Постанова

від 12.11.2012 по справі 2а-13317/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 листопада 2012 року 12 год. 11 хв. № 2а-13317/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Кириченко К.С., Григор'ян І.Г., Шайгородського В.Г., представників відповідача Воєводіна Р.І., Косяченко І.В., Лісовецької О.П., Гаджиєва Р.Ф. огли, Кагарлика Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київ - цінні папери" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними (протиправними) та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 12 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 вересня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" (також далі за текстом - позивач ) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач ) про визнання нечинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 червня 2012 року № 0000162201 та № 0000182201 (також далі за текстом - оскаржувані рішення ).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що висновки, викладені у відповідному акті перевірки, є необґрунтованими, суперечать чинному законодавству та не відповідають дійсним обставинам, а також відповідачем безпідставно включено до розрахунку об'єкта оподаткування результати попередніх перевірок.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 15 жовтня 2012 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем із 10 квітня по 18 травня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт від 25 травня 2012 року № 3564/22-417/23520883 (також далі за текстом - акт перевірки ), згідно з висновками якого, перевіркою виявлено порушення позивачем, зокрема: підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, підпунктів 7.6.1, 7.6.3 пункту 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, із подальшими змінами та доповненнями (також далі за текстом - Закон) , п. 153.8 ст. 153 розділу III Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) , внаслідок чого, а також з урахуванням результатів актів перевірок від 08 грудня 2010 року № 72/22-025/23520883 та від 04 листопада 2011 року № 12243/15-1-23520883, виявлено: заниження позивачем податку на прибуток у загальному розмірі 299080,00 грн., у тому числі за II-III квартали 2011 року - 780354,00 грн., за II-IV квартали 2011 року - 299080,00 грн.; завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за результатами: 2010 року - на 3298799,00 грн., I кварталу 2011 року - на 5200075,00 грн., II-IV кварталів 2011 року - на 26870184,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 08 червня 2012 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення № 0000162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299080,00 грн., та № 0000182201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 26870184,00 грн.

За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача, які, на його думку, є підставою для визнання нечинними (протиправними) та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, на виконання договору № Д-ПО-21 купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщенні, укладеного 24 січня 2001 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп" (також далі за текстом - ТОВ "КУА "Капітал Груп") , що діяв в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу (також далі за текстом - ПВІФНВЗТ) "Нові будівельні технології", позивач придбав іменні інвестиційні сертифікати у кількості 130 одиниць за 56116450,00 грн., номінальною вартістю 1000,00 грн., договірною вартістю 431665,00 грн.

Факт виконання зобов'язання за вказаним договором підтверджується відповідним актом від 25 січня 2011 року.

Прибуток у розмірі 56116450,00 грн. позивачем віднесено до витрат звітного періоду (рядок 7.2 додатку К3 декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року).

У III кварталі 2011 року позивач на підставі договору № Д-ПР-625 від 13 липня 2011 року за 2150000,00 грн. реалізував ПВІФНЗВТ "Нові будівельні технології" частину іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ТОВ "КУА "Капітал Груп".

Згідно з п. 4 підрозділу 4 розділу XX ПК України, операції з цінним паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Відповідно до підпунктів 7.6.1, 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Згідно з п. 153.8 ст. 153 розділу III ПК України, яким визначено особливий порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступному продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 153.9 ст. 153 ПК України (у редакції від 07 липня 2011 року), норми п. 153.8 ст. 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом.

Згідно з абзацом 2 п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України" від 07 липня 2011 року, норми підпункту 54 (щодо змін до ст. 153 ПК України), підпункту "г" підпункту 123 (щодо змін до підрозділу 4 розділу XX ПК України) п. 1 розділу 1 цього Закону застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III ПК України.

Відповідно до п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

З аналізу викладених положень вбачається, що витрати, сплачені (нараховані) покупцем емітенту цінних паперів на первинному ринку цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів, у зв'язку з чим витрати на придбання цінних паперів до 01 квітня 2011 року відображаються у додатку К3 до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємства у момент отримання доходів від подальшого продажу цінних паперів. У разі продажу цінних паперів, що придбані до 01 квітня 2011 року під час первинного розміщення, після цієї дати до складу доходів в окремому обліку операцій з цінними паперами включаються доходи від такого продажу та, одночасно, до складу витрат - витрати на придбання таких цінних паперів.

З урахуванням викладених положень та їх аналізу, суд прийшов до висновку про порушення позивачем підпунктів 7.6.1, 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону, п. 153.8 ст. 153 розділу III ПК України та завищення, внаслідок цього, збитку від операцій з іншими цінними паперами у I кварталі 2011 на 56116450,00 грн., у II-IV кварталі 2012 року на 42455334,00 грн., а також заниження прибутку від операцій з цінними паперами на 11511116,00 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивач на підставі наступних договорів реалізував прості іменні акції, емітовані відкритим акціонерним товариством "Промислово-будівельна компанія" (також далі за текстом - ВАТ "Промислово-будівельна компанія") :

- за договором № Д-ПР-482 купівлі-продажу цінних паперів від 07 липня 2010 року у кількості 4250 одиниць за 18705,00 грн. на користь ТОВ "КУА "Капітал груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок ПВІФНВЗТ "Нові будівельні технології";

- за договором № Д-ПР-491 купівлі-продажу цінних паперів від 12 липня 2010 року у кількості 9560 одиниць за 42023,42 грн. на користь ТОВ "КУА "Капітал груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок ПВІФНВЗТ "Гарантований";

- за договором № Д-ПР-492 купівлі-продажу цінних паперів від 12 липня 2010 року у кількості 15700 одиниць за 68927,20 грн. на користь ТОВ "КУА "Капітал груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок ПВІФНВЗТ "ВС-Фінанс".

Факт здійснення оплати на виконання зобов'язань за переліченими договорами підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи відповідними виписками про стан рахунків позивача у цінних паперах.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, а також підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечується позивачем, що емітент ВАТ "Промислово-будівельна компанія" відповідно до рішення Господарського суду міста Києва № 43/267 від 28 березня 2008 року визнано банкрутом, у зв'язку з чим розпочато ліквідаційну процедуру.

Згідно з відповідними виписками про стан рахунків у цінних паперах, станом на 31 грудня 2011 року на балансі позивача обліковуються цінні папери, емітенти яких визнано банкрутами та розпочато ліквідаційну процедуру, а саме ВАТ "Глибоцький райагрохім", ВАТ "Глухіввторсировина", ВАТ "Чорноморське РТП" та ВАТ "Промислово-будівельна компанія".

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону, цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 1, 23, ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом III Закону; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом III Закону.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому ст. 31 цього Закону.

Таким чином, викладеними положеннями встановлено обмеження кредиторськими вимогами реалізацію корпоративних прав акціонерів, таких як право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства, у разі ліквідації товариства-емітента.

Відповідно до ст.ст. 177, 178 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Проаналізувавши викладені положення, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав вважати акції емітентів, визнаних банкрутом, такими, що підтверджують майнові права акціонера.

У зв'язку з викладеним, за переконанням суду, сума коштів, сплачених платником податку та віднесена до складу валових витрат окремого обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами при придбанні акцій емітентів, яких визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури, скасовано їх державну реєстрацію, підлягає зменшенню у тому податковому періоді, на який припадає дата рішення (постанови) суду або дата зупинення обігу акцій, що позивачем вчинено у порушення п. 153.8 ст. 153 ПК України.

Стосовно тверджень позивача щодо безпідставності включення до розрахунку об'єкта оподаткування результатів попередніх перевірок судом відзначається, що зі змісту акту перевірки, а також з його висновків навпаки вбачається коригування відповідачем об'єкта оподаткування з виключенням сум, визначених попередніми перевірками.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надали.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-цінні папери" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними (протиправними) та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Київ - цінні папери" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними (протиправними) та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 червня 2012 року № 0000162201, яким позивачу (ідентифікаційний код 23520883) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) у розмірі 299080,00 грн. (Двісті дев'яносто дев'ять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок), та № 0000182201, яким позивачу (ідентифікаційний код 23520883) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 26870184,00 грн. (Двадцять шість мільйонів вісімсот сімдесят тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 19 листопада 2012 року