Постанова

від 21.02.2013 по справі 2а-7453/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7453/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Трауті А.В.

за участю представників

позивача Панасюк Л.Г

Мирошніченко Т.О.

відповідача Завгороднєва О.М.

Овсяннікова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, третя особа Державна податкова служба у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 13.05.2011 року №0000704210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову.

В судове засідання з'явились представники позивача, які проти апеляційних скарг заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Представники відповідача до суду з'явились, апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем отримано Акт перевірки від 20.04.2011 року №19/35-40/03328913 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені фінансово-майнових операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» по договору від 16.07.2009 року на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року», в якому вказано, що позивачем допущені порушення п.3.1 ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону Країни «Про оподаткування прибутку підприємств», чим завищено від»ємне значення об»єкта оподаткування на загальну суму 6 786 081,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 2 988 299,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0000704210, яким встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання комунальному підприємству «Київський метрополітен».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не правомірно визначено податкове зобов'язання, оскільки позивач діяв в межах чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Київською міською радою було прийняте Рішення від 28 травня 2009 року № 546/1602 «Про придбання вагонів метрополітену», яким дозволено КП «Київський метрополітен» провести закупівлю фінансових лізингових послуг (100 вагонів метрополітену) з правом викупу за результатами проведеного тендеру зі сплатою з бюджету міста Києва в 2009 році не більше 15 % від загальної вартості предмету лізингу, а решти коштів протягом 2010-2014 років.

Відповідно до пункту 1.2 розпорядження Київського міського голови від 25.06.09 року №713 «Про придбання вагонів метрополітену» КП «Київський метрополітен» умови надання фінансово-лізингових послуг повинен погодити з постійною комісією Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, постійною комісією Київської міської ради з питань транспорту та зв'язку і з виконавчим органом Київради.

На виконання вищезазначеного, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» (Лізингодавець) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Лізингоодержувач) укладено Договір № 16-Упр-09 від 16 липня 2009 року на фінансові лізингові послуги.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 16-Упр-09 предметом лізингу - є вагони головні (з кабіною керування) та вагони проміжні (без кабіни керування) вказані в специфікації (Додаток № 1), які Лізингодавець набуває у власність у Продавця на підставі та на умовах Договору купівлі-продажу та передає його Лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору.

Одночасно, предметом Договору № 16-Упр-09 відповідно до пункту 2.1. є отримання фінансових лізингових послуг.

Зокрема, відповідно до пункту 2.2. Договору № 16-Упр-09 Лізингодавець набуває у власність у Продавця (Виробника) Предмет лізингу (майно), визначений Лізингоодержувачем відповідно до Специфікації (Додаток № 1), комплектації, технічні параметри, гарантії якості, необхідний склад документації якої задовольняють потреби Лізингоодержувача вказані в Технічних вимогах (Додаток № 2) і передає його Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах фінансового лізингу з подальшою передачею у власність, визначених даним Договором.

Строк передачі Лізінгодавцем Лізингоодержувачу Предмету лізингу в повному обсязі складає 270 календарних днів з дати укладання даного Договору та відповідно до Графіку поставок.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 16-Упр-09 вартість Предмета лізингу за Договором згідно Специфікації (Додаток № 1), складає 800 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -133 333 333, 33 грн.

Пунктами 3.2. -3.4. встановлено наступні умови Договору № 16-Упр-09:

Загальна сума цього Договору на момент укладання Договору визначається виходячи з Графіку лізингових платежів (Додаток № 4) та складає 1 390 804 950,75 грн.

Початковий внесок становить 11,25% від вартості Предмету лізингу, що складає 90 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -15 000 000, 00 грн. який буде здійснюватись за рахунок асигнувань міського бюджету, за умови наявності на бюджетному рахунку Лізингоодержувача коштів відповідного цільового призначення.

Оплата початкового внеску і всіх інших платежів по даному Договору здійснюється Лізигоодержувачем за рахунок міського бюджету.

Так, на виконання умов договору фінансових лізингових послуг (вагони метрополітену) від 16.07.09 № 16-Упр-09 КП «Київський метрополітен» протягом 4 кварталу 2009 року перерахував на користь TOB «Укррослізинг» кошти у розмірі 90 000 000,00 грн. У бухгалтерському обліку по рахунку 63/13 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за бюджетні кошти» станом на 01.03.10 значиться дебетове сальдо у розмірі 90 000 000,00 грн.

На кінець квітня 2010 року дебетове сальдо суму у розмірі 68 094 000,90 грн. На кінець травня 2010 року суму у розмірі 59 688 001,80грн. На кінець червня 2010 року суму у розмірі 59 688 001,80 грн. На кінець липня 2010 року відсутнє.

Вищенаведене відображення в бухгалтерському обліку суперечить п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яким передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі) встановлено, що КП «Київський метрополітен»:

Партія №1 загальною вартістю 40 000 000,00 грн. була передана в лізинг (введена в експлуатацію) - 07.05.10 року.

Оскільки вартість поставки вагонів метрополітену по партії № 1 становить 40 000 000,00 грн., а КП «Київський метрополітен» було перераховано 90 000 000,00грн., то вартість поставки вагонів метрополітену по партії № 1 у розмірі 40 000 000,00 грн. є повністю оплаченою.

Отже, заборгованість по партії № 1 відсутня, а суми комісії неправомірно нараховано та віднесено до складу валових витрат за партією № 1.

На кінець травня заборгованість ТОВ «Укррослізинг» перед КП «Київський метрополітен» становить 50 000 000,00грн.

Партія №2 загальною вартістю 69 439 984,00 грн. передана в лізинг (введена в експлуатацію)- 04.06.10 року.

Оскільки вартість поставки вагонів метрополітену по партії № 2 становить 69 439 984,00грн., а КП «Київський метрополітен» було перераховано 90 000 000,00 грн. з яких сума у розмірі 40 000 000,00 грн. врахована як оплата вартості вагонів метрополітену по партії № 1, то вартість поставки вагонів метрополітену партії № 2 у розмірі 69 439 984,00грн. є частково оплаченою, а саме оплачено у розмірі 50 000 000,00 грн. (90 000 000,00 - 40 000 000,00).

Отже, заборгованість по партії № 2 складає 19 439 984.00грн. (69 439 984,00 -50 000 000,00) в т.ч.: вартість основних засобів - 16 199 986,67грн. та ПДВ 3 239 997,33грн. а не 61 627 985,80грн, з якої нараховував лізингові платежі КП «Київський метрополітен».

Тобто, суми нарахованої та віднесеної до складу валових витрат КП «Київський метрополітен» комісії за лізинговими платежами є завищеними.

Крім того, відповідно до п.2.6. договору від 16.07.09 №16-Упр-09, передбачено, що строк фінансового лізингу кожної одиниці (партії) Предмета лізингу складає 60 календарних місяців (лізингових періодів) з моменту підписання Акту приймання-передачі відповідної одиниці (партії) Предмета лізингу у лізинг, включаючи два пільгових лізингових періоди. Початок строку фінансового лізингу на кожну одиницю (партію) Предмету лізингу починається з моменту передачі відповідної одиниці (партії) Предмета лізингу у лізинг згідно графіку поставок (Додаток № 3). Закінченням строку фінансового лізингу на кожну одиницю (партію) Предмету лізингу вважається дата останнього лізингового платежу за відповідну одиницю (партію) Предмету лізингу, зазначена у Графіку нарахування лізингових платежів, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Згідно з п.4.6. Договору, остаточною умовою виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу є підписання акту введення в експлуатацію предмета лізингу посоставно.

Даний акт підписується Продавцем (Виробником) Лізингодавцем та Лізингоодержувачем і є підставою для передачі предмета лізингу у лізинг. Введення в експлуатацію предмету лізингу здійснює Продавець (Виробник).

Відповідно до п.5.1. Договору, після підписання акту приймання-передачі предмета лізингу у лізинг між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем предмет лізингу враховується на балансі Лізингоодержувача.

Згідно з п.9. Договору, після закінчення строку фінансового лізингу і після сплати останнього лізингового платежу за одиницю (партію) предмету лізингу, передбаченого договором, сторони підписують акт звіряння остаточних розрахунків по відповідній одиниці (партії) та акт, у якому, за відсутності взаємних претензій, фіксують виконання сторонами зобов'язань за договором.

Передача одиниці (партії) предмета лізингу у власність Лізингоодержувача оформлюється актом прийому-передачі одиниці (партії) предмета лізингу у власність, що є достатньою підставою для постійної реєстрації відповідної одиниці (партії) предмета лізингу на ім'я Лізингоодержувача (в разі такої необхідності).

Відповідно до п.9.5 Договору, датою переходу права власності на предмет лізингу є дата підписання акту прийому-передачі предмета лізингу у власність, відповідно до п.9.1 даного договору, або по договору купівлі-продажу предмета лізингу між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем.

З аналізу наведеного, судова колегія приходить до висновку, що вищезазначені норми договору фактично передбачають передачу у фінансовий лізинг кожної одиниці (партії, составу) окремо, що підтверджує правильність поетапного (за кожною одиницею (партією, составом)) погашення дебіторської заборгованості КП «Київський метрополітен» перед TOB «Укррослізинг», яка виникла за рахунок передоплати (авансу) на суму 90 000 000,00грн.

Щодо завищення позивачем загальної суми платежу за поточний місяць у зв»язку із завищенням вартості предмету лізингу на суму податку на додану вартість та на суму початкових внесків по кожній партії при складанні графіку лізингових платежів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.12.97 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (із змінами і доповненнями) передбачено:

Фінансовий лізинг (далі-лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі-договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше, одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, за користування основними засобами на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі у відповідності з умовами договору. Розмір, спосіб, форма і терміни внесення цих платежів і умови їх перерахунку обумовлюються у договорі лізингу по домовленістю сторін. При цьому сторони повинні дотримуватися вимогам Закону України від 16.12.97 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (із змінами та доповненнями) та іншим законодавства України.

Відповідно п.2 ст.6 Закону України від 16.12.97 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу;

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно пп.3 п.2 ст.11 Закону України від 16.12.97 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України від 16.12.97 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» передбачено наступне.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, лізинговий платіж складається з двох основних складових частин:

- компенсація частини основних фондів, яка вже включена в об'єкт оподаткування прибутком і ПДВ при передачі майна;

- сума відсотків або компенсацій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу.

Пунктом 5 Наказу Міністерства фінансів України від 28.07.2000 року № 181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 року за № 487/4708, «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»» передбачено наступне:

орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів;

різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду.

Також згідно з п. 4 вищезазначеного Положення 14 «Оренда» термін мінімальні орендні платежі має таке значення: мінімальні орендні платежі - платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

1) для орендаря - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

2) для орендодавця - па суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Таким чином, мінімальні орендні (лізингові) платежі - це платежі, які належать сплаті Лізингоодержувачем за період терміну оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що належать сплаті лізингодавцю).

Як було зазначено вище, предметом договору фінансових лізингових послуг є основні засоби, а саме вагони метрополітену.

Вимогами Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»» передбачено наступне:

- п.7 - Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів;

- п.8 - Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); сума непрямих податків у зв'язку з придбанням (створення) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству).

На виконання Рішення III сесії VI скликання Київської міської ради від 28.05.2009 року № 546/1602 «Про придбання вагонів метрополітену» та Розпорядженням КМДА від 25.06.2009 року № 713 «Про придбання вагонів метрополітену» договором передбачено, що оплата початкового внеску і всіх інших платежів по даному договору здійснюється КП «Київський метрополітен» за рахунок міського бюджету.

Оскільки, всі платежі по договору фінансових лізингових послуг (вагонів метрополітену) здійснюється КП «Київський метрополітен» за рахунок міського бюджету, то первісна вартість об'єкту основних засобів, а саме вагонів метрополітену, не буде включати сум податку на додану вартість, а отже складатиме 666 666 666,67грн. (800 000 000,00грн. - 133 333 333,33грн.).

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеною за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з п.1.3. ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) платник податку - особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Також Наказом ДПІ України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, передбачено, що ціна поставки одиниці продукції та обсяги поставки (база оподаткування) зазначаються у податкових накладних без урахування податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, податок на додану вартість сплачується Покупцем на рахунок Продавця, який в свою чергу повинен здійснити його утримання та сплату до бюджету. Тобто, вартість товарів (послуг) не включає податок на додану вартість та інші загальнодержавні податки та збори (обов'язкових платежів).

Крім того, підпунктом 5.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не відноситься до складу валових витрат сплата податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належать до валових витрат такого платника податку.

У разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується па суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до викладеного вище, оскільки КП «Київський метрополітен» зареєстрований платником ПДВ та в рамках здійснюваної фінансово-господарських операцій не був звільнений від оподаткування ПДВ, віднесення податку на додану вартість до складу валових витрат є неправомірною.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, прийшов до помилкового висновку щодо правомірності дій позивача, а тому податкове повідомлення рішення від 13.05.2011р. №0000704210 є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, третя особа Державна податкова служба у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року - скасувати .

В задоволені позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.