Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-14091/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2012 р. 12:48 Справа №2а-14091/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Реут А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора м. Євпаторії АР Крим в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим

до Приватного підприємства «ЮВМ-Автосервіс»

про стягнення заборгованості у сумі 1020,00грн

за участю представників:

позивача (Головної державної інспекції на автомобільному транспорті) - не з'явився;

позивача (Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим) - не з'явився;

відповідача - Ющенко В.М., посвідчення №1693;

прокурора - Бондаренко А.В., посвідчення №004612;

Суть спору: Прокурор м. Євпаторії АР Крим в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Приватного підприємства «ЮВМ-Автосервіс» заборгованості в сумі 1020,00грн., на підставі постанов про застосування фінансових санкцій від 23.03.10р. №089299 та від 10.08.10р. №091173.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.11.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що він не є суб'єктом відповідальності, оскільки не є власником або користувачем, транспортних засобів, а на водіїв транспортних засобів, стосовно яких було прийнято постанови про накладення штрафів, за якими прокурор звернувся до суду з вимогами про стягнення, не було оформлено путьових листів від ПП «ЮВМ-Автосервіс», позивачем також не надано свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів, договір оренди, тимчасових талонів на вказані транспортні засоби за ПП «ЮВМ-Автосервіс».

На думку, представника відповідача позивач не довів того, що саме ПП «ЮВМ-_Автосервіс» скоїв порушення в сфері автомобільного транспорту як перевізник.

Крім того, представник відповідача наполягав на тому, що позивач, від імені якого прокурор м. Євпаторії звернувся до суду з вимогами про стягнення суми штрафних санкцій не має повноважень на застосування таких санкцій.

Також на думку представника відповідача Прокурор м. Євпаторії, звернувшись до суду порушив правила предметної підсудності та строки звернення до суду.

Заслухавши думку прокурора, представника відповідача , керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.1990р. відповідач зареєстрований Державним реєстратором Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 51).

24.02.10р. посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (марка OPEL KADETT 1.3, 1989 року випуску, номерний знак АК6349АО), за результатами якої було складено акт №166521 (а.с. 7).

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення відповідачем абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація транспортного засобу, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки (на даху автомобілю встановлений розпізнавальний ліхтар - таксі).

На підставі цього акту Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим винесена постанова від 23.03.10р. №089299 про застосування до ПП «ЮВМ-Автосервіс» фінансових санкцій в сумі 510,00грн. (а.с.9).

08.07.10р. посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (марка Peugeot GL, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_2), за результатами якої було складено акт №189684 (а.с. 11).

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення відповідачем абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: експлуатація транспортного засобу, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної.

На підставі цього акту Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим винесена постанова від 10.08.10р. №091173 про застосування до ПП «ЮВМ-Автосервіс» фінансових санкцій в сумі 510,00грн. (а.с. 13).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 4 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Згідно із п.1,3 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2004р. № 1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Основним завданням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом; здійснення відповідно до законодавства ліцензування та контролю у сфері надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом..

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005р. № 888 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.

Згідно з п.п. 2 п. 4 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005р. № 888, основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування.

Таким чином, судом встановлено, що Головна Державна інспекція на автомобільному транспорті та ії територіальні органи, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є органом виконавчої влади та, відповідно, суб'єктом владних повноважень.

Згідно із пп. 1 п. 5 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року №888, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за №1573/11853, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п 2.2 частини 2 Основних вимог щодо забезпечення безпечного перевезення пасажирів під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 450/167 від 25.05.2007р. (у редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства внутрішніх справ України від 4 березня 2008 р. № 250/100), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 2007 р. за № 614/13881 (далі - Основні вимоги), для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень автомобільний перевізник повинен мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", ліцензійні картки на кожний автобус та зобов'язаний:

Згідно з п. 2.5 Основних вимог водії, які допускаються до здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, повинні відповідати вимогам пунктів 2.3.1 та 2.3.2 Ліцензійних умов, дотримуватись Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306, Правил надання послуг та зобов'язані мати:

національне посвідчення водія на право керування автомобільними транспортними засобами категорії "і талон до нього;

копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті;

копію договору або поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

свідоцтво про реєстрацію автобуса або тимчасовий реєстраційний талон;

ліцензійну картку на автобус;

дорожній лист з проставленими відмітками про проходження передрейсового медичного огляду водія(їв), передрейсової перевірки технічного стану автобуса та інструктажу з безпеки дорожнього руху, а також відміткою Державтоінспекції МВС;

копію договору на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень;

копію документа, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Частиною 3 Основних вимог встановлено, що контроль за виконанням автомобільними перевізниками і водіями цих Основних вимог здійснюється посадовими особами територіальних управлінь Головавтотрансінспекції шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок у взаємодії з працівниками територіальних підрозділів Державтоінспекції МВС.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно п. 1 ст. 7 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.10р. №1085/2010 Кабінету Міністрів України до завершення реформування системи центральних органів виконавчої влади забезпечувати належне виконання функцій центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, реорганізуються.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 28.03.11р. №346 встановлено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Відповідно до п. 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.06р. №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Пунктом 27 Порядку встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5

З наведеного вище вбачається, що позивач мав повноваження проводити перевірку і виносити постанови про накладення фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання (ст. 35 Закону).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про прокуратуру» прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.

Відповідно до ст. 36-1 ЗУ "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 60 КАС України встановлено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже адміністративна процесуальна дієздатність органів державної влади, до яких відноситься позивач, не залежить від його правоздатності як юридичної особи.

Відсутність у Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим статусу юридичної особи, не позбавляє його права на прийняття постанов про застосування фінансових санкцій та звернення прокурора в його інтересах в суд з вимогами про їх стягнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що справа за позовом Прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим є справою адміністративної юрисдикції.

Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Враховуючи, що Прокурор м. Євпаторії, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим, які є органом державної влади, дотримав правил предметної підсудності, та вказана справа підсудна Окружному адміністративному суду АР Крим.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду, судом встановлено наступне.

Прокурор м. Євпаторії, звернувшись до суду в позові зазначив клопотання про поновлення строків звернення до суду.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 100 КАС України питання щодо визнання або невизнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущених строків вирішується судом в разі встановлення їх фактичного пропуску.

Суд вважає, заявлене клопотання помилковим, у зв'язку наступним.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Прокурор м. Євпаторії звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим 02.11.2010, про що свідчить підпис на 1-й сторінці позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення до суду для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою для звернення до суду було прийняття постанов про застосування фінансових санкцій від 23.03.10р. №089299 та від 10.08.10р. №091173, отримані відповідачем відповідно 29.03.2010 та 10.08.2010.

Суд погоджується з сторонами, що з часу отримання постанови № 089299 до подачі позову до суду шестимісячний термін сплив.

Проте, шестимісячний строк звернення до суду було встановлено Законом України від 07.07.2010 р. №2453-VI.

Закони та інші нормативно-правові акти, з урахуванням їх дії в часі, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України , в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 23.03.10р. №089299, було встановлено річний строк звернення до суду.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позов подано до суду з дотримання строків звернення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій, на підставі яких Прокурор м. Євпаторії звернувся до суду з позовом про стягнення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач наполягає на тому, що він не може вважатись перевізником на спірних транспортних засобах, оскільки він не оформлював ліцензійні картки, не є власником або користувачем транспортних засобів, а здійснював тільки перед рейсовий та після рейсовий огляд вказаних транспортних засобів на підставі договору від 12.01.2010 № 3 (а.с.28), укладеного між відповідачем та ПП ОСОБА_2

За такими висновками суд не погоджується у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 9 Закону ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Підтвердження відповідності перевізника вимогам ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування шляхом перевірки перевізника за місцем його розташування або надання перевізником органу ліцензування сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, у тому числі, на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;

Ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення «таксі», викладеним у статті 1 цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Приватне підприємство «ЮВМ-Автосервіс» на підставі Ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.04.2007 № 55Л, строком дії 11.04.2007 - 10.04.2012 мало право на здійснення господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі. (а.с.39).

Отже, відповідачем є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та суб'єктом відповідальності, передбаченої ст. 60 вказаного Закону.

За матеріалів справи вбачається, що відповідачу, ПП «ЮВМ-Автосервіс», ліцензійні картки на транспортні засоби, щодо яких була проведена перевірка, а саме -OPEL KADETT 1.3, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та Peugeot GL, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, були оформлені 21.12.10р. із тимчасовими реєстраційними талонами НОМЕР_3 з 23.04.09р. по 01.10.13р. та НОМЕР_4 з 23.04.09р. по 01.10.13р. відповідно, строк дії зазначених ліцензійних карток: 21.12.10р.-10.04.12р. (а.с. 40). Отже ліцензійні картки на вказані автомобілі на ім'я відповідача було оформлено вже після проведення перевірок та складання актів.

При цьому , суд зазначає, що 01.10.08р. між ОСОБА_2 та ПП «ЮВМ-Автосервіс» був укладений договір оренди транспортного засобу - автомобілю Peugeot GL, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, відповідно до якого, ОСОБА_2 передає, а ПП «ЮВМ-Автосервіс» приймає в тимчасове користування транспортний засіб - автомобіль Peugeot GL, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_2. Вартість договору 4000,00грн. Строк дії з 01.10.08р. по 19.06.11р. (а.с. 42-43).

Відповідно до матеріалів справи, вказаний договір не було розірвано на час проведення перевірок та винесення спірних постанов.

Відповідно до абз.1 п. 6 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.

Відповідно до абз. 3 п. 15 вказаного Порядку якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження.

З наведеного вище вбачається, що тимчасові реєстраційні талони на автомобілі OPEL KADETT 1.3, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та Peugeot GL, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, які було отриманий раніше ніж ліцензійна картка для внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі, а саме - 23.04.09р., тобто на момент проведення перевірки та прийняття постанов від 23.03.10р. №089299 та від 10.08.10р. №091173.

Суд зазначає, що в актах про проведення перевірки зазначено, що водіями, які керували транспортними засобами було, було надано для перевірки путьові листи та тимчасові реєстраційні талони, відповідно до яких було зроблено висновок про те, що перевезення здійснюється саме від імені ПП «ЮВМ-Автосервіс», при цьому жодних заперечень до акту та до розгляду питання про застосування фінансових санкцій ані відповідачем, ані водіями надано не було.

За таких обставин, суд вважає неналежним доказом договір про надання послуг з огляду автомобілів, якій не спростовує обставини здійснення відповідачем перевезень на автомобілях OPEL KADETT 1.3, 1989 року випуску, номерний знак АК6349АО та Peugeot GL, 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_2.

Суд також зазначає, що відповідач оскаржив у судовому порядку, у тому числі, постанови про застосування фінансових санкцій від 23.03.10р. №089299 на суму 510,00грн. та від 10.08.10р. №091173 на суму 510,00грн.

Проте, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.08.11р. по справі №2а-2291/11/0170 було залишено без розгляду позовну заяву Директора Приватного підприємства «ЮВМ-Автосервіс» Ющенка Володимира Михайловича до Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим Ісаєва Ігоря Івановича, Заступників начальника ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим Свіжевського В.М. та Сулейманова Т.Р., за участю прокурора м. Євпаторія АР Крим в частині скасування постанов про стягнення фінансових санкцій №089299 від 23.03.10р., №091173 від 10.08.10р. на суму 1020,00грн., №091451 від 26.10.10р., №091450 від 26.10.10р., №091448 від 26.10.10р., №091449 від 26.10.10р., №091431 від 19.10.10р., №091355 від 28.09.10р., №091316 від 21.09.10р., №091287 від 14.09.10р., №091285 від 14.09.10р., №091286 від 14.09.10р. на суму 17000,00грн., №089207 від 12.01.10р., №091101 від 13.07.10р., №091100 від 13.07.10р., №091099 від 13.07.10р., №091101 від 13.07.10р., №091100 від 13.07.10р., №091099 від 13.07.10р., №091175 від 10.08.10р., №091171 від 10.08.10р., №091169 від 10.08.10р., №091172 від 10.08.10р., №091174 від 10.08.10р., у зв'язку із відкликанням позовної заяви в цій частині.

Відповідно до п.п.28,29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За таких обставин, суд вважає правомірним застосування до відповідача фінансових санкцій в загальній сумі 1020,00грн. згідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та наявність підстав для їх сплати.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач має заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям на загальну суму 1020,00грн.

Відповідачем у порядку передбаченому ст. 71 КАС України не надані докази сплати заборгованості або оскарження рішень про застосування штрафних санкцій. За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 01.11.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 06.11.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЮВМ-Автосервіс» (АР Крим, м. Євпаторія, вул. Нємічевих, 58, і.к. 22303876) до Державного бюджету України фінансові санкції в сумі 1020,00грн. (код бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи і інші санкції»).

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження..

Суддя Котарева Г.М.