Постанова

від 20.11.2012 по справі 5002-15/4163-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року Справа № 5002-15/4163-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача Азаматов Айдер Білялович, довіреність № 2 від 05.01.12, Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя;

відповідача не з'явився, житлово-будівельний кооператив № 69;

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу № 69 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 22 листопада 2011 року у справі № 5002-15/4163-2011

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, місто Сімферополь, 95000)

до житлово-будівельного кооперативу № 69 (вул. Героїв Сталінграду, 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95048)

про стягнення 33142,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до житлово-будівельного кооперативу №69 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 33 142, 41 грн., в тому числі: 31 639, 28 грн. основного боргу, 209,32 грн. 3% річних, 211,45 грн. інфляційних втрат та 1 082,36 грн. пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року у справі № 5002-15/4163-2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу №69 на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" 25 965, 01 грн. основного боргу. У задоволенні позову в частині стягнення 5674,27 грн. основного боргу відмовлено. В частині стягнення 209,32 грн. 3% річних, 211,45 грн. інфляційних втрат та 1082,36 грн. пені позов залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, житлово-будівельний кооператив №69 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та провадження у справі припинити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, порушення нори матеріального та процесуального права.

Так, заявник з посиланням на пункт 4.6 договору, зазначає, що відповідач своєчасно та у повному обсязі розрахувався за надані послуги, оскільки у 53 квартирах встановлені прибори обліку, та оплата проводилась згідно до показань зазначених лічильників.

Представники відповідача у судовому засіданні 09.10.12, 30.10.12 підтримали вимоги апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача заявили клопотання про залучення до участі у справі власників квартир у будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача мотивуючи клопотання тим, що вимоги позивача мають пряме відношення до прав та інтересів цих осіб.

Судова колегія відмовляє у задоволенні наведеного клопотання, оскільки спір у даній справі виник з приводу виконання умов договору укладеного саме між позивачем та відповідачем. Прямого зв'язку між предметом, підставами позову та правами і інтересами мешканців будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі у даній справі не вбачається.

Також, представники відповідача заявили клопотання про винесення окремої ухвали мотивуючи необґрунтованістю вимог позивача щодо оплати наданих послуг у визначеному ним розмірі.

Судова колегія відмовляє у задоволенні наведеного клопотання, оскільки підставою для винесення окремої ухвали є виявлення судом порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Звернення позивача до суду з даними позовними вимогами є правом позивача та не може бути підставою для винесення окремої ухвали.

Розпорядженням від 09.10.12 суддю Голика В.С. замінено у складі колегії на суддю Плута В.М.

Розпорядженням від 30.10.12 суддю Плута В.М. замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

01.10.07 Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (водоканал) та житлово-будівельний кооператив № 69 (абонент) уклали договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №887 (т.1,а.с.15-21).

Також, 05.03.09 між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" та житлово-будівельним кооперативом №69 укладено договір про внесення змін до договору №887 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 01.10.07, яким сторони виклали договір №887 у новій редакції (т.1,а.с.22-28).

Згідно пункту 1 договору у новій редакції Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" є виробником послуг, а житлово-будівельний кооператив № 69 є споживачем послуг.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5 договору у новій редакції позивач приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а відповідач приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому відповідач приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно пункту 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Пунктом 4.6 договору у новій редакції встановлено, що якщо місцем здійснення діяльності споживача є квартира (квартири) у житловому будинку, за відсутності квартирного прибору обліку води, розрахунок витрати води та об'єм стічних вод здійснюється за нормами водоспоживання та водовідведення.

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачено, що відповідач зобов'язаний у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача, а також у випадку приєднання нових об'єктів до водопроводу, реконструкції раніше підключених об'єктів, коли це вимагає переустановлення водолічильника у іншій точці підключення або встановлення нового водолічильника, та на власних джерелах водопостачання (якщо такі маються). У випадку не встановлення водолічильника витрата води та об'єм стоків визначається за п.п. «б», «в»п.8.1 цього договору.

Відповідно до підпунктів «б», «в»пункту 8.1 договору у новій редакції облік води, що витрачається, та стоків визначається за пропускною здатністю труб приєднання у випадках, передбачених цим договором та за продуктивністю насосного обладнання, встановленого на власних джерелах водопостачання (якщо маються).

Згідно підпункту «г»пункту 8.1 договору у новій редакції облік води, що витрачається, у окремих випадках до встановлення водомірів (але не більш одного місяця від дати договору), за розрахунками нормативного водоспоживання та водовідведення.

Об'єктом, на якому надаються послуги водопостачання та водовідведення є будинок №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі (пункт 8.2 договору у новій редакції).

Пунктом 11.1.1 встановлено, що за закінченням строку на оплату, вказаного у розділі 4 договору, споживач за кожен день прострочення сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з пункту 14.1 договір у новій редакції укладений строком по 05.03.10 включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати, вказаної на першій сторінці даного договору та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору, якщо не припинився строк дії індивідуальних удільних норм (розрахунку нормативного водоспоживання та водовідведення) для відповідача і якщо не припинився термін дії дозволу на скидання стічних вод відповідача.

Отже, за змістом вказаного пункту 14.1 договору у новій редакції та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що станом на початок 2011 року у 51 квартирі будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі (об'єкт відповідача) були встановлені водоміри (т.1,а.с.87).

За даними дислокації, яки надавалися Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", у будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі станом на 01.01.09 мешкало 166 осіб (т.1,а.с.85-86), станом на 01.04.11 -154 особи (т.1,а.с.88) та станом на 01.08.11 -153 особи (т.1,а.с.89-90).

Згідно рішення Сімферопольської міської ради №1795 від 25.10.02 встановлено норми витрати води для населення, що мешкає у житлових будинках міста Сімферополя (т.1,а.с.83-84). Для об'єкту відповідача встановлена норма у 400 л./доб. на 1 людину.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 38 від 20.01.11 для Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" були затверджені тарифи на послуги з водопостачання для населення у розмірі 2,45 грн./куб.м. (без ПДВ) та водовідведення для населення у розмірі 0,63 грн./куб.м. (без ПДВ), які набрали чинності з 01.02.11 (т.1,а.с.94).

З лютого 2011 року по серпень 2011 року відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що відповідачем не заперечується (т.1,а.с.137-138).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення позивачем видавалися рахунки на загальну суму 50736,00 грн.: №887 від 16.02.11 на суму 6524,45 грн.; №887 від 18.13.11 на суму 7465,92 грн.; №887 від 26.04.11 на суму 7465,92 грн.; №887 від 18.05.11 на суму 7465,92 грн.; №887 від 22.06.11 на суму 7465,92 грн.; №887 від 25.07.11 на суму 7465,92 грн.; №887 від 18.08.11 на суму 6 881,95 грн. (т.1,а.с.29,31,33,35,37,40,43). Зазначені рахунки направлялися на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення (т.1,а.с.30,32,34,36,39,42,45).

Зазначені рахунки були оплачені частково у сумі 22 194, 31 грн. згідно платіжних доручень: №10 від 25.02.11 на суму 2884,31 грн. (т.2,а.с.24); №25 від 29.03.11 на суму 2972,20 грн. (т.2,а.с.27); №39 від 04.05.11 на суму 3264,14 грн. (т.2,а.с.30); №45 від 27.05.11 на суму 3414,36 грн. (т.2,а.с.33); №59 від 24.06.11 на суму 3295,84 грн. (т.2,а.с.36); №70 від 22.07.11 на суму 3265,85 грн. (т.2,а.с.39); №75 від 29.08.12 на суму 3097,61 грн. (т.2,а.с.42).

Отже, часткова несплата відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення з лютого 2011 року по серпень 2011 року, стало підставою для звернення Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" з позовом про стягнення з відповідача 31 639, 28 грн. основного боргу, 209,32 грн. 3% річних, 211,45 грн. інфляційних втрат та 1 082,36 грн. пені.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №887 від 01.10.07 (т.1,а.с.15-21), якій був викладений сторонами у новій редакції згідно договору про внесення змін від 05.03.09 (т.1,а.с.22-28).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату. Рахунки на оплату послуг з водопостачання та водовідведення направлялися на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення (т.1,а.с.30,32,34,36,39,42,45). Зазначені рахунки були оплачені частково, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2,а.с.24,27,30,33,36,39,42). Отже, строк оплати за надані у лютому -серпні 2011 року послуги настав.

З лютого 2011 року по серпень 2011 року відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що відповідачем не заперечується (т.1,а.с.137-138).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення позивачем видавалися рахунки на загальну суму 50736,00 грн. (т.1,а.с.30,32,34,36,39,42,45).

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачено, що відповідач зобов'язаний у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача, а також у випадку приєднання нових об'єктів до водопроводу, реконструкції раніше підключених об'єктів, коли це вимагає переустановлення водолічильника у іншій точці підключення або встановлення нового водолічильника, та на власних джерелах водопостачання (якщо такі маються). У випадку не встановлення водолічильника витрата води та об'єм стоків визначається за п.п. «б», «в»п.8.1 цього договору.

З матеріалів справи та з усних пояснень представників відповідача у судовому засіданні 30.10.12 вбачається, що у місці приєднання до водопроводу позивача водолічильник встановлений не був, як того вимагає пункт 7.2.15 договору у новій редакції. Таким чином, витрата води та об'єм стоків повинна визначатися за підпунктами «б», «в»п.8.1 договору.

Відповідно до підпунктів «б», «в»пункту 8.1 договору облік води, що витрачається, та стоків визначається за пропускною здатністю труб приєднання у випадках, передбачених цим договором та за продуктивністю насосного обладнання, встановленого на власних джерелах водопостачання (якщо маються).

З усних пояснень представника позивача у судовому засіданні 30.10.12 та з матеріалів справи вбачається, що плата за надані послуги, яка розрахована на підставі підпункту «б»пункту 8.1 договору за пропускною здатністю труб приєднання, є надмірно великою та складає 742 644, 06 грн. за період з лютого 2011 року по серпень 2011 року (т.2,а.с.17). Тому, плата за надані послуги у лютому -серпні 2011 року розраховувалася позивачем на підставі підпункту «г»пункту 8.1 договору, тобто за нормами водоспоживання та водовідведення.

Нарахування плати за надані послуги у меншому розмірі не суперечить нормам чинного законодавства, тому визначення розміру плати за водопостачання та водовідведення на підставі підпункту «г» пункту 8.1 договору, тобто виходячи з норм водоспоживання та водовідведення є правомірним.

Проте, щодо розрахунків позивача слід зазначити наступне.

Згідно частини 2 статті 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін, тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Якщо позивач здійснював нарахування, виходячи з норм водоспоживання та водовідведення, то повинен був визначати обсяги наданих послуг у суворій відповідності до правил такого визначення, тобто позивач повинен дотримуватись підпункту «г»пункту 8.1 договору.

Згідно рахунку №887 від 16.02.11 обсяг спожитих послуг у лютому 2011 року розрахований позивачем у розмірі 2020 кубічних метрів на суму 6524, 45 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.29).

Згідно рахунку №887 від 26.04.11 обсяг спожитих послуг у квітні 2011 року розрахований позивачем у розмірі 2020 кубічних метрів на суму 7465, 92 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.33).

Згідно рахунку №887 від 18.05.11 обсяг спожитих послуг у травні 2011 року розрахований позивачем у розмірі 2020 кубічних метрів на суму 7465, 92 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.35).

Згідно рахунку №887 від 22.06.11 обсяг спожитих послуг у червні 2011 року розрахований позивачем у розмірі 2020 кубічних метрів на суму 7465, 92 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.37).

Згідно рахунку №887 від 25.07.11 обсяг спожитих послуг у липні 2011 року розрахований позивачем у розмірі 2020 кубічних метрів на суму 7465, 92 грн., про що вказано у самому рахунку (т.1,а.с.40).

Однак, за даними дислокації, яки надавалися Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", у будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі станом на 01.01.09 мешкало 166 осіб (т.1,а.с.85-86), станом на 01.04.11 -154 особи (т.1,а.с.88) та станом на 01.08.11 -153 особи (т.1,а.с.89-90).

При цьому, норма витрат води, відповідно до додатку до рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1795 від 25.10.02 становить 400 літрів на добу на одну особу (т.1,а.с.83-84).

У зв'язку з чим, обсяг наданих послуг у лютому 2011 року складає (166 особи * 400 л. * 28 діб / 1000) 1859,2 кубічних метрів.

Обсяг наданих послуг у квітні 2011 року складає (154 особи * 400 л. * 30 діб / 1000) 1848 кубічних метрів.

Обсяг наданих послуг у травні 2011 року складає (154 особи * 400 л. * 31 діб / 1000) 1909,6 кубічних метрів.

Обсяг наданих послуг у червні 2011 року складає (154 особи * 400 л. * 30 діб / 1000) 1848 кубічних метрів.

Обсяг наданих послуг у липні 2011 року складає (154 особи * 400 л. * 31 діб / 1000) 1909,6 кубічних метрів.

Тарифи за водопостачання у розмірі 2,45 грн./куб.м. (без ПДВ) та водовідведення у розмірі 0,63 грн./куб.м. (без ПДВ) були встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №38 від 20.01.11 (т.1,а.с.94).

Виходячи з вказаних обсягів та встановлених тарифів, вартість послуг з водопостачання та водовідведення складає:

- за лютий 2011 року 6005,06 грн.(1859,2 куб.м. * 2,1333 грн. + 1859,2 куб.м. * 0,5583 грн. + 20% ПДВ) - менші тарифи вказані у рахунку;

- за квітень 2011 року 6 830,20 грн.(1848 куб.м. * 2,45 грн. + 1848 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ);

- за травень 2011 року 7057,88 грн.(1909,6 куб.м. * 2,45 грн. + 1909,6 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ);

- за червень 2011 року 6 830,20 грн.(1848 куб.м. * 2,45 грн. + 1848 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ);

- за липень 2011 року 7057,88 грн.(1909,6 куб.м. * 2,45 грн. + 1909,6 куб.м. * 0,63 грн. + 20% ПДВ).

Вартість послуг з водопостачання та водовідведення за березень 2011 року та серпень 2011 року нарахована позивачем у меншому обсязі.

Таким чином, за надані послуги з водопостачання та водовідведення, надані позивачем у лютому -серпні 2011 року позивач повинен був сплатити 48 129, 09 грн.

Послуги з водопостачання та водовідведення були оплачені відповідачем частково у сумі 22 194, 31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.2,а.с.24,27,30,33,36,39,42).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з житлово-будівельного кооперативу № 69 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у лютому -серпні 2011 року підлягають частковому задоволенню у сумі 25 934, 78 грн.

У запереченнях проти позову та у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що плата за надані послуги повинна розраховуватись, виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі (об'єкт відповідача).

Так, відповідач зазначає, що оплата за надані послуги здійснювалась ним виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців та за нормами водоспоживання та водовідведення щодо квартир, у яких водоміри не встановлені.

В обґрунтування правомірності такого розрахунку обсягу наданих послуг та плати за них відповідач зазначає, що місцем здійснення діяльності споживача є квартира (квартири) у житловому будинку та відповідно до пунктом 4.6 договору у новій редакції встановлено, що якщо місцем здійснення діяльності споживача є квартира (квартири) у житловому будинку, за відсутності квартирного прибору обліку води, розрахунок витрати води та об'єм стічних вод здійснюється за нормами водоспоживання та водовідведення.

Але доводи відповідача не приймаються судом з наступних підстав.

Згідно витягу з ЄДРПОУ №05.3-8.1/2738 від 28.10.11 житлово-будівельний кооператив № 69 за організаційно-правовою формою господарювання є обслуговуючим кооперативом (т.1,а.с.65).

Згідно пункту 8.2 договору у новій редакції об'єктом, на якому надаються послуги водопостачання та водовідведення є будинок №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі.

З наведеного випливає, що місцем здійснення діяльності є будинок №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі у цілому. Тобто, місцем здійснення діяльності не є окремі квартири зазначеному у житловому будинку.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно частин 1, 2 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Пунктом 3 частини 1 та частиною 2 статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що житлово-будівельний кооператив № 69, як балансоутримувач, є споживачем комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються останньому Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі договору №887 від 01.10.07 (т.1,а.с.15-21).

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачений обов'язок відповідача у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача. Тобто, договором передбачений обов'язок житлово-будівельного кооперативу № 69 встановити загальнобудинковий водолічильник. Обов'язок власників квартир встановлювати водоміри у кожній квартирі окремо, не передбачений.

Як зазначалося вище, з матеріалів справи та з усних пояснень представників відповідача у судовому засіданні 30.10.12 вбачається, що у місці приєднання до водопроводу позивача водолічильник встановлений не був, Таким чином, витрата води та об'єм стоків повинна визначатися за підпунктами «б», «в»п.8.1 договору. Разом з тим, судом встановлено, що позивач правомірно розраховував обсяги наданих послуг та плату за послуги на підставі підпункту «г»пункту 8.1 договору за нормами водоспоживання та водовідведення.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не мав права здійснювати оплату за надані послуги, виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців. Разом з тим, відповідач повинен був оплатити надані послуги, обсяг яких визначений на підставі підпункту «г»пункту 8.1 договору.

Слід зазначити, що наведеними вище нормами Законів не передбачено безпосереднє надання послуг мешканцям (фізичним особам) на підставі прямих договорів з Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя". Проте, передбачено укладення власниками квартир договорів про надання комунальних послуг саме з балансоутримувачем. Тобто, житлово-будівельний кооператив № 69, по відношенню до власників квартир, є виконавцем послуг, а власники квартир є споживачами цих послуг.

Отже, показники лічильників, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців будинку №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі мають значення та повинні використовуватись при розрахунках мешканців (власників квартир) саме з житлово-будівельним кооперативом № 69 за послуги водопостачання та водовідведення. Зазначені показники лічильників, при розрахунках житлово-будівельного кооперативу № 69 з Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі договору №887 від 01.10.07, враховуватись не можуть.

Доводи відповідача, що водоміри, які встановлені у квартирах мешканців житлового будинку згідно актів приймання квартирних водомірів, приймалися до експлуатації саме Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", не спростовують обов'язку відповідача дотримуватись вимог договору №887 від 01.10.07, зокрема, пункту 7.2.15 договору у новій редакції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість інфляційні витрати у сумі 211,45 грн. за березень -серпень 2012 року та 3% річних у сумі 209,32 грн. за період з 22.02.11 по 22.08.11.

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних витрат та 3% річних судова колегія зазначає наступне.

Згідно пункту 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Судом встановлено, що рахунки на оплату послуг з водопостачання та водовідведення направлялися на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення (т.1,а.с.30,32,34,36,39,42,45). Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується їх частковою оплатою згідно платіжних доручень з посиланням у них на рахунки позивача (т.2,а.с.24,27,30,33,36,39,42).

Для привільного визначення розміру 3% річних необхідно встановити точну дату отримання відповідачем рахунків, оскільки пункт 4.2.1 договору пов'язує строк оплати наданих послуг саме з отриманням відповідачем рахунків.

Проте, у матеріалах справи та у сторін немає доказів щодо конкретних дат отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг у лютому-серпні 2012 року. Крім того, судом встановлено невірне визначення позивачем обсягів наданих послуг.

Для встановлення дати отримання рахунків судова колегія використовує Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07.

Згідно з пунктом 2.1.1 Нормативів Національний оператор поштового зв'язку організовує виймання простих листів та поштових карток із поштових скриньок у строки, що забезпечують їх обробку та відправку за призначенням у день виймання (крім вихідних та святкових днів) у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - шість днів на тиждень. Пунктом 3.1.1 Нормативів встановлено, що кількість доставок пошти одержувачам встановлюється (крім вихідних і святкових днів) у містах Києві, Сімферополі та Севастополі, обласних центрах - не менше шести днів на тиждень та одного разу на день. Відповідно до пункту 4.1.1 Нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 4.2 Нормативів).

З матеріалів справи вбачається, що рахунок №887 від 16.02.11 був надісланий 01.03.11 (т.1,а.с.30) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 05.03.11, таким чином прострочення має розраховуватись починаючи з 11.03.11. Надані у лютому 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №10 від 25.02.11 на суму 2884,31 грн. (т.2,а.с.24).

3% річних нараховуються наступним чином. З 11.03.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у лютому 2011 року існувала 165 днів у сумі 3120,75 грн. та 3% річних складають (3120,75 * 3% / 365 * 165) 42,32 грн.

Рахунок №887 від 18.03.11 був надісланий 23.03.11 (т.1,а.с.32) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 28.03.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 01.04.11. Надані у березні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №25 від 29.03.11 на суму 2972,20 грн. (т.2,а.с.27).

З 01.04.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у березні 2011 року існувала 144 дні у сумі 4493,72 грн. та 3% річних складають (4493,72 * 3% / 365 * 144) 53,19 грн.

Рахунок №887 від 26.04.11 був надісланий 29.04.11 (т.1,а.с.34) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 03.05.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 07.05.11. Надані у квітні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №39 від 04.05.11 у сумі 3264,14 грн. (т.2,а.с.30).

З 07.05.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у квітні 2011 року існувала 108 днів у сумі 3566,06 грн. та 3% річних складають (3566,06 * 3% / 365 * 108) 31,65 грн.

Рахунок №887 від 18.05.11 був надісланий 18.05.11 (т.3,а.с.36) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 23.05.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 27.05.11. Надані у травні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №45 від 27.05.11 у сумі 3414,36 грн. (т.2,а.с.33).

27.05.11 заборгованість за надані послуги у травні 2011 року існувала 1 день у сумі 7057,88 грн. та 3% річних складають (7057,88 * 3% / 365) 0,58 грн. З 28.05.11 по 22.08.11 заборгованість існувала 87 днів у сумі 3643,52 грн. та 3% річних складають (3643,52 * 3% / 365 * 87) 26,05 грн.

Рахунок №887 від 22.06.11 був надісланий 23.06.11 (т.1,а.с.39) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 27.06.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 01.07.11. Надані у червні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №59 від 24.06.11 у сумі 3295,84 грн. (т.2,а.с.36).

З 01.07.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у червні 2012 року існувала 53 дні у сумі 3534,36 грн. та 3% річних складають (3534,36 * 3% / 365 * 53) 15,40 грн.

Рахунок №887 від 25.07.11 був надісланий 26.07.11 (т.1,а.с.42) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 30.07.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 04.08.11. Надані у липні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №70 від 22.07.11 у сумі 3265,85 грн. (т.2,а.с.39).

З 04.08.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у липні 2011 року існувала 19 днів у сумі 3792,03 грн. та 3% річних складають (3792,03 * 3% / 365 * 19) 5,92 грн.

Рахунок №887 від 18.08.11 був надісланий 18.08.11 (т.1,а.с.45) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 22.08.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 26.08.11.

Отже, сума 3% річних нарахованих на основну заборгованість складає 175,11 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих на основну заборгованість інфляційні витрати за період з 22.02.11 по 22.08.11 підлягають частковому задоволенню у сумі 175,11 грн.

Розраховуючи інфляційні витрати, позивач неправомірно нараховував інфляційні витрати за наступні місяці на проіндексовану суму заборгованості, Також, судом встановлено невірне визначення позивачем обсягів наданих послуг.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних витрат за березень -липень 2011 року за кожною сумою неоплачених послуг окремо, судова колегія встановила, що інфляційні витрати складають 135,06 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення відповідача інфляційних витрат, нарахованих на основну заборгованість у березні -липні 2011 року підлягають частковому задоволенню у сумі 135,06 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.1.1 встановлено, що за закінченням строку на оплату, вказаного у розділі 4 договору, споживач за кожен день прострочення сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 1082,36 грн. пені за період 22.02.11 по 22.08.11.

Розглянувши розрахунок суми пені, судова колегія зазначає наступне.

Як зазначалося вище, у матеріалах справи та у сторін немає доказів щодо конкретних дат отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг у лютому-серпні 2012 року. Крім того, судом встановлено невірне визначення позивачем обсягів наданих послуг.

Для встановлення дати отримання рахунків судова колегія використовує Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07.

Пеня нараховуються наступним чином. З 11.03.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у лютому 2011 року існувала 165 днів у сумі 3120,75 грн. та пеня складає (3120,75 * 15,5% / 365 * 165) 218,67 грн.

З 01.04.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у березні 2011 року існувала 144 дні у сумі 4493,72 грн. та пеня складає (4493,72 * 15,5% / 365 * 144) 274,79 грн.

З 07.05.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у квітні 2011 року існувала 108 днів у сумі 3566,06 грн. та пеня складає (3566,06 * 15,5% / 365 * 108) 163,55 грн.

27.05.11 заборгованість за надані послуги у травні 2011 року існувала 1 день у сумі 7057,88 грн. та пеня складає (7057,88 * 15,5% / 365) 3, 00 грн. З 28.05.11 по 22.08.11 заборгованість існувала 87 днів у сумі 3643,52 грн. та 3% річних складають (3643,52 * 15,5% / 365 * 87) 134,61 грн.

З 01.07.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у червні 2012 року існувала 53 дні у сумі 3534,36 грн. та 3% річних складають (3534,36 * 15,5% / 365 * 53) 79,55 грн.

З 04.08.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у липні 2011 року існувала 19 днів у сумі 3792,03 грн. та 3% річних складають (3792,03 * 15,5% / 365 * 19) 30,60 грн.

Рахунок №887 від 18.08.11 був надісланий 18.08.11 (т.1,а.с.45) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 22.08.11, таким чином прострочення має розраховуватись починаючи з 26.08.11.

Отже, сума пені нарахованої на основну заборгованість складає 904,77 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, нарахованої на основну заборгованість за період з 22.02.11 по 22.08.11, підлягають частковому задоволенню у сумі 904,77 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно встановив правомірність визначення розміру плати за водопостачання та водовідведення на підставі підпункту «г» пункту 8.1 договору, тобто виходячи з норм водоспоживання та водовідведення, та вірно вказав на неправильне визначення позивачем обсягів наданих послуг. Проте, перерахунок суми основної заборгованості, зроблений судом є неправільним. Так, судом першої інстанції застосовано математичне округлення розміру тарифу на водовідведення, що у даному випадку є неприпустимим, оскільки істотно впливає на визначення розміру основної заборгованості.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

В обґрунтування залишення позову без розгляду у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції вказав, що позивач без поважних причин не представив витребуваний судом детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми із зазначенням періодів утворення заборгованості.

Проте, суд першої інстанції, на підставі матеріалів справи та спираючись на норми чинного законодавства, мав можливість самостійно встановити періоди утворення заборгованості, необхідні для правильного вирішення спору у цій частині.

Вищенаведене призвело до прийняття неправильного рішення, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу № 69 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року у справі № 5002-15/4163-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу № 69 (вул. Героїв Сталінграду, 15, м. Сімферополь, 95048, ЄДРПОУ 23192083) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, 95053, ЄДРПОУ 20671506, п/р 26002704129002 у АТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805) 25 934, 78 грн. основного боргу, 904, 77 грн. пені, 175, 11 грн. -3% річних, 135, 06 грн. інфляційних втрат, 271, 50 грн. державного мита та 193, 32 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. У іншій частині позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя (вул. Гурзуфська, 5, Сімферополь, 95053)

2. Житлово-будівельний кооператив № 69 (вул. Героїв Сталінграду, 15, Сімферополь, 95048)