Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-7453/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року № 2а-7453/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова служба у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 травня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Комунальне підприємство «Київський метрополітен»(далі по тексту -позивач, КП «Київський метрополітен») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великим платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000704210 від 13 травня 2011 року на суму 3735374, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 червня 2011 року.

Вирішуючи питання щодо доцільності зупинення провадження у справі № 2а-7453/11/2670 до набрання рішенням законної сили по адміністративній справі № 2а-12693/11/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2011 року зупинено провадження у справі.

З метою розгляду та вирішення справи у розумний строк, Окружним адміністративним судом міста Києва 28 вересня 2012 року направлено письмовий запит із проханням надати інформацію щодо набрання законної сили рішенням у справі № 2а-12693/11/2670, у відповідь на яке скерувано копію ухвали КААС по справі № 2а-12693/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2012 року поновлено провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 жовтня 2012 року, яке відкладалось на 05 листопада 2012 року та на 12 листопада 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 12 листопада 2012 року представники позивача підтримали адміністративний позов та просили суду задовольнити його в повному обсязі. Основною підставою для заперечення проти висновків податкового органу зазначили неправомірне втручання Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великим платниками податків у визначення ціни у договірних відносинах, завищення ціни та як наслідок завищення валових витрат.

Крім цього, висновки ДПА що зроблені стосовно необхідності зменшення валових витрат суперечать вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким не передбачено жодних обмежень щодо розміру валових витрат по операціях фінансового лізингу.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні позову. Доводи відповідача викладені у запереченнях співпадають з висновками акту перевірки від 20 квітня 2011 року № 19/35-40/03328913 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Київський метрополітен»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»по договору від 16 липня 2009 року № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Аналогічні за змістом посилання містяться в запереченнях Державної податкової служби у місті Києві, в яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи згоду представників сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення, доводи та заперечення сторін та вивчивши додані до справи матеріали, з урахуванням всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великим платниками податків від 13 травня 2011 року № 0000704210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 3.1 статті , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 9 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 735 374 грн., в тому числі: за основним платежем -2 988 299 грн., за штрафними санкціями -747 075 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення -рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 20 квітня 2011 року № 19/35-40/03328913 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Київський метрополітен»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»по договору від 16 липня 2009 року № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

В акті перевірки відповідачем встановлено наступні доводи: по-перше, оскільки всі платежі по договору фінансових лізингових послуг (вагонів метрополітену) здійснюється КП «Київський метрополітен»за рахунок міського бюджету, то первісна вартість об'єкту основних засобів, а саме: вагонів метрополітену, не буде включати сум податку на додану вартість; по-друге, компенсація відсотків за кредитом (п. «в»ст. 16 Закону № 723/97-ВР) у складі лізингового платежу в межах подвійної облікової ставки Нацбанку України, встановленої на день нарахування процентів за відповідний проміжок часу, розрахованої від вартості об'єкта лізингу, наданого у формах такого договору фінансового лізингу, не є об'єктом оподаткування ПДВ; по-третє, враховуючи, що закупівля вагонів метрополітену проводилась за рахунок державних коштів, то вказана операція щодо перерахування коштів у розмірі 10 716 174,14грн. на яку завищені відсотки фактично сплачені за 2010 рік на користь ТОВ «Укррослізинг» підпадає під критерії сумнівності, що відповідають ознакам сумнівності регламентованими п.3 розділу І Наказу ДПА України від 21.05.2003 № 233.

Податковий орган стверджує, що Комунальним підприємством «Київський метрополітен»безпідставно завищено загальну суму платежу за поточний місяць у зв'язку з завищенням вартості предмету лізингу на суму податку на додану вартість та на суму початкових внесків по кожній партії при складанні графіку лізингових платежів, що є невід'ємною частиною договору на фінансові лізингові послуги № 16-Упр-09 від 16 липня 2009 року.

За таких обставин, як висновок проведеної перевірки, встановлено порушення пункту 3.1 статті , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 9 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищено значення об'єкту оподаткування на загальну суму 6 786 081,00 грн., а саме: за півріччя 2010 року -798 750, 00 грн., за III квартали 2010 року -6 786 081, 00 грн. та занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 2 988 299, 00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, керуючись наступним.

Рішенням Київської міської ради від 28 травня 2009 року № 546/1602 «Про придбання вагонів метрополітену»дозволено КП «Київський метрополітен»провести закупівлю фінансових лізингових послуг (100 вагонів метрополітену) з правом викупу за результатами проведеного тендеру зі сплатою з бюджету міста Києва в 2009 році не більше 15 % від загальної вартості предмету лізингу, а решти коштів протягом 2010-2014 років.

Відповідно до пункту 1.2 розпорядження Київського міського голови від 25 червня 09 №713 «Іро придбання вагонів метрополітену»КП «Київський метрополітен»умови надання фінансово-лізингових послуг повинен погодити з постійною комісією Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, постійною комісією Київської міської ради з питань транспорту та зв'язку і з виконавчим органом Київради.

На виконання вищезазначеного, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»(Лізингодавець) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(Лізингоодержувач) укладено Договір № 16-Упр-09 від 16 липня 2009 року на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) (далі по тексту -Договір № 16-Упр-09)

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 16-Упр-09 предметом лізингу -є вагони головні (з кабіною керування) та вагони проміжні (без кабіни керування) вказані в специфікації (Додаток № 1), які Лізингодавець набуває у власність у Продавця на підставі та на умовах Договору купівлі-продажу та передає його Лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору.

Одночасно, предметом Договору № 16-Упр-09 відповідно до пункту 2.1. є отримання фінансових лізингових послуг (вагони метрополітену).

Зокрема, відповідно до пункту 2.2. Договору № 16-Упр-09 Лізингодавець набуває у власність у Продавця (Виробника) Предмет лізингу (майно), визначений Лізингоодержувачем відповідно до Специфікації (Додаток № 1), комплектації, технічні параметри, гарантії якості, необхідний склад документації якої задовольняють потреби Лізингоодержувача вказані в Технічних вимогах (Додаток № 2) і передає його Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах фінансового лізингу з подальшою передачею у власність, визначених даним Договором.

Строк передачі Лізінгодавцем Лізингоодержувачу Предмету лізингу в повному обсязі складає 270 календарних днів з дати укладання даного Договору та відповідно до Графіку поставок.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 16-Упр-09 вартість Предмета лізингу за Договором згідно Специфікації (Додаток № 1), складає 800 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -133 333 333, 33 грн.

Пунктами 3.2. -3.4. встановлено наступні умови Договору № 16-Упр-09:

Загальна сума цього Договору на момент укладання Договору визначається виходячи з Графіку лізингових платежів (Додаток № 4) та складає 1 390 804 950,75 грн.

Початковий внесок становить 11,25% від вартості Предмету лізингу, що складає 90 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -15 000 000, 00 грн. який буде здійснюватись за рахунок асигнувань міського бюджету, за умови наявності на бюджетному рахунку Лізингоодержувача коштів відповідного цільового призначення.

Оплата початкового внеску і всіх інших платежів по даному Договору здійснюється Лізигоодержувачем за рахунок міського бюджету.

Сплата початкового внеску здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання Лізингоодержувачем бюджетних коштів відповідного цільового призначення на свій реєстраційний рахунок.

На думку суду, встановлюючи істотні умови Договору фінансового лізингу, слід зазначити наступні обставини: Лізингоодержувач, за Договором № 16-Упр-09 набуває право користування Предметом лізингу на умовах цього Договору з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін акта приймання - передачі Предмет лізингу в лізинг.

Відповідно до Додатку №1 до Договору на фінансові лізингові послуги (вагони КП «Київський метрополітен») від 16 липня 2009 року № 16-Упр-09 поставляються вагони метрополітену у 100 од. на загальну суму 800 000,0 тис. грн.

Відповідно до Додатку № 3 до Договору № 16-Упр-09 графік поставки вагонів КП «Київський метрополітен»- вересень -грудень 2009 року.

Додатковою угодою № 10 від 19 березня 2010 року внесено зміни до п.2.3 Договору строк передачі Лізінгодавцем Лізінгоодержувачу Предмету лізингу в повному обсязі становить 270 календарних днів з 01.03.10, графік поставки -березень -листопад 2010 року.

Відповідно до Витягу з протоколу № 15 засідання постійної комісії Київради з питань транспорту та зв'язку від 03 вересня 2009 року про розгляд листа КП «Київський метрополітен»від 19 серпня 2009 року № 635-713-ІК щодо погодження договору на закупівлю фінансових лізингових послуг (вагони метрополітену), згідно якого слідує наступне. Комісією вирішено погодити договір за умови: зменшення розміру неустойки згідно п. 14.3 договору (0,5% від залишкової вартості); надання загальної юридичної експертизи договору щодо фінансового лізингу; при реалізації договору пріоритет надати українському виробнику.

Представниками позивача повідомлено суд, що на виконання зазначених вимог КП «Київський метрополітен»та ТОВ «Укррослізинг»прийшли до згоди змінити розмір неустойки до 0,05 % (додаткова угода від 08.09.09 М2) та проведено юридичну експертизу договору Об'єднанням адвокатів «ДЖІ ЕНД КЕЙ».

Аналізуючи відносини позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»та договір купівлі -продажу вагонів метрополітену для їх подальшої передачі позивачу у користування, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, у справі № 2а-12693/11/2670 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за участю прокуратури Печерського району м. Києва про скасування податкових повідомлень -рішень від 24 червня 2011 року № 0005532309, № 0005542309, №0005552309, №0005562309 та № 0007352309 від 12 серпня 2011 року встановлено наступні обставини: що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буенор»(код 35063153, Продавець) укладено договір поставки № 21-07/09-П від 21 липня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - головні та проміжні вагони метрополітену для передачі в лізинг КП «Київський метрополітен». Виробник та країна походження - Росія, ВАТ «Метровагонмаш»і ЗАТ «Вагонмаш». Умови поставки -DP Електродепо «Дарниця»як вантаж на власних осях.

Мотивуючи підстави для задоволення позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва в межах адміністративної справи № 2а-12693/11/2670 зазначив, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буенор»до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи приписи частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вищевикладені обставини судом приймаються без доказування, як такі, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Укррослізинг»станом на 01 листопада 2010 Комунальним підприємством «Київський метрополітен»у 2010 році оплачено 22 270,87 тис. гри., а саме: вартість предмета лізингу -нараховано у сумі 9 221, 00 тис. грн. та оплачено 5 965, 84 тис. грн. (рах. 3771), нараховано комісію та відсотки за лізингові платежі у сумі 25 074,09 тис. грн. та оплачено у сумі 15 528,19 тис. грн., нараховано та оплачено коефіцієнт коригування, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ (відповідно до додаткової угоди від 15.10.2009 № 3-1, копія якої міститься в матеріалах справи), у сумі 776,84 тис. грн..

В матеріалах справи міститься копія Графіку лізингових платежів (Додаток № 4), відповідно до якого позивачем та ТОВ «Укррослізинг»затверджено Графік здійснення платежів, розмір платежів за поточні місяці 2009 -2015 року, які підлягають сплаті позивачем відповідно до умов Договору на фінансові лізингові послуги від 16 липня 2009 року № 16-Упр-09, саме порушення умов якого, на думку податкового органу, є підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток та винесення спірного податкового повідомлення -рішення.

Надаючи правову оцінку встановленими обставинам, суд виходить з того, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) передбачено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Одночасно, пунктами 1.18.1 та 1.18.2 пункту 1.18 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено поняття оперативного та фінансового лізингу, зокрема:

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

При цьому, зазначено, що Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Пунктом 7.9.6 Закону № 334/94-ВР встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:

- передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень;

- передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що перше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

- передання в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР) поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з: передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

З урахуванням зазначеного, враховуючи характер спірних правовідносин та не погоджуючись із висновками податкового органу, суд вважає за необхідним, для правильного вирішення адміністративної справи по суті, зазначити наступне.

За загальним правилом, визначення фінансових витрат по операціям фінансового лізингу здійснюється шляхом множення відсотку на залишок зобов'язань на початок звітного періоду. Залишок зобов'язань при цьому включає суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в загальній сумі заборгованості за об'єкт лізингу, оскільки врахування ПДВ є вимогою Закону України «Про податок на додану вартість»та визначено договором.

У судовому засіданні встановлено та не спростовано представниками сторін, що КП «Київський метрополітен»здійснює діяльність з перевезення пасажирів, доходи від здійснення якої не оподатковуються податком на додану вартість, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», в такому випадку, сплачений постачальникам товарів робіт, послуг податок не відноситься до податкового кредиту (не відшкодовується бюджету), а включається до вартості придбаних товарів, робіт, послуг.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної адміністративної справи, на думку суду посилання відповідача щодо заниження податкового зобов'язання та твердження про безпідставне завищення валових витрат, і як висновок, що сплачений початковий внесок повинен був у повному обсязі спрямований у рахунок першої партії предмету лізингу, а не розподілятися у зменшення вартості кожної партії, є неправомірним з огляду на наступне.

Так, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Додатковою угодою до Договору на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) від 15 жовтня 2009 року № 3-1 внесено зміни до п. 1.7 договору, а саме: під час сплати Лізинговий платіж підлягає коригуванню Лізингоодержувачем на коефіцієнт коригування К NBU шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного в Графіку нарахування лізингових платежів за користування Предметом лізингу.

Пунктом 3.5 передбачено, що Лізингоодержувач при сплаті лізингових платежів, зобов'язаний самостійно проводити коригування кожного поточного лізингового платежу згідно пункту 1.7. даного Договору.

Застосування коефіцієнта коригування К НБУ не змінює вартість Предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру поточної винагороди Лізингодавця, який спрямовує отримані кошти на відшкодування фінансових збитків, що никають внаслідок зміни офіційного курсу НБУ української гривні до долару США між датою укладення цього Договору та датою, що передує даті сплати поточного Лізингового платежу. Під час звіряння розрахунків Сторони вказують К NBU, що були (або мали бути застосовані під час сплати лізингових платежів).

Тобто, умовами додаткової угоди від 15 жовтня 2009 року № 3-1 передбачена зміна розміру поточної винагороди Лізингодавця, що в свою чергу призводить до збільшення загальної ціни фінансових послуг.

В матеріалах справи міститься копія акту планової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен»за період з 01 квітня 2009 по 01 листопада 2010 року від 03 лютого 2011 року № 06-21/5, яким встановлено, що Протягом жовтня -листопада 2009 року КП «Київський метрополітен»перераховано ТОВ «Укррослізинг»за рахунок коштів міського бюджету за КФК 150120, по КЕКВ 2410 початковий внесок (11,25 % вартості предмета лізингу) у сумі 90 000 тис. гривень; на момент проведення ревізії встановлено, що КП «Київський рополітен»отримано від ТОВ «Укррослізинг»та введено в експлуатацію 79 од. вагонів метрополітену, з яких 20 од. вагонів виробництва «Крюківський вагонобудівний завод», 17 од. вагонів виробництва «Вагонмаш»(Росія, м. Санкт-Петербург) та 42 од. ВАТ «Метровагонмаш»(Росія, м. Митищі); за даними бухгалтерського обліку у 2010 році КП «Київський метрополітен»було прийнято у лізинг 56 вагонів метрополітену (20 головних, 36 проміжних) на суму 513 200,02 тис. гривень. Станом на 01.11.10 оплачено 22 270,87 тис. грн., а саме: вартість предмету лізингу нараховано у сумі 9 321,81 тис. грн. та оплачено з 143,23 тис. грн.. (рах. 3771), нараховано комісію та відсотки за лізингові платежі у сумі 25 074,09 тис. та оплачено у сумі 19 127,64 тис. гривень. (на підтвердження в матеріалах справи містяться копі видаткових накладних, актів приймання -передачі, актів здачі в експлуатацію вагона метрополітену).

Вищевикладене свідчить про те, що враховуючи віднесення чинним законодавством до повноважень Контрольно - ревізійного управління перевірки правомірності використання бюджетних коштів позивачем, останніми, здійснюючи планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен»за період з 01 квітня 2009 по 01 листопада 2010 року, не встановлено нецільового використання бюджетних коштів.

Суд звертає увагу, що статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг" педбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, в свою чергу, Додатковою угодою до Договору на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) від 15 жовтня 2009 року № 3-1 вказана зміна графіку та розміру лізингових платежів у зв'язку зі зміною курсу валюти - доллару, а оскільки закон не забороняє зміну лізингових умов під час належного виконання умов укладеного сторонами договору, зокрема, умов сплати та розмірів лізингових платежів, а податковим органом в даному випадку не наведено порушень позивачем Договору або його не виконання, посилання податкового органу на завищення загальної суми платежу за поточний місяць у зв'язку з завищенням вартості предмету лізингу на суму податку на додану вартість та на суму початкових внесків по кожній партії при складанні графіку лізингових платежів не знаходить документального підтвердження, з урахуванням чого суд критично такої позиції відповідача, оскільки за змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно пункту 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта, господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, Господарський кодекс визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Одночасно при веденні податкового обліку право платника, на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством, при цьому, на думку суду не допускається несанкціоноване втручання податкового органу у господарську діяльність підприємства шляхом корегування істотних умов вже укладених платниками податків господарських угод.

Суд звертає увагу, що досліджуючи Договір на фінансові лізингові послуги (вагони КП «Київський метрополітен») від 16 липня 2009 року № 16-Упр-09 судом не встановлено невідповідності умов надання лізингових послуг чинному законодавству, зокрема, приписам Закону України «Фінансовий лізинг», Господарського кодексу України, при цьому, також і не встановлено порушення строків та умов оплати лізингових послуг.

Відповідно пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. У

Статті 9 цього Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під нас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248 із змінами і доповненнями витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони здійснені.

Тобто, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу. У випадку якщо товари (послуги) використані на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу, витрати, здійснені на придбання таких товарів (послуг, робіт), не повинні відображатися складі валових витрат платника податку па прибуток підприємств і враховуватися при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що оскільки основним видом діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен»є перевезення пасажирів, який є джерелом отримання прибутку, позивачем цілком правомірно у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, віднесено ці витрати (сплата лізингових платежів), які платником податку використані (направлені) на отримання доходу, при цьому, порушення графіку сплати лізингових платежів, на думку суд не впливає на отримання доходу та не є підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, судом не встановлено порушення позивачем податного законодавства, тому висновки податного органу на думку суду є неправомірними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та не спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Комунального підприємства «Київський метрополітен»підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Київський метрополітен»задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000704210 від 13 травня 2011 року, яким за порушення пункту 3.1 статті , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 9 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 735 374 грн., в тому числі: за основним платежем -2 988 299 грн., за штрафними санкціями -747 075 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда