Рішення

від 13.11.2012 по справі 4/525-18/375-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/525-18/375-2012 13.11.12 За позовом Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України;

до Національної радіокомпанії України;

про визнання договору недійсним.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Кияшко Н. Г., представник, довіреність № 23-24/316 від 03.07.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року у справі №4/525 позов задоволено повністю: визнано договір №09/10 від 28.12.2009 року, укладений між Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України недійсним; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі №4/525 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року скасовано, справу №4/525 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. №04-1/823 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», справа №4/525 передана для розгляду судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року призначено слухання справи на 04.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2012 року відкладено розгляд справи до 18.09.2012 року.

В судовому засіданні 18.09.2012 року було оголошено перерву до 02.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року було відкладено розгляд справи до 23.10.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року передано справу для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року призначено розгляд справи на 13.11.2012 року.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року передано справу для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року призначено слухання справи на 13.11.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати договір №09/10 від 28.12.2009 року недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства (укладений позивачем з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Відповідно до уточнень позовних вимог позивач вважає, що цей договір є недійсним з тих підстав, що він укладений в порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, а також статті 183 Господарського кодексу України, яка встановлює, що всі державні замовники мають бути визначені законом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- відповідачем в повному обсязі були надані послуги позивачу, про що між сторонами були підписані відповідні акти;

- 28.04.2010 року відповідач отримав лист Управління справами Апарату Верховної Ради України №15/22-617 з роз'ясненням, що відповідно до Типового положення про Дирекцію телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, саме позивачу надане право виступати замовником послуг з висвітлення діяльності ВРУ;

- листом від 29.07.2010 року №4831/29/6 Держкомтелерадіо України повідомив, що забезпечення щотижневих прямих трансляцій засідань ВРУ можливе лише за умови своєчасного укладення угод між Апаратом Верховної Ради України та НРКУ;

- аналізуючи вищевикладене, відповідач вважає, що договір №09/10, укладений між позивачем та відповідачем є таким, що укладений з дотриманням норм чинного законодавства, що регулює даний вид діяльності між суб'єктами господарювання, що мають на те повноваження.

07.11.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак господарський суд не задовольнив вказане клопотання у зв'язку з тим, що розгляд справи вже неодноразово відкладався, судом з'ясовані всі обставини справи, які необхідні для прийняття обґрунтованого рішення і причини неявки в судове засідання якогось представника відповідача не є поважними.

Також суд не вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про відвід судді Борисенко І. І., адже справа передавалася їй лише на період відпустки судді Мандриченка О. В. і на момент звернення з нею до господарського суду, справа №4/525-18/375-2012 знаходилася вже у провадженні судді Мандриченка О. В.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.12.2009 року між Національною радіокомпанією України (виконавець) та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України (замовник) було укладено договір №09/10, відповідно до умов якого з метою висвітлення роботи Верховної Ради України відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», постанови Верховної Ради України від 23.11.2007 року №3-VI «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання», виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити на першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України у повному обсязі пряму трансляцію:

- пленарних засідань Верховної Ради України, парламентських слухань у прямому ефірі на першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України;

- організацію і пряму трансляцію щотижневих 45-хвилинних тематичних передач за рівної участі в них представників депутатських фракцій.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови, судам необхідно врахувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади АРК у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивач зазначає, що на Дирекцію телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України ні юридично, ні фінансово не покладено обов'язок розміщення державного замовлення на висвітлення роботи Верховної Ради України, тобто укладення від імені держави державного контракту (договору) з виконавцем державного замовлення щодо надання відповідних послуг для задоволення пріоритетних державних потреб.

В обґрунтування своїх вимог позивач також стверджує, що Дирекція є бюджетною установою. Як юридична особа, дирекція відповідно до п. 3 Тимчасового положення укладає договори в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме Законом України «Про здійснення державних закупівель», сфера застосування якого визначена ст. 2 цього Закону. Цей Закон застосовується до всіх замовників на закупівлю товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

Порядок укладення договорів за державним замовленням чітко врегульований статтею 183 Господарського кодексу України, відповідно до частини 1 якої договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання -виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти).

Відповідно до свого правового статусу Дирекція не належить до органів державної влади, оскільки сама є засобом масової інформації, утвореним відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 24 листопада 1998 року № 481 у структурі Управління справами Верховної Ради України як самостійний структурний підрозділ з правами юридичної особи, основним завданням якого є об'єктивне висвітлення роботи Верховної Ради України, оперативне і всебічне інформування населення про діяльність вищого законодавчого органу держави засобами масової інформації.

Позивач також зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про Дирекцію, затвердженого Головою Верховної Ради України розпорядженням від 12 лютого 1999 № 80, Дирекція не наділена спеціальною правосуб'єктністю щодо укладення договорів на виконання державного замовлення з висвітлення роботи законодавчого органу держави, а лише правом укладати договори про співробітництво з іншими телерадіоорганізаціями для власних потреб у процесі виконання покладених на неї завдань.

Тобто, за твердженням позивача, жодним нормативним актом дирекція не визначена державним замовником, уповноваженим від імені держави укладати договори (державні контракти) на виконання державного замовлення з обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України. Відповідно до пункту 9 Тимчасового положення Дирекція має право укладати з іншими телерадіоорганізаціями лише щодо співробітництва.

Відповідач у своєму відзиві на позовну просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- відповідачем в повному обсязі були надані послуги позивачу, про що між сторонами були підписані відповідні акти;

- 28.04.2010 року відповідач отримав лист Управління справами Апарату Верховної Ради України №15/22-617 з роз'ясненням, що відповідно до Типового положення про Дирекцію телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, саме позивачу надане право виступати замовником послуг з висвітлення діяльності ВРУ;

- листом від 29.07.2010 року №4831/29/6 Держкомтелерадіо України повідомив, що забезпечення щотижневих прямих трансляцій засідань ВРУ можливе лише за умови своєчасного укладення угод між Апаратом Верховної Ради України та НРКУ;

- аналізуючи вищевикладене, відповідач вважає, що договір №09/10, укладений між позивачем та відповідачем є таким, що укладений з дотриманням норм чинного законодавства, що регулює даний вид діяльності між суб'єктами господарювання, що мають на те повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23.11.2007 року № З-VI та постанови Верховної Ради України «Про календарний план проведення п'ятої сесії Верховної Ради України шостого скликання»від 25.06.2009 року № 1553 - VI між Національною радіокомпанією України та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України було укладено Договір № 09/10 від 28.12.2009 року, строк його дії розповсюджується на правовідносини, що виникли з 01.08.2009 р. до 31.12.2009 р.

Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»(далі за текстом - Закон) та постановою Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23.11.2007 року № 3-VІ (далі за текстом - постанова) чітко визначений порядок висвітлення роботи Верховної Ради України та встановлені суб'єкти, наділені повноваженнями розміщення державного замовлення на висвітлення роботи вищих органів державної влади.

Відповідно до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», що визначає порядок всебічного і об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, висвітлення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України є державним замовленням, розміщення якого забезпечує Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на каналах Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України та інших телерадіоорганізацій України, яке оформляється відповідними постановами Верховної Ради України, розпорядженнями Президента України, Кабінету Міністрів України ( частина 2 статті 1, стаття 19-1 Закону).

Порядок висвітлення діяльності Верховної Ради України регулюється статтями 9 та 15 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Відповідно до статті 9, порядок і форми обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України аудіовізуальними засобами масової інформації (виконання державного замовлення) визначається окремою постановою Верховної Ради України. Телерадіопередачі, що їх зобов'язані державні аудіовізуальні засоби масової інформації забезпечувати в межах державного замовлення, визначені статтею 15 Закону. Це відкриття першого засідання сесії Верховної Ради України нового скликання, а також висвітлення діяльності Верховної Ради України в порядку і формах, визначених окремою постановою Верховної Ради України на кожну поточну сесію Верховної Ради України.

Порядок і форми щодо обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України в межах державного замовлення визначені пунктами 1, 2, 3, 4 постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23.11.2007 року № 3-VІ. Так, відповідно до пункту 2 зазначеної постанови Національній телекомпанії України, Національній радіокомпанії України на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та на Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України забезпечити у повному обсязі пряму трансляцію: складання присяги народними депутатами України; відкриття сесії Верховної Ради України шостого скликання; 3) розгляду організаційних питань першої сесії Верховної Ради України шостого скликання; розгляду інших питань згідно з окремими рішеннями Верховної Ради України.

Відповідно до пункту 4 Національній радіокомпанії України (НРКУ): здійснювати трансляцію пленарних засідань Верховної Ради України, парламентських слухань у прямому ефірі на Першому загальнонаціональному каналі НРКУ; забезпечити організацію і пряму трансляцію щотижня, по четвергах, у проміжку між 18 та 23 годинами, 45-хвилинних тематичних передач за рівної участі в них представників депутатських фракцій.

Відповідно до пункту 1 постанови, забезпечення розміщення державного замовлення в порядку обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України шостого скликання в порядку та обсягах, визначених пунктами 2, 3, 4 постанови покладено на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення та Державний комітет телебачення і радіомовлення України відповідно до вимог Законів України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в України засобами масової інформації», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»(чинний на момент укладення договору 09/10), Бюджетного кодексу України.

Таким чином, Верховною Радою України обов'язок розміщення державного замовлення покладено не на Апарат Верховної Ради України, не на Дирекцію телерадіопрограм, що є відомчою телерадіоорганізацією, а на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення та Державний комітет телебачення і радіомовлення, останній з яких є органом державної влади.

Відповідно до нормативних актів, посилання на які йдеться у пункті 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23.11.2007 року № 3-VІ, зокрема, положень Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», який встановлює загальні правові та економічні засади формування, розміщення і виконання на договірній основі (контрактній основі замовлень держави на поставку (закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб у суб'єктів господарського діяльності України всіх форм власності, а також затвердженого на підставі цього Закону постановою Кабінету міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням ( далі - порядок), державним замовником є суб'єкт, на якого покладається розміщення державного замовлення.

Відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності. Відповідно до пункту 7 Порядку розміщення державного замовлення на поставку продукції оформляється державним контрактом, який укладається між державним замовником і виконавцем державного замовлення.

Таким чином, розміщення державного замовлення - це укладення державного контракту державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення.

Крім того, постановою Кабінету міністрів України від 13 липня 2004 року № 918 затверджено положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле - та радіопрограм, якими генеральним замовником на виробництво і розповсюдження теле - та радіопрограм визначено Державний комітет телебачення і радіомовлення.

Відповідно до частини першої статті 183 Господарського кодексу України, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»та постановою Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23.11.2007 року № 3-VІ чітко встановлені суб'єкти, наділені повноваженнями розміщення державного замовлення на висвітлення роботи вищих органів державної влади, до яких Дирекція не відноситься.

Відповідно до свого правового статусу, визначеного розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про Дирекцію телерадіопрограм»від 24 листопада 1998 року № 481 та Тимчасового положення про Дирекцію телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 12 лютого 1999 р. № 80, Дирекція утворена при господарському органі Апарату Верховної Ради України як відомча телерадіоорганізація з правами самостійної юридичної особи відповідно до Законів України «Про телебачення і радіомовлення», «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України». Дирекція відповідно до мети та предмету своєї діяльності є телерадіоорганізацією, що самостійно висвітлює діяльність парламенту, створюючи та розповсюджуючи власні програми та передачі, або програми інших засобів масової інформації, виготовлених на замовлення Дирекції. Дирекція як бюджетна організація може укладати господарські договори лише для власних потреб на конкурсній основі.

Суд погоджується з твердженням позивача, що Дирекція є бюджетною установою. Як юридична особа, дирекція відповідно до п. 3 Тимчасового положення укладає договори в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме Законом України «Про здійснення державних закупівель», сфера застосування якого визначена ст. 2 цього Закону. Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

Суд приймає також до уваги твердження позивача, щодо до свого правового статусу Дирекція не належить до органів державної влади, оскільки сама є засобом масової інформації.

Відповідно до Тимчасового положення про Дирекцію, затвердженого Головою Верховної Ради України розпорядженням від 12 лютого 1999 № 80, Дирекція не наділена спеціальною правосуб'єктністю щодо укладення договорів на виконання державного замовлення з висвітлення роботи законодавчого органу держави, а лише правом укладати договори про співробітництво з іншими телерадіоорганізаціями для власних потреб у процесі виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23 листопада 2007 року № 3-VІ Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Державному комітету телебачення і радіомовлення України відповідно до вимог законів України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», Бюджетного кодексу України, статті 3 Регламенту Верховної Ради України в порядку обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України та в межах коштів, передбачених відповідними законами України про Державний бюджет України (за кодом 1700000), необхідно забезпечити розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України шостого скликання в порядку та обсягах, визначених пунктами 2, 3, 4 цієї постанови.

Починаючи з грудня 2008 року фінансування видатків Дирекції, пов'язаних з висвітленням роботи парламенту іншими телеорганізаціями, яка є суто бюджетною установою, припинено.

Відповідно до листа - відповіді Міністерства фінансів України від 09.07.2010 р. № 31-17040-2-16/4327 на запит апарату Верховної Ради України щодо забезпечення трансляції пленарних засідань Верховної Ради України, трансляція пленарних засідань Верховної Ради України та парламентських слухань має забезпечуватися Державним комітетом телебачення та радіомовлення та Національною радіокомпанією України в межах коштів, що передбачаються Держкомтелерадіо у Державному бюджеті України на відповідний рік на виконання державного замовлення на виробництво телерадіопрограм.

Враховуючи положення нормативних актів, що регулюють порядок висвітлення діяльності органів державної влади, суд прийшов до висновку, що Дирекція телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України, що була утворена у структурі господарського органу Апарату Верховної Ради України як телеорганізація, ніяким чином не причетна ні до розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності парламенту, ні до укладення договорів в межах виконання державного замовлення з висвітлення діяльності законодавчого органу, ні до фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади.

Щорічно у Державному бюджеті України окремо передбачаються видатки на виробництво телерадіопрограм для державних потреб (код програмної класифікації -1700000, головний розпорядник коштів - Державний комітет телебачення і радіомовлення України) та на висвітлення діяльності народних депутатів України через засоби телебачення і радіомовлення (код програмної класифікації видатків - 0111080, головний розпорядник коштів - Апарат Верховної Ради України). Це підтверджується також листом Міністерства фінансів України від 09.07. 2010 рік № 31-17040-2-16/4327.

За рахунок коштів, що виділяються Державним бюджетом України на забезпечення діяльності Верховної Ради України, в тому числі на висвітлення роботи народних депутатів України, що здійснюється поза межами державного замовлення, фінансуються видатки Дирекції через її казначейський рахунок на підставі затвердженого керівництвом апарату Верховної Ради України кошторису. Зазначеним кошторисом не передбачаються видатки на забезпечення виконання державного замовлення з обов'язкового висвітлення роботи Верховної Ради України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №9/467.

У постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2012 року у справі №4/525 зазначено, що суду слід було з'ясувати чи не є Дирекція телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яка у своїй діяльності підпорядкована головному розпоряднику та фінансується з загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 0111080 «Висвітлення діяльності народних депутатів через засоби телебачення та радіомовлення».

Суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання на невідповідність оспорюваного договору положенням Закону України «Про здійснення державних закупівель», який набрав чинності з 30.06.2010 року, а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину; відсутність бюджетного фінансування також не є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання»від 23 листопада 2007 року № 3-VІ Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, Державному комітету телебачення і радіомовлення України відповідно до вимог законів України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», Бюджетного кодексу України, статті 3 Регламенту Верховної Ради України в порядку обов'язкового висвітлення діяльності Верховної Ради України та в межах коштів, передбачених відповідними законами України про Державний бюджет України (за кодом 1700000), необхідно забезпечити розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України шостого скликання в порядку та обсягах, визначених пунктами 2, 3, 4 цієї постанови.

Тобто, вказаний обов'язок лежить на Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення та Державному комітету телебачення і радіомовлення України. Посилання на пункт 5 відсутнє у пункті 1 постанови.

Факт щодо суб'єктів, наділених повноваженнями щодо забезпечення розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України шостого скликання в порядку та обсягах, визначених пунктами 2, 3, 4 вже встановлений в судовому порядку, про що йшлося раніше.

Кошти за бюджетною програмою 011108, на які посилається колегія Вищого господарського суду України, передбачені у Державному бюджеті України не на висвітлення діяльності Верховної Ради України, як органу державної влади, а на висвітлення діяльності народних депутатів. Ці кошти, як зазначає позивач, розподіляються між 450 депутатами для забезпечення висвітлення їх роботи засобами масової інформації та спрямовується на утримання відомчої телерадіоорганізації, яка крім висвітлення роботи народних депутатів, забезпечує утримання телекомунікацій, завдяки яким здійснюється висвітлення роботи парламенту всіма телерадіоорганізаціями незалежно від форм власності та підпорядкування. Дирекція через парламентський канал «Рада»забезпечує трансляцію власних програм і передач. Отже, послуги НРКУ, на думку позивача, щодо висвітлення діяльності Верховної Ради України позивачеві не потрібні. Дирекція може укласти з НРКУ договір щодо забезпечення висвітлення роботи парламенту через використання НРКУ з цією метою належних Дирекції телекомункацій.

Під забезпечення виконання державного замовлення щодо висвітлення діяльності Верховної Ради України відповідно до пункту 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок висвітлення роботи Верховної Ради України шостого скликання», кошти передбачаються за кодом бюджетної класифікації 1700000. Цей факт підтвердило Міністерство фінансів України своїм листом від 09.07.2010 року №31-17040-216/4327, де зазначається з посиланням на постанову, що забезпечити розміщення державного замовлення (тобто, укладення державних контрактів) на висвітлення діяльності Верховної Ради України має Державний комітет телебачення і радіомовлення, якому на виконання зазначеного замовлення щорічно передбачаються у Державному бюджеті України відповідні кошти.

Господарський суд погоджується з позивачем в тому, що Дирекція акцентувала увагу перед судом не про відсутність фінансування як такого, а про відсутність у її кошторисі коштів під забезпечення договору, укладеного з порушенням вимог чинного законодавства.

При укладенні договору №09/10 від 28.12.2009 року було порушено низку положень чинного на момент укладення договору Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону, він застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару, послуг перевищує 30 тис. грн.., а робіт -300 тисяч.

При укладенні договору №09/10 від 28.12.2009 року було порушено вимоги статті 2-2 Закону, що визначає стадії державних закупівель та їх планування, статті 14, що визначає особливості застосування процедури закупівлі у одного учасника, статті 34, що визначає основні вимоги до договору про закупівлю.

Згідно зі статтею 2-2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», стадіями державних закупівель є:

1) затвердження кошторису (програми, плану використання державних коштів);

2) затвердження річного плану державних закупівель;

3) обрання і проведення процедур закупівель на підставі затвердженого кошторису (програми, плану використання державних коштів) та річного плану державних закупівель;

4) визначення переможця процедури закупівлі;

5) укладання договорів про закупівлю;

6) складання звіту про результати здійснення процедури закупівлі;

7) виконання договорів про закупівлю;

8) контроль за виконанням договорів про закупівлю.

Абзац 2 частини 2 статті 14 Закону передбачає, що застосування процедури закупівлі в одного учасника потребує отримання відповідного висновку Комісії згідно із статтею 3 3 цього Закону, якщо очікувана вартість закупівлі перевищує 30 тисяч гривень для товарів та послуг та 300 тисяч гривень для робіт.

Застосування процедури закупівлі в одного учасника (Національної радіокомпанії України) потребує погодження з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг у встановленому ним порядку або отримання відповідного висновку щодо обрання замовником процедури закупівлі, якщо очікувана вартість закупівлі перевищує 30 тис. грн. для товарі в і 300 тис. грн. для робіт. При цьому, вартість надання послуг відповідно до п. 2.1. договору №09/10 від 28.12.2009 року складає 565 тис. 022 грн. Такі погодження відсутні.

У частині 2 статті 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»зазначається, що замовник укладає договори про закупівлю після затвердження відповідного бюджету.

Кошторисом Дирекції кошти на закупівлю послуг на висвітлення діяльності Верховної Ради України в межах державного замовлення взагалі не передбачалося.

Частиною 4 статті 2 Закону заборонено укладення договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, визначених цією статтею. Закон не відносить до таких випадків закупівлю послуг на обов'язкове висвітлення діяльності роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він був учасником процедури закупівлі, подавав свої тендерні пропозиції відповідно до вимог отриманої ним від Дирекції тендерної документації

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що договір № 09/10 від 28.12.2009 р. про висвітлення роботи Верховної Ради України в межах державного замовлення з висвітлення роботи Верховної Ради України, укладений в порушення вимог чинного на момент укладення договору законодавства.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 09/10 від 28.12.2009 р., укладений між Національною радіокомпанією України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26, код ЄДРПОУ 22927269) та Дирекцією телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України (03027, м. Київ, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 21708430).

3. Стягнути з Національної радіокомпанії України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26, код ЄДРПОУ 22927269) на користь Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України (03027, м. Київ, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 21708430) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 20.11.2012 р.