Рішення

від 22.02.2011 по справі 2-774/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 22ц/2390/303/12 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 2, 5 ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Іваненка В.Д.

суддів Качана О.В. Скіця М.І

при секретарі Бєлан О.В.

з участю адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю, -

встановила:

В липні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 1.1, про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю, посилаючись на те, що рішенням Чорнобаївського районного суді від 5 травня 1992 року, за відповідачем було визнано право власності на 4/25 частини в спірному будинку та 1Л частини гаража, розташованого на території будинковолодіння. ОСОБА_5 площі житлового будинку та господарських споруд було визнано за нею та її батьками.

Після ухвалення рішення відповідач став проживати за іншою адресою і виділеною йому долею в майні колгоспного двору не цікавився. Після смерті батьків вона успадкувала їхню частину будинковолодіння та стала власницею 21/25 його частини.

Вважає, що оскільки вона з 2000 року безперешкодно користується належною частиною житлового будинку та гаражного приміщення, що належить відповідачу, набула права власності на дані частини приміщень за набувальною давністю.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення

апеляційної скарги з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: "1" чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; "2" чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; "З" які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; "4" яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно набувши право власності на 4\25 частини спірного будинку з відповідною частиною надвірних споруд за рішенням суду в 1992 році, належним чином оформив право власності і з того часу, з його згоди, належною йому часткою користувались батьки позивачки, а після їх смерті - позивачка, що виключає можливість застосування положень законодавства про набувальну давність, однак з даним висновком суду повністю не можна погодитись з наступних підстав.

Так з матеріалів справи вбачається і не оспорюється сторонами, що на підставі рішення Чорнобаївського районного суду від 5 травня 1992 року за відповідачем було визнано право власності на долю в майні колгоспного двору, що становить 16 % від всього майна і виділено в натурі в житловому будинку приміщення № 6, площею 7.10 м. кв. та частину приміщення № 5, площею 8.28 м.кв. по вул. Толстого, 86 в с.м.т. Чорнобай Черкаської області. З господарських споруд 1\2 частина гаража та 1\2 частину огорожі.

Рішенням суду ОСОБА_6 1.1, було зобов»язано за свій рахунок провести переобладнання в житловому будинку, зокрема встановити три перестінки та дверний проїм і роботи по переобладнанню провести з травня по жовтень 1992 року.

Також не заперечується сторонами, що з часу ухвалення рішення, тобто з травня 1992 року, ОСОБА_6 1.1, виділеною йому частиною майна колгоспного двору не користувався і не цікавився. Приписи рішення суду стосовно здійснення переобладнання в приміщеннях житлового будинку не виконав. Правовстановлюючих документів на виділену йому частку не отримав.

ОСОБА_5 1.1, як в суді першої так і апеляційної інстанції стверджував, що він добровільно погодився надати в користування батьків позивачки виділену йому частку в майні колгоспного двору.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК встановлено, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а отже визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 1 січня 2011 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У спорі, пов'язаному із визнанням права власності на нерухоме майно, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Зміст статті 344 Цивільного кодексу України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме:

*володіння має бути добросовісним;

*володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним;

*володіння повинно бути безперервним протягом визначених строків.

Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння. Беручи до уваги, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю, насамперед необхідно встановити:

*момент виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння;

*характер володіння (добросовісне, недобросовісне);

- обставини справи, за якими виникло володіння спірним майном й чи підпадає це

володіння під ознаки безтитульного (незаконного) володіння;

*юридичний статус спірного майна, а саме, чи є це майно чужим для позивача.

*особу, яка є власником спірного майна.

Тобто особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник майна, що. в свою чергу, включає ознаки безтитульного (незаконного володіння) і відповідно на характер добросовісності володіння чужим майном не впливають наявність відомостей щодо власника майна, тобто в даному випадку припускається, що володілець міг знати і знав про те, що він володіє чужою річчю, однак користувався і розпоряджався майном відкрито і нак свій розсуд, що було очевидним для всіх третіх осіб, які мали можливість спостерігати за ним.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що мало суттєве значення для правильного вирішення спору.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, постановления рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим, на підставі ст. 344 ЦК України, визнати за позивачем право власності на 4/25 частини будинку по вул. Толстого, 86 в с.м.т.Чорнобай Черкаської області в порядку набувальної давності, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що починаючи з 5 травня 1992 року по 23 жовтня 2000 року спірною частиною будинку відкрито і безперервно володіли батьки позивачки, спадкоємцем яких є позивач, а починаючи з 9 березня 2004 року і дотепер будинком відкрито і безперервно володіє позивач. При цьому встановлено, що обидва володільця добросовісно заволоділи нерухомим майном, що складається з 4/25 частини спірного будинку, оскільки батьки позивачки та вона проживали в ньому з дня побудови. Отже, давність володіння спірним майном, рахуючи з дня ухвалення судового рішення і до дня звернення до суду з даним позовом, становить 20 років.

ОСОБА_6 1.1, про наявність між ним та батьками позивачки угоди з приводу користування майном не підтверджені ніякими доказами, а твердження про наявність домовленості про сплату йому грошової компенсації безпідставні, так як він повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Таких доказів він не надав. Крім того його доводи спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами, зокрема показами свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 218 ЦПК України, судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2011 року по даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 4\25 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд по вул. Толстого, 86 в с.м.т. Чорнобай Черкаської області за набувальною давністю

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий

Судді