Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а-10234/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року № 2а-10234/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Хилі І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа»

третя особаУправління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській області

простягнення заборгованості у розмірі 1408,00 грн.,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Херсона звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1408 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2009 року було відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 року було замінено первинного відповідача - ОСОБА_1 на належного відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія».

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 було замінено неналежного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія»на належного відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа».

Відповідно до ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року справу було передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу зареєстровано, присвоєно їй новий номер №2а-10234/11/2670. В порядку, визначеному статтею 15 1 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Патратій О.В.

Ухвалою від 18.07.2011 справа №2а-10234/11/2670 була прийнята до провадження суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В. та призначена до судового розгляду на 11.08.2011 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 було зупинено провадження у справі № 2а-10234/11/2670 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-12484/11/2670 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.09.2012 провадження у справі №2а-10234/11/2670 було поновлено у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Враховуючи реорганізацію органів Пенсійного фонду, суд ухвалою від 08.11.2012 замінив позивача - управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Херсона на його правонаступника - Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1408 грн.

Позивач 17.10.2012 року подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа - управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській області - 18.08.2011 р. подала клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про витребування доказів від 04.11.2012 у справі №2а-10234/11/2670 запропоновано відповідачу - ТОВ «Автомотів Європа»у разі невизнання ним позову, подати письмові заперечення на позовну заяву. Дана ухвала вручена відповідачу 08.11.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, станом на 08.11.2012р. згідно даних автоматизованої системи служби діловодства суду відповідач заперечень проти позову та доказів на спростування позовних вимог до суду не надіслав.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував у розгляді справи перерви, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів та неприбуттям представників сторін.

У судове засідання 08.11.2012 р. сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22.11.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія», придбав легковий автомобіль Lifan 520DX 1.3L, кузов НОМЕР_1 за 56300 грн.

В даній операції купівлі-продажу автомобілю товариство з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія»діяло як посередник, виступаючи дилером товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа»(дистриб'ютор), що підтверджується Дилерським договором від 21.05.2007 №01/05/07 (а.с. 59-63).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікоавтоіндустрія»відповідно до умов дилерського договору від 21.05.2007 №01/05/07, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа», на правах офіційного дилера Південного регіону України, за відповідну винагороду здійснювало реалізацію продукції - легкових автомобілів марки »виробництва компанії Chongqing Lifan Industry (Group) IMP&EXP.Co.Ltd, кінцевим споживачам.

Як встановлено судом, офіційним імпортером на територію України та власником зазначеного автомобіля на момент його продажу було товариство з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа», що підтверджується відповідною вантажно-митною декларацією №100000010/7/1957, сертифікатом відповідності (серія ВВ №832018), актом прийняття-передачі від 02.08.2007, складеним між ТОВ «Автомотів Європа»та ТОВ «Нікоавтоіндустрія», про передачу та прийняття на реалізацію товару - легкового автомобілю Lifan 520DX 1.3L, кузов НОМЕР_1 (а.с. 64).

Відповідно до пункту 5.1.1.21 Дилерського договору від 21.05.2007 №01/05/07 право власності на автомобіль переходить від дистриб'ютора (товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа) до покупця з моменту здійснення останнім 100% розрахунку за такий автомобіль.

Як вбачається з матеріалів справи, під час реєстрації даного автомобіля в органах Державтоінспекції ОСОБА_1 було подано квитанцію №2383/з655 від 21.12.2011 про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 408,00 грн. (3% вартості автомобіля).

Управлінням Пенсійного фонду України в Суворівському районі м. Херсона 09.06.2008 року було проведено позапланову перевірку щодо перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01.01.2007 по 31.03.2008. Під час перевірки було встановлено наявність квитанції ХФ ФКБ «Правексбанк»№2383/з655 від 27.11.07 про перерахування ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак, за результатами перевірки встановлено, що фактично на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти від здійснення вищевказаної операції не надходили.

Ці обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо встановлення суб'єкта у правовідносинах купівлі-продажу, на якого покладено обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 № 400/97-ВР, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Відчуження майна відповідно до пункту 1 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України є однією з форм припинення права власності і саме в такому розумінні застосовується в Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України.

Також в пункті 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

В такому самому значенні використовується словосполучення «при відчуженні легкових автомобілів»у пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено випадок, коли законодавець покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на покупця майна, а не на продавця. Зокрема, згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, логічне та системне тлумачення статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»у його взаємозв'язку з іншими нормами цього Закону, Цивільного, Господарського та Податкового кодексів України, дає підстави для висновку про те, що законодавець однозначно визначив платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування саме продавців легкових автомобілів, що сплачують його при відчуженні вказаного майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.06.08, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.10.2012 по справі К/9991/2941/12 та від 14.08.2012 по справі К/9991/37029/12.

В той же час, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів.

Отже, пункт 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій суперечить пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду від 16.12.2011 №2a-12484/11/2670 було визнано таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили -пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 № 400/97-ВР - та нечинним пункт 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року постанова Окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року залишена без змін.

Згідно приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відтак, постанова Окружного адміністративного суду від 16.12.2011 №2a-12484/11/2670, якою визнано нечинним пункт 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, набрала законної сили з моменту проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року.

Згідно статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З даною конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», однією з основних складових верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, зокрема, остаточне рішення судів у вирішеній ними справі не може піддаватись сумніву.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні розглядуваної операції купівлі-продажу легкового автомобіля є продавець -товариство з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивач повністю підтвердив свої доводи наданими суду доказами, а відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень проти заявлених позовних вимог та не надав суду доказів сплати суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотів Європа»(код ЄДРПОУ 33238691, юридична адреса: 03115, місто Київ, Святошинський район, вулиця Біличанська, будинок 1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (код ЄДРПОУ 37960171, адреса: м. Херсон, вул. Комкова, 76а, р/р 256093011200 в ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 352457) суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1408,0 грн. (одна тисяча чотириста вісім гривень).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Патратій О.В.