Рішення

від 03.08.2012 по справі 5016/930/2012(14/37)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2012 р. Справа № 5016/930/2012(14/37)

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

представника позивача: Кузовлєва В.В. -дов. №677 від 31.07.2012,

представника відповідача-1: Рижого В.Ф. -дов. від 09.07.2012, Швеця О.М. -дов. від 27.06.2010,

представника відповідача-2: Рижого В.Ф. -дов. від 09.07.2012,

представника прокуратури: Дорошенко О.М. - посв.№188 від 29.09.2011,

представника ІІІ особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону (54030, м.Миколаїв, вул.Нікольська, 18-а) в інтересах держави в особі Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м.Миколаїв, вул.1-Слобідська, 120),

до відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кронід-ЛТД»

(54042, м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод

«Кронід» ( 54042, м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120),

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області

(54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20),

про: розірвання договору оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 та договору суборенди №76/1 від 04.01.2012; зобов'язання ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»повернути позивачу нежитлові приміщення, площею 1108 кв.м, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 та договір суборенди №76/1 від 04.01.2012, а також зобов'язати ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»повернути позивачу нежитлові приміщення, площею 1108 кв.м.

Заявою №8-2/1998вих-12 від 23.07.2012 заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору суборенди №76/1 від 04.01.2012.

В обґрунтування вимог про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 та зобов'язання ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»повернути позивачу нежитлові приміщення, заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону та позивач у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви (т.2 а.с.1-4,18,19) зазначають наступне:

- укладений між Військовою частиною А1585 та ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»договір оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 передбачав використання орендарем (ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД») приміщень виключно для цілей визначених п.1.3 Договору, а саме: організації виробництва радіаторів для народного господарства України, інших товарів господарського призначення та іншої діяльності передбаченої статутом. Пункт 7.3 договору №56 від 28.08.1998 забороняв орендарю передачу орендованого майна в суборенду. Однак, на порушення вказаних умов договору та приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»передала орендоване приміщення в суборенду ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід» по договору суборенди №76/1 від 04.01.2012. Оригінальний примірник додаткової угоди №1 від 14.12.1999, пунктом 2 якою виключено п.7.3 договору №56 від 28.08.1998, на підприємстві позивача відсутній.

- як встановлено прокурорською перевіркою, на укладання договору оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 позивачем був отриманий дозвіл Фонду державного майна України №01-14-3530 від 28.12.1998. Оскільки п.7.2 вказаного договору пов'язував його укладання з отриманням погодження Фонду державного майна України, то, якщо припустити, що сторони змінювали умови договору шляхом укладання додаткової угоди №1 від 14.12.1999, така угода не набрала чинності, оскільки відповідного дозволу на передання майна в суборенду власником майна та Фондом державного майна України, орендарю не надавалось.

- на час укладання додаткової угоди №1 від 14.12.1999 до Закону України «Про оренду державного майна»були внесені зміни, згідно з якими передача в оренду нерухомого майна у Збройних Силах України здійснюється за умови додержання приписів Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»Вказаний закон передбачав затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах та Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду. Оскільки додаткова угода змінювала умови користування об'єктами оренди та надавала сторонам інші права та обов'язки, ніж були передбачені договором №56 від 28.08.1998, то на ці правовідносини розповсюджувались вимоги вказаного Закону. Однак, станом на 14.12.1999 жоден з перелічених нормативних актів не був прийнятий.

- фактичне користування ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід» частиною майна, що було надано в оренду ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»не породжує для нього правовідносин, пов'язаних з суборендою, а є наслідком неправомірних дій орендаря. В цьому випадку, відповідно до приписів ч.2 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі. Приписи ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачають право орендаря розірвати договір оренди у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідач-1 у листі №20 від 26.6.2012 (т.1 а.с.59) просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що п.7.3 договору оренди №56 від 28.08.1998 скасовано додатковою угодою №1 від 14.12.1999, тому орендар не вчинив будь-якого порушення чинного законодавства передавши майно в суборенду.

Відповідач-2 письмового відзиву на позов не надав.

Під час розгляду справи представники відповідачів також зазначали, що діюче на момент укладання договорів суборенди законодавство не вимагало погодження Фонду держмайна або Міністерства оборони України на укладання договору суборенди. Так, перевірка відповідності договорів суборенди орендованого за договором оренди №56 від 28.08.1998 державного майна, яка проведена РВ ФДМУ України по Миколаївській області 02.04.2012, та перевірка Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області, проведена в період з 04.07.2011 по 08.07.2011, не встановили в діях відповідачів порушень діючого законодавства.

ІІІ особа - РВ ФДМУ України по Миколаївській області у поясненнях №07/960 від 07.07.2012 (а.с.92,93) підтримала позовні вимоги та зазначила, що функції з управління державним майном, яке є об'єктом спірного договору, регіональному відділенню не передавались. Органом управління державним майном, що є об'єктом договору оренди №56 від 28.08.1998 є Міністерство оборони України. В порушення п.18 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінет Міністрів України №786 від 04.10.1995, орендна прата за нерухоме майно передане в суборенду не була погоджена з орендодавцем (позивачем).

Під час розгляду справи, представники сторін та ІІІ особи підтримали доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на неї.

Ухвалою суду від 27.06.2012 позивача у справі Державне підприємство «Миколаївський ремонтно-механічний завод»замінено на його правонаступника - Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод».

Крім того, судом встановлено, що наказом Державного секретаря Міністерства оборони України №30 від 26.06.2003 (т.1 а.с.110) Державне підприємство Міністерства оборони «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(умовне найменування - військова частина А1585) перетворено у Казене підприємство Миколаївський ремонтно-механічний завод»та затверджено статут останнього (т.1 а.с.111-117).

Наказом Міністра оборони України №601 від 16.10.2006 (т.1 а.с.118) Казене підприємство Миколаївський ремонтно-механічний завод»реорганізоване у Державне підприємство Миколаївський ремонтно-механічний завод», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Казеного підприємства Миколаївський ремонтно-механічний завод»; затверджено статут Державного підприємства Миколаївський ремонтно-механічний завод»(т.1. а.с.121-137).

Наказом Державного концерну «Укроборонпром»№135 від 14.03.2012 (т.1 а.с.66) змінено найменування Державного підприємства Миколаївський ремонтно-механічний завод»на Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод»та затверджено статут (т.1 а.с.68-78), згідно якого Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод»є правонаступником Державного підприємства Миколаївський ремонтно-механічний завод».

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» є правонаступником Державного підприємства Міністерства оборони «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(умовне найменування - військова частина А1585).

Ухвалою суду від 27.06.2012 залучено до участі у справі в якості ІІІ особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

У судових засіданнях 09.07.2012, 24.07.2012 у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України, судом оголошувались перерви.

Ухвалою суду 24.07.2012 розгляд справи продовжено на 15 днів.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

03.08.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

28.08.1998 між Військовою частиною А1585 (орендодавець) та ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»(орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №56 з додатками (т.1 а.с.5-13), за умовами якого орендодавець передає орендарю нежитлові приміщення загальною площею 1301 кв.м, розташовані за адресою м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120, для організації виробництва радіаторів усіх марок для народного господарства України, інших товарів господарського призначення та іншої діяльності передбаченої статутом.

Нежитлові приміщення передані орендарю по акту прийому-передачі нежитлових приміщень та майна в оренду, який затверджено 28.08.1998 (т.1 а.с.9).

Сторони договору також погодили розрахунок орендної плати, розрахунок комунальних та інших послуг, склали угоду про пожежну безпеку.

Пунктом 7.2 договору №56 від 28.08.1998 сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту його узгодження з Фондом державного майна України.

Листом №01-14-3530 від 28.12.1998 Регіональне відділення Фонду державного майна по Миколаївській області погодило передачу в оренду нежитлового приміщення, яке знаходиться на балансі Військової частини А1585 та розташоване за адресою м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120, площею 1301 кв.м (т.1 а.с.14), а також погодило розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Військової частини А1585 (т.1 а.с.15).

Пунктом 7.3 договору №56 від 28.08.1998 сторони встановили, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду.

04.01.2012 ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД» передала приміщення за адресою м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120, площею 945 кв.м в суборенду ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»по договору №76/1 (т.1 а.с.18-21).

З матеріалів справи, зокрема довідки РВ ФДМУ України по Миколаївській області від 02.04.2012 (т.1 а.с.79) та довідки Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області від 15.07.2011 (т.1 а.с.103) вбачається, що аналогічні договори суборенди укладались між ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД» і раніше, в період з 2008 по 2012 роки (т.1 а.с.79, 103). Учасниками судового процесу вказані обставини не заперечені та не спростовані.

Прокурор та позивач вважають, що уклавши договір суборенди з ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід», ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»порушило умови договору оренди №56 від 28.08.1998, оскільки без дозволу орендодавця, без погодження з Фондом державного майна України та Міністерством оборони України передало приміщення у користування іншій особі, тому звернулись з позовом до суду про розрвання договорів оренди №56 від 28.08.1998 та договору суборенди №76/1 від 04.01.2012.

Відповідачі заперечують, вказуючи на те, що 14.12.1999 між Військовою частиною А1585 та ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №56 від 28.08.1998, пунктом 2 якої виключено пункт 7.3 договору оренди №56 від 28.08.1998, тому при передачі орендованого майна в суборенду, порушень умов вказаного договору не відбулося і підстави для розірвання договорів відсутні.

Наданий представником відповідача-1 оригінал додаткової угоди №1 від 14.12.1999 (т.1 а.с.84) долучений до матеріалів справи у судовому засіданні 27.06.2012.

Слід зазначити, що посилання позивача на відсутність на підприємстві оригіналу чи копії додаткової угоди №1 від 14.12.1999, не є підставою ставити під сумнів сам факт її укладання сторонами.

Заявою №8-2/1998вих-12 від 23.07.2012 заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»відмовився від позовних вимог в частині розірвання договору суборенди №76/1 від 04.01.2012.

Відповідно до ст.29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Позивачем такої вимоги не заявлено, навпаки, у судовому засіданні представник позивача підтримав заяву прокуратури №8-2/1998вих-12 від 23.07.2012.

Судом роз'яснені наслідки припинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відмова прокуратури від позову, в частині розірвання договору суборенди №76/1 від 04.01.2012, не суперечить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, вона приймається судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині розірвання договору суборенди №76/1 від 04.01.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Кронід-ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю«Український радіаторний завод «Кронід», слід припинити.

Що стосується решти позовних вимог, то дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В період укладання сторонами договору оренди №56 від 28.08.1998 правовідносини з оренди державного майна регулювались Законом України «Про оренду державного та комунального майна»№2269-XII від 10.04.1992 (надалі -Закон №2269-XII), ч.ч.2, 4 ст.22 якого передбачали, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Законом України №1083-XIV (який набрав чинності з 19.10.1999) статтю 1 Закону №2269-XII доповнено частиною 3 наступного змісту: «Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Стаття 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»№1076-XIV від 21.09.1999 (надалі -Закон №1076-XIV), який набрав чинності з 27.10.1999, визначає особливості передачі в оренду рухомого та нерухомого майна у Збройних Силах України.

Так, військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.

Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №778 від 11.05.2000 (надалі - Порядок №778) та визначає процедуру надання дозволу військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого військового майна в оренду.

Пункт 4 Порядку №778 передбачає, що дозвіл військовим частинам на передачу нерухомого військового майна в оренду Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

Відповідно до пункту 14 Порядку №778, дозволи на передачу рухомого військового майна в оренду оформлюються відповідними наказами Міноборони або керівників уповноважених ним органів військового управління і надсилаються військовим частинам разом з висновками стосовно укладення договорів оренди, які є обов'язковими для урахування ними під час підписання зазначених договорів.

Частина 3 статті 774 ЦК України поширює дію положень актів цивільного законодавства про найм (оренду) на відносини щодо піднайму (суборенди). Отже, піднайм -це різновид найму.

Таким чином, при укладанні 28.12.2007, 29.12.2008, 29.12.2009, 04.01.2011 та 04.01.2012 договорів суборенди, відповідач-1 мав дотримуватись приписів вже діючого на той час законодавства, яке визначало обов'язковою умовою передання державного майна у найм -погодження уповноваженого органу.

Доказів отримання вказаних погоджень відповідачами суду не надано.

Тобто, договори суборенди, які фактично передбачають передачу в оренду нерухомого майна військової частини третій особі, укладені без дотримання Порядку №778.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006 внесені зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (надалі -Методика №786), а саме: доповнено пунктом 18, згідно якого орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду , визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем .

Відповідачем-1 не надано суду доказів погодження суборендної плати з орендодавцем.

До того ж, відсутність погодження суборендної плати зафіксована у довідці РВ ФДМУ України по Миколаївській області від 02.04.2012 (т.1 а.с.80) та підтверджується перепискою позивача з відповідачем-1 стосовно погодження орендної плати по державному майну, яке передано в суборенду в 2012 році, з якої вбачається, що станом на 05.04.2012 суборендна плата по договору №76/1 від 04.01.2012 не погоджувалась позивачем (т.1 а.с.94, 96).

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №2269-XII, договір оренди може бути достроково розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п.1.4 договору №56 від 28.08.1998, відповідач-1 мав використовувати приміщення виключно для цілей, визначених у п.1.3 договору, тобто для організації виробництва радіаторів усіх марок для народного господарства України, інших товарів господарського призначення та іншої діяльності передбаченої статутом. Пункт 2.4.2 договору №56 від 28.08.1998 зобов'язує орендаря використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням згідно умов договору. Тобто, зміст договору №56 від 28.08.1998 прямо вказує на обов'язок орендаря використовувати орендовані нежитлові приміщення особисто та з визначеною умовами договору метою.

Відповідно до п.2.5 договору суборенди №76/1 від 04.01.2012, нежитлові приміщення площею 945 кв.м, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120, передані в суборенду ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»для господарської діяльності суборендаря.

Таким чином, укладаючи з ТОВ «Український радіаторний завод «Кронід»договори суборенди на вищевказаних умовах, ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»порушило, як умови договору оренди №56 від 28.08.1998, так і приписи Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №778 від 11.05.2000 та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 щодо отримання погодження уповноваженого органу на укладання договору суборенди та погодження суборендної плати з орендодавцем, що є підставою для розірвання договору оренди №56 від 28.08.1998.

Посилання відповідачів на те, що перевірками Фонду державного майна України та Контрольно-ревізійного управління не встановлено порушень з боку відповідачів приписів чинного законодавства при укладанні договорів суборенди відхиляються судом, оскільки данні, які містяться у довідці РВ ФДМУ України по Миколаївській області від 02.04.2012 (т.1 а.с.79-81) та довідці Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області від 15.07.2011 (т.1 а.с.99-109) не є тими фактичними даними, які в розумінні ст.35 ГПК України не потребують доведення, тому інформація, яка міститься в довідках не може беззаперечно свідчити про наявність або відсутність певних обставин.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, тому також правомірною є вимога позивача про повернення нежитлових приміщень, площею 1108 кв.м.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 та зобов'язання ТОВ «Компанія «Кронід-ЛТД»повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення, підлягають задоволенню.

Судовий збір у сумі 1073,0 грн. підлягає стягненню з відповідача-1 на користь Державного бюджету України.

Повернення судового збору, у зв'язку з відмовою прокурора від частини позовних вимог, не здійснюється, оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В частині розірвання договору суборенди №76/1 від 04.01.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Кронід-ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід», провадження у справі припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Розірвати договір оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998, укладений між Військовою частиною 1585 (правонаступник ДП «Миколаївський бронетанковий завод») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кронід-ЛТД».

4. Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кронід-ЛТД», 54042, м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120 (відомості про банківські реквізити невідомі, код ЄДРПОУ 13869975) повернути Державному підприємству «Миколаївський бронетанковий завод», 54017, м.Миколаїв, вул.1-Слобідська, 120 (р/р26007301435346 в МФ ТОВ «Кредитпромбанк», МФО 326762, код ЄДРПОУ 08929523), нежитлові приміщення, площею 1108 кв.м, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120 та передані по договору оренди нежитлових приміщень №56 від 28.08.1998 та акту від 28.08.1998.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кронід-ЛТД», 54042, м.Миколаїв, вул.1-а Слобідська, 120 (відомості про банківські реквізити невідомі, код ЄДРПОУ 13869975) на користь Державного бюджету України (р/р31218206783002, банк одержувача ГУДКСУ в Миколаївській області, назва одержувача -УДКСУ у м.Миколаєві, код платежу -22030001, код 03499980) судовий збір у сумі 1073,0 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 08 серпня 2012 року.

Суддя М.В. Мавродієва