Постанова

від 12.03.2013 по справі 5002-15/4163-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 5002-15/4163-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого, Данилової М.В. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаАзаматова А.Б. дов. від 05.07.2011 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу № 69 на постановувід 20.11.2012 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 5002-15/4163-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомКримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" до Житлово-будівельного кооперативу № 69 простягнення 33142,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 69 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 33142,41 грн., в тому числі: 31639,28 грн. основного боргу, 209,32 грн. 3 % річних, 211,45 грн. інфляційних втрат та 1082,36 грн. пені.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 року (суддя Іщенко І.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу № 69 на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" 25965,01 грн. основного боргу, 259,65 грн. державного мита та 184,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позову в частині стягнення 5674,27 грн. основного боргу відмовити. В частині стягнення 209,32 грн. 3% річних, 211,45 грн. інфляційних втрат та 1082,36 грн. пені позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду Житлово-будівельний кооператив № 69 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою від 20.11.2012 року Севастопольський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Черткова І.В., судді Голик В.С., Сотула В.В.) рішення господарського суду скасоване. Позов задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу № 69 на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" 25934,78 грн. основного боргу, 904,77 грн. пені, 175,11 грн. - 3% річних, 135,06 грн. інфляційних втрат, 271,50 грн. державного мита та 193,32 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Житлово-будівельний кооператив № 69 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року. Прийняти нове рішення, яким провадження по даній справі за позовною заявою Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" до Житлово-будівельного кооперативу № 69 припинити.

Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, а саме статтей 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили право мешканців будинку за адресою вул. Героїв Сталінграда, 15, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим Україна, 95048.

Від Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.07 Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (водоканал) та житлово-будівельний кооператив № 69 (абонент) уклали договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 887 (т.1, а.с.15-21).

05.03.09 між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" та житлово-будівельним кооперативом №69 укладено договір про внесення змін до договору № 887 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 01.10.07, яким сторони виклали договір № 887 у новій редакції (т.1, а.с.22-28).

Згідно пункту 1 договору у новій редакції Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" є виробником послуг, а житлово-будівельний кооператив № 69 є споживачем послуг.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5 договору у новій редакції позивач приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а відповідач приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому відповідач приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно пункту 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Пунктом 4.6 договору у новій редакції встановлено, що якщо місцем здійснення діяльності споживача є квартира (квартири) у житловому будинку, за відсутності квартирного прибору обліку води, розрахунок витрати води та об'єм стічних вод здійснюється за нормами водоспоживання та водовідведення.

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачено, що відповідач зобов'язаний у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача, а також у випадку приєднання нових об'єктів до водопроводу, реконструкції раніше підключених об'єктів, коли це вимагає переустановлення водолічильника у іншій точці підключення або встановлення нового водолічильника, та на власних джерелах водопостачання (якщо такі маються). У випадку не встановлення водолічильника витрата води та об'єм стоків визначається за п.п. "б", "в" п.8.1 цього договору.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 8.1 договору у новій редакції облік води, що витрачається, та стоків визначається за пропускною здатністю труб приєднання у випадках, передбачених цим договором та за продуктивністю насосного обладнання, встановленого на власних джерелах водопостачання (якщо маються).

Згідно підпункту "г" пункту 8.1 договору у новій редакції облік води, що витрачається, у окремих випадках до встановлення водомірів (але не більш одного місяця від дати договору), здійснюється за розрахунками нормативного водоспоживання та водовідведення.

Об'єктом, на якому надаються послуги водопостачання та водовідведення є будинок №15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі (пункт 8.2 договору у новій редакції).

Пунктом 11.1.1 встановлено, що за закінченням строку на оплату, вказаного у розділі 4 договору, споживач за кожен день прострочення сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з пункту 14.1 договір у новій редакції укладений строком по 05.03.10 включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати, вказаної на першій сторінці даного договору та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору, якщо не припинився строк дії індивідуальних удільних норм (розрахунку нормативного водоспоживання та водовідведення) для відповідача і якщо не припинився термін дії дозволу на скидання стічних вод відповідача.

Станом на початок 2011 року у 51 квартирі будинку № 15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі (об'єкт відповідача) були встановлені водоміри (т.1, а.с.87).

За даними дислокації, які надавалися Кримському республіканському підприємству "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", у будинку № 15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі станом на 01.01.09 мешкало 166 осіб (т.1, а.с.85-86), станом на 01.04.11 - 154 особи (т.1, а.с.88) та станом на 01.08.11 - 153 особи (т.1, а.с.89-90).

Згідно рішення Сімферопольської міської ради № 1795 від 25.10.02 встановлено норми витрати води для населення, що мешкає у житлових будинках міста Сімферополя (т.1, а.с.83-84). Для об'єкту відповідача встановлена норма у 400 л./доб. на 1 людину.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 38 від 20.01.11 для Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" були затверджені тарифи на послуги з водопостачання для населення у розмірі 2,45 грн./куб.м. (без ПДВ) та водовідведення для населення у розмірі 0,63 грн./куб.м. (без ПДВ), які набрали чинності з 01.02.11 (т.1, а.с.94).

З лютого 2011 року по серпень 2011 року відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що відповідачем не заперечується (т.1, а.с.137-138).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення позивачем видавалися рахунки на загальну суму 50736,00 грн.: № 887 від 16.02.11 на суму 6524,45 грн.; № 887 від 18.13.11 на суму 7465,92 грн.; № 887 від 26.04.11 на суму 7465,92 грн.; № 887 від 18.05.11 на суму 7465,92 грн.; № 887 від 22.06.11 на суму 7465,92 грн.; № 887 від 25.07.11 на суму 7465,92 грн.; № 887 від 18.08.11 на суму 6 881,95 грн. (т.1, а.с.29,31,33,35,37,40,43). Зазначені рахунки направлялися на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення (т.1, а.с.30,32,34,36,39,42,45).

Згідно платіжних доручень: № 10 від 25.02.11 на суму 2884,31 грн. (т.2, а.с.24); № 25 від 29.03.11 на суму 2972,20 грн. (т.2,а.с.27); № 39 від 04.05.11 на суму 3264,14 грн. (т.2,а.с.30); № 45 від 27.05.11 на суму 3414,36 грн. (т.2,а.с.33); № 59 від 24.06.11 на суму 3295,84 грн. (т.2, а.с.36); № 70 від 22.07.11 на суму 3265,85 грн. (т.2,а.с.39); № 75 від 29.08.12 на суму 3097,61 грн. (т.2,а.с.42) було оплачено 22194,31 грн.

Часткова несплата відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення з лютого 2011 року по серпень 2011 року, стало підставою для звернення Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" з позовом про стягнення з відповідача 31 639, 28 грн. основного боргу, 209,32 грн. 3% річних, 211,45 грн. інфляційних втрат та 1 082,36 грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги в частині основного боргу суди виходили з того, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що з лютого 2011 року по серпень 2011 року відповідачу надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що відповідачем не заперечується (т.1, а.с.137-138), а також частково оплатив надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с.24,27,30,33,36,39,42).

Пунктом 7.2.15 договору у новій редакції передбачено, що відповідач зобов'язаний у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача, а також у випадку приєднання нових об'єктів до водопроводу, реконструкції раніше підключених об'єктів, коли це вимагає переустановлення водолічильника у іншій точці підключення або встановлення нового водолічильника, та на власних джерелах водопостачання (якщо такі маються). У випадку не встановлення водолічильника витрата води та об'єм стоків визначається за п.п. "б", "в" п.8.1 цього договору.

Підпунктом "г" пункту 8.1 договору передбачено, що в окремих випадках до встановлення водомірів, облік витраченої води та стоків визначається по нормативах водовикористання та водовідведення.

У місці приєднання до водопроводу позивача водолічильник встановлений не був, як того вимагає пункт 7.2.15 договору у новій редакції.

Таким чином, суди дійшли висновку, що витрата води та об'єм стоків повинні визначатися за підпунктами "б", "в" п.8.1 договору.

Але, враховуючи, що позивач розрахував плату за надані послуги виходячи з правила, передбаченого підпунктом "г" пункту 8.1 договору за нормами водопостачання та водовідведення, що не суперечить нормам діючого законодавства, суди перевіривши наданий розрахунок та врахували часткову сплату відповідачем, дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з житлово-будівельного кооперативу № 69 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у лютому - серпні 2011 року підлягають частковому задоволенню у сумі 25 934,78 грн., оскільки, послуги з водопостачання та водовідведення були оплачені відповідачем частково у сумі 22 194, 31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с.24,27,30,33,36,39,42).

Згідно частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін, тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

Посилання відповідача на право здійснювати оплату за надані послуги, виходячи з показників водомірів, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців апеляційний суд обгрунтовано спростував, оскільки згідно витягу з ЄДРПОУ № 05.3-8.1/2738 від 28.10.11 житлово-будівельний кооператив № 69 за організаційно-правовою формою господарювання є обслуговуючим кооперативом (т.1, а.с.65).

Згідно пункту 8.2 договору у новій редакції об'єктом, на якому надаються послуги водопостачання та водовідведення є будинок № 15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно частин 1, 2 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Пунктом 3 частини 1 та частиною 2 статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, суди дійшли обгрунтованого, що житлово-будівельний кооператив № 69, як балансоутримувач, є споживачем комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, які надаються останньому Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі договору № 887 від 01.10.07 (т.1, а.с.15-21).

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що показники лічильників, які встановлені безпосередньо у квартирах мешканців будинку № 15 по вул. Героїв Сталінграду у місті Сімферополі мають значення та повинні використовуватись при розрахунках мешканців (власників квартир) саме з житлово-будівельним кооперативом № 69 за послуги водопостачання та водовідведення. Зазначені показники лічильників, при розрахунках житлово-будівельного кооперативу № 69 з Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" на підставі договору № 887 від 01.10.07, враховуватись не можуть, оскільки наведеними вище нормами Законів не передбачено безпосереднє надання послуг мешканцям (фізичним особам) на підставі прямих договорів з Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", а передбачено укладення власниками квартир договорів про надання комунальних послуг саме з балансоутримувачем. Тобто, житлово-будівельний кооператив № 69, по відношенню до власників квартир, є виконавцем послуг, а власники квартир є споживачами цих послуг.

Доводи відповідача, що водоміри, які встановлені у квартирах мешканців житлового будинку згідно актів приймання квартирних водомірів, приймалися до експлуатації саме Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", також досліджувались колегією суддів апеляційного суду та не прийняті до уваги, оскільки не спростовують обов'язку відповідача дотримуватись вимог договору № 887 від 01.10.07, зокрема, пункту 7.2.15 договору у новій редакції.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунків зазначив наступне.

Згідно пункту 4.2.1 договору у новій редакції остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Проте, у матеріалах справи та у сторін немає доказів щодо конкретних дат отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг у лютому-серпні 2012 року, в зв'язку з чим для встановлення дати отримання рахунків судова колегія використовує Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07.

Згідно з пунктом 2.1.1 Нормативів Національний оператор поштового зв'язку організовує виймання простих листів та поштових карток із поштових скриньок у строки, що забезпечують їх обробку та відправку за призначенням у день виймання (крім вихідних та святкових днів) у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - шість днів на тиждень. Пунктом 3.1.1 Нормативів встановлено, що кількість доставок пошти одержувачам встановлюється (крім вихідних і святкових днів) у містах Києві, Сімферополі та Севастополі, обласних центрах - не менше шести днів на тиждень та одного разу на день. Відповідно до пункту 4.1.1 Нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 4.2 Нормативів).

Рахунок № 887 від 16.02.11 був надісланий 01.03.11 (т.1, а.с.30) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 05.03.11, таким чином прострочення має розраховуватись починаючи з 11.03.11. Надані у лютому 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №10 від 25.02.11 на суму 2884,31 грн. (т.2, а.с.24).

3% річних нараховуються наступним чином. З 11.03.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у лютому 2011 року існувала 165 днів у сумі 3120,75 грн. та 3% річних складають (3120,75 * 3% / 365 * 165) 42,32 грн.

Рахунок № 887 від 18.03.11 був надісланий 23.03.11 (т.1,а.с.32) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 28.03.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 01.04.11. Надані у березні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення № 25 від 29.03.11 на суму 2972,20 грн. (т.2, а.с.27).

З 01.04.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у березні 2011 року існувала 144 дні у сумі 4493,72 грн. та 3% річних складають (4493,72 * 3% / 365 * 144) 53,19 грн.

Рахунок № 887 від 26.04.11 був надісланий 29.04.11 (т.1, а.с.34) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 03.05.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 07.05.11. Надані у квітні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення № 39 від 04.05.11 у сумі 3264,14 грн. (т.2, а.с.30).

З 07.05.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у квітні 2011 року існувала 108 днів у сумі 3566,06 грн. та 3% річних складають (3566,06 * 3% / 365 * 108) 31,65 грн.

Рахунок № 887 від 18.05.11 був надісланий 18.05.11 (т.3,а.с.36) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 23.05.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 27.05.11. Надані у травні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення № 45 від 27.05.11 у сумі 3414,36 грн. (т.2, а.с.33).

27.05.11 заборгованість за надані послуги у травні 2011 року існувала 1 день у сумі 7057,88 грн. та 3% річних складають (7057,88 * 3% / 365) 0,58 грн. З 28.05.11 по 22.08.11 заборгованість існувала 87 днів у сумі 3643,52 грн. та 3% річних складають (3643,52 * 3% / 365 * 87) 26,05 грн.

Рахунок № 887 від 22.06.11 був надісланий 23.06.11 (т.1, а.с.39) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 27.06.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 01.07.11. Надані у червні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення № 59 від 24.06.11 у сумі 3295,84 грн. (т.2, а.с.36).

З 01.07.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у червні 2012 року існувала 53 дні у сумі 3534,36 грн. та 3% річних складають (3534,36 * 3% / 365 * 53) 15,40 грн.

Рахунок №887 від 25.07.11 був надісланий 26.07.11 (т.1,а.с.42) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 30.07.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 04.08.11. Надані у липні 2011 року послуги були оплачені частково згідно платіжного доручення №70 від 22.07.11 у сумі 3265,85 грн. (т.2,а.с.39).

З 04.08.11 по 22.08.11 заборгованість за надані послуги у липні 2011 року існувала 19 днів у сумі 3792,03 грн. та 3% річних складають (3792,03 * 3% / 365 * 19) 5,92 грн.

Рахунок №887 від 18.08.11 був надісланий 18.08.11 (т.1,а.с.45) та мав бути отриманий (згідно Нормативів) 22.08.11, таким чином прострочення має розраховуватись, починаючи з 26.08.11.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих на основну заборгованість то інфляційні витрати за період з 22.02.11 по 22.08.11 підлягають задоволені частково у сумі 175,11 грн. та 135,06 грн. відповідно.

Аналогічний підхід колегія суддів апеляційного суду застосувала для розрахунку пені.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував, що сплата послуг за водопостачання та водовідведення відповідачем здійснювалась за рахунками № 887 від різних дат, які відрізняються від дат тих рахунків, на несплату яких посилається позивач.

Так відповідач перерахував позивачу 2884,31 грн. 25.02.2011 року по рахунку № 887 від 16.02. 2011 року, який як встановлено судом був відправлений відповідачу тільки 01.03.2011 року.

20.03.2011 року відповідач перерахував позивачу 2972,20 грн. по рахунку № 887 від 16.03.2011 року, в той час як позивач свій рахунок датував 18.03.2011 року та, як встановлено судом, направив тільки 23.03.2011 року.

Решта платежів також здійснена відповідачем по рахункам від інших дат ніж зазначає позивач, а відтак суд апеляційної інстанції безпідставно зарахував оплату, здійснену відповідачем в рахунок оплати саме тих рахунків, щодо несвоєчасної сплати яких виник спір та застосовано відповідальність.

Обраховуючи строки платежу за Нормативами Національного оператора зв'язку суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що дата 05.03.2011 та 30.07.2011 припадають на суботу та не встановив, що відповідач міг отримати кореспонденцію у вихідні.

Більш того, судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно пункту 4.4 договору № 887 (а.с. 22-28 т. 1), погашення заборгованості споживача перед виробником здійснюється в порядку календарної черги її виникнення (від тієї що раніше виникла в наступну). Тобто, в випадку наявності у споживача заборгованості перед виробником всі оплати, в тому числі і за звітний період відноситься на погашення раніше існуючого боргу, а відтак всі наступні часткові оплати повинні були зараховуватись позивачем в рахунок попередніх платежів, чим скорочується прострочка оплати наступних платежів.

Також, при розрахунку суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що згідно пункту 4.2.1 договору розграхунковим періодом вважається місяць в якому безпосередньо надані послуги, а позивачем деякі розрахунки виставлялись в середині місяця із розрахунком наперед (наприклад рахунок № 887 від 18.05.2011 року за використання комунальних послуг з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року № 887 від 18.08.2011 року за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рік).

Тобто суд, застосовуючи відповідальність за несвоєчасну сплату рахунків не встановив, чи зобов'язаний був відповідач сплачувати саме ту суму, яка вказана в рахунку позивача, в якості остаточного розрахунку за відповідний місяць.

Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції підстави не підтверджуються фактичними доказами та обставинами, з якими діюче законодавство та договір № 887 від 01.10.2007 року пов'язують сплату інфляційних втрат та 3 % річних, а також настання відповідальності у вигляді пені, в зв'язку з чим постанова апеляційної інстанції в частині пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції в цій частині залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 2 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року у справі № 5002-15/4163-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 69 на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" 904,47 грн. пені, 175,11 грн. - 3 % річних, 135,06 грн. інфляційних втрат, 12,14 грн. державного мита та 8,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 року в цій частині залишити без змін.

В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 року залишити в силі.

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 69 задовольнити частково.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і М. Данилова

Л. Рогач