Постанова

від 21.11.2012 по справі 5011-55/4413-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа№ 5011-55/4413-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі

Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Жорова Н.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Палій Є.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи 1. - Удод В.А. (директор);

від третьої особи 2. - Луценко Р.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи 3. - не з'явився;

від третьої особи 4. - Сокологорський В.Д. (представник за довіреністю);

від третьої особи 5. - не з'явився;

від третьої особи 6. - не з'явився;

від третьої особи 7. - не з'явився;

від третьої особи 8. - не з'явився;

від третьої особи 9. - Колеснік Ю.Д. (особисто);

від третьої особи 10. - не з'явився;

від третьої особи 11. - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Липки-2»

на рішення

Господарського суду

міста Києва

від

26.09.2012 року

по справі

№ 5011-55/4413-2012 (колегія суддів: Ягічева Н.І. - головуючий суддя, судді Мандичев Д.В., Бондарчук В.В.)

за позовом

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Липки-2»

до

Київської міської ради

за участю Третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача

1) Закрите акціонерне товариство «НВКП ЛІТА»,

2) Тінус Тамара Миколаївна,

3) Максименко Лариса Володимирівна,

4) Король Дар'я Петрівна,

5) Лазарєв Дмитро Ігорович,

6) Печерська районна в місті Києві державна адміністрація,

7) Коротка Валентина Миколаївна,

8) Безкоровайний Максим Володимирович,

9) Колесніков Юрій Дементійович,

10) Сінченко Павло Григорович,

11) Должикова Ірина Василівна

про

визнання незаконними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Липки-2» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-55/4413-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Липки-2» задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 року апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Липки-2» прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати від 21.11.2012 року змінено склад колегії.

Київська міська рада заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-55/4413-2012 без змін.

Закритим акціонерним товариством «НВКП ЛІТА» заявлено клопотання про витребування у ОСББ «Липки-2» та служби державної реєстрації Печерської райдержадміністрації м. Києва на огляд установчі документи ОСББ «Липки-2» починаючи з року їх реєстрації; витребувати з ОСББ «Липки-2» та Печерської райдержадміністрації м. Києва лист ОСББ «Липки-2» № 196 від 09.06.2003 року ; відмовити в задоволені позовних вимог ОСББ «Липки-2» в повному обсязі.

Позивач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач питання щодо задоволення клопотання ставить на розсуд суду.

Треті особи клопотання про витребування доказів підтримують.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки останнє не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

07 липня 1997 року протоколом установчих зборів співвласників «Липки-2» було створено в будинку №'7/14 по вул. Академіка Богомольця в м. Києва об'єднання, про що 15.10.1997 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до п. 3.1. Статуту власники квартир, частини квартир, нежилих приміщень будинку є співвласниками на праві спільної часткової власності допоміжних приміщень будинку, його конструктивних елементів і технічного обладнання, примірний перелік яких наведено у розділі 4 цього статуту.

05.11.1991 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 311 «Про розмежування майна України між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою було розділено майно між державною та комунальною власністю. Так, розділом II Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду піднесено до власності м. Києва.

У ході адміністративно-територіальної реформи при формуванні комунальної власності територіальних громад міста Києва Київрадою прийнято рішення 27.12.2001 р. № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних районів міста Києва»", яким будинок № 21 по вул. Вел. Житомирській у м. Києві віднесено до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

20.12.2005 р. Печерська районна в місті Києві рада прийняла Рішення № 49, яким відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»", Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст. 25 та 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з урахуванням рішення Київської міської ради від 12.02.2004 р. за № 36/1246 «Про приватизацію комунального майна» вирішила здійснити приватизацію нежилих приміщень та будинку, зазначених в додатку № 2, відповідно до чинного законодавства. В Переліку нежилих приміщень та будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва і підлягають приватизації шляхом викупу орендарями» зазначено також адреса будинку по вул. Богомольця, 7/14, літ. «А», м. Київ.

Рішенням Печерської районної у м. Києві ради від 28.02.2006 р. №101 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва», пунктом 5 додатку № 2 до вказаного рішення «Перелік нежилих приміщень та будівель, що належать до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва і підлягають приватизації шляхом викупу орендарями», зазначено будинок за адресою вул. Богомольця/П. Орлика 7/14, літ «А», м.Київ.

Згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна станом на 05.07.2012р. згідно з даними Київського міського БТІ за адресою м. Київ, вул. Богомольця, 7/14 на праві власності зареєстровано:

- нежилі приміщення № 1, 2 загальною площею 41,0 кв.м , що складає 23/100 ч. від групи приміщень № 191 площею 182,60 кв.м (в літ. А) за ЗАТ «НКВП Літа» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Горяйловою Т.К., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29.12.2006 р., р. № 3987;

- нежилі приміщення № 1-8 (групи прим. № 182) загальною площею 94,6 кв.м за Тінус Тамарою Миколаївною на підставі договору купівлі-продажу, вченого Тіщенко Т.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 01.10.2007 р., р. № 1649:

- нежилі приміщення № 1-9 (групи прим. № 1.99) площею 148,7 кв.м за Максименко Ларисою Володимирівною на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Лакустою С.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05.02.2208 р., р. № 70;

- нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи прим. № 206а) загальною площею 82.70 кв.м за Король Дарією Петрівною на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Забігайло Л.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29.07.2009 р., р.№ 1981;

- нежилі приміщення №№ 1, 2. З (групи прим, № 217) (в літ. А) загальною площею 52,90 кв.м за Максименко Ларисою Володимирівною на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Вишняковою І.В., приватним нотаріусом міського нотаріального округу 25.09.2009 р., р.№ 2389;

- нежиле приміщення № 193 (в літ. А) загальною площею 107,70 кв.м. за Лазаревим Дмитром Ігоровичем на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Гусанюком З.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.12.2009 р., р. № 7554;

- нежилі приміщення з № 1 по № 7 (груші приміщень № 196) ; з № 1 по №7, (групи прим. № 212); № 218 (в літ. А) загальною площею 105 кв.м. за Територіальною громадою Печерського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності , виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 16.03.2010 року, наказ № 221-В від 16.03.2010 року;

- нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 6 (групи прим. № 184) загальною площею 79,70 кв.м за Короткою Валентиною Миколаївною на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Михайленком С.А, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.05.2010 р., р. № 1182;

- нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи прим. № 67) загальною площею 73,0 кв.м за Бескоровайним Максимом Володимировичем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Рильським Л.С, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19.08.2011 р., р.№ 3742;

- нежилі приміщення з № 1 по № 13 (групи прим. № 207) загальною площею 257,20 кв.м за Колесніком Юрієм Дементійовичем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Лозняковою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29.08.2011 р., р.№ 3166;

- нежилі приміщення № № 1, 2, 3 (групи прим. № 215) загальною площею 186.50 кв.м за Сінченком Павлом Григоровичем на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Панасюком М.В, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.09.2011 року;

- нежилі приміщення № № 1, 2. З (групи прим. 205) (літ. А) загальною площею 173,70 кв.м за Должиковою Іриною Василівною на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Гніденко Н.Ю, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29.12.2011. р., р.№ 2300.

Відповідно до положень Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Зазначений Закон встановив критерій віднесення приміщень до допоміжних, а саме: призначення приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також встановив перелік приміщень, які можуть відноситись до допоміжних.

Визначальним для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність приміщення критерію встановленому Законом (тобто цільове призначення цих приміщень - забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку), а не включення таких приміщень до переліку, оскільки в даному переліку зазначені такі приміщення, які не в будь-якому випадку є допоміжними приміщеннями будинку.

Віднесення приміщень до допоміжних, пов'язане насамперед з їх цільовим призначенням, а саме, для експлуатації та обслуговування будинку.

Допоміжними приміщеннями є приміщення в яких розташоване технічне обладнання, а також приміщення, через які здійснюється вхід до них (коридори, сходові клітини, тамбури тощо).

Аналогічне визначення надається терміну «допоміжні приміщення житлового будинку» в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. №76 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №927/11207 та згідно з пунктом 1.1. яких даний норматив визначає порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Статтею 4 Житлового Кодексу Української PCP передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно з додатком Б ДБН В.2.2,-15-2005, що затверджені Наказом Держбуду України від 18 травня 2005 р. за № 175 - нежитлове приміщення це приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Отже, відповідно до пояснень, наданих в нормативно-правових актах, терміни: «підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку», «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку», «допоміжні приміщення житлового будинку» - є тотожними і вживаються у значенні: приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Термін «нежитлове приміщення» у такому ж пояснені надається і в Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», який визначає правові організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Тобто, приміщення в структурі житлового будинку, що не відносяться до житлового фонду і за функціональним призначенням передбачені для використання, яке не заборонено вимогами нормативно-правових актів, є нежитловими приміщеннями.

До нежитлових приміщень відносяться приміщення, які відповідають наступним критеріям: не відносяться до житлового фонду: не є складовими житлових квартир в багатоквартирних житлових будинках; не є допоміжними приміщеннями житлового будинку; є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин; можуть бути розташовані, як в надземному, в тому числі в мансардному, так і в цокольному, підвальному та підземному поверхах будинку; відповідають вимогам нормативних документів щодо об'ємно-планувального та конструктивного рішення; відповідають вимогам нормативних документів щодо технічного оснащення; відповідають санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів

нормативних параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.

Отже, у відповідності з положеннями нормативно-правових актів в залежності від функціонального призначення визначають такі категорії приміщень багатоквартирного житлового будинку: житлові приміщення; підсобні приміщення квартир; допоміжні приміщення житлового будинку; нежитлові приміщення.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. №127 нумерація житлових і допоміжних приміщень виконується арабськими цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами. Тобто, арабськими цифрами позначаються окремі приміщення та квартири, а римськими - загальнобудинкові приміщення.

За статтею 382 Цивільного кодексу України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При цьому нежитлові приміщення з огляду на вищезазначене ніколи не відносилися до допоміжних приміщень будинку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що із матеріалів справи не вбачається, що передані за договорами купівлі-продажу нежитлових приміщень, нежитлові приміщення складаються з частин допоміжних приміщень та технічного обладнання будинку і забезпечують належне функціонування жилого будинку. А, тому у позивача відсутні підстави стверджувати про виникнення прав ОСББ на приміщення в розумінні ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України до загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва 06.04.2012 р. із вимогами про визнання незаконним та скасування: п.119 додатку 7 рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 р. «Про формування комунальної власності територіальної громади районів м. Києва»; п.1 додатку № 2 рішення Печерської районної у м. Києві ради від 20.12.2005 р. № 49; п. 5 додатку № 2 рішення Печерської районної у м. Києві ради від 28.02.2006 р. № 101 «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва».

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що гласність є одним із принципів здійснення місцевого самоврядування.

Згідно з п.16 ст. 46 вказаного Закону сесії ради проводяться гласно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач починаючи з 2005 року здійснював постійне листування з державними органами та органами місцевого самоврядування з питань діяльності у нежитлових приміщеннях у будинку за адресою вул. Богомольця Академіка, 7/14, м. Київ.

Таким чином, позивачу було відомо про прийняття оскаржуваних рішень та порушення, як він стверджує, його прав.

Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи містять відповідні заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України:

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

- якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частинами першою і другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.

Відтак апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності.

Позивач, в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не навів та не довів належними та допустимим доказами поважність причин пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-55/4413-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-55/4413-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 5011-55/4413-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.