Рішення

від 28.11.2012 по справі 5020-1240/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року справа № 5020-1240/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18а, ідентифікаційний код 30825453)

до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, буд. 13, ідентифікаційний код 02497878),

про стягнення 54150,75 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ТОВ "Стандарт-Строй"): Сьомін О.О. - довіреність № б/н від 02.11.2012; Глод О.А., довіреність № б/н від 02.11.2012;

відповідача (ПАТ "КримНДОпроект"): Єсауленко П.М., довіреність №176-1/12 від 01.06.2012;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" про стягнення 54150,75 грн ., з яких -53000,00 грн. -сума позики за Договором №1 від 14.10.2010, 53,00 грн. - інфляційні витрати, 312,64 грн. -3% річних за порушення строків грошового зобов'язання, 784,11 грн. -7,5 % річних (облікова ставка НБУ) за використання грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору позики №1 від 14.10.2010 щодо своєчасного та повного повернення грошової суми, обумовленої договором.

Ухвалою від 05.11.2012 позовну заяву прийнято судом до провадження.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав клопотання про повернення позовної заяви без розгляду у порядку пункту 2 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (вх.9648/12 від 15.11.2012), зазначивши в якості підстав для цього те, що позивачем у позові не вказано повного найменування сторін, не визначив ціну позову, а також те, що позивач склав позовну заяву російською мовою.

Суд вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню враховуючи те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості застосування положень статті 63 після порушення провадження у справі та призначення дати судового засідання, оскільки питання про прийняття позову або повернення його без розгляду є вирішеним судом. Питання щодо повернення позову без розгляду може бути вирішено судом лише на стадії прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі, але не на стадії розгляду справи.

У ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити в повному обсязі з огляду на те, що позивачем у позові необґрунтовано заявлено до сплати суму процентів, в той час як вимоги про їх сплату у порядку статті 530, 1048 Цивільного кодексу України позивачем зроблено не було, а також договором строк уплати процентів не визначений, крім того докази отримання відповідачем претензії позивача про повернення суми 53000,00 грн. у справі відсутні.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 28.11.2012 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, вказаних в ньому.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити з підстав, вказаних у відзиві.

Представникам сторін у судовому засіданні було роз`яснено їх процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 74, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

14.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй" (далі -Позикодавець) та Закритим акціонерним товариством „КримНДОпроект" (відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом за електронним запитом - Приватне акціонерне товариство „КримНДОпроект", далі -Позичальник) укладено договір позики № 1 (далі -Договір) (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позикодавець зобов'язується надати Позичальникові безпроцентну позику, а Позичальник зобов'язується повернути позику у встановлені договором строки. Сума займу складає 53 000,00 грн. (пункт 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору позика надається в безготівковому порядку платіжним порученням шляхом перерахування необхідних засобів на розрахунковий рахунок Позичальника.

Пунктом 4.1.4.1 Договору передбачено, що строк надання позики Позичальнику визначається з моменту перерахування грошових коштів від Позикодавця на розрахунковий рахунок Позичальника та діє до моменту перерахування грошових коштів від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості за договором №091148 "Корегування проектної документації "Школа - колегіум в м. Севастополі" на розрахунковий рахунок Позичальника.

Згідно з пунктом 5.1 Договору після закінчення строку, вказаного у пункті 4.1 цього Договору, Позичальник зобов'язується протягом трьох днів повернути суму позики.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011 було визнано недійсними пункти 4.1, 5.1 договору позики №1 від 14.10.2010, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй" та Приватним акціонерним товариством „ КримНДОпроект" з огляду на те, що сторони обумовили строк повернення позики вчиненням Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації певної дії, а саме, перерахування нею Приватному акціонерному товариству „КримНДОпроект" заборгованості за договором №091148 від 01.10.2009 на розробку проектної документації, укладеним між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та Приватним акціонерним товариством „КримНДОпроект", тобто виконання зобов'язання за Договором щодо повернення позики поставлено у залежність від волі іншої особи -Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, на виконання іншого договору, що не є подією, яка має неминуче настати.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.12.2011 було залишено в сілі.

Відповідно до п. 5.2 Договору Позика повертається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання (п. 6.1 Договору).

Судом встановлено, що позивач платіжними дорученнями № 4495 від 27.10.2010 на суму 27000 грн. та № 4420 від 15.10.2010 на суму 26000,00 грн. перерахував відповідачеві суму позики у розмірі 53000 грн. (арк.с. 9).

Відповідачем факт отримання суми позики в сумі 53000,00 грн. не заперечується

Листом -претензією від 13.07.2012 №76 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути суму позики в розмірі 53000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, зазначивши, що у випадку невиконання зобов'язання сума позики буде стягнута в судовому порядку відповідно до діючого законодавства України (арк.с. 10).

Також у виконання положень статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України позивачем представлено докази отримання претензії відповідачем 23.07.2012 (а.с. 11).

Неповернення суми позики в розмірі 53000 грн. відповідачем позивачу стало підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми позики в розмірі 53000 грн., а також суми інфляційних витрат -53,00 грн.,3% річних -312,64 грн та 7,5% річних (облікова ставка НУБ) у розмірі 784,11 грн. за період з 23.08.2012 по 02.11.2012

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що строки повернення позики, отриманої відповідачем по договору № 1 від 14.10.2010, було визначено пунктами 1.4 та 1.5 та обумовлювалось перерахуванням грошових коштів від Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації заборгованості за договором № 091148 "Корегування проектної документації "Школа-колегіум в м. Севастополі" на розрахунковий рахунок Позичальника (позивача).

Однак, рішенням господарського суду м.Севастополя від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012, пункти 4.1, 5.1 Договору позики № 1 від 14.10.2010 були визнані недійсними.

З огляду на таке суд не може погодиться з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, стосовно дійсності пункту 4.1.4.1 Договору (арк.с. 36). Суд також не погоджується з доводами відповідача про невизначеність судом в рішенні від 06.12.2011 у справі № 5020-1696/2011 конретного пункту, визнаного недійсним -пункт 4.1 чи пункт 4.1.4.1, оскільки договір позики № 1 від 14.10.2010 не містить інших пунктів крім пункту 4.1, а нумерація пунктів та їх зміст не допускають подвійного трактування.

Згідно з частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, строки повернення позики за договором № 1 від 14.10.2010 не обумовлені.

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку позивач в якості доказів пред'явлення відповідної вимоги надав суду претензію про повернення суми позики від 13.07.2012 №76 (арк.с. 10), а також докази отримання претензії відповідачем -повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підписано уповноваженим представником (за довіреністю) ПАТ «КримНДОпроект» 23.07.2012 (арк.с. 11).

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) (абзац 27 пункту 2).

З матеріалів справи вбачається наявність доказів направлення на адресу відповідача претензії про повернення суми 53000 грн. - опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек від 17.07.2012 про оплату поштових послуг.

Суд вважає, що позивачем належним чином доведено надіслання відповідачу та отримання відповідачем претензії про повернення суми позики та твердження відповідача у відзиві про недоведеність факту отримання претензії визнає необґрунтованим.

Посилання відповідача на відсутність у нього даних про реєстрацію вхідної кореспонденції в журналі реєстрації ПАТ "КримНДОпроект" суд вважає необґрунтованими, оскільки за добросовісність ведення журналу реєстрації вхідної кореспонденції відповідає саме ПАТ "КримНДОпроект", при тому, що будь-якої відповідальності (зокрема, цивільно-правової) за недобросовісне ведення вказаного журналу не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що докази повернення суми позики відповідачем станом на дату розгляду справи не представлені, заборгованість відповідача в сумі 53000 грн. підтверджується матеріалами справи, та вимоги позивача про стягнення суми боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо повернення суми позики, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Відповідно до розрахунків позивача, інфляційні витрати за період з 23.08.2012 (тридцять днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги) по 02.11.2012 склали -53,00 грн., а 3% річних -312,64 грн.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції позивачем були застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Також позивач, враховуючи положення частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму процентів, нарахованих відповідно до облікової ставки НБУ за період з 23.08.2012 по 02.11.2012.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки у договорі розмір процентів не визначений, позивачем зроблено розрахунок процентів на рівні облікової ставки НБУ за період з 23.08.2012 по 02.11.2012 у сумі 784,11 грн (арк.с.4).

Вивчивши розрахунок позивача, суд визнав його обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення 784,11 грн. -такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54150,75 грн., з яких -53000,00 грн. - основна сума боргу, 312,64 грн -3% річних, 53,00 - сума інфляційних витрат, 784,11 грн. -7,5% (відповідно до облікової ставки НБУ).

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, буд. 13, ідентифікаційний код 02497878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" ( 99001, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18а, ідентифікаційний код 30825453) 54150,75 грн . (п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят грн., 75 коп.), з яких -53000,00 грн. -основна сума боргу, 312,64 грн -3% річних, 53,00 - сума інфляційних витрат, 784,11 грн. -7,5% (відповідно до облікової ставки НБУ) .

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, буд. 13, ідентифікаційний код 02497878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, будинок 18а, ідентифікаційний код 30825453) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн., 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.11.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк