Постанова

від 22.11.2012 по справі 26/17-3772-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р.Справа № 26/17-3772-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Левіт В.С.

Від відповідача: не з'явився

Від Фонду соціального захисту „Ветеран": Станкевич В.В., Ніколаєва Д.О.

Від Одеської міської ради: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фонду соціального захисту „Ветеран"

на рішення господарського суду Одеської області

від 02 листопада 2011 року

по справі № 26/17-3772-2011

за позовом: Фірми „Варіон" у вигляді ТОВ

до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду соціального захисту „Ветеран" та Одеської міської ради

про зобов'язання виконати певні дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011р. Фірма „Варіон" у вигляді ТОВ (далі - Фірма) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент) про зобов'язання відповідача скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 380,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька 2, який надати для підпису Фірмі та зобов'язання передати зазначені нежитлові приміщення позивачу шляхом забезпечення вільного доступу до вказаних приміщень.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що згідно з протоколом № 08-11/4 від 26.08.2011 року за результатами проведеного конкурсу на право укладення договору оренди об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 380,6 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, його визнано переможцем. На підставі цього, 31.08.2011 року між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради (орендодавець) та Фірмою (орендар) було укладено договір оренди № 103, за яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування зазначені нежитлові приміщення за актом приймання -передачі, підписаним обома сторонами. Оскільки, станом на день звернення до суду з цим позовом вказане зобов'язання орендодавцем не виконано, на підставі ст.ст. 16, 20, 526, 530, 610, 765, 766 ЦК України, ст. ст. 13, 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.11.2011 року позов задоволено повністю. Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради скласти акт приймання-передачі нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 380,61 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, який надати для підпису Фірмі "Варіон" у вигляді ТОВ у семиденний строк з дня набрання цим рішенням законної сили. Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради передати приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 380,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, Фірмі "Варіон" у вигляді ТОВ шляхом забезпечення вільного доступу до них у семиденний строк з дня набрання цим рішенням законної сили. Стягнуто з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь Фірми "Варіон" у вигляді ТОВ 85 грн. -державного мита та 236 грн. -витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Фонд соціального захисту „Ветеран" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в порядку ст. 91 ГПК України, як особа, яку не було залучено до участі у справі, з посиланням на те, що суд прийняв рішення, що стосується його прав і обов'язків. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2011 року повністю скасувати і винести нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник, зокрема, стверджує, що він користується спірними приміщеннями на законних підставах згідно з договором оренди № 16-04 від 11.10.2004р., укладеним між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та Фондом соціального захисту „Ветеран", строком дії з 11.10.2004р. по 05.02.2026р. На цей час зазначений договір оренди не розірваний та не припинений.

У відзиві на апеляційну скаргу Фірма заперечувала проти її задоволення посилаючись на те, що скаржник, а ні на час проведення конкурсу на право укладання договору оренди об'єкта комунальної власності, а ні на час вирішення справи щодо виконання укладеного договору оренди, не перебував та не перебуває у матеріальних правовідносинах ні з позивачем, а ні з відповідачем. Тому відсутні були й підстави для залучення скаржника до участі у справі з відповідним процесуальним статусом. Предметом спору у справі є захист прав орендаря за укладеним договором оренди виключно шляхом спонукання орендодавця вчинити певні дії у вигляді передання спірних приміщень та складання акту приймання -передачі. Від так, оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків скаржника, оскільки суд не приймав рішення про його права і обов'язки.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. та від 24.01.2012р. Фонд соціального захисту «Ветеран»та Одеську міську раду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на відповідача.

За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 22.11.2012 року.

Заявлене представником відповідача клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 22.11.2012р., на інший час у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання, судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів враховує те, що Фонд соціального захисту «Ветеран»звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2011 року в порядку ст. 91 ГПК України. Згідно з приписами ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав та обов'язків.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник.

В п. 5 -2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», із змінами і доповненнями, зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Звертаючись із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду Фонд соціального захисту «Ветеран»вказує те, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке стосується його прав та обов'язків, оскільки саме він користується спірними приміщеннями на законних підставах згідно з договором оренди № 16-04 від 11.10.2004р., укладеним на підставі розпорядження міського голови № 90-01р від 05.02.2001р. між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради та Фондом соціального захисту „Ветеран", строком дії з 11.10.2004р. по 05.02.2026р., і на цей час зазначений договір оренди не розірваний та не припинений.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 05.02.2001 року між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради (орендодавець) та Фондом соціального захисту „Ветеран" (орендар), згідно з розпорядження міського голови № 90-01р від 05.02.2001р. «Про передачу в оренду приміщень, які знаходяться в управлінні соціального захисту населення», було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, загальною площею 370,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, з метою розміщення благодійної їдальні, строком дії з 05.02.2001р. до 05.02.2026р. Зазначене в даному договорі нежитлове приміщення було передано орендареві від орендодавця за актом прийому -передачі від 05.02.2001 року.

Доповненням від 08.02.2001 року до даного договору сторони доповнили п. 4.5 договору умовою про те, що орендар має право здавати орендоване приміщення в суборенду організації ВТФ «Ветеран - 3», оскільки орендар самостійно господарською діяльністю не займається згідно статуту, а є благодійною організацією.

У наступному, 11.10.2004 року між Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради (орендодавець) та Фондом соціального захисту „Ветеран" (орендар), на підставі розпорядження міського голови № 90-01р від 05.02.2001р. «Про передачу в оренду приміщень, які знаходяться в управлінні соціального захисту населення», було укладено договір № 16-04 оренди нежитлового приміщення в новій редакції, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху (цоколь, підвал), загальною площею 370,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, під розміщення благодійної їдальні, строком дії з 11.10.2004р. до 05.02.2026р.

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 793 та ст. 794 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору оренди № 16-04 від 11.10.2004р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з зазначеного вище договору оренди № 16-04 від 11.10.2004р. його було укладено у простій письмовій формі, однак нотаріально не посвідчено і державна реєстрація також не здійснена.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, договір оренди нежитлового приміщення № 16-04 від 11.10.2004р. не може вважатися укладеним, оскільки сторонами не було дотримано вимог ст. ст. 210, 640 ЦК України, отже він не створив прав та обов'язків для його сторін.

Відтак, залишився чинним договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 05.02.2001р., що був укладений між Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради та Фондом соціального захисту „Ветеран", оскільки діючим на момент його укладення законодавством не вимагалося ні нотаріального посвідчення, а ні державної реєстрації договору оренди нерухомого майна (будівлі або іншої капітальної споруди).

Таким чином, апеляційним судом установлено, що з лютого 2001 року і по теперішній час спірним нежитловим приміщенням користується Фонд соціального захисту „Ветеран" на підставі чинного договору оренди № 1 від 05.02.2001р., укладеного з Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради строком до 05.02.2026 року, який в установленому законом порядку не розривався та недійсним не визнавався.

Отже, як на момент вирішення питання щодо укладення договору оренди об'єкта комунальної власності територіальної громади міста Одеси -нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 380,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, з Фірмою «Варіон», так і на момент укладення такого договору оренди № 103 від 31.08.2011р., звернення Фірми «Варіон»до господарського суду з даним позовом і ухвалення господарським судом першої інстанції рішення у справі, спірне нежитлове приміщення не було вільним, а перебувало у користуванні Фонду соціального захисту „Ветеран" на підставі договору оренди № 1 від 05.02.2001р., що підтвердив представник Департаменту в усних поясненнях в засіданні апеляційного суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване Фондом соціального захисту „Ветеран" судове рішення безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи, оскільки судом розглянуто і вирішено спір, зокрема, щодо зобов'язання Департаменту передати Фірмі «Варіон»спірні нежитлові приміщення шляхом забезпечення вільного доступу до них, які на підставі договору оренди займає скаржник, тобто судом розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник. Отже, між скаржником і сторонами у справі існує правовий зв'язок.

Разом з тим, місцевий господарський суд в порушення вимог ст.ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України неповно з'ясував обставини справи, пов'язані з фактичними підставами звернення Фірми до суду з позовом про зобов'язання передати приміщення за актом приймання-передачі, не дослідив питання відповідності обраного позивачем способу захисту права орендаря на одержання об'єкта оренди в фактичне користування способам захисту, встановленим законом та договором, не звернув увагу на те, що вимога передати приміщення за актом приймання -передачі конкретизована вимогою забезпечення вільного доступу до спірного приміщення, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийнято щодо прав та обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі в належному процесуальному статусі - Фонду соціального захисту „Ветеран", що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно з п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 380,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, є власністю територіальної громади міста Одеси, щодо яких 26.08.2011 року було прийнято рішення про передачу в оренду переможцю конкурсу на право оренди об'єкта комунальної власності -Фірмі «Варіон», що підтверджується витягом з протоколу № 08-11/4 від 26.08.2011р. та витягом з наказу № 153 від 26.08.2011р. „Про результати конкурсу на право укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності".

31.08.2011 року між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради (орендодавець) та Фірмою „Варіон" (орендар) було укладено договір оренди № 103 нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 380,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 2, строком дії з 26.08.2011р. по 25.07.2014р.

Умовами даного договору визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежитлові приміщення за актом приймання - передачі, який підписується обома сторонами; приміщення передаються виключно під розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи та харчування малозабезпечених громадян на обліку Департаменту; вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень; до договору оренди додається: витяг з протоколу, витяг з наказу, акт приймання-передачі (п.п. 3.4, 4.1, 7.11, 8 договору).

Наведене свідчить про те, що акт приймання -передачі нежитлових приміщень є додатком до договору та його підписання мало відбутись одночасно з підписання даного договору, оскільки інші документи, що додаються до договору (витяг з протоколу та витяг з наказу), були в наявності на момент підписання договору сторонами.

Статтею 759 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Згідно з ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 766 ЦК України передбачено, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, а тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з ст. 3 вказаного Закону, відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 13 цього Закону, передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Статтею 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено захист права орендаря на орендоване майно, згідно з якою орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Таким чином, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини даної справи, які свідчать про те, що на момент звернення Фірми до господарського суду з даним позовом об'єкт оренди -нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 380,6 кв.м., розташовані в м. Одесі, вул. Дальницька, 2, фактично не були звільнені попереднім орендарем -Фондом соціального захисту «Ветеран», то колегія суддів вважає, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту прав орендаря, які він вважає порушеними, оскільки статтею 28 вищеназваного Закону передбачені інші способи захисту, що застосовуються при наявності перешкод у користуванні об'єктом оренди.

Водночас, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає також положенням ст. 16 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та умовам договору оренди № 103 від 31.08.2011р., оскільки чинним законодавством та умовами даного договору не визначено такого обов'язку орендодавця, як забезпечення орендареві вільного доступу до об'єкта оренди при його передачі орендарю, позаяк вільний доступ до об'єкта оренди презюмується.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З юридичного аналізу вказаного правового положення вбачається, що оформлення акту приймання -передачі та підписання його сторонами договору оренди вчиняється одночасно з фактичним переданням об'єкта оренди орендареві від орендодавця та посвідчує саме факт такої передачі. Отже, для зобов'язання орендодавця виконати такий обов'язок в натурі за позовом орендаря окремо від обов'язку передати орендоване майно орендареві, правові підстави відсутні.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин даної справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду соціального захисту „Ветеран" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 02 листопада 2011 року у справі № 26/17-3772-2011 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.