Постанова

від 28.11.2012 по справі 4/527

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа№ 4/527

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехнологія Прінт»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2012р.

у справі № 4/527 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехнологія Прінт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтертехнологія» - Товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення заборгованості 7 360 696,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія Прінт" про стягнення заборгованості у сумі 7 360 696,03 грн. за кредитним договором № 012/21-03/226 від 13.02.2008р., з яких: 888 148,00 дол. США (7 050 740,53 грн.) заборгованість за кредитом, 37 870,38 дол. США (300 641,58 грн.) заборгованість за відсотками, 282,62 дол. США (2 275,39 грн.) пеня за прострочення кредиту, 886,61 дол. США (7 038,53 грн.) пені за прострочення відсотків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2011 р. у справі №4/527 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача 888 148,0 дол. США (7 050 740,53 грн.) заборгованість за кредитом, 37 870,38 дол. США (300 641,58 грн.) заборгованість за відсотками, 282,62 дол. США (2 275,39 грн.) пеня за прострочення кредиту, 886,61 дол. США (7 038,53 грн.) пені за прострочення відсотків, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р.

На виконання рішення суду від 22.02.2011р., господарським судом міста Києва 27.05.2011р. видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 4/527 (т.2, а.с.90).

06.08.2012р. від ТОВ "Інтертехнологія Прінт" надійшла заява (клопотання) про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 22.02.2011р. (т.2, а.с.94-96).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2012 у справі № 4/527 у задоволенні заяви ТОВ "Інтертехнологія Прінт" про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 22.02.2011р. відмовлено. Ухвала вмотивована тим, що заявник не довів суду неможливості виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/527 від 22.02.2011р. раніше встановленим способом, у зв'язку з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви.

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2012р. у справі

№ 4/527 скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити клопотання про зміну способу та порядку виконання рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на винесення оскаржуваної ухвали судом з порушенням та неправильним застосуванням норм права. Зокрема, скаржник посилається на ненадання належної оцінки судом обставинам, що мають значення для справи та на неповне дослідження обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у скарзі, просить ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2012р. у справі

№ 4/527 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 13.11.2012р.

Ухвалою суду від 13.11.2012р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду скарги, розгляд апеляційної скарги у справі № 4/527 відкладено на 28.11.2012р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 28.11.2012р. представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти апеляційної скарги. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду скарги повідомлявся у порядку, встановленому ГПК України. Клопотань про відкладення або неможливість апеляційного перегляду ухвали суду від 27.09.2012р. від третьої особи не надходило.

За таких обставин, з урахуванням строків розгляду скарги на ухвалу суду, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду скарги, а тому вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали за відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В обґрунтування клопотання про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 22.02.2011р. заявник посилається на неможливість його виконання в тому вигляді та порядку і в спосіб визначений судом. Зокрема, заявник зазначає, що 01.03.2010 р. між сторонами спору укладено відповідний договір поруки № 12/14/757, за яким відповідач взяв на себе обов'язок солідарної відповідальності разом із позичальником повернути кредитні кошти банку, передбачено можливість такого погашення за допомогою встановленого сторонами механізму, а саме, направляти на погашення кредитної заборгованості 15 % виручки отриманої від виконання робіт по виробництву поліграфічної продукції за замовленнями банку. При цьому, оскільки, судом винесено таке рішення, а боржник намагається здійснювати оплати аналогічним способом при цьому направляючи 15 % виручки отриманої від загальної кількості замовлень інших контрагентів, виконання даного рішення стало приорітетним для товариства, на думку заявника, необхідно запровадити саме такий спосіб та порядок погашення:

- першочергове проведення платежу в розмірі 25 000 грн. на користь стягувача протягом одного банківського дня з моменту розблокування коштів ТОВ "Інтертехнологія Прінт" на банківських рахунках;

- борг в розмірі 7 528 826,68 грн. оплачувати шляхом відрахування в розмірі 15 % від суми коштів отриманих Боржником від виконаних робі (наданих послуг) розміщених на банківських рахунках до повного погашення.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 22.02.2011р. господарським судом міста Києва 27.05.2011р. видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 4/527 (т.2, а.с.90).

26.08.2011 підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 4/527 та боржнику (відповідач) надано строк до 01.09.2011р. для добровільного виконання рішення (т.2, а.с.107-108). Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т.2, а.с.105,106).

Наразі, як було вірно встановлено судом першої інстанції рішення суду залишається невиконаним, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ст. 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, особа, яка звертається із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, має довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять таке виконання неможливим, запропонувавши альтернативний спосіб та порядок виконання рішення.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/333 від 12.09.1996 р. вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вже зазначалося, заявник посилається на скрутне фінансове становище, відсутність у нього майна, на яке можливо звернути стягнення, а також арешт коштів, які знаходяться на рахунках, органами ДВС та просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення, пропонуючи спосіб і порядок, встановлений у договорі поруки.

Проте, колегія суддів, як і суд першої інстанції не може погодитися із зазначеними доводами відповідача.

01.03.2010 р. між AT "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Інтертехнологія Прінт" укладено договір поруки № 12/14/757, відповідно до п. 2.2. якого Відповідач на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати за борговими зобов'язаннями Боржника (ПП "Інтертехнологія" ТОВ), а саме: повернути кредит в розмірі 865 440,37 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку в розмірі, в строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору у повному обсязі.

Пунктами 3.1, 3.2 договору поруки передбачено, що Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і Боржник; якщо до Поручителя надійде вимога Банку про погашення суми заборгованості за Кредитним договором, а поручитель її не виконає, Банк має право звернути стягнення на все майно поручителя, згідно норм чинного законодавства.

Стосовно посилання відповідача на те, що Договором поруки № 12/14/757 встановлений особливий механізм виконання Відповідачем зобов'язань перед позивачем, а саме сплачувати лише 15% від виручки, отриманої від виконання робіт по виробництву поліграфічної продукції на замовлення Банку, слід зазначити, що така умова в договорі поруки визначена як додаткова та стосується лише виручки, отриманої відповідачем від виконання робіт по виробництву поліграфічної продукції на умовах договору № 10/10-2-3-3-00/274 від 25.02.2010 p., укладеного між позивачем та відповідачем, строк дії якого закінчився 12.11.2011 р.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також: на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також: на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до п. 5 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/333 від 12.09.1996 р. якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження ", у наказі господарського суду не повинно зазначатися конкретне майно, а має міститися лише вказівка про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.

Надані відповідачем документи на підтвердження необхідності зміни способу та порядку виконання рішення (Баланс, звіт про фінансові результати), дають підстави дійти висновку, що хоча коштів, що знаходяться на рахунку відповідача, і не вистачає для покриття заборгованості, змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на майно відповідача не виявляється можливим у зв'язку з тим, що майно, на яке можливо звернути стягнення та яке б покрило суму заборгованості, як вбачається з відповідей на запити ВДВС ГУЮ у м. Києві з БТІ, ДАІ та ДСІВ, у відповідача відсутнє.

Більше того, посилання відповідача на надходження від нього коштів в рахунок погашення заборгованості перед позивачем (на виконання наказу господарського суду), не є обґрунтованими, оскільки остання сплата відбулася 05.01.2012 р. в сумі 26 616,49 грн. (т.3, а.с.119).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що спір про стягнення заборгованості виник у звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поруки, у звязку з чим, позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Таке явище, як інфляційні процеси у економіці держави є фактором, який негативно впливає як на боржника, так і на кредитора, а тому має враховуватися стосовно обох сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними доказами наявності обставин з якими ст.121 ГПК України пов'язує можливість змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.

Отже, слід дійти висновку, що суд першої інстанцій правомірно відмовив у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.

Клопотання відповідача про зняття арешту з рахунків, яке викладено у його заяві про зміну способу та порядку виконання рішення, колегією суддів відхиляється, оскільки, арешт на кошти відповідача було накладено органами ДВС в порядку виконання судового рішення, а тому зняття такого арешту можливе лише у порядку та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», та може бути предметом розгляду судом в порядку окремого провадження.

Колегія суддів враховує, що хоча суд першої інстанції не надав оцінку вимогам заявника про скасування арешту рахунків, накладеного Відділом примусового виконання рішень органу ДВС, проте, відсутність оцінки суду з наведеного питання не впилинуло на правильність його висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду м. Києва від 27.09.2012 р. у справі № 4/527 відповідає обставинам справи, є законною та обґрунтованою, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для її скасування, у суду відсутні. Ухвалу слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 86, 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2012 р. у справі № 4/527 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехнологія Прінт» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г

Повний текст складено та підписано 03.12.2012р.