Постанова

від 27.11.2012 по справі 5011-44/3122-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-44/3122-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Гарник Л.Л.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від боржника - Діденко А.О. (дов. від 05.09.2012),

Гаврилюк Є.В. - ліквідатор,

від ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (дов. від 20.07.2011),

від ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (дов. від 11.07.2011),

розглянувши

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Господарського суду міста Києва від 09.04.2012р.

у справі № 5011-44/3122-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у справі

№ 5011-44/3122-2012 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дежавю", припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Гаврилюка Євгена Володимировича, зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру до 09.04.2013.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 09.04.2012, припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4.

Ухвалою від 05.06.2012 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі Дарницького районного суду м. Києва № 2-6131/2012 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Ухвалою від 14.09.2012 провадження у даній справі поновлено відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження секретаря третьої судової палати суду від 02.10.2012 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 5011-44/3122-2012 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Гарник Л.Л., Ткаченко Б.О.

Ухвалою від 02.10.2012 провадження у даній справі зупинено до прийняття судового рішення Вищим господарським судом України за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012.

Ухвалою від 07.11.2012 провадження у даній справі поновлено відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

20.11.2012 в судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ліквідатора, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство, ліквідація -припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

За частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Частиною 1 статті 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Зі змісту частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону про банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство. Проте, у заяві про банкрутство відсутні відомості про те, чи проводилася належним чином оцінка наявного майна боржника, чи повідомлявся орган державної податкової служби про ліквідацію вказаного підприємства у встановленому законом порядку, а також відсутні докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення даної юридичної особи відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України. Докази про розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи були надані господарському суду після апеляційного оскарження ухвали від 25.01.2012 про повернення заяви про порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 7 Закону заява, у тому числі боржника, про порушення справи про його банкрутство повинна містить виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

При цьому, вищезазначені документи не можуть бути надані господарському суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку - при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником), оскільки в такому випадку має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

Проте, за визначенням ст. 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, боржник послався на наявну кредиторську заборгованість перед ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 в загальному розмірі 11 406 300,00 грн. Також у заяві вказано, що боржник має активи, які складаються із основних фондів вартістю 431 400,00 грн., при цьому, як було зазначено вище, не подано доказів на підтвердження проведення оцінки наявного майна боржника.

Колегією суддів встановлено, що заборгованість в розмірі 11 406 300,00 грн. виникла у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства зазначених фізичних осіб, яка в свою чергу не може бути зарахована до грошового зобов'язання боржника та визначатись як підстава для звернення до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом згідно ст. 51 Закону про банкрутство.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в постанові від 09.04.2012 про те, що активів боржника недостатньо для погашення кредиторської заборгованості, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам Закону про банкрутство.

Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено необґрунтованість виявленої заборгованості перед кредиторами на підставі якої було подано заяву до господарського суду та порушено справу про банкрутство боржника. На думку колегії суддів, у такому випадку слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, та підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 у справі

№ 5011-44/3122-2012 скасувати.

3. Провадження у справі № 5011-44/3122-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" припинити.

4. Матеріали справи № 5011-44/3122-2012 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Гарник Л.Л.

Ткаченко Б.О.