Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2-224

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-224 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Номер провадження 22-ц/1890/2205/12 Суддя-доповідач - Хвостик Категорія - 46

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Ільченко О. Ю., Левченко Т. А.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю, визнання об'єктом права спільної сумісної власності коштів, отриманих від продажу автомобіля, зобов'язання виплатити Ѕ частину коштів від продажу автомобіля, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1.

Виділено в користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 9,1 кв.м разом з лоджією (балконом), а ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, виділено в користування житлову кімнату площею 17,2 кв.м та житлову кімнату площею 14,8 кв.м разом з лоджією (балконом), а також залишено в загальному користуванні сторін коридор площею 10,6 кв.м, кухню площею 9,5 кв.м, ванну кімнату площею 2,6 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м.

Усунуто для ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_3 два ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 214 грн. 60 коп. (за вимогу майнового характеру) та 214 грн. 60 коп. (за вимоги немайнового характеру) для відшкодування судового збору.

Зазначене рішення в частині задоволення первісного позову оскаржено в апеляційному порядку представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в зазначеній частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції неправильно встановлений правовий режим спірної квартири, так як вона була придбана на кошти відповідача ОСОБА_1, зароблені нею до шлюбу, так як на момент укладення шлюбу у позивача ОСОБА_3 вже не було зароблених ним за межами України коштів, а після укладення сторонами шлюбу його відразу було призвано до військової служби. Також, задовольняючи первісний позов, суд не врахував інтереси малолітніх дітей.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги, пояснення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10 вересня 1999 року сторони уклали зареєстрований шлюб, від якого вони мають двох дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

17 липня 2001 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу жилого приміщення, відповідно до якого ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_4 купила за 24300 грн. квартиру АДРЕСА_1 (а.с.4).

Квартира складається з трьох жилих кімнат, площею 17,2 кв.м, 14,8 кв.м з лоджією (балконом) та 9,1 кв.м з лоджією (балконом), а також з кухні площею 9,5 кв.м, коридору, ванної кімнати та вбиральні (а.с.24-27).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано та вирішено питання про стягнення з ОСОБА_3 аліментів у розмірі 400 грн. щомісячно на утримання кожного з неповнолітніх дітей до їх повноліття (а.с.5).

02 лютого 2012 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.20).

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, так як була нажита подружжям за час шлюбу, і кожен із них має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, тому визнав за позивачем право власності на Ѕ частину цього жилого приміщення.

Встановлюючи порядок користування спірною квартирою, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги не суперечать закону, що кожен із співвласників цього майна має на це право, та з урахуванням тієї обставини, що малолітні діти проживають разом з відповідачкою ОСОБА_1, виділив у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 9,1 кв.м разом з лоджією (балконом), а ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми - житлові кімнати площею 17,2 кв.м та 14,8 кв.м разом з лоджією (балконом), залишивши у загальному користуванні сторін допоміжні приміщення.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині усунення перешкод в користуванні квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як співвласник майна, має право безперешкодно користуватися спірною квартирою, тому змінивши вхідні замки до квартири та не даючи можливості жити в ній, відповідач ОСОБА_1 чинить неправомірно, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод в користуванні квартирою з боку відповідача та зобов'язання її передати позивачу ключі від вхідних дверей для вільного доступу до житла.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.22 КпШС України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин щодо придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Виходячи з матеріалів справи та на підставі норм матеріального права, висновок місцевого суду про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя є правильним, так як вказане жиле приміщення сторонами було нажито за час їх шлюбу. Також місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_3 має право власності на Ѕ частину вказаного жилого приміщення, так як кожен із подружжя мають рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, ураховуючи при цьому і встановлені обставини того, що обоє із колишнього подружжя зробили фактично рівні вкладення у придбання спільного жилого приміщення за рахунок тих грошових коштів, які належали їм до одруження, на чому наполягав позивач ОСОБА_3 в суді першої інстанції, а протилежного відповідач належними та допустимими доказами не довела.

Зокрема, матеріалами справи доведено, чого не заперечують і сторони, що кожен із них до одруження мав грошові кошти, розмір яких дозволяв придбати жиле приміщення у м. Суми станом на 17 липня 2001 року таке, як спірна квартира (а.с.64, 65).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на момент укладення шлюбу позивач вже не мав зароблених коштів, так як витратив їх для придбання нежитлового приміщення, а спірна квартира була придбана лише за кошти відповідача не підтверджуються належними, допустимими, обґрунтованими та переконливими доказами.

Зокрема, згідно довідки КП «Сумське МБТІ» вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2000 року нежиле приміщення за адресою: м. Суми, пров. Суджанський, буд.1 придбав саме ОСОБА_10, батько позивача (а.с.97).

Обставини того, що вказане нежиле приміщення було придбано за кошти позивача відповідачем не доведені, а судом не встановлені.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що на момент придбання спірної квартири позивач не мав самостійного заробітку, що має впливати на рівність прав користування цим майном, а також при поділі цього майна суд не врахував інтереси малолітніх дітей, які негативно ставляться до батька.

Відповідно до ч.2 ст.22 КпШС України, яка діяла на час придбання квартири, подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Виходячи з матеріалів справи, такими поважними причинами є перебування позивача на військовій службі після реєстрації шлюбу з відповідачкою.

За період з грудня 2000 року по грудень 2001 року, тобто на час придбання жилого приміщення, позивач працював і мав самостійний заробіток, що підтверджується довідкою ДПІ в м. Суми (а.с.66).

Що стосується інтересів дітей, то при поділі майна між подружжям відповідач не довела наявність таких їх інтересів, які б заслуговували на увагу і були б для суду підставою відступити від начала рівності часток подружжя, а негативне ставлення дітей до батька такими підставами не є.

Колегія суддів також погоджується зі встановленим судом першої інстанції порядком користування спірною квартирою, виходячи з вимог ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, технічної характеристики квартири та факту того, що з відповідачкою ОСОБА_1 проживають малолітні діти, так як встановлення порядку користування спільною власністю є охоронюваним законом правом позивача.

Зокрема, згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, вона складається з трьох ізольованих кімнат жилою площею 17,2 кв.м, 9,1 кв.м та 14,8 кв.м, а всього 41,1 кв.м (а.с.24-27). Разом з ОСОБА_1 проживають малолітні діти сторін - син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на кожного з них припадає по 10,28 кв.м жилої площі.

При такому порядку користування приміщеннями квартири, коли позивачу в користування виділена кімната жилою площею 9,1 кв.м, не будуть порушені права та інтереси відповідача і неповнолітніх дітей, так як їм виділено в користування кімнати жилою площею 32 кв.м.

Таким чином, виділена позивачу в користування кімната не виходить за межі тієї жилої площі, яка припадає на кожного мешканця спірної квартири, тому житлові умови сторін, з урахуванням їх неповнолітніх дітей, будуть відповідати можливостям використання ними своїх прав і не будуть суперечити їх інтересам.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при визначеному судом порядку користування приміщенням у квартирі будуть порушені права дітей, не заслуговують на увагу, так діти мають право і надалі користуватись приміщеннями в квартирі нарівні з матір'ю і батьком, але в межах того порядку користування, що встановив суд.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 чинила перешкоди у користуванні ОСОБА_3 жилим приміщенням, позбавивши його можливості вільного доступу до квартири, чого вона сама не заперечувала в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, місцевий суд обґрунтовано захистив порушене право позивача, як співвласника спірної квартири, на користування житлом шляхом усунення для нього перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача надати йому ключі від вхідних дверей до квартири.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки відповідач при подачі апеляційної скарги сплатила не в повному обсязі суму судового збору, з неї необхідно достягнути недоплачену суму судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в розмірі 53,65 грн.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в розмірі 53 грн. 65 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -