Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-1670/6240/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6240/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Леошко Д.В., Смольника С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2012 року позивач ТОВ "Монтажник" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2012 року № 0009752301/861 та № 0009792301/862.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.1, 135.4, 135.5 статті 135, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України зазначаючи, що зазначені порушення не мали місця в його господарській діяльності. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених ТОВ "Монолітбудкомплект", діяльність якого має ряд ознак фіктивності. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів з придбання ТМЦ первинні бухгалтерські документи та податкові накладні оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до витрат та податкового кредиту позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника, діяльність якого має ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Монтажник" 17 листопада 1997 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 25160265) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 127670) (том І а.с. 23). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 25 травня 2012 року по 31 травня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 28 березня 2012 року № 4596/10/23-112.

За результатами перевірки 08 червня 2012 року складено акт № 1673/22-209/25160265 (том І а.с. 11-18), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 135.4, 135.1 пункту 135.5 статті 135, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 211539 грн., в тому числі:

за І квартал 2011 року - 50150,00 грн.,

за II квартал 2011 року - 103783,00 грн.,

за ІІІ квартал 2011 року - 42306,00 грн.,

за ІV квартал 2011 року - 15300,00 грн.,

пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 82027,00 грн., в тому числі:

за лютий 2011 року - 10542,00 грн.,

за березень 2011 року - 7694,00 грн.,

за травень 2011 року - 29892,00 грн.,

за червень 2011 року - 11130,00 грн.,

за липень 2011 року - 16722,00 грн.,

за жовтень 2011 року - 6047,00 грн.

На підставі акта перевірки від 08 червня 2012 року № 1673/22-209/25160265 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року № 0009752301/861 (том І а.с. 21), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 82027,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 5693,25 грн. та № 0009792301/862 (том І а.с. 19), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 211539,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 08 червня 2012 року № 1673/22-209/25160265 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 22 червня 2012 року № 0009752301/861 та № 0009792301/862, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ "Монолітбудкомплект" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаного підприємства податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (Постачальник) укладено договір поставки товарів від 10 січня 2011 року № 03 (том І а.с. 117-118).

Згідно умов пункту 1 вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар за асортиментом та кількістю, узгодженими сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити. Поставка товару здійснюється партіями за попередніми разовими замовленнями на партію товару.

Пунктом 3.5 договору поставки товарів від 10 січня 2011 року № 03 передбачено поставку товару шляхом самовивозу товару зі складу Постачальника. Відповідно до вимог пункту 4.1 передача (приймання-здавання) товару здійснюється на складі Постачальника.

Судом досліджені копії заявок позивача на поставку (том ІІІ а.с. 151-161) та встановлено, що останні відповідають вимогам, встановлених до цих документів пунктом 1.4 договору поставки товарів від 10 січня 2011 року № 03.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 188-212) та виписками з розрахункового рахунка позивача (том І а.с. 213-237) підтверджено, що на підставі рахунків-фактур (копії наявні в матеріалах І тома) позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі накладних, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав ТМЦ у ТОВ "Монолітбудкомплект".

Для документального оформлення угоди з поставки ТМЦ ТОВ "Монолітбудкомплект" складено податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що партії товару, придбаного у ТОВ "Монолітбудкомплект" доставлялись позивачу із залученням третіх осіб-перевізників, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (том ІІІ а.с. 65-95).

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (Підрядник) укладено договір підряду від 03 жовтня 2011 року № 22 (том І а.с. 119-120).

Згідно умов вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи з ремонту крівлі цехів, влаштування бетонних відпорних стін та підлоги копрової ділянки Кременчуцького сталеливарного заводу.

Пунктом 3.3 договору підряду від 03 жовтня 2011 року № 22 передбачено, що роботи за договором виконуються з матеріалів Замовника. Пунктом 4.2 Договору визначено, що приймання-здавання виконаних робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт (форми КБ-2, КБ-3), підписаним сторонами, який розглядається протягом 3-х каленарних днів з моменту завершення робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Монолітбудкомплект" має необхідні дозвільні документи для виконання будівельної діяльності: ліцензію серії АВ № 316148, видану міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 18 травня 2007 року строком дії до 18 травня 2012 року (том І а.с. 113-116).

Логічними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами суд вважає пояснення позивача з приводу використання в ході проведення підрядних робіт матеріалів, придбаних у Підрядника за договором поставки товарів від 10 січня 2011 року № 03.

Судом також досліджені копії актів приймання виконаних робіт форми КБ-2, КБ-3 (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи) та встановлено, що останні відповідають вимогам, встановлених законодавством, та належним чином підтверджують факт виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 03 жовтня 2011 року № 22 контрагентом позивача.

Копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 188-212) та виписками з розрахункового рахунка позивача (том І а.с. 213-237) підтверджено, що на підставі рахунків-фактур (копії наявні в матеріалах справи) позивач оплатив підрядні роботи ТОВ "Монолітбудкомплект" шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника.

Для документального оформлення угоди виконання підрядних робіт ТОВ "Монолітбудкомплект" складено податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують наявність у ТОВ "Монолітбудкомплект" трудових ресурсів, а саме: трудові угоди з фізичними особами (том ІІІ а.с. 133-139), клопотання позивача про видачу тимчасових перепусток вищезазначеним особам для безперешкодного доступу до об'єкта будівництва.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, актами приймання підрядних робіт, трудовими угодами, наявністю належним чином оформленої ліцензії на право здійснення будівельних робіт, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання реальними угод між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект". Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання відповідача на той факт, що зазначені суб'єкти господарювання не мали на меті здійснення господарської діяльності в розумінні статті 3 Господарського кодексу України, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект", що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Монолітбудкомплект" товар у власній господарській діяльності шляхом використання останнього при здійсненні будівельно-ремонтних робіт за підрядними договорами з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (том І а.с. 141-143), ОСББ "Зоряна" (том ІІ а.с. 91), ВАТ "КЗТВ" (том ІІ а.с. 92-93), ПП "Інтеб" (том ІІ а.с. 94-95), КП "Кременчуководоканал" (том ІІ а.с. 119), Кременчуцькою загальноосвітньою середньою школою 1-3 ступенів № 24 (том ІІ а.с. 130), УЖКГ Кременчуцької міської ради (том ІІ а.с. 149-1154), ВАТ "Кременчуцький вагонобудівний завод" (том ІІ а.с. 182-186), Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 60 (том ІІ а.с. 193), Кременчуцькою загальноосвітньою середньою школою 1-3 ступенів № 16 (том ІІ а.с. 205), що підтверджується господарськими договорами, актами виконаних робіт розрахунковими, платіжними документами та документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Монолітбудкомплект" на момент укладення договорів та складення податкових накладних був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Монтажник".

Відповідно до Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, Позивач правомірно, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом, включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості поставлених/наданих зазначеним підприємцем товарів/послуг.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку приватних підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Пунктом 4.1.1 вказаної норми, визначено, що загальний дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Пунктом 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають:

135.5.1. доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

135.5.2. доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу;

135.5.3. суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

135.5.4. вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

135.5.5. суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Відповідно до підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги Податкового кодексу України щодо оподаткування прибутку підприємств, суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано Позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0009752301/861.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0009792301/862.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник" (ідентифікаційний код 25160265) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2012 року

Суддя А.О. Чеснокова