Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-13317/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13317/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2012 року №0000162201 та №0000182201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 25.05.2012 року складено акт №3564/22-417/23520883.

В ході перевірки Відповідачем виявлені порушення Позивачем пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп.7.6.1, 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), п.153.8 ст.153 розділу III Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та занижено податок на прибуток на загальну суму 299 080,00 грн., у тому числі за II-III квартали 2011 року в розмірі 780 354,00 грн., за II-IV квартали 2011 року в розмірі 299 080,00 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за результатами 2010 року на 3 298 799,00 грн., I кварталу 2011 року на 5 200 075,00 грн., II-IV кварталів 2011 року на 26 870 184,00 грн.

08.06.2012 року Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000162201 про збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 299 080,00 грн. та №0000182201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 26 870 184,00 грн.

Позивачем вказані податкові повідомлення рішення оскаржувалися в адміністративному порядку, проте, за наслідками розгляду залишені без змін.

24.01.2011 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп», що діє від імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Нові будівельні технології» (Продавець) укладено договір №Д-ПО-21 купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщенні, за умовами якого Продавець зобов»язується передати у власність Покупця інвестиційні сертифікати у кількості 130 одиниць, емітентом якого є Продавець, а Покупець зобов»язується прийняти у власність інвестиційні сертифікати та оплатити їх договірну вартість в сумі 56 116 450,00 грн.

Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката складає 1 000,00 грн.

Вартість одного інвестиційного сертифіката складає 431 665,00 грн.

Згідно акту виконання зобов'язань від 25.01.2011 року Продавець передав, а Покупець прийняв вищезазначені цінні папери.

Прибуток у розмірі 56 116 450,00 грн. Позивачем віднесено до витрат звітного періоду (рядок 7.2 додатку К3 декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року).

В III кварталі 2011 року Позивачем на підставі договору №Д-ПР-625 від 13.07.2011 року реалізовано Пайовому венчурному інвестиційному фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Нові будівельні технології» частину іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ТОВ «КУА «Капітал Груп» на суму 2 150 000,00 грн.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону, цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Згідно з ч.1 ст. 3, ч.1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

За правилами п.4 підрозділу 4 розділу XX Кодексу операції з цінним паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Згідно пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Пунктом 153.8 статті 153 Кодексу в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами та зазначено, що для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.153.9 ст.153 Кодексу норми п.153.8 ст. 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом.

Абзацом 2 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року, встановлено, що норми підпункту 54 (щодо змін до ст.153 Кодексу), підпункту "г" підпункту 123 (щодо змін до підрозділу 4 розділу XX Кодексу) п.1 розділу 1 цього Закону застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток, починаючи з дня набрання чинності розділом III Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про порушення Позивачем пп.7.6.1, 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону, п.153.8 ст. 153 розділу III Кодексу та завищення, внаслідок цього, збитку від операцій з іншими цінними паперами у I кварталі 2011 року на 56 116 450,00 грн., у II-IV кварталі 2012 року на 42 455 334,00 грн., а також заниження прибутку від операцій з цінними паперами на 11 511 116,00 грн.

Позивачем на підставі договорів реалізовано прості іменні акції, емітовані ВАТ «Промислово-будівельна компанія», а саме:

- за договором №Д-ПР-482 купівлі-продажу цінних паперів від 07.07.2010 року у кількості 4 250 одиниць за 18 705,00 грн. на користь ТОВ «КУА "Капітал груп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок ПВІФНВЗТ «Нові будівельні технології»;

- за договором №Д-ПР-491 купівлі-продажу цінних паперів від 12.07.2010 року у кількості 9 560 одиниць за 42 023,42 грн. на користь ТОВ «КУА «Капітал групп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок ПВІФНВЗТ «Гарантований»;

- за договором №Д-ПР-492 купівлі-продажу цінних паперів від 12.07.2010 року у кількості 15 700 одиниць за 68 927,20 грн. на користь ТОВ «КУА «Капітал групп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок ПВІФНВЗТ «ВС-Фінанс».

Факт здійснення оплати по зобов'язаннням за вказаними договорами підтверджується виписками про стан рахунків Позивача у цінних паперах.

Емітент ВАТ «Промислово-будівельна компанія» відповідно до рішення Господарського суду міста Києва №43/267 від 28.03.2008 року визнано банкрутом, у зв'язку з чим розпочато ліквідаційну процедуру.

Згідно з відповідними виписками про стан рахунків у цінних паперах, станом на 31.12.2011 року на балансі Позивача обліковуються цінні папери, емітенти яких визнано банкрутами та розпочато ліквідаційну процедуру, зокрема, ВАТ «Глибоцький райагрохім», ВАТ «Глухіввторсировина», ВАТ «Чорноморське РТП», ВАТ «Промислово-будівельна компанія».

За приписами ст.59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно визначення ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на момент виникнення спіних правовідносин, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом III Закону;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом III Закону.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута (ч.1 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи (ст.178 Цивільного кодексу України).

Отже, акції емітентів, визнаних банкрутом, не підтверджують майнові права акціонера.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума коштів, сплачених платником податку та віднесена до складу валових витрат окремого обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами при придбанні акцій емітентів, яких визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури, скасовано їх державну реєстрацію, підлягає зменшенню у тому податковому періоді, на який припадає дата рішення (постанови) суду або дата зупинення обігу акцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-цінні папери» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 12 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.