Постанова

від 28.11.2012 по справі 5023/3610/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 р. Справа № 5023/3610/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - директор Чернишова Н.В., Константинова Є.К. за дорученням № 171 від 23.08.2012р., Аксьонова С.В. за доручення № 99 від 04.05.2012р.,

відповідача - Фастова Н.В. за довіреністю № 47 від 27.06.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтерпро», м. Харків (вх. 3296Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012р. у справі № 5023/3610/12,

за позовом Приватного підприємства «ІНТЕРПРО», м. Харків,

до відповідача Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «ІНТЕРПРО»звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93-К від 27.06.2012р. по справі №2/20-22-12.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2012р. у справі № 5023/3610/12 (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю на тій підставі, що в рішенні адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93-К від 27.06.2012р. по справі №2/20-22-12 дії ПП «ІНТЕРПРО»вірно кваліфіковані як поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб (споживачів лікарських засобів) відносно особливостей реалізації товару за статтею 15 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом усіх обставин справи та не повне дослідження поданих позивачем доказів, просить рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012р. скасувати та винести нове рішення про визнання недійсним рішення № 93-К від 27.06.2012 р. по справі № 2/20-22-12 Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в повному обсязі.

Апелянт вказує, що він здійснює свою діяльність з реалізації лікарських засобів з 2007р., і з цього часу підприємство запроваджує власні соціальні програми (надає знижки пенсіонерам та інвалідам) тим самим приймає участь у соціальному житті міста; ціни, які формуються позивачем при здійсненні роздрібної торгівлі в аптеці є одними з найнижчих в м. Харкові; Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення прийняла рішення № 44 від 30.05.2007р. про видачу ліцензії серії АВ № 341263 на право роздрібної торгівлі лікарськими засобами, з вказаним ПП «ІНТЕРПРО» найменуванням аптечного закладу «Аптека Соціальна №6»; ліцензійний орган не заперечував проти даного найменування аптечного закладу; право використовувати найменування «Аптека Соціальна №6», ні яким чином не пов'язує позивача з нормами Закону України «Про соціальні послуги», яким передбачено порядок надання соціальних послуг.

Апелянт вважає, що у статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції»відсутній такий засіб встановлення наявності порушення як опитування.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012 р. у справі № 5023/3610/12 без змін.

Відповідач зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення строк дії ліцензії, на яку посилається позивач, минув; відповідно до наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу»від 09.04.2004р. № 65, зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.06.2004р. за № 792, найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, словосполучення «Соціальна аптека»та окремо слово «Соціальна»у найменуванні ПП «ІНТЕРПРО»відсутнє, що підтверджується його статутом та довідкою з ЄДРПОУ.

Відповідач зазначає, що пунктом 2.12. чинних Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2011р. № 723 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.12.2011р. за № 1420/20158, чітко визначено, що на фасаді будівлі, де розміщується аптечний заклад, згідно із його призначенням повинна бути вивіска із зазначенням виключно виду закладу, а саме: «Аптечний склад (база)», «Аптека», «Аптечний пункт», «Аптечний кіоск».

Також відповідач вказує, що до матеріалів судової справи долучена інформація Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, а також самого позивача, яка свідчить про те, що позивач не приймав участі у соціальних програмах м. Харкова та Харківської області протягом 2010 - 2011 років, січня - квітня 2012 року, внутрішні накази ПП «ІНТЕРПРО»не доводять факту надання ним соціальних послуг, Господарський суд Харківської області вірно дійшов висновку про те, що Позивач не є суб'єктом, що надає соціальні послуги, а отже, дії ПП «ІНТЕРПРО»вірно кваліфіковані як порушення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

З посиланням на частину 1 статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції»відповідач зазначає, що анкетування громадян є письмовими доказами, того, що поширена позивачем інформація у вигляді вивіски із словосполученням «Соціальна аптека» може ввести осіб, що з нею ознайомились, в оману. Також, до матеріалів судової справи долучені копії рішень інших територіальних відділень та тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України про аналогічні порушення. В ході розгляду таких справ були теж проведені письмові анкетування громадян з аналогічних питань у відповідних населених пунктах. Результати цих опитувань співпадають з результатами опитування громадян м. Харкова щодо асоціації вивіски із словосполученням «Соціальна аптека».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами у справі, 27.06.2012 р. Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 93-К у справі № 2/20-22-12 (а.с. 12-18).

Даним рішенням було визнано, що ПП «ІНТЕРПРО», розмістивши на фасаді будівлі за адресою вул. Полтавський шлях, 48, м. Харків вивіску із словосполученням «Соціальна Аптека», вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 15 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, що могли вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товару цього суб'єкта господарювання.

Також згідно з пунктом 2 даного рішення відповідно до абзацу 2 статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», частини 6 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення, передбачене у пункті 1 цього рішення, накладено на ПП «ІНТЕРПРО»штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Частиною 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, сплачують його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладання штрафу.

Відповідно до пункту 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітет України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

10.08.2012р. ПП «ІНТЕРПРО» подало до господарського суду Харківської області позов про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 93-К від 27.06.2012р. у справі № 2/20-22-12 (а.с. 3-6).

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У частині 2 цієї статті зазначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Органи Антимонопольного комітету України, в тому числі Відділення, в межах своїх повноважень, що визначені Законом України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р. №32-р «Про Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №291/5482 з наступними змінами, можуть зокрема, проводять дослідження ринку, визначають межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймають відповідні рішення (розпорядження).

У ході проведеної відділенням антимонопольного комітету перевірки було проведено опитування громадян м. Харкова, у тому числі громадян, які досягли пенсійного віку або отримали статус пенсіонера за інвалідністю. Під час опитування респондентам (50 особам) були задані наступні запитання:

- «Що, на Вашу думку, може означати вивіска над аптечним закладом зі словосполученням «Соціальна аптека»?»;

- «Чи може вивіска «Соціальна аптека», розміщена над аптечним закладом, вплинути на Ваш намір придбати ліки в цьому аптечному закладі?».

За результатами проведеного опитування встановлено, що розміщена над аптечним закладом вивіска зі словосполученням «Соціальна аптека», може вплинути на наміри більшості респондентів (92 %) придбати ліки в цьому аптечному закладі. При цьому:

- 70 % респондентів ототожнюють вивіску зі словосполученням «Соціальна аптека»з участю аптечного закладу в соціальних програмах міста;

- 30 % респондентів ототожнюють зазначену вивіску з реалізацією лікарських засобів в аптечному закладі за найнижчими цінами.

В ході аналізу роздрібних цін на лікарські засоби, які застосовувались позивачем та його конкурентами станом на 01.03.2012р., встановлено, що роздрібні ціни в аптеці позивача не були найнижчими. Так, наприклад:

- на Амізон (таблетки по 0,25 мг № 10) виробництва ВАТ «Фармак», Україна у позивача ціна була 19,42 грн., у ТОВ «Компанії «УКРСІНТЕЗ»- 18,75 грн.;

- на Но-шпа (таблетки по 40 мг № 20) виробництва "Санофі-Авентіс Прайвіт Ко. Лтд.", Угорщина у позивача ціна була 15,34 грн., у ТОВ "ТИТАН" - 15,19 грн., у ТОВ «Компанії «УКРСІНТЕЗ»- 14,35 грн.;

- на Фезам (капсули № 60) виробництва «Балканфарма»у позивача ціна була 34,99 грн., у ТОВ «Компанії «УКРСІНТЕЗ»- 34,10 грн., у ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ»- 32,60 грн.;

- на Фастум гель (гель по 2,5 % по 30 г) виробництва «Берлін-Хемі АГ (Менаріні груп)», Німеччина у позивача ціна була 23,74 грн., у ТОВ «ТИТАН»- 22,51 грн., у ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ»- 21,90 грн.;

- на Афлубін (краплі по 20 мл у флаконах) виробництва «Ріхард Біттнер АГ», Автрія у Підприємства ціна була 28,93 грн., у ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ»-28,30 грн.;

- на Барбовал (краплі по 25 мл у флаконах) виробництва ВАТ «Фармак», Україна у позивача ціна була 9,42 грн., у ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ»-8,10 грн., у ПФ «ГАММА-55» - 9,35 грн.;

- на Дуовіт (таблетки № 40) виробництва KRKA, Словенія у позивача ціна була 32,08 грн., у ТОВ «ТИТАН»- 31,00 грн.;

- на Нейровітан (таблетки № 30) виробництва Al-Hikma Pharmaceutical, Йорданія у позивача ціна була 45,56 грн., у ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ»-45,00 грн., у ТОВ «КОМПАНІЇ «УКРСШТЕЗ»- 45,15 грн.;

- на Неуробекс (драже № 30) виробництва Balkanpharma-Troyan у позивача ціна була 15,08 грн., у ПФ «ГАММА-55»- 13,35 грн., у ТОВ "ТИТАН" - 14,29 грн., у ТОВ «АПТЕКА НИЗЬКИХ ЦІН ХАРКІВ»- 14,75 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.05.2005 р. № 14801020000010166, ідентифікаційний код - 33481141. Місцезнаходження: вул. Матросова, 20, м. Харків, 61036.

Підприємство діє на підставі статуту (надалі - Статут), нова редакція якого затверджена рішенням засновника позивача від 07.02.2007 р. Державну реєстрацію змін до Статуту проведено виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.03.2007 р.

Пунктом 2.1. Статуту передбачено, що позивач створений з метою здійснення виробничої, комерційної і посередницької діяльності, а також з метою задоволення громадських потреб у його продукції, роботах, послугах та реалізації на основі здобутого прибутку соціальних та економічних інтересів засновника позивача та трудового колективу.

Згідно із Довідкою АА № 424420 з ЄДРПОУ від 10.06.2011 року одним із основних видів діяльності позивача є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (код за КВЕД -52.31.0).

Відповідно до ліцензії Серії АВ № 341263 (надалі - Ліцензія), виданої Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення (рішення про видачу ліцензії від 30.05.2007 р. (№44), позивач здійснював діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами з 30.05.2007 р. до 30.05.2012 р. через мережу аптечних закладів, до яких, зокрема, відноситься «Аптека Соціальна № 6», місцезнаходження: вул. Полтавський Шлях, 48, м. Харків. Роздрібна торгівля лікарськими засобами є продуктом діяльності позивача, призначеним для реалізації, і розглядається як товар.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що на вимоги голови територіального відділення щодо участі позивача у будь-яких соціальних муніципальних або соціальних державних програмах (заходах) протягом 2010 -2011 років з метою розповсюдження лікарських засобів населенню м. Харкова та Харківської області, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації листом від 06.01.2012 № 01-22/113 повідомило, що йому не відомі такі факти. У переліку медичних закладів, з якими укладені договори на забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ліками за пільговими рецептами лікарів позивач не значиться, а Головне управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації листом від 17.01.2012 № 08-12/110 зазначило, що лікарські засоби у позивача протягом 2010 - 2011 років не закуповувались. Також позивач листом від 10.04.2012 № 75 підтвердив, що він не приймає участі у будь - яких соціальних муніципальних або соціальних державних програмах (заходах) протягом 2010-2012 років з метою розповсюдження лікарських засобів населенню.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази участі позивача в жодній з соціальних програм м. Харкова протягом 2010-2011 років, січня - квітня 2012 року.

Крім того, позивач листом від 26.06.2012 р. № 138 зазначив, що не надає соціальні послуги, у зв'язку з чим посилання позивача на соціальну направленість своїх аптечних закладів є безпідставним.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом , Законом України «Про захист економічної конкуренції»,Законом України "Про Антимонопольний комітет України", "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року" , міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Відповідно до статті 10 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883р., актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах, зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

У статті 15 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»зазначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

У статті 7 Закону України «Про соціальні послуги»визначено зобов'язання суб'єктів, які надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про соціальні послуги»соціальні послуги надають державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, створенні відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи.

Тобто, вивіска із словосполученням «Соціальна аптека», яка розміщена на фасаді будівлі за адресою вул. Полтавський шлях, 48, м. Харків, могла ввести в оману невизначене коло осіб та вплинути на наміри цих осіб щодо придбання лікарських засобів в аптечному закладі позивача з відповідною вивіскою, а отже, надати таким чином позивачу переваги у конкуренції на ринку роздрібної торгівлі лікарськими засобами в м. Харкові.

Колегія суддів вважає безпідставним та недоведеним посилання позивача на соціальну направленість свого аптечного закладу; згідно зі статутом позивача, він не є суб'єктом, що надає соціальні послуги в розумінні Закону України «Про соціальні послуги», метою діяльності цього товариства є одержання прибутку, відсутні фактичні дані про учать товариства у будь-яких соціальних програмах, зокрема, з розповсюдження лікарських засобів, що підтверджується інформацією Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів вважає не доведеними посилання позивача про те, що він приймає участь у соціальному житті міста шляхом запровадження власних соціальних програм ( надає знижки пенсіонерам та інвалідам), що на його думку є участю у соціальних муніципальних, державних програмах (заходах), оскільки надані накази ПП «ІНТЕРПРО»не доводять факту реального надання ним соціальних послуг, у матеріалах справи відсутні докази щодо надання ПП «ІНТЕРПРО» соціальних послуг з боку центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів, що надають соціальні послуги. Також позивачем не надано доказів щодо фактичного надання соціальних послуг (фінансових звітів, чеки, первинні документи бухгалтерської звітності).

Крім того, наявні у матеріалах справи листи Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації та позивача свідчить про те, що ПП «ІНТЕРПРО»не приймає участі у соціальних програмах м. Харкова та Харківської області протягом 2010 - 2011 років, січня - квітня 2012 року.

Також колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними посилання позивача на те, що ціни, які формуються ним при здійсненні роздрібної торгівлі в його аптеці, є одними з найнижчих в м. Харкові, оскільки в процесі розгляду Відділенням антимонопольного комітету справи №2/20-22-12 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції зібрані докази, які свідчать про те, що роздрібні ціни в аптеці позивача не були найнижчими, що також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями листів суб'єктів господарювання, які діють на ринку роздрібної реалізації лікарських засобів, з цінами та розмірами знижок на лікарські засоби.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в рішенні № 93-К від 27.06.2012р. у справі № 2/20-22-12 дії позивача вірно кваліфіковані як поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб (споживачів лікарських засобів) відносно особливостей реалізації товару за статтею 15 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», та про відсутність підстав для визнання недійсним рішення № 93-К від 27.06.2012р. у справі № 2/20-22-12.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що факт видачі ліцензії свідчить про згоду на використання найменування «Соціальна аптека», оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету міністрів України від 17.11.2004р. № 1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах», (яка була чинною на момент видачі ліцензії позивачу) на фасаді будівлі, де розміщується аптечний заклад та його структурний підрозділ, повинна бути вивіска із зазначенням відповідної назви закладу ("Аптечний склад (база)", "Аптека", "Аптечний пункт", "Аптечний кіоск"). Біля входу в аптечному закладі на видному місці розміщується інформація про суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу, режим роботи аптечного закладу із зазначенням адреси чергової (цілодобової) та найближчої аптеки.

Крім того, відповідно до пункту 1, 7 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу»від 09.06.2004р. № 65, зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.06.2004р. за № 792/9391 (який був чинним на момент видачі ліцензії позивачу), найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Словосполучення "Соціальна аптека" та окремо слово "Соціальна" у найменуванні ПП "Інтерпро" відсутнє, що підтверджується його статутом та довідкою з ЄДРПОУ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє посилання позивача, як на підставу для розміщення вивіски «Соціальна аптека»на пункт 2.2.3.15. наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства охорони здоров'я України від 12.01.2001р. № 3/8 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2001р. за № 80/5271(в редакції на час видачі ліцензії позивачу), в якому зазначено, що на фасаді аптеки та її відокремленого структурного підрозділу повинна бути відповідна вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача про те, що ПП «ІНТЕРПРО»порушило правила надання соціальних послуг, і повинно нести відповідальність за Законом України «Про соціальні послуги», оскільки дії ПП «ІНТЕРПРО»по розміщенню вивіски зі словосполученням «Соціальна аптека»на фасаді будівлі кваліфікуються порушенням статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», так як вводять в оману невизначене коло осіб, щодо надання неправдивих відомостей, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Колегія суддів не погоджується з запереченнями позивача на те, що у переліку доказів, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення згідно із статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутній такий засіб встановлення наявності порушення як опитування громадян, враховуючи наступне.

Згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції»доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).

Відповідачем в ході розгляду справи №2/20-22-12 було проведено опитування громадян України у м. Харкові шляхом заповнення ними анкет у письмовій формі, і за результатами опитування складений протокол від 14.06.2012р.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що анкетування громадян є письмовими доказами, достатніми для того, щоб дійти висновку, що поширена позивачем інформація у вигляді вивіски із словосполученням «Соціальна аптека»може ввести осіб, що з нею ознайомились, в оману.

За таких підстав, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, і у їх задоволенні слід відмовити, оскільки рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93-К від 27.06.2012р. по справі №2/20-22-12 є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Така ж правова позиція викладене також у постановах Вищого господарського суду України від 18.10.2011р. у справі № 19/2а, від 04.10.2011р. у справі № 16/17-681-2011.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012р. у справі № 5023/3610/12 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга є не обґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012р. у справі № 5023/3610/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.11.2012р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко