Постанова

від 22.11.2012 по справі 5023/3343/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 5023/3343/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Потапенко В.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 - особисто

відповідача - Гвоздік О.І., дор. № 37 від 02.04.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3203Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012 р. у справі № 5023/3203/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ Агентство комплексної безпеки «Стелс», м. Харків

про стягнення 200250,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2012 р. у справі № 5023/3343/12 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку судового засідання відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його неотриманням ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги скористатись правом скласти на надіслати обґрунтований відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 15.10.2012 р., надіслана на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, повернулася до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

До повноважень господарських судів не відноситься з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Що стосується посилання відповідача на неможливість надання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу, то відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов'язком сторони. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

До того ж, факт отримання апеляційної скарги не заперечувався представником відповідача, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, у відповідача було достатньо часу для підготування обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, слід зазначити, що відповідач не позбавлений права у відповідності до ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України давати усні пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача в якості компенсації за завдані реальні збитки гроші в сумі 7950,00 грн. та в якості компенсації за завдані збитки (втрачена вигода) в сумі 192300,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались наданими позивачем доказами як за ініціативою суду, так і за власною: заяви про розірвання договорів через незаконність дій відповідача, ухвали суду, звернення до правоохоронних органів тощо.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.04.2008 р. вид діяльності позивача визначений як здавання в найм (оренду) нерухомості, розташованої в АДРЕСА_2, яке збудовано позивачем як власником та введено в експлуатацію.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. за заявою ОСОБА_3 про забезпечення її позову було накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 15).

16.07.2009 р. Дзержинським ВДВС Харківського МУЮ було накладено арешт на земельну ділянку та домоволодіння, розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Описане майно за актами опису та арешту майна від 16.07.2009р. було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01.09.2009 р. було скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009р. в частині накладення арешту на земельну ділянку та домоволодіння АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Змінено арешт майна на заборону відчуження цього майна (т. 1, а.с. 16).

13.10.2009 р. на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. було накладено арешт на рухоме майно - товар, що належав ОСОБА_1 Описаний та арештований товар було перевезено до приміщень №№ 11, 111 та ІV, розташованих в будинку АДРЕСА_2, тобто рухоме майно позивача повинно було зберігатися в належному на праві власності ОСОБА_1 домоволодінні. Відповідальним зберігачем описаного та арештованого рухомого майна - товару ОСОБА_1 було призначено ОСОБА_3

17.10.2009 р. відповідальний зберігач ОСОБА_3 уклала договір охорони рухомого майна, арештованого та описаного Дзержинським ВДВС ХМУЮ, з відповідачем.

Як зазначає позивач, відповідач незаконно проник у домоволодіння та самовільно зайняв всі приміщення. Крім того, що працівники ТОВ АКБ «Стелс»на вимогу власника самовільно зайнятого ними домоволодіння, ОСОБА_1, не звільняли домоволодіння до 16.08.2010 р., вони ще й перешкоджали ОСОБА_1 здійснювати підприємницьку діяльність шляхом здачі в оренду приміщень в домоволодінні АДРЕСА_2.

Позивач неодноразово звертався до дирекції ТОВ АКБ «Стелс»з проханням звільнити самовільно зайняті ними приміщення в домоволодінні АДРЕСА_2 та отримував від відповідача відмови з посиланнями на законність їхнього знаходження на домоволодінні. Позивач також попереджав відповідача про те, що незаконними діями працівників товариства йому завдано збитків, які потрібно буде відшкодовувати. На всі звернення ОСОБА_1 до ТОВ АКБ «Стелс»з метою досудового врегулювання спору відповідач фактично не реагував: незаконно знаходився на домоволодінні АДРЕСА_2 з 17.10.2009 р. по 16.08.2010 р., перешкоджаючи ФОП ОСОБА_1 здійснювати підприємницьку діяльність.

28.02.2011 р. позивач направив до відповідача претензію з вимогою добровільно в досудовому порядку відшкодувати йому збитки по підприємницькій діяльності, у зв'язку з чим 05.04.2011 р. позивачу надійшла відповідь відповідача від 31.03.2011 р., в якій відповідач відмовляється визнавати свої дії по охороні описаного рухомого майна на домоволодінні АДРЕСА_2 незаконними.

Позивачем у 2009 р. укладено договори оренди на приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а саме з: ОСОБА_4 (договір від 30.04.2009 р.), ОСОБА_5(договір від 01.03.2009 р.), ОСОБА_6 (договір від 01.06.2009 р.).

З 17.10.2009 р. працівники ТОВ АКБ «Стелс» незаконно увійшли до будинку АДРЕСА_2, самостійно змінили замки на дверях, чим обмежили доступ до домоволодіння як позивачу та його дружини, так і вищевказаних орендарів, мотивуючи це договором на охорону, який було укладено між відповідачем та ОСОБА_3, що призвело до розірвання укладених договорів оренди. Тобто, позивач здавав в оренду вищевказані приміщення та отримував прибуток, але через незаконні дії відповідача позивач не мав можливості здавати в оренду ці приміщення та отримувати прибуток.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 200250,00 грн. збитків, які складаються з: 7950,00 грн. реальних збитків та 192300,00 грн. упущеної вигоди.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Як зазначає позивач, у 2009 році укладені договори оренди приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2., а саме з: ОСОБА_5 (договір від 01.03.2009 р.), ОСОБА_4 (договір від 30.04.2009 р.), ОСОБА_6 (договір від 01.06.2009 р.) (т.1 , а.с. 25, 35, 43).

17.10.2009 року працівники ТОВ АКБ «Стелс» незаконно увійшли до будинку за адресою: АДРЕСА_2, самостійно змінили замки на дверях, чим обмежили доступ до домоволодіння як позивачу та його дружини, так і вищевказаним орендарям.

Викладені обставини стали підставою для розірвання вказаних договорів, що підтверджується відповідними заявами орендарів та угодами про розірвання договорів оренди від 01.12.2009 р., 01.01.2010 р. (т. 1, а.с. 27-28, 37-38, 45-46). Відповідно до пунктів 2 вказаних угод позивачем були орендарям відшкодовані збитки згідно з пунктами 9.1.1 договорів оренди.

За договором оренди з ОСОБА_5 реальні збитки позивача складають -2900 грн.

За договором оренди з ОСОБА_4 реальні збитки позивача складають -2900 грн.

За договором оренди з ОСОБА_6 реальні збитки позивача складають - 2150 грн.

Отже, загальний розмір реальних збитків складає 7950 грн.

Крім того, позивач зазначає, що він не отримав прибутку (втрачена вигода) за вказаними договорами оренди в сумі 192300 грн., на який він розраховував, оскільки договори були укладені.

Зокрема, договір оренди від 01.06.2009 р. було укладено до 31.10.2011 р., а розірвано 01.01.2010 р. Тобто ФОП ОСОБА_1, за даним договором оренди, міг отримувати прибуток ще на протязі 22 місяців, у зв'язку з чим втрачена вигода за даним договором становить 47300 грн.

Договір оренди від 30.04.2009 р. було розірвано 01.12.2009 р. замість 31.12.2011 р. Тобто, ФОП ОСОБА_1, за даним договором оренди, міг отримувати прибуток ще на протязі 25 місяців, тобто втрачена вигода за даним договором становить 72500 грн.

Договір оренди від 01.03.2009 р. було розірвано 01.12.2009 р. замість 31.12.2011 р. Тобто, ФОП ОСОБА_1, за даним договором оренди, міг отримувати прибуток ще на протязі 25 місяців, у зв'язку з чим втрачена вигода за даним договором становить 72500 грн.

Отже, на підставі викладеного загальна сума втраченої вигоди позивача складає 47300 грн. + 72500 грн. + 72500 грн. = 192300 грн.

Крім того, про чинення перешкод працівниками відповідача, які знаходилися на домоволодінні АДРЕСА_2 свідчать заяви орендаторів, які укладали договори з ФОП ОСОБА_1 та саме через незаконні дії працівників ТОВ АКБ «Стелс», розірвали укладені договори оренди (т. 1, а.с. 28, 38 ,46).

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному випадку наявний причинний зв'язок між діями відповідача, які призвели до розірвання договорів оренди з орендарями та завданням збитків позивачу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та законні, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте внаслідок неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2012 року у справі № 5023/3343/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексної безпеки «Стелс»(61153, м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 34, кв. 60, р/р 26005310014601 в ФАБ «Південний»м. Харкова, МФО 350761, код 31236203) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61204, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) завдані реальні збитки в сумі 7950 грн., компенсацію за завдані збитки (втрачена вигода) в сумі 192300 грн., а також судовий збір в сумі 6007,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 23.11.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Россолов В.В.