Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-5049/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року 2а-5049/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Аттіс»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012 дочірнє підприємство «Аттіс»(далі -позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4»від 08.10.2012 №00000392301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 388 419,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Підприємство вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 08.10.2012 № 00000392301 протиправним і таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач має усі документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій з контрагентами у перевіреному періоді. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи Підприємства було фактично проігноровано.

Також, позивач зазначає, що він не може нести ніяку відповідальність за порушення іншими підприємствами певних норм законодавства. В свою чергу, перед початком здійснення фінансово-господарських операцій Підприємство перевірило наявність у контрагентів відповідних зареєстрованих свідоцтв платника ПДВ. Крім того, позивач у своїх доводах звертає увагу, що в акті перевірки відсутні посилання відповідача на те, які саме вимоги статті 203 ЦК України порушено Підприємством під час укладання та виконання правочинів, визначених Податковим органом нікчемними відповідно до статті 215 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував, зокрема, з підстав викладених у письмових запереченнях, які полягають в наступному.

Згідно з роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що під час перевірки позивача Податковим органом отримано інформацію про фіктивність підприємств-контрагентів ТОВ «Старлайн-К»і ТОВ «Либертин», відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивач сформував податковий кредит у розмірі 388 419,00 грн. Тобто, відповідач вказує, що вказані правочини не мали реального товарного характеру, а були спрямовані лише виключно чи переважно на формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Дочірнє підприємство «Аттіс»(ідентифікаційний код: 24918056, місцезнаходження: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський район м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 22.05.1997, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № -11011.

Позивач перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС.

На підставі вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України Податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Старлайн-К»та за травень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Либертин».

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складений акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Старлайн-К»та за травень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Либертин»від 24.09.2012 № 340/22-2/24918056 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено та у висновках Акта перевірки зафіксовано порушення з боку позивача вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Аттіс»при придбанні та товарів (послуг), тобто товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на суму 388 419,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки обставинами.

Згідно з наданими до перевірки документів ДП «Аттіс»укладено з ТОВ «Старлайн- К»договір купівлі-продажу №0401 від 06.01.2011 (поставка: мідь, олово, цинк, алюміній). Відповідно до умов договору перевезення товару здійснюється автотранспортом покупця за його рахунок. В Акті перевірки зазначено, що отримання товару підтверджується актом приймання-передачі від 10.01.2011 та довіреністю від 10.01.2011 серії ATT №003 (отримав особисто ОСОБА_1). Транспортування здійснювалось автопідприємством ПП ОСОБА_4, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.01.2011.

Відповідно до умов договору поставки №1503 від 01.03.2011 (мідь, олово, цинк, алюміній), укладеного між ТОВ «Либертин»та ДП «Аттіс», перевезення товару здійснюється автотранспортом покупця за його рахунок. Отримання товару підтверджується актами приймання-передачі від 05.05.2011 та від 12.05.2011, довіреностями від 05.05.2011 серії ATT №044, від 12.05.2011 серії ATT №049 (отримав особисто ОСОБА_1).

Транспортування здійснювалось автопідприємствами ПП ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.05.2011 та від 12.05.2011.

В ході відпрацювання Податковим органом встановлено, що по ДП «Аттіс»за перевірені періоди рахуються розбіжності у складі податкового кредиту за рахунок встановлення по ТОВ «Старлайн-К»та ТОВ «Либертин»ознак фіктивності та як наслідок укладання правочинів з ознаками нікчемності.

Від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старлайн-К»(код за ЄДРПОУ 37157892) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями за період січень 2011 року від 30.03.2011 №404/23-300/37157892, складений співробітниками відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб. За результатами звірки встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України. Крім того, встановлено відсутність складських, офісних, виробничих приміщень та транспортних засобів для здійснення будь-якого виду діяльності. Станом на 24.09.2012 суб'єкт господарювання має стан 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано 14.03.2011.

Також, відповідач в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Либертин»(код за ЄДРПОУ 37207199) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин із ТОВ «Трейд Сервіс Плюс»(код за ЄДРПОУ 35992112), основного постачальника ТОВ «Либертин»(код за ЄДРПОУ 37207199) та з контрагентами-покупцями за травень 2011 року від 23.08.2011 №1081/23-300/37207199. Із вказаного акта по ТОВ «Либертин»відповідач використав інформацію, яка полягає в такому. За результатами перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, а саме, встановлено недодержання вимог ч. 1. ст. 203, ст. 215. ст. 228. ст. 655, ст. 656, ст. 662 Цивільного кодексу України та встановлено порушення п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Крім того, встановлено відсутність складських, офісних, виробничих приміщень та транспортних засобів для здійснення будь-якого виду діяльності.

Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Старлайн-К»(код за ЄДРПОУ 37157892) за січень 2011 року та ТОВ «Либертин»(код за ЄДРПОУ 37207199) за травень 2011 року на адресу ДП «Аттіс», що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з їх недійсністю.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач стверджує, що операції здійснені ТОВ «Старлайн-К»(код за ЄДРПОУ 37157892) за січень 2011 року та ТОВ «Либертин»(код за ЄДРПОУ 37207199) за травень 2011 року, не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Оскільки вищезазначеним не підтверджено здійснення ТОВ «Старлайн-К»за січень 2011 року та ТОВ «Либертин»за травень 2011 року операцій з реалізації та придбання ТМЦ контрагентам-покупцям та продавцям, то ДП «Аттіс»не здійснювало операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Старлайн-К»за січень 2011 року та ТОВ «Либертин»за травень 2011 року.

За результатами перевірки та на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4»від 08.10.2012 №00000392301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 388 419,00 грн.

Вважаю вказане рішення Податкового органу протиправним Підприємство звернулось із даним позовом до суду.

В обгрунтування позовних вимог та з метою доведення товарності правочинів із ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин»Підприємством надано копії наступних первинних документів.

Договору купівлі-продажу №0401 від 06.01.2011, оформлених в межах його виконання податкової накладної від 10.01.2011 №20 на суму 669 204,88 грн., в т.ч. ПДВ -111 534,15 грн., видаткової накладної від 10.01.2011 № РН-0000020 на таку ж суму, товарно-транспортної накладної від 10.01.2011 (перевізник -ПП ОСОБА_4), приймально-здавального акту від 10.01.2011. Відповідно до вказаних документів позивач отримав від ТОВ «Старлайн-К»мідь катодну, олово в зливках, цинк в зливках, зливки алюмінію.

Договору поставки №1503 від 01.03.2011, оформлених в межах його виконання податкових накладних від 05.05.2011 №251 на суму 595 111,20 грн., в т.ч. ПДВ -99 185,20 грн., від 12.05.2011 №252 на суму 913 602,78 грн., в т.ч. ПДВ -152 267,13 грн., від 12.05.2011 №269 на суму 152 597,22 грн., в т.ч. ПДВ -25 432,87 грн., видаткових накладних від 05.05.2011 № РН-0000251, від 12.05.2011 № РН-0000252, від 12.05.2011 № РН-0000269 на суми, що відповідають даним податкових накладних, товарно-транспортних накладних від 05.05.2011 та від 12.05.2011, приймально-здавальних актів від 05.05.2011 та від 12.05.2011. Відповідно до вказаних документів позивач отримав від ТОВ «Либертин»цинк в зливках, кремній, лігатуру алюмінієво-титанову, мідь катодну.

Факт здійснених розрахунків позивачем із вказаними контрагентами за придбаний товар підтверджується наявними матеріалах справи виписками з особового рахунку.

Також, на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 позивачем надано пояснення щодо економічної обгрунтованості здійснених правочинів та докази подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Либертин»і ТОВ «Старлайн-К» металів. Із вказаних долучених до матеріалів справи документів вбачається наступне.

Основним видом діяльності ДП «Аттіс»є оброблення металевих відходів та брухту чорних металів та оброблення брухту та відходів кольорових металів. Підприємство має ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів та на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, копії яких наявні в матеріалах справи. Одержаний від ТОВ «Старлайн-К»і ТОВ «Либертин»товар був використаний в подальшому у власній господарської діяльності, а саме для виконання взятих ДП «Аттіс»на себе зобов'язань за договором поставки товару № 19/08 від 04.08.2009, укладеним між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Тін-Імпекс»(Покупець), відповідно до якого ДП «Аттіс», як постачальник, зобов'язується своєчасно постачати сплави, брухт, відходи кольорових та чорних металів Покупцю; договором купівлі-продажу № 8УК від 10.12.2009, укладеним між Підприємством (Продавець) та ТОВ «Катех-Енерго»(Покупець), відповідно до якого ДП «Аттіс» продає, а ТОВ «Катех-Енерго»купує брухт алюмінію. Копії вказаних договорів наявні у матеріалах справи.

Для підтвердження фактів передачі товару за вказаними договорами ТОВ «Катех-Енерго»і ТОВ «Тін-Імпекс»позивачем надано копії відповідних товарно-транспортних накладних, податкових та видаткових накладних, приймально-здавальних актів, довіреностей на приймання товарно-матеріальних цінностей, виписки з особового рахунку.

Крім того, Підприємство для підтвердження наявності у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі-продажу металів, зокрема, наявності приміщення та площадки для приймання металів, надало копії укладеного між ДП «Аттіс»з ТОВ «Сервіс»-ГУВ договору № 9/2 від 01.09.2008 про передачу ДП «Аттіс»у строкове платне користування відкритої площадки з метою зберігання металобрухту, загальною площею 1 050 квадратних метрів, що розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 3; укладеного між ДП «Аттіс»з ТОВ «Сервіс»-ГУВ договору № 9/2 від 01.09.2008 про передачу ДП «Аттіс» у строкове платне користування складського приміщення закритого типу площею 509,9 квадратних метри для зберігання металобрухту, що розташоване за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 3.

В свою чергу відповідачем вимоги ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 виконано не в повній мірі, зокрема, не надано належним чином завірених копій всіх матеріалів, що були взяті до уваги під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та на які є посилання в Акті перевірки. Так, відповідачем до матеріалів справи не долучено копій актів перевірок контрагентів позивача від 30.03.2011 №404/23-300/37157892 по ТОВ «Старлайн-К і від 23.08.2011 №1081/23-300/37207199 по ТОВ «Лібертин».

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами і наявності правових підстав для формування Підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до підпункту 5 частини п'ятої статті 107 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у справі для суб'єкта владних повноважень - відповідача зазначається про його обов'язок надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

В ухвалі про відкриття провадження у даній справі Податковому органу було вказано на його процесуальний обов'язок щодо надання доказів та зобов'язано надати копії актів перевірок контрагентів позивача від 30.03.2011 №404/23-300/37157892 по ТОВ «Старлайн-К і від 23.08.2011 №1081/23-300/37207199 по ТОВ «Либертин», оскільки наявна у вказаних актах інформація стала підставою для висновків відповідача щодо нікчемності спірних договорів.

Проте відповідач свій процесуальний обов'язок не виконав, не надав суду відповідні докази, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують заперечення Податкового органу. Отже, суд не має можливості встановити обгрунтованість посилання відповідача на ознаки фіктивності контрагентів Підприємства, а саме: ТОВ «Стралайн-К»і ТОВ «Либертин».

Окрім викладеного, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договорів купівлі-продажу і поставки вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, постачання товарів, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності. Про факт отримання металів за договорами, їх оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності свідчать належним чином оформлені первинні документи. Все викладене вказує на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 388 419,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин»у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочинами, факт здійснення Підприємством розрахунку за придбаний товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за договором поставки і договором купівлі-продажу.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товарів за договорами купівлі-продажу і поставки.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, суд із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Підприємства з ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин», зокрема, щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності, наявності необхідних умов для здійснення торгівлі металами тощо.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договором поставки і договором купівлі-продажу, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товарів, товарно-транспортними накладними, виписками з особового рахунку, доказами подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Підприємства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин»у січні та травні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин», можливо, порушують вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування. В той же час, суд звертає увагу, що відповідач жодними доказами не підтвердив і сам факт наявності порушень вимог законодавства з боку контрагентів Підприємства.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено жодними доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням господарських договорів з ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин».

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, враховуючи системний аналіз положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин», доведеність обґрунтованості включення Підприємством до складу податкового кредиту відображених в отриманих від контрагентів ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Либертин»первинних документах сум ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби форми «В4» від 8 жовтня 2012 року № 00000392301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Аттіс» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 листопада 2012 р.