Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-16136/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-16136/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 УХВАЛА про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі 28 листопада 2012 року                              м. Київі                              № 2а-16136/12/2670 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання незаконними та скасування протоколів, постанови та припису, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просить суд: - визнати незаконним протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2012 року щодо порушення частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2012 року щодо порушення частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; - визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 07 листопада 2012 року № 192/12, якою Публічне акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту»визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»та накладено штраф у розмірі 1 006 200 грн. та постанову про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 07 листопада 2012 року № 193/12, якою Публічне акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту»визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»та накладено штраф у розмірі 1 006 200 грн.; - визнати незаконним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26 жовтня 2012 року. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикції адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому, нормативно-правові акти –це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування). Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти, які стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від інших актів, є їх виражений правозастосовчий характер, а також їх конкретність, зокрема: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата –конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені іншими особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. Аналогічна за змістом позиція міститься в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №781/11/13-10 від 01.06.2010 року «Щодо застосування окремих положень норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ». Разом з тим, оскаржувані протоколи про порушення у сфері містобудівної діяльності, за своїм змістом не відноситься ні до нормативно-правових актів, ні до актів індивідуальної дії, оскільки вони лише фіксують факт відповідного правопорушення та можуть бути доказом у разі вирішення спору щодо оскарження кінцевого рішення за результатами встановлених порушень. Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно рішення такого органу повинні бути направлені на реалізацію владної компетенції такого суб'єкта щодо управлінням інших суб'єктів. Їх рішення мають містити владні управлінські вимоги, що є обов'язковими до виконання іншими особами. В оскаржуваному акті такі вимоги відсутні. Відповідний оскаржуваний акт не є актом суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наведене, оскаржувані протоколи, в яких зафіксовані факти певних порушень, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не спричиняють виникнення будь-яких прав чи обов'язків, оскільки, не містять обов'язкових приписів для позивача, дотримання яких забезпечується правовими механізмами, а відтак, не є правовими актами індивідуальної дії та не можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. З огляду на наведене та враховуючи, що протоколи про порушення у сфері містобудівної діяльності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 26 жовтня 2012 року не є актами індивідуальної дії,  позовну заяву в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання незаконним протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2012 року щодо порушення частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2012 року щодо порушення частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».           2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання незаконним протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2012 року щодо порушення частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності від 26 жовтня 2012 року щодо порушення частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»надіслати позивачу негайно. 3. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, передбаченим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                           К.М. Кобилянський