страхування;

- сум страхових відшкодувань, отриманих страхувальником, застрахованою особою та або вигодонабувачем від особи, відповідальної за заподіяний збиток;

- співвідношення страхової суми за договором, з врахуванням умов п. 6.5 програми, до дійсної вартості застрахованого майна відповідно до умов 2.20 програми, якщо після раніше здійсненої виплати страхового відшкодування не виконано умови пунктів 6.6 та 11.4.4 програми.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що при розрахунку страхового відшкодування не враховується співвідношення страхової суми за договором до дійсної вартості застрахованого майна (коефіцієнт недострахування), оскільки відповідач 1 не надав, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції доказів того, що ним раніше здійснених виплати страхового відшкодування по договору 1.

Згідно п. 11 договору 1 франшиза складає 1% від суми страхової суми.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується із статтею 16 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій іншій третій особі.

Статтею 21 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі; при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику: при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування щодо цього предмета договору; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплат у строк, встановлений договором, та у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору (ст. 988 ЦК України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не сплатив суму страхового відшкодування за договором 1.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 333127,00 грн. (358627,00 грн. - 25500,00 грн. франшизи).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 5763,10 грн. та 4736,79 грн. 3% річних.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення сплати страхового відшкодування сформульована безпосередньо у п. 17.4 програми договору 1, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Оскільки, відповідачем 1 було порушено грошове зобов'язання з останнього підлягає стягненню пеня у розмірі 5763,10 грн.

Крім того, з відповідача 1 також підлягає стягненню 4 736,79 грн. 3% річних враховуючи положення ст. 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заявлених вимог до відповідача 2 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.2. договору 2 страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію у встановлених договором розмірі та в строк, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку на умовах, визначених договором страхування.

Страхова премія сплачена позивачем в розмірі 2726,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 154 від 04 червня 2010 року.

Як встановлено, 25.01.2011 року в будівлі, що розташована за адресою: Донецька обл., Мар'їнка, вул. Ворошилова, 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 21.02.2011 року.

Листом № 1707 від 28.04.2011 року відповідач 2 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Свою відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач 2 пояснює порушенням позивачем п.п. 2.2, 4.2.2, 4.2.4 договору 2, що призвело до відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 7.1.6, 7.1.3, 7.1.7 та 7.1.8 договору 2.

На підтвердження зазначеного відповідач 2 посилався на висновок спеціаліста № 229, висновок спеціаліста № 02/11/0201, висновок експертного дослідження № 524/20 від 21.02.2011 року, сюрвейєрським звітом ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер», листами та іншим.

Відповідно до п. 2.2 договору 2 страховиком не відшкодовуються збитки при настанні страхового випадку, якщо безпосередньо причиною його стало порушення встановлених законом чи іншими нормативними актами, в тому числі відомчими та/або внутрішніми нормативними документами правил і норм безпеки чи інших аналогічних норм, в тому числі техніки безпеки, вимог і мір пожежної безпеки, санітарних норм.

Страхувальник зобов'язаний використовувати застраховане майно за призначенням, з дотриманням вимог протипожежної безпеки, умов зберігання та правил експлуатації (п. 4.2.4 договору 2).

Відповідно до п. 7.1.8 договору 2 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків за договором, якщо він не доведе, що невиконання (або неналежне виконання) було обумовлене дією непереборної сили.

Невиконання позивачем пунктів 2.2 та 4.2.4 договору 2 відповідач 2 підтверджує висновком № 02/11/0201 спеціаліста та технічним висновком начальника ГУ МНС України в Донецькій області по встановленню причини пожежі, яка сталася 25.01.2011 року, на території ТОВ «Донецький комбінат заморожених продуктів» за адресою: проспект К. Ворошилова, 1 в м. Мар'їнка, Донецької області.

Відповідно технічного висновку ГУ МНС України в Донецькій області, причиною пожежі стало коротке замикання в світильній електромережі другого поверху виробничої частини будівлі.

Натомість, як вбачається з висновків судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 року стан території підприємства і приміщень цеху з виробництва заморожених напівфабрикатів, який розташований за адресою м. Мар'їнка, пр.-т Ворошилова, 1, частково не відповідав вимогам Правил пожежної безпеки, а саме, не був виконаний п. 6.3.1.1. вказаних правил, але невиконання даного пункту НАПБ А.01.001-2004 «Правил пожежної безпеки України», а саме відсутність на території підприємства пожежного гідратну, з технічної точки зору, не могло призвести до виникнення пожежі і ніяким чином не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з причиною виникнення пожежі.

Відповідно до п. 4.2.2 договору 2 страхувальник зобов'язаний при укладанні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, упродовж строку дії договору негайно інформувати страховика про будь-які зміни відносно застрахованого майна, які можуть вплинути на збільшення страхового ризику (погіршення протипожежного захисту, перехід права власності, передача в користування іншій особі, ремонт, перебудова, переобладнання, зміна, знесення, тощо).

Відповідно до п. 7.1.7 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є неповідомлення страхувальником страховика без поважних на це причин про зміну ступеню страхового ризику.

Відповідач 2 визначає збільшення страхового ризику при проведенні ремонтних робіт, як:

- збільшення навантаження не електромережу, так, як для проведення робіт з гідроізоляції потрібно комплект обладнання, спеціалізованих механізмів, таких як перфоратори, перемішувачі, компресори та калоліфери для сушки гідроізолюючого покриття та підтримання стабільної температури в приміщенні, оскільки відповідно до висновку експертного дослідження 524/20 від 21.02.2011 року обігрів приміщень здійснювався тільки при проведенні технологічного (виробничого) процесу, а враховуючи те, що технологічний процес не проводився протягом декількох тижнів, а ремонті роботи приміщення проводилися в зимовий період, обігрів приміщення був необхідний;

- використання легкозаймистих суміші (фарби, лаки, тощо);

- демонтажі обладнання та електричної мережі тощо;

-термічних процесах (зварювання, спалювання в залежності від особливостей проведення гідроізоляційних робіт).

Проте, як вбачається з абзацу 3 сьомої сторінки висновку судової експертизи № 1342/20 від 23.07.2012 року на момент пожежі в будівлі проводилися ремонтні роботи - встановлення гідроізоляції підлоги, виробничий процес на час виконання ремонтних робіт був призупинений.

Оскільки виробничий процес в частині будівлі де проводилися ремонтні роботи був призупинений, то збільшення страхового ризику (збільшення навантаження на електромережу та тощо) в зазначеному випадку були відсутні.

А отже, у позивача були відсутні підстави для повідомлення відповідача 2 про збільшення страхового ризику.

Також необхідно зазначити, що страхувальник зобов'язаний при укладанні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, упродовж строку дії договору негайно інформувати страховика про будь-які зміни відносно застрахованого майна, які можуть вплинути на збільшення страхового ризику, таким чином, тільки про ті зміни, які можуть вплинути на ступінь ризику, а не про будь-які взагалі зміни. Ступінь страхового ризику внаслідок влаштування гідроізоляції підлоги не змінився.

Відповідач 2 зазначає, що позивачем було повідомлено відповідача про те, що на момент настання випадку 25.01.2011 року в приміщенні де сталася пожежа, ремонтні роботи не проводилася. На доказ зазначеного відповідача 2 надав лист № 18 від 01.03.2011 року.

Відповідно до п. 7.1.3 договору 2 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником, вигодонабувачем, свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, причини, обставини настання страхового випадку, розмір збитку.

Позивач в зазначеному листі не надавав відповідачу 2 неправдивих відомостей щодо стану предмету договору після пожежі, яка сталася 25.01.2012 року, причини, обставини настання страхового випадку, який стався внаслідок пожежі 25.01.2012 року та розміру збитку, пов'язаний зі страховим випадком, який стався 25.01.2012 року.

З огляду на зазначене, у відповідача відсутні підстави у відмові у виплаті на підставі п. 7.1.3 договору 2, у зв'язку з наданням позивачем листа № 18 від 01.03.2011 року.

Відповідно до п. 7.1.6 договору 2 причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є створення страховику перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на надання позивачем свідомо неправдивої інформації про обставини настання пожежі, а саме позивач намагався приховати інформацію про проведення ремонтних робіт, а також доведено порушення позивачем умов договору страхування майна щодо негайного повідомлення відповідача 2 про будь - які зміни відносно застрахованого майна, які можуть вплинути на збільшення страхового ризику, в тому числі для проведення ремонту колегією суддів визнаються необґрунтованими оскільки як зазначено вище, проведення ремонтних робіт не вплинуло на причини виникнення пожежі, отже про проведення таких робіт позивач не повинен був повідомляти страховика.

Твердження апелянта стосовно того, що страхувальником було надано для огляду та, відповідно, оглянуто аджастером всього 24 одиниці обладнання із усього заявленого обладнання (70 одиниць), оскільки частину обладнання було передано на утилізацію без дозволу страховика, таким чином, відповідач 2 був позбавлений можливості оглянути все пошкоджене обладнання колегією суддів не приймаються до уваги оскільки наявність висновку спеціаліста Дзюби В.В. та звіту Сюрвеєрської компанії ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер», на які посилався відповідач 2, підтверджує, що відповідачу 2 надавалися всі можливості, як для самостійного визначення причин пожежі, так і для встановлення розміру шкоди.

Посилання відповідача 2 на те, що частина обладнання була відправлена на утилізацію раніше, ніж був наданий дозвіл (17.03.2011 року, лист № 1105) також не заслуговує на увагу, оскільки знищене обладнання було передане на утилізацію лише 18.03.2011 року, тобто після надання дозволу на утилізацію, що підтверджується договором укладеним між ТОВ «Укрмет» та позивача щодо передачі у власність лому та відходів чорного металу та накладною № 026687 від 18.03.2012 року.

Крім того, відповідачем 2 проведено огляд майна 25.01.2011 року про що складено акт № 00060448.

В матеріалах справи наявний акт огляду від 15.03.2011 року та акт огляду від 18.03.2011 року, які складені ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер».

Відповідно до п. 4.3.2 договору 2 відповідач 2 має право самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, проводити оцінку пошкодженого майна, визначати розмір збитку, за необхідністю направляти запити в компетентні органи про надання інформації, що підтверджує факт та причини настання страхового випадку.

Як вбачається з листа від 27.01.2011 року позивач заявою повідомив відповідача 2 про настання страхового випадку по договору 2. Таким чином, відповідач з 27.01.2011 року мав право самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, проводити оцінку пошкодженого майна, визначати розмір збитку, за необхідністю направляти запити в компетентні органи про надання інформації, що підтверджує факт та причини настання страхового випадку.

В свою чергу, відповідач 2 не надав суду доказів того, що позивач своїми діями перешкоджав відповідачу 2 у з'ясовуванні причин та обставин настання страхового випадку, проведення оцінки пошкодженого майна, визначенні розміру збитку.

Таким чином, посилання відповідача 2 на порушення позивачем п.п. 2.2, 4.2.2, 4.2.4 договору страхування 2, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6.3 договору 2 виплата суми страхового відшкодування здійснюється страховиком у розмірі збитку визначеному п. 6.1 договору умов, але не більше розміру страхової суми встановленої в договорі, за вирахуванням безумовної франшизи і вартості залишків пошкодженого майна, придатних для використання.

Позивачем на підтвердження обсягу понесених збитків по застрахованому майну за договором 2, надано: акт про втрату товарно-матеріальних цінностей внаслідок пожежі від 03.02.2011 року, рахунок № 104 (інвентаризація саном на 30.11.2010); акт списання основних засобів № 1 від 31.01.2011 року на суму 2 152 768,59 грн., акт про утилізацію залишків обладнання від 04.02.2011 року, розрахунок результатів списання об'єкта, відповідно до якого в результаті списання спаленого обладнання отримано збитків на суму 2 116 219,59 грн., рахунок 1314 оборотно-сальдова відомість за січень 2011 року та акт від 26.01.2011 року службового розслідування пожежі 25.01.2011 року.

Звітом № 1 від 27.04.2011 року наданим Сюрвеєрською компанією ПП «Юкрейніан Лосс Аджастер» визначено суму втраченого майна в розмірі 418072,00 грн.

Позивачем встановлено повну загибель застрахованого майна.

Відповідно до п. 6.1.2 договору 2 розмір страхового відшкодування знищення застрахованого майна визначається в розмірі страхової суми за договором. Повним знищенням майна, вважається такий його стан, коли втрати на відновлення дорівнюють або перевищують страхову суму.

Відповідно до п. 4.1.1 договору 2 безумовна франшиза становить 5%.

У зв'язку з тим, що обладнання застраховане за договором 2 загинуло повністю, то сума страхового відшкодування становить 2158255,60 грн. (2271848,00 грн. (сума на яку застраховане майно по договору) - 113592,40 грн. франшизи).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач 2 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2158255,60 грн. (2271848,00 грн. (сума на яку застраховане майно по договору) - 113592,40 грн. франшизи).

Доводи скаржника стосовно того, що розмір стягнутого місцевим господарським судом страхового відшкодування суперечить умовам п.п. 6.3.1, 6.3.6 договору страхування спростовуються вищенаведеними обставинами.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2 пені в розмірі 26978,19 грн. та 22173,86 грн. 3% річних.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення сплати страхового відшкодування сформульована безпосередньо у п. 8.2 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані та порушення грошових зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені у розмірі 26978,19 грн. пені.

Також, з відповідача підлягає стягненою 22173,86 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Доводи про неправильне вирішення місцевим господарським судом питання розподілу судових витрат не заслуговують на увагу оскільки ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов був задоволений повністю, суд першої інстанції правомірно поклав судові витрати на відповідачів.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України не вбачається.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Донецької регіональної дирекції ПрАТ «Страхова група «ТАС» та Приватного підприємства «Страхова компанія «Уніка» в особі Донецької обласної дирекції ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 5011-53/839-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.