Постанова

від 23.11.2012 по справі 5023/3486/12

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа № 5023/3486/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Нестерової М.Б. (за довіреністю),

першого відповідача - Павліша П.В. (за довіреністю),

другого відповідача - не з'явився,

третьої особи на стороні позивача - Мазняк О.Я. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 3215Х/3-12 від 15.10.12) на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.12 р. у справі № 5023/3486/12

за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Земледар», м. Харків,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС», м. Харків,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішва Ананда», с. Новокиївка Каланчацького району Херсонської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Анклав Кредо», м. Харків,

про стягнення 6790420,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2012 року (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Солідарно стягнуто з ТОВ «Вішва Ананда»та ТОВ «Анклав Кредо»на користь ПП «Агрофірма «Земледар»5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар; 1567020,00 грн. штрафу за не поставку товару та суму судового збору у розмірі 64380,00 грн.

ТОВ «Вішва Ананда»з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Підставою для скасування оскаржуваного рішення зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаргу обґрунтовує тим, що:

позивачем при зверненні до суду з позовом не було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі, оскільки, на думку відповідача, судовий збір від суми позову мав становити 66120,00 грн., позивачем же сплачено лише 64380,00 грн., однак, судом першої інстанції позовна заява не була повернута;

судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ №5023/3880/12 та №5023/3935/12 про розірвання договорів поставки та про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, які є предметом дослідження у даній справі;

суд першої інстанції не надав правову оцінку наявному в матеріалах справи висновку Торгово-промислової палати України про настання наслідків непереборної сили - форс-мажорних обставин, в зв'язку з чим не застосував до правовідносин, що склалися, вимоги ст.617 ЦК України щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання (оскільки порушення сталося внаслідок непереборної сили);

суд першої інстанції не звернув уваги на те, що станом на дату укладання договору про відступлення права вимоги у відповідача не існувало зобов'язань за договорами поставки, оскільки строк поставки ще не настав. Тобто, на думку заявника скарги, третьою особою передано позивачу неіснуючий борг, що є порушенням ст. 514 ЦК України;

суд першої інстанції не дослідив умови договорів поставки на предмет відсутності в них умов про дострокові поставки (скорочені строки поставки), не надав оцінки тим обставинам, що предметом договорів поставки був майбутній врожай, а відтак, відповідач і не міг поставити такий врожай раніше.

На підтвердження доводів апеляційної скарги першим відповідачем додатково надано до матеріалів справи копію висновку про проведення лінгвістичного аналізу договору застави (вх. №8914 від 15.11.2012 р.).

Представник позивача у судовому засіданні та у запереченні на апеляційну скаргу (вх. №8866 від 13.11.2012 р.) проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника та непідтвердженість їх належними доказами. Зокрема, стверджує, що судовий збір ним сплачено у максимальному розмірі -64380,00 грн., що відповідає 60 розмірам мінімальних заробітних плат станом на 01.01.2012 р.

Позивач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив першому відповідачу у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки останнім не було доведено неможливості розгляду даної справи до вирішенні інших справ.

Як стверджує позивач, позовні заяви за справами №5023/3880/12 та №5023/3935/12 були подані першим відповідачем до господарського суду вже після відкриття провадження у даній справі, що, на думку позивача, свідчить про зловживання першим відповідачем своїми процесуальними правами та намаганням затягнути розгляд даної справи.

Позивач зазначає, що він отримав від третьої особи вже існуючий борг, оскільки умовами укладених між сторонами договорів застави, що були укладені для забезпечення виконання зобов'язань за договорами поставки, передбачена можливість достроково вимагати виконання зобов'язань, що випливають із договорів поставки, а умовами договорів поставки передбачено право односторонньої відмови від договорів у випадку прострочення строків поставки.

Позивач зазначає, що укладені між сторонами договори поставки та застави станом на час розгляду справи є чинними, такі договори укладені сторонами на основі вільного волевиявлення, підписані обома сторонами та нотаріально посвідчені, перший відповідач при підписанні цих договорів не заперечував проти їх умов, в т.ч. і щодо обов'язку заміни майна, що є предметом застави, та права позивача на дострокове виконання зобов'язань з поставки у випадку нездійснення такої заміни.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, але надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №8296 від 24.10.2012 р.), в якому просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами. Зазначає, що його правова позиція викладена у відзиві на позовну заяву, який знаходиться в матеріалах справи. Причину несплати заборгованості пояснює скрутним фінансовим становищем.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №8867 від 13.11.2012 р.) проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно були досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Що ж стосується посилання заявника скарги на форс-мажорні обставини, що є підставою для звільнення його від відповідальності, - третя особа стверджує, що умовами укладених між сторонами договорів застави передбачено, що ризик випадкової загибелі, втрати або пошкодження майна (що є предметом договору застави) несе заставодавець ( перший відповідач).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи першого відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В серпні 2012 р. ПП «Агрофірма «Земледар»звернулось до господарського суду Харківської області (за місцезнаходженням одного з відповідачів) з позовом про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів у розмірі 6790420,00 грн., у тому числі: 5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1567020,00 грн. штрафу за непоставку товару. Позов обґрунтовано неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, між ТОВ «Вішва Ананда»(першим відповідачем) та УАСП ТОВ «КАІС»(третьою особою) укладені два договори поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. та №0203ВА від 02.03.2012 р.

Відповідно до умов договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ріпак продовольчий врожаю 2012 року у кількості 1345,0 т +/-5% у строк до 01.08.2012 р.

Пунктом 4.1. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. встановлено, що ціна однієї тони товару за договором визначається як середньоринкова ціна на ріпак продовольчий у попередньому сільськогосподарському сезоні, що складає 4000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну тону, з дисконтом 18%.

Відповідно до п. 5.1. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. попередня оплата здійснюється у розмірі 4411600,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору застави згідно з п. 6.1. договору.

Згідно з п. 6.1. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. у забезпечення виконання зобов'язань перед покупцем, що випливають з цього договору, постачальник передає покупцеві в заставу майбутній врожай ріпаку 2012 року, який буде зібрано в середній кількості 15,0 центнерів з гектару із земель площею 1344,32 га, що розташовані на території Строганівської сільської ради та Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, та орендуються постачальником.

02.03.2012 р. між ТОВ «Вішва Ананда», заставодавцем, та УАСП ТОВ «КАІС», заставодержателем, укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Є.В. та зареєстрований у реєстрі за №321, згідно з умовами якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р.

Відповідно до п.1.2. договору застави від 02.03.2012 р. №321 в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу належне йому майно: майбутній врожай 2012 року посівів ріпаку із земель площею 1344,32 га, що розташовані в межах території Строганівської сільської ради та Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються постачальником.

01.03.2012 р. між УАСП ТОВ «КАІС», кредитором, та ТОВ «Анклав Кредо», поручителем, укладено договір поруки №1, згідно з яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ «Вішва Ананда», боржником, своїх зобов'язань за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012 р., укладеним між кредитором та боржником. Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником зобов'язань за основним договором. (п.1.1 договору поруки).

Відповідно до п.1.2 договору поруки №1 поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право вимагати виконання зобов'язань за основним договором як від боржника з поручителем разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що УАСП ТОВ «КАІС»на виконання умов договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р платіжними дорученнями №394 від 03.03.2012 р. на суму 3870937,00 грн. та №399 від 03.03.2012 р. на суму 540663,00 грн. перерахувало ТОВ «Вішва Ананда»попередню оплату за ріпак. Загалом сума перерахованої попередньої оплати за вказаним договором становить 4411600,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.29-30 т.1) та не заперечується першим відповідачем.

Згідно з актом обстеження сільськогосподарських культур від 25.04.2012 р. до договору застави від 02.03.2012 р. за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012 р., зазначені посіви ріпаку, належні першому відповідачеві, що передані у заставу, загинули. Відповідно до актів на списання посівів озимого ріпаку від 10.04.2012 р., затверджених начальником управління агропромислового розвитку Чаплинської райдержадміністрації, вищезазначені посіви озимого ріпаку списано (а.с.32-35 т.1).

Як вірно стверджує суд першої інстанції, п. 4.1.2. договору застави від 02.03.2012 р. №321 встановлено, що у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини, заставодавець зобов'язаний протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності, майном. Заміна майна у цьому випадку відбувається за письмовою згодою заставодержателя.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Вішва Ананда»листом №172 від 23.04.2012 р. повідомило УАСП ТОВ «КАІС»про загибель внаслідок несприятливих погодних умов переданих у заставу посівів ріпаку та ячменю та зобов'язалось протягом 30 днів надати заміну застави (а.с.31 т.1), однак, у встановлений договором застави строк заміну загиблого заставленого майна іншим, належним йому на праві власності, не здійснив, причину відповідного не пояснив.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №296 від 26.04.2012 р. звернулось до ТОВ «Вішва Ананда»з письмовою вимогою про заміну предмету застави іншим належним першому відповідачеві на праві власності майном. Вимога надіслана першому відповідачу 27.04.2012 р. та отримана ним 04.05.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.36-37 т.1). У вказаній вимозі третя особа (незважаючи на встановлені у договорі 3-денні строки заміни застави) встановило більш тривалий строк -до 20.05.2012 р.

Відповідно до п.3.1.4. договору застави від 02.03.2012 р. №321 за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном заставодержатель має право вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №354 від 24.05.2012 р. направило ТОВ «Вішва Ананда»вимогу про дострокове виконання зобов'язань за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012 р., в якій вимагало достроково виконати зобов'язання, що випливають із договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р., протягом 7 днів з моменту пред'явлення цієї вимоги. Також зазначало, що у разі прострочення підприємством поставки товару залишає за собою право відмовитися від договору поставки в односторонньому порядку, що спричине виникнення зобов'язання ТОВ «Вішва Ананда»повернути УАСП ТОВ «КАІС»суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар. Вимога надіслана першому відповідачу 25.05.2012 р. та отримана ним 05.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.38-39 т.1).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у зазначений строк перший відповідач дострокову поставку товару за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012р. не здійснив, чим, як вважає позивач, порушив свої зобов'язання за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012 р.

Згідно з п. 6.7. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р., у випадку прострочення поставки постачальником всієї кількості або частини товару за цим договором понад п'ять календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково -відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від цього договору. Моментом односторонньої відмови покупця від цього договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від цього договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №384 від 11.06.2012 р. направило ТОВ «Вішва Ананда»повідомлення про відмову від договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. у повному обсязі та на підставі п.6.7 договору поставки від 01.03.2012 р. №0103ВА просило повернути на користь УАСП ТОВ «КАІС»вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 4411600,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості непоставленого товару, що складає 1323480,00грн., а всього 5735080,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту відправлення зазначеного повідомлення. Повідомлення надіслано першому відповідачу 12.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.40-42 т.1), однак, у встановлений строк перший відповідач зазначені грошові кошти на користь третьої особи не повернув.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №395/1 від 18.06.2012 р. направило на адресу ТОВ «Анклав Кредо»вимогу, в якій на підставі п. 2.1. договору поруки №1 від 01.03.2012 р. просило не пізніше наступного за днем отримання цієї вимоги дня сплатити заборгованість ТОВ «Вішва Ананда»в розмірі 5735080,00 грн. Дана вимога отримана товариством 18.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.43-45 т.1), однак, у встановлений строк другий відповідач зазначені грошові кошти у розмірі 5735080,00 грн. на користь третьої особи не сплатив.

Також 02.03.2012 р. між ТОВ «Вішва Ананда», постачальником, та УАСП ТОВ «КАІС», покупцем, укладено договір поставки №0203ВА, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ячмінь озимий врожаю 2012 року у кількості 600,0 т +/-5% у строк до 01.08.2012р. (а.с.46-49 т.1).

Відповідно до п. 4.1. договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. ціна однієї тони товару за договором визначається як середньоринкова ціна на ячмінь озимий у попередньому сільськогосподарському сезоні, що складає 1650,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну тону, з дисконтом 18%.

Пунктом 5.1. договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. сторонами визначений наступний порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 811800,00 грн. протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору застави згідно з п. 6.1. договору.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. у забезпечення виконання зобов'язань перед покупцем, що випливають з цього договору, постачальник передає покупцеві в заставу майбутній врожай ячменя озимого 2012 року, який буде зібрано в середній кількості 15,0 центнерів з гектару із земель площею 621,81 га, що розташовані на території Строганівської сільської ради та Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються постачальником.

02.03.2012 р. між УАСП ТОВ «КАІС», заставодержателем, та ТОВ «Вішва Ананда», заставодавцем, укладено договір застави, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішним Є.В. та зареєстрований у реєстрі за №322, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р.

Відповідно до п.1.2. договору застави від 02.03.2012 р. №322 в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передав у заставу належне йому майно: майбутній врожай 2012 року посівів ячменя озимого із земель площею 621,81 га, що знаходяться в межах території Балтазарівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, сел. Світанок та Хлібороб Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються постачальником.

02.03.2012 р. між УАСП ТОВ «КАІС», кредитором, та ТОВ «Анклав Кредо», поручителем, укладено договір поруки №2, згідно з яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ «Вішва Ананда», боржником, своїх зобов'язань за договором поставки №0203ВА від 02.03.2012 р., укладеним між кредитором та боржником. Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником зобов'язань за основним договором (п.1.1 договору поруки).

Відповідно до п.1.2 договору поруки №2 поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право вимагати виконання зобов'язань за основним договором як від боржника з поручителем разом, так і від будь-кого з них окремо (а.с.50 т.1).

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, УАСП ТОВ «КАІС»на виконання умов договору поставки №0203ВА від 02.03.2012р платіжним дорученням №400 від 03.03.2012 р. перерахувало на користь ТОВ «Вішва Ананда»попередню оплату за ячмінь згідно з договором поставки №0203ВА від 02.03.2012р. у розмірі 811800,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.58 т.1).

Згідно з актом обстеження сільськогосподарських культур від 25.04.2012 р. до договору застави від 02.03.2012 р. за договором поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. зазначені посіви ячменя, належні першому відповідачеві, що передані у заставу, загинули. Відповідно до актів на списання посівів озимого ячменю від 10.04.2012 р., затверджених начальником управління агропромислового розвитку Чаплинської райдержадміністрації, вищезазначені посіви озимого ячменю списано (а.с.60-64 т.1).

Відповідно до п.4.1.2. договору застави у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини заставодавець зобов'язаний протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном. Заміна майна у цьому випадку відбувається за письмовою згодою заставодержателя.

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач листом №172 від 23.04.2012 р. повідомив УАСП ТОВ «КАІС»про загибель внаслідок несприятливих погодних умов переданих у заставу посівів ячменю та зобов'язався протягом 30 днів надати заміну застави, однак, у встановлений договором застави строк заміну загиблого заставленого майна іншим, належним йому на праві власності, не здійснив, причину відповідного не пояснив.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №296 від 26.04.2012 р. звернулось до ТОВ «Вішва Ананда»з вимогою про заміну предмету застави іншим належним йому на праві власності майном. Вимога надіслана першому відповідачу 27.04.2012 р. та отримана ним 04.05.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.65-66 т.1). У вказаній вимозі третя особа (незважаючи на встановлені у договорі 3-денні строки заміни застави) встановило більш тривалий строк -до 20.05.2012 р.

Згідно з п.3.1.4. договору застави від 02.03.2012 р. №322 за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном заставодержатель має право вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №355 від 24.05.2012 р. направило ТОВ «Вішва Ананда»вимогу про дострокове виконання зобов'язань за договором поставки №0203ВА від 02.03.2012 р., в якій вимагало достроково виконати зобов'язання, що випливають із договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р., протягом 7 днів з моменту пред'явлення цієї вимоги. Також зазначало, що у разі прострочення підприємством поставки товару залишає за собою право відмовитися від договору поставки в односторонньому порядку, що спричинить виникнення зобов'язання ТОВ «Вішва Ананда»повернути УАСП ТОВ «КАІС»суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар. Вимога надіслана першому відповідачу 25.05.2012 р. та отримана ним 05.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.67-68 т.1).

У зазначений строк перший відповідач дострокову поставку товару за договором поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. не здійснив, чим, як вважає позивач, порушив взяті на себе зобов'язання.

Згідно з п. 6.7. договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. у випадку прострочення поставки постачальником всієї кількості або частини товару за цим договором понад п'ять календарних днів покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково -відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від цього договору. Моментом односторонньої відмови покупця від цього договору є дата поштового відправлення повідомлення про таку відмову від цього договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №385 від 11.06.2012 р. направило ТОВ «Вішва Ананда»повідомлення про відмову від договору поставки №0203ВА від 02.03.2012 р. у повному обсязі та на підставі п.6.7 договору поставки від 02.03.2012 р. №0203ВА просило повернути на користь УАСП ТОВ «КАІС»вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 811800,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості не поставленого товару, що складає 243540,00 грн., а всього 1055340,00 грн., протягом трьох банківських днів з моменту відправлення зазначеного повідомлення. Повідомлення надіслано першому відповідачу 12.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.69-71 т.1), однак, у встановлений строк перший відповідач зазначені грошові кошти на користь третьої особи не сплатив.

УАСП ТОВ «КАІС»листом №395/2 від 18.06.2012 р. направило на адресу ТОВ «Анклав Кредо»вимогу, в якій на підставі п. 2.1. договору поруки №2 від 02.03.2012 р. просило не пізніше наступного за днем отримання цієї вимоги дня сплатити заборгованість ТОВ «Вішва Ананда»в розмірі 1055340,00 грн. Дана вимога отримана товариством 18.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.72-74 т.1), однак, у встановлений строк другий відповідач зазначені грошові кошти на користь третьої особи не сплатив.

22.06.2012р. між УАСП ТОВ «КАІС», первісним кредитором, та ПП «Агрофірма «Земледар», новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги №22/06/12-1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги з боржника вказаної у п.1.1 цього договору заборгованості за договорами, зазначеними в п.1.1 договору, у розмірі 6790420,00 грн., в тому числі: на підставі договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. у розмірі 5735080,00 грн., в тому числі: вартість оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 4411600,00 грн., штраф у розмірі 1323480,00 грн.; на підставі договору поставки №0203ВА від 02.03.2012р. у розмірі 1055340,00 грн., в тому числі: вартість оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 811800,00 грн., штраф у розмірі 243540,00 грн. (а.с.75 т.1)

УАСП ТОВ «КАІС»листом №409 від 22.06.2012 р. направило на адресу ТОВ «Вішва Ананда»повідомлення, в якому зазначило, що УАСП ТОВ «КАІС»відступило на користь ПП «Агрофірма «Земледар»право вимоги заборгованості в сумі 6790420,00 грн. за договорами поставки №0103ВА від 01.03.2012 р. та №0203ВА від 02.03.2012 р. відповідно до договору про відступлення права вимоги від 22.06.2012 р., у зв'язку з чим зазначена сума підлягає сплаті на користь нового кредитора ПП «Агрофірма «Земледар». Повідомлення направлено на адресу першого відповідача 25.06.2012 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.76-77 т.1).

Також відповідне повідомлення №410 від 22.06.2012 р. було направлено ТОВ «Анклав Кредо»та отримано товариством 25.06.2012 р. (а.с.154-155 т.1).

Вищенаведені фактичні обставини справи були зазначені позивачем у позовній заяві, підтверджені матеріалами справи та не спростовуються відповідачами, у зв'язку з чим, та з урахуванням положень чинного законодавства (ст.ст. 509, 512, 525, 526, 530, 553, 554, 628, 629, 693, 712 ЦК України, 230, 231 ГК України) суд першої інстанції погодився з доводами позивача та повністю задовольнив його вимоги.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи.

Так, як встановлено вище та не заперечується першим відповідачем (заявником скарги), матеріалами справи підтверджено, що між третьою особою та першим відповідачем були укладені два договори поставки товару (строком поставки до 01.08.2012 р.), на виконання умов якого третя особа перерахувала першому відповідачу грошові кошти у загальній сумі 5223400,00 грн.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами поставки першим відповідачем передано у заставу третій особі майбутній врожай 2012 року посівів ріпаку та ячменю (предметів договорів поставки).

Зважаючи на те, що вказані посіви загинули та перший відповідач, в порушення приписів договорів застави, не здійснив заміну предмету застави, третя особа звернулася до відповідача з вимогою про дострокове виконання договорів, а, зважаючи на те, що відповідна вимога не була задоволена (товар не переданий у встановлені у вимозі строки), третя особа в односторонньому порядку відмовилася від договору та вимагала повернення сплачених грошових коштів (авансу) та оплати передбачених договором штрафних санкцій.

Колегія суддів зазначає, що всі дії третьої особи та позивача (якому в подальшому було передано право вимоги до першого відповідача) ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Так, укладання договорів поставки та застави здійснено сторонами відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України. Умови щодо надання в заставу певного виду товару, щодо свого обов'язку у певний строк замінити предмет застави, права покупця вимагати дострокового виконання договорів поставки та односторонньої відмови від договору за певних обставин підписані скаржником за своїм вільним волевиявленням (протилежного матеріали справи не містять та скаржник протилежного і не стверджував). Станом на час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій вказані договори не були визнані недійсними у встановленому законом порядку, тобто, були правомірними (ст. 204 ЦК України).

У договорах застави сторони передбачили обов'язок першого відповідача у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним йому на праві власності майном (п.4.1.2. договорів застави), однак, як встановлено під час апеляційного провадження у справі, перший відповідач повідомив третю особу про загибель внаслідок несприятливих погодних умов переданих у заставу посівів та зобов'язався надати заміну застави, разом з тим, своїх зобов'язань за договорами не здійснив, причину відповідного не пояснив.

Зважаючи на невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договором застави та з урахуванням п.3.1.4. цих договорів, третя особа правомірно направила йому вимогу про дострокове виконання договорів поставки, в яких вказала конкретні строки.

У зв'язку з невиконанням дострокової поставки та з урахуванням приписів п. 6.7 договорів поставки, третя особа в односторонньому порядку відмовитися від цих договорів у повному обсязі та вимагала повернення попередньої оплати і передбачених договором штрафних санкцій.

Право на односторонню відмову від договору у разі порушення іншою стороною своїх зобов'язань передбачено ст. 615 ЦК України. Відповідне право також визначено договором.

Право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, але не передав товар у встановлений строк, встановлено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, вимоги третьої особи щодо дострокового виконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки, відмова від договорів поставки та вимога повернути сплачені кошти з урахуванням штрафних санкцій передбачені умовами укладених між сторонами договорів та ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відповідні дії третя особа здійснила через порушення першим відповідачем умов договорів -ненаданням іншого товару в заставу.

За змістом ст. 514 ЦК України, на яку посилається заявник у апеляційній скарзі, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції було досліджено, що умовами договорів застави передбачено обов'язок замінити предмет застави у разі його загибелі протягом трьох робочих днів з моменту надіслання повідомлення заставодержателю про такий факт (повідомлення направлено 23.04.2012 р.), однак, така заміна не відбулася, у вимогах про дострокове виконання зобов'язань за договором поставки встановлено строк такого виконання -протягом семи днів з моменту пред'явлення вимог (пред'явлені 05.06.2012 р. -т. а.с. 38,68) та лише через сім днів (12.06.2012 р. -т. 1 а.с. 42,71) третя особа відмовилася від договору і вимагала повернення грошей разом зі штрафними санкціями.

Договір про відступлення права вимоги укладено 22.06.2012 р., тобто, станом на дату укладання цього договору вже існували зобов'язання першого відповідача про повернення грошових коштів, а відтак, його твердження про те, що станом на дату укладання договору про відступлення права вимоги у відповідача не існувало зобов'язань по договорам поставки, оскільки строк поставки ще не настав, та що третьою особою передано позивачу неіснуючий борг, спростовуються матеріалами справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що у даному разі мова йде про порушення строків дострокової поставки, які настали через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по заміні предмету застави, а не про порушення встановлених договорами реальних строків поставки (до 01.08.2012р.).

Посилання ж заявника скарги на неможливість дострокової поставки товару з тих підстав, що передбачений договорами поставки товар (ріпак та ячмінь врожаю 2012 р.) ще не встиг дозріти та на час звернення зібрати такий врожай було неможливо (відповідні посилання зробив у судовому засіданні), не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, відповідне право передбачено умовами чинних договорів, по-друге: через загибель врожаю та не заміну його на інший, перший відповідач у будь-якому випадку не зміг би виконати умови договорів поставки.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, зважаючи на приписи ст. 204 ЦК України, договір про відступлення права вимоги є правомірним, оскільки він не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Що ж стосується посилання заявника скарги на те, що суд першої інстанції не надав правову оцінку наявному в матеріалах справи висновку Торгово-промислової палати України про настання наслідків непереборної сили - форс-мажорних обставин, в зв'язку з чим не застосував до правовідносин, що склалися, вимоги ст.617 ЦК України щодо звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання (оскільки порушення сталося внаслідок непереборної сили), колегія суддів зазначає наступне.

Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було досліджено та надано оцінку відповідному висновку.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом даного судового розгляду є повернення суми попередньої оплати та штрафних санкцій за непоставлений товар саме через порушення скаржником своїх договірних зобов'язань щодо не заміни предмету застави. Тобто, підставою для стягнення штрафних санкцій є саме невиконання заявником скарги своїх зобов'язань щодо заміни предмету застави, та таке порушення сталося з вини скаржника, який відповідної заміни не здійснив, відсутність своєї вини не обґрунтував. Також умовами укладених між сторонами договорів застави передбачено, що ризик випадкової загибелі, втрати або пошкодження майна (що є предметом договору застави) несе заставодавець ( перший відповідач).

При цьому колегією суддів у судовому засіданні було з'ясовано, що скаржник ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надавав будь-яких доказів, які б могли свідчити про неможливість заміни предмету застави з тих чи інших обставин. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що скаржник намагався врегулювати з третьої особою спірні питання (пропонував у заставу інший товар, майбутній врожай, рухоме чи нерухоме майно, ін.).

Таким чином, на думку колегії суддів, порушення сталося не внаслідок непереборної сили (про що стверджує заявник скарги), а внаслідок його неправомірних дій (бездіяльності), а відтак, підстав для застосування до нього положень ст. 617 ЦК України колегія суддів не вбачає.

Що ж стосується посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не дослідив умови договорів поставки на предмет відсутності у них умов про дострокові поставки (скорочені строки поставки), - колегія суддів зазначає, що як встановлено вище, відповідні умови передбачені договорами застави, які укладені з метою забезпечення зобов'язань за договорами поставки.

Щодо наданого першим відповідачем до суду апеляційної інстанції висновку про проведення лінгвістичного аналізу договору застави, проведеного невідомою особою -С.В. Литвиновою, колегія суддів зазначає, що відповідний висновок взагалі не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки, як встановлено вище, він зроблений невідомою особою (не зазначено, хто така С.В. Литвинова, де вона працює, хто вона за фахом та на якій підставі нею зроблено відповідний висновок). До вказаного висновку надано незасвідчену копію диплому, що видана Пастушенко С.В., яка у 2002 р. здобула кваліфікацію вчителя української мови і літератури та зарубіжної літератури, однак, яке відношення дана особа має до особи, що надала висновок -невідомо. До того ж, заявником скарги взагалі не надано правового обґрунтування щодо можливості віднесення вказаного висновку до належних та допустимих доказів, а колегія суддів такого не вбачає.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідний висновок взагалі містить юридичне тлумачення умов договору, що є недопустимим, оскільки право на тлумачення умов договору надано лише суду, та заявник скарги, у разі необхідності, мав право звернутися до суду з позовом про тлумачення умов договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, можливо, п. 3.1.4 спірних договорів застави і був викладений сторонами з недотриманням стилістичних та граматичних норм сучасної української літературної мови, разом з тим, системний аналіз умов договорів з урахуванням положень чинного законодавства дає колегії суддів підстави вважати, що право на звернення стягнення на майно та його реалізацію та/або вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що виникають з договору поставки, надано заставодержателю, в т.ч. і за умови загибелі врожаю і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном (оскільки п. 3.1.4 передбачає відповідне право за умови настання будь-якого або всіх наступних випадків і далі перераховані шість випадків).

Як встановлено вище, після укладення основних договорів поставки між УАСП ТОВ «КАІС» та ТОВ «Анклав Кредо»були укладені договори поруки, згідно з якими поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ «Вішва Ананда»своїх зобов'язань за договорами поставки у повному обсязі.

Відповідні договори укладені з дотриманням вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, станом на дату вирішення справи строк їх дії не скінчився, такі договори не визнані недійсними у встановленому законом порядку, тобто, є правомірними.

Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся з вимогою про солідарне стягнення боргу як з основного боржника, так і з поручителя, та правомірно, з урахуванням положень ст. 15 ГПК України, за своїм вибором, подав позов до суду за місцезнаходженням одного з відповідачів.

Що ж стосується посилання скаржника на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом не було сплачено судовий збір у встановлено законом розмірі, оскільки, на думку відповідача, судовий збір від суми позову мав становити 66120,00 грн., позивачем же сплачено лише 64380,00 грн., однак, судом першої інстанції позовна заява не була повернута, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сума судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів заробітних плат.

Пунктом 1 названої статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 р. складає 1073,00 грн.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено у максимальному розмірі - 60 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.2012 р., тобто 64380,00 грн.

Стосовно посилання заявника скарги на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справ №5023/3880/12 та №5023/3935/12 про розірвання договорів поставки та про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, які є предметом дослідження у даній справі, колегія суддів зазначає, що такі твердження є безпідставними, зважаючи на нижченаведене.

Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Таким чином, обов'язковою умовою зупинення провадження у справі задля розгляду іншої справи іншим судом є неможливість розгляду даної справи. Однак, першим відповідачем не доведено неможливість розгляду даної справи до вирішення інших, названих ним справ про розірвання та визнання недійсним договорів, що є предметом стягнення у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі, оскільки, як вже встановлено вище, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Подання позову про розірвання договору та про визнання його недійсним не зупиняє дію договору та не зупиняє стягнення за таким договором, а відтак, підстави для зупинення провадження у справі за даних обставин дійсно відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, через що таке рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішва Ананда», с. Новокиївка Каланчацького району Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 року у справі № 5023/3486/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.11.2012 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.