Ухвала

від 26.11.2012 по справі 22-ц-4699/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-4699/12 22-ц/1090/6297/12 Головуючий у І інстанціїМостовий Р.П. Категорія 44Доповідач у 2 інстанції Кашперська 26.11.2012

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі Дрозд О.С ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2012 року за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему у Київській області до Української міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держкомзему у Київській області про скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок. Позов мотивував тим, що рішеннями Української міської ради від 10 червня 2010 року надано відповідачам - фізичним особам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в м. Українка Обухівського району Київської області із земель запасу. Рішенням Української міської ради від 12 серпня 2010 року затверджено розроблений Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру»проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам загальною площею 3,1825 га., в подальшому відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. За результатами перевірки виявилося, що передані громадянам земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, а не до земель сільськогосподарського призначення. Крім того, державна експертиза землевпорядної документації за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок не проводилась, що підтверджує незаконність видання громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки. Просив скасувати рішення Української міської ради від 10 червня 2010 року про надання дозволів відповідачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства по вул. Загребельна, вул. Південна в м. Українка Обухівського району Київської області із земель запасу, рішення Української міської ради від 12 серпня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 9 громадянам для ведення особистого селянського господарства в м. Українка вул. Загребельна, вул. Південна Обухівського району Київської області, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані відповідачам; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів; визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на спірні земельні ділянки вартістю 2800600 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2012 року в задоволенні позову заступника прокурора Київської області відмовлено.

Заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутнє рішення уповноваженого органу про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та докази, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги. Крім того, з фактичних обставин справи не вбачається порушень прав та охоронюваних законом інтересів визначених прокурором позивачів.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони відповідають матеріалам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішеннями Української міської ради Обухівського району Київської області від 10 червня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства по вулицях Загребельна та Південна в м. Українка Обухівського району Київської області із земель запасу площами по 0,1 га., 0,3 га., 0,6 га., 0,6 га., 0,6 га., 0,6 га., 0,1 га., 0,1 га., 0,2 га. відповідно.

Рішенням Української міської ради від 12 серпня 2010 року затверджено розроблений Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру»проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства в м. Українка Обухівського району Київської області площами по 0,1000 га., 0,3000 га., 0,6000 га., 0,6000 га., 0,6000 га., 0,1000 га., 0,1000 га, 0,1825 га., загальною площею 3,1825 га.

В подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЛ № 427274 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,1000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:006:0002; ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯЛ № 427273 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,3000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:006:0001; ОСОБА_4 отримав державний акт серії ЯЛ № 427275 від 11 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,6000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0012; ОСОБА_5 отримала державний акт серії ЯЛ № 427276 від 11 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,6000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0011; ОСОБА_6 отримала державний акт серії ЯЛ № 427277 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,6000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0010; ОСОБА_7 отримав державний акт серії ЯЛ № 427278 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,6000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0009; ОСОБА_8 отримала державний акт серії ЯЛ № 427279 від 08 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,1000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0008; ОСОБА_9 отримала державний акт серії ЯЛ № 427280 від 23 листопада 2010 року на земельну ділянку пл. 0,1000 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0007; ОСОБА_10 отримала державний акт серії ЯЛ № 427281 від 11 жовтня 2010 року на земельну ділянку пл. 0,1825 га. з кадастровим номером 3223151000:01:005:0006.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зокрема зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, яким визначено, що цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Таким чином, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду. Законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Віднесення спірних земельних ділянок до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є порушенням ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на вказані вимоги закону та встановлені судом обставини суд прийшов до правильного висновку про недоведеність заявлених прокурором позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення та державні акти на право власності на землю на ім'я відповідачів не відповідають вимогам земельного законодавства, не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції та доводячи вимоги про недійсність рішень і виданих на їх підставі державних актів, позивач вказував, що спірні земельні ділянки відповідачів знаходяться в прибережній захисній смузі р. Стугна, отже відносяться до земель водного фонду.

Дійсно згідно листа ПП «Земля-2009»№ 58 від 01 липня 2011 року, при проведенні камеральних робіт згідно каталогів координат по визначенню площі земельних ділянок, які накладаються на двадцятип'ятиметрову прибережнозахисну смугу р. Стугна та відведених у власність громадянам, встановлено, що земельні ділянки частково накладаються на двадцятип'ятиметрову прибережнозахисну смугу р. Стугна. Як вбачається із листа Управління водного господарства у м. Києві та Київській області від 11 травня 2011 року № 531, межі спірних земельних ділянок знаходяться на відстані від 30 до 0 метрів від берегової лінії, а місцями заходять у воду.

Разом із тим, враховуючи принцип допустимості засобів доказування, допустимим засобом доказування наявності водоохоронної зони та/або прибережної захисної смуги, в якості складової водоохоронної зони, має бути проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або кадастровий план земельної ділянки, на якій відображено таку зону (смугу), або містобудівна документація, яка передбачає зазначене вище. Разом із тим таких доказів позивачем не надано, висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях наявності водоохоронної зони, прибережної захисної смуги та земель водного фонду.

Докази апелянта, які фіксують стан земельної ділянки на травень та липень 2011 року, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених позивачем позовних вимог, оскільки місцезнаходження спірних земельних ділянок по відношення до урізу за цей період могло змінитися внаслідок природних процесів.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів були досліджені викопіювання з карти місця розташування земельної ділянки, яке не містить посилань на віднесення земель до водного фонду, а також інші документи з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, виготовленого ДП «Центр державного земельного кадастру», в тому числі погодження відділу Держкомзему в м. Українка Обухівського району Київської області, відділу містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації, Державної санітарно-епідеміологічної служби, Державного управління охорони навколишнього середовища, Управління культури і туризму.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що спірні земельні ділянки до земель водного фонду не відносяться, оспорюваними рішеннями та державними актами на право власності на земельну ділянку на ім'я відповідачів вимоги закону не порушені, а рішення Української міської ради, якими вона надала дозвіл на розробку проекту землеустрою та погодила розроблений проект, видані згідно з чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги про те, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в порушення вимог закону не піддавався обов'язковій державній експертизі, не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними.

Відповідно до ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», обов'язковій державній експертизі підлягають зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, оскільки спірні земельні ділянки не віднесені до земель водного фонду, проект їх землеустрою не підлягав обов'язковій державній експертизі.

Враховуючи всі встановлені судом обставини, правомірними також є висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про витребування земельних ділянок у відповідачів на користь держави і визнання за державою права власності на дані земельні ділянки.

З огляду на вказані вимоги закону та встановлені судом обставини суд прийшов до правильного висновку про недоведеність заявлених прокурором позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Яворський М.А.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.