Ухвала

від 13.02.2012 по справі 2-774/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/431/12Головуючий по 1 інстанції Категорія : 41,44 Подорога Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н.В. суддівПономаренка В. В. , Ювшина В. І. при секретаріБєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищеського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - сектор служби громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області про визнання особи такою, що втратила право проживання в будинку та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання житлового будинку з надвірними спорудами об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будинку та споруд, -

в с т а н о в и л а :

27 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 третя особа - сектор служби громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області про визнання особи такою, що втратила проживання в будинку та зняття з реєстрації. Вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 31.10.2003 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що письмовий договір про придбання ним вказаного будинку, складений між ним та колишнім власником ОСОБА_8 в присутності сусіда ОСОБА_9 23 червня 2002 року, тобто на думку позивача, фактично будинок придбаний ним 23 червня 2002 року до моменту одруження з позивачкою. І хоча нотаріально даний договір купівлі-продажу будинку був посвідчений лише 31.10.2003 року, позивач вважає себе єдиним власником будинку АДРЕСА_1.

Разом з позивачем в даному будинку зареєстрована також його колишня дружина - відповідачка по справі, проте з вересня 2009 року вона змінила місце свого проживання, а 14 лютого 2011 року шлюб між позивачем та відповідачкою взагалі розірвано. З часу припинення проживання в помешканні позивача відповідачка не приймає ніякої участі в утриманні будинку, комунальні послуги не сплачує. На неодноразові звернення позивача щодо зняття з реєстрації відповідачка не реагує, тому він був змушений звернутися до суду з даним позовом та просив визнати ОСОБА_7 такою, що втратила проживання в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати ССГРІФО Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області зняти відповідачку з реєстрації в даному будинку.

Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_10, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про визнання житлового будинку з надвірними спорудами об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будинку та споруд, мотивуючи свій зустрічний позов тим, що фактично проживала разом з первісним позивачем з 2001 року, шлюб зареєстрували 23.07.2002 року після настання її повноліття. Позивачка за зустрічним позовом вказує, що спочатку разом з первісним позивачем вони орендували будинок АДРЕСА_1, а згодом вирішили купити його у ОСОБА_8, якому належав будинок. Отримавши згоду останнього вони почали збирати кошти, частину яких позивачка отримала від своєї баби ОСОБА_11, іншу частину заробили. Перший внесок в розмірі 200 доларів США подружжя взяли в борг у ОСОБА_12, який віддали ОСОБА_8 в день подачі заяви про реєстрацію шлюбу 23 червня 2002 року. 31 жовтня 2003 року після повного розрахунку з ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу будинку.

За період спільного проживання подружжя в придбаному будинку, вони за спільні кошти газифікували будинок, зробили перепланування. ОСОБА_6 тривалий час не хотів приписувати позивачку в даному будинку, заперечуючи факт спільної сумісної власності на будинок, і лише після того як вона завагітніла, дав свою згоду на реєстрацію. Позивачка за зустрічним позовом зазначає, що вона, як дружина має право на частину придбаного у шлюбі майна, а тому просила суд визнати спірний будинок об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того просила визнати за нею право власності на 1/2 частину даного будинку та зобов'язати Городищенський відділ ЧООБТІ внести відповідні зміни до технічної документації житлового будинку.

В судовому засідання позивачка за зустрічним позовом підтримавши свої позовні вимоги лише частково, просила залишити без розгляду вимогу відносно визнання за нею 1/2 частини спірного будинку.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Городищеського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Вирішено визнати житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 Черкаської області, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Також стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 2117, 00 грн.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати дане рішення в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 Черкаської області, об'єктом спільної сумісної власності подружжя та ухвалити нове рішення по справі про задоволення первісних позовних вимог позивача.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічного позову, з посиланням на норми ст.60 СК України, про визнання житлового будинку з надвірними спорудами об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторонами будинок АДРЕСА_1 придбано в період перебування в зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, тому він є об'єктом спільної сумісної власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду та визнає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, оскільки до даних правовідносин застосовано закон, який підлягав застосуванню, в результаті чого спір вирішено правильно.

Як встановлено в судовому засіданні, шлюб між сторонами зареєстровано 23 липня 2002 року (а.с.27). Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_13, 2006 року народження (а.с.28). З показів свідків вбачається, що сторони по справі почали спільно проживати у своїх родичів ще до реєстрації шлюбу з травня місяця 2002 року. Згодом вони вирішили купити спірний будинок, про що 23 червня 2002 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 було укладено письмовий договір, відповідно до якого ОСОБА_6 придбає будинок у ОСОБА_8 за ціною 1300,00 доларів США, при цьому 23.02.2002 року ОСОБА_6 дав завдаток в сумі 200,00 доларів США та зобов'язався сплатити іншу частину коштів в сумі 1100,00 доларів США до червня 2003 року. Договір купівлі-продажу будинку, відповідно до якого ОСОБА_6 купив, а ОСОБА_8 продав житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 нотаріально посвідчений 31 жовтня 2003 року після остаточного розрахунку з ОСОБА_8 (а.с.7-8).

Представником ОСОБА_8 в даному договорі виступила відповідачка ОСОБА_7, у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 постійно перебував в м. Києві та не мав часу займатися переоформленням будинку.

Сім'я ОСОБА_7 виплачувала кошти за будинок до жовтня 2003 року. За час проживання у шлюбі ними за спільні кошти проведено ремонтні роботи та газифікація будинку.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 14.02.2011 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано(а.с.11).

Згідно з положеннями ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Спірний будинок сторонами придбано 31 жовнтя 2003 року. Про те, що на його придбання та ремонт витрачено особисті кошти лише позивача ОСОБА_6 докази відсутні.

Відповідно до положень ч.1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірний будинок придбано сторонами під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти. Тому не може бути визнаний власністю лише позивача ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60СК).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення дав належну оцінку всім названим вище обставинам та прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність первісним позивачем того що, його грошовий внесок у придбання будинковолодіння, що є предметом спору був значно більший ніж відповідачки.

Підстави скасування рішення, викладені в апеляційній скарзі, враховані судом при його ухваленні, а тому не впливають на його законність.

Відповідно до статті 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Городищеського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - сектор служби громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області про визнання особи такою, що втратила проживання в будинку та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання житлового будинку з надвірними спорудами об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будинку та споруд - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :